ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНСУД, скасовуючи штраф в 17000 грн та рішення суду 1-ї інстанції, вказав, що  на військовозобов`язаного покладається обов`язок (який ТЦК має забезпечити)  під час проведення медогляду надати членам ВЛК  амбулаторну медкарту та виписк

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНСУД, скасовуючи штраф в 17000 грн та рішення суду 1-ї інстанції, вказав, що на військовозобов`язаного покладається обов`язок (який ТЦК має забезпечити) під час проведення медогляду надати членам ВЛК амбулаторну медкарту та виписк

Відповідно до пункту 3.5 Положення №402 на військовозобов`язаного покладається обов`язок під час проведення медичного огляду надати членам військово-лікарської комісії медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм

Чоловіка було зупинено на вулиці в місті Києві, водночас, він проживає та стоїть на військовому обліку в місті Черкаси, при цьому, попри те, що  він не мав при собі медичних документів, які свідчили б про його чисельні захворювання ( які згодов чоловік надав для огляду суду), його цього ж дня було направлено на ВЛК, від проходження якого він відмовився.

Варто зазначити, що чоловіку таки «поталанило»: ВЛК «за нього» ніхто не проходив, рівно як комісія «не винесла вердикт про стан його здоровя ннаосліп», а ТЦК формально діяв вірно – склав протокол про відмову на проходження ВЛК, а згодом, і ПОСТАНОВУ  - про «штраф в 17 000 грн».

Та Шостий Апеляційний був іншої думки: скасовуючи і Постанову про штраф, і Рішення суду 1ї інстанції, суд вказав що на військовозобовязаного покладено обовязок прибувати на ВЛК зі всією мед документацією та амбулаторною картою, чого у даному кейсі ніяк не було забезпечено

Чоловік, якого таки не мобілізували а лише «оштрафували», і тут пішов «До кінця»_ тоб –то – до суду)

Суд першої інстанції якось не переймався Позовом, відмовив.

А от Шостий Апеляційний адмінсуд таки попрацював над викладенням обгрунтування щодо скасування і штрафу , і рішення суду першої інстанції:

« …апелянт наголошує, що особа, яка направляється на ВЛК, задля отримання об`єктивного висновку щодо визначення ступеня придатності до військової служби повинна мати можливість і час надати на розгляд комісії документи на підтвердження свого стану здоров`я та у разі необхідності пройти додаткові обстеження, чого, у цьому випадку, забезпечено не було.

Колегія суддів зазначає, що повістку для проходження військово-лікарської комісії та направлення на ВЛК було оформлено в один і той самий день, при цьому апелянт фактично проживає та перебуває на військовому обліку у місті Черкаси, тоді як медичний огляд призначено було в місті Києві.

За таких обставин, апелянт об`єктивно не мав можливості підготувати та надати військово-лікарській комісії необхідні медичні документи, зокрема медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о та виписки з медичної документації, що позбавило його реальної можливості забезпечити повноту та об`єктивність медичного огляду…

колегія суддів звертає увагу на те, що, в силу положень пункту 3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.

Отже, вказаною нормою пункту 3.5 Положення №402 на військовозобов`язаного покладається обов`язок під час проведення медичного огляду надати членам військово-лікарської комісії медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до позовної заяви ОСОБА_1 додав велику кількість медичних документів (55 аркушів), які підтверджують його лікування та періодичні огляди у лікарів у період з 2011 року по 2024 рік (а.с. 8-62). 

Повний текст ПОСТАНОВИ

Категорія справи № 756/12087/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 15.10.2025. Зареєстровