Шостий апеляційний адміністративний суд (Постанова від 14 травня 2025 року) не тільки скасував  рішення комісії ТЦК про відмову у наданні студенту відстрочки, а і рішення суду першої інстанції, та зобов’язав ТЦК розглянути заяву з урахуванням висновків суд

Шостий апеляційний адміністративний суд (Постанова від 14 травня 2025 року) не тільки скасував рішення комісії ТЦК про відмову у наданні студенту відстрочки, а і рішення суду першої інстанції, та зобов’язав ТЦК розглянути заяву з урахуванням висновків суд

26.08.2024 подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 ч. 3 абз. 1 Закону України  «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

29.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача про те, що протоколом від 29.08.2024 № 80 комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причиною відмови вказано порушення послідовності здобуття позивачем освіти.

Вважаючи такі дії незаконними та протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки надана позивачем довідка містить інформацію про порушення ним послідовності здобуття освіти, то комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 не вправі ревізувати зміст такої довідки або не приймати її до уваги, а тому, отримавши довідку з інформацією про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної  ст. 10 ч. 2 Закону України «Про освіту», єдиним законним рішенням з боку відповідача, в такому випадку, є прийняття рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про надання відстрочки.

Апелянт у своїй скарзі зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції з огляду на допущені ним порушення норм матеріального та процесуального права. У тому числі апелянт вказує, що судом першої інстанції не було надано оцінки доводам позивача щодо наданих ним документів, а саме: довідки з навчального закладу, витягу з наказу про зарахування до Державного біотехнічного університету, студентського квитка, договору, сформованому при вступі до університету, виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, що підтверджують факт зарахування на навчання та послідовність здобуття ним освіти в послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на те, що з документів про освіту та інформації про навчання особи вбачається наступне:

30.04.2018 позивачем отримано атестат про повну загальну середню освіту у Професійно-технічному училищі №16 м. Мала Виска.

03.02.2023 позивачем отримано диплом фахового молодшого бакалавра у Черкаському фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу.

01.09.2023 позивачем отримано студентський квиток Державного біотехнічного університету.

У 2020 році Позивач подав заяву до Медичного Университету про його відрахування.

з 01.09.2023 у Державному біотехнологічному університеті позивач отримує освітній рівень «бакалавр», що також підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними ЄДБО, інформація про поточне здобуття освіти, в якому вказано, що дата завершення здобуття освіти - 30.06.2026.

Тобто, станом на момент спірних правовідносин, позивач не здобув вищу освіту.

Водночас, на підставі даних вказаної бази зазначено, що ОСОБА_1 порушує послідовності, визначеної ч.2  ст.10 Закону України «Про освіту» (а.с.24), щодо чого колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пунктом 23 ч. 1  ст. 1 Закону України «Про освіту»  визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Тобто, зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2  ст. 10 Закону України «Про освіту». Обов`язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність у позивача права на отримання відстрочки за п. 1 ч. 3  ст. 23 Закону №3543-ХІІ  у зв`язку з тим, що вищу освіту у Донецькому національному медичному університеті ОСОБА_1   не здобув у зв`язку з відрахуванням із навчального закладу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене протоколом від 29.08.2024 № 80, про відмову у наданні відстрочки на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.08.2024 про надання відстрочки від призову за мобілізацією є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню вказаним шляхом.

Повний ТЕКС Постанови Суду

Категорія справи № 580/9322/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.

Надіслано судом: 15.05.2025. Зареєстровано: 16.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2025.

Дата набрання законної сили: 14.05.2025

Номер судового провадження: A/855/24496/24

Державний герб України

  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9322/24                                               Головуючий у 1 інстанції - Янківська В.П.

                                                                                                 Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  14 травня 2025 року                                                                                            м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Василенка Я.М.,

суддів                              Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування відмови в наданні відстрочки, -

                                             В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: 

- визнати протиправною, незаконною та скасувати відмову у наданні відстрочки на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.08.2024 про надання відстрочки від призову за мобілізацією та визнати протиправною відмову в наданні довідки за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-ХІІ ОСОБА_1 як особі, здобувачу вищої освіти (перший (бакалаврський) рівень вищої освіти) за денною формою навчання;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 1 частини 3  статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993  за  № 3543-ХІІ, який здобуває вищу освіту за денною формою освіти та довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі частини 3  статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993  за № 3543-ХІІ.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , 26.08.2024 подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 ч. 3 абз. 1 Закону України  «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

29.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача про те, що протоколом від 29.08.2024 № 80 комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причиною відмови вказано порушення послідовності здобуття позивачем освіти.

Вважаючи такі дії незаконними та протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки надана позивачем довідка містить інформацію про порушення ним послідовності здобуття освіти, то комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 не вправі ревізувати зміст такої довідки або не приймати її до уваги, а тому, отримавши довідку з інформацією про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної  ст. 10 ч. 2 Закону України «Про освіту», єдиним законним рішенням з боку відповідача, в такому випадку, є прийняття рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про надання відстрочки.

Апелянт у своїй скарзі зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції з огляду на допущені ним порушення норм матеріального та процесуального права. У тому числі апелянт вказує, що судом першої інстанції не було надано оцінки доводам позивача щодо наданих ним документів, а саме: довідки з навчального закладу, витягу з наказу про зарахування до Державного біотехнічного університету, студентського квитка, договору, сформованому при вступі до університету, виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, що підтверджують факт зарахування на навчання та послідовність здобуття ним освіти в послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2  ст.2 КАС України  передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до  ст.65 Конституції України  захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим  Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ  введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який триває і на теперішній час.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає  Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»  (надалі - Закон № 3543-XII, в редакції, станом на час спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ  визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ  визначені категорії військовозобов`язаних які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, згідно пункту 1 частини 3  статті 23 Закону № 3543-ХІІ  призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч.2  ст.10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024  № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок № 560, в редакції, станом на час спірних правовідносин), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

За змістом п.п.56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених  ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Відповідно до абз.1 п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у пп.16-23 п. 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно із п.59 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених  ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Приписами п.60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у п.2 ч.1 першої, п.п.3, 4, 5 ч.3  ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Додатком 5 Порядку № 560 встановлено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у  ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, для категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до п.1 ч.3  ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»  (здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній ч.2  ст.10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури) необхідно подати такі документи: довідку про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідку закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідку закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

За змістом п.62 Порядку № 560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч.2  ст.10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Отже, наведеною нормою для військовозобов`язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3  ст.23 Закону № 3543-XII, передбачено обов`язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку №560.

При цьому, комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

У даному випадку, спірні правовідносини між сторонами склались з приводу наявності у позивача права на відстрочку як здобувача вищої освіти та дотримання ним послідовності здобуття такої освіти, визначеної законодавством.

За змістом  статті 1 Закону України «Про освіту»  заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Відповідно до  ст. 10 Закону України «Про освіту»  невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

У системі позашкільної освіти та освіти дорослих (включно із післядипломною освітою) можуть здобуватися часткові кваліфікації.

Згідно з ч.ч.1, 2  ст.74 Закону України «Про освіту»  у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Відповідно до ч.5  ст.74 Закону України «Про освіту»  держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього  Закону  та  законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «;Про захист персональних даних», «;Про авторське право і суміжні права»  та «;Про публічні електронні реєстри».

Частиною 6  ст.74 Закону України «Про освіту»  передбачено, що суб`єктами ведення Електронної бази є: держатель та адміністратор Електронної бази; органи управління у сфері освіти; суб`єкти освітньої діяльності; підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління держателя Електронної бази.

Анулювання доступу суб`єкта ведення до Електронної бази здійснюється у разі припинення виконання суб`єктом ведення своїх функцій, припинення суб`єкта ведення та в інших випадках, визначених законом.

Тимчасове блокування держателем Електронної бази доступу суб`єкта ведення до Електронної бази здійснюється у випадках несанкціонованого втручання в роботу Електронної бази, виявлення кіберзагроз, кіберінцидентів і кібератак, а також ризиків настання таких подій.

Як зазначено у п.п.1, 4 розділу Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, (надалі  Положення №620) воно розроблено відповідно до  ст.74 Закону України «Про освіту»  з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

В ЄДЕБО містяться Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників, єдина електронна система моніторингу працевлаштування випускників закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, інші складові, визначені відповідно до законодавства.

Згідно з п.1 розділу ІІ Положення №620 головним призначенням ЄДЕБО є забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією в галузі освіти.

Відповідно до п.12 розділу ІІІ Положення №620 уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

З матеріалів справи, а саме зі змісту виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи вбачається наступне.

30.04.2018 позивачем отримано атестат про повну загальну середню освіту у Професійно-технічному училищі №16 м. Мала Виска.

03.02.2023 позивачем отримано диплом фахового молодшого бакалавра у Черкаському фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу.

01.09.2023 позивачем отримано студентський квиток Державного біотехнічного університету.

Згідно з інформації про навчання, вказано, що 30.01.2023 ОСОБА_1 завершено навчання  у  Черкаському фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу освітній рівень «фаховий молодший бакалавр».

10.09.2020 ОСОБА_1 відраховано з Донецького національного медичного університету, що також підтверджується витягом з наказу №597-ст від 10.09.2020, зі змісту якого вбачається: «відрахувати студента ОСОБА_1 - 2 курс (спеціальність «Медицина», бюджетна форма навчання), медичного факультету №2 з числа студентів університету від 04.09.2020 за власним бажанням» (а.с. 23).

Разом з цим, з 01.09.2023 у Державному біотехнологічному університеті позивач отримує освітній рівень «бакалавр», що також підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними ЄДБО, інформація про поточне здобуття освіти, в якому вказано, що дата завершення здобуття освіти - 30.06.2026.

Тобто, станом на момент спірних правовідносин, позивач не здобув вищу освіту.

Водночас, на підставі даних вказаної бази зазначено, що ОСОБА_1 порушує послідовності, визначеної ч.2  ст.10 Закону України «Про освіту» (а.с.24), щодо чого колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пунктом 23 ч. 1  ст. 1 Закону України «Про освіту»  визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Тобто, зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2  ст. 10 Закону України «Про освіту». Обов`язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність у позивача права на отримання відстрочки за п. 1 ч. 3  ст. 23 Закону №3543-ХІІ  у зв`язку з тим, що вищу освіту у Донецькому національному медичному університеті ОСОБА_1   не здобув у зв`язку з відрахуванням із навчального закладу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене протоколом від 29.08.2024 № 80, про відмову у наданні відстрочки на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.08.2024 про надання відстрочки від призову за мобілізацією є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню вказаним шляхом.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-ХІІ, який здобуває вищу освіту за денною формою освіти та довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-ХІІ, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У разі, якщо суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що заяву позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" повторно розглянути заяву позивача від 26.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права,

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують законність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З платіжної інструкції № 80 від 19.09.2024 та з квитанції ID: 6759-0807-9506-9726 від 09.12.2024 вбачається, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в сумі 1 211 грн. 20 коп.; за подачу апеляційної скарги в розмірі 1  816 грн. 80 коп., які слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування відмови в наданні відстрочки - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене протоколом від 29.08.2024 № 80, про відмову у наданні відстрочки на підставі  статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993  за  № 3543-XII   за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі ч. 1 ч. 3  ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 3 028 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                                                Василенко Я.М.

Судді:                                                                                          Ганечко О.М.

                                                                                                    Кузьменко В.В.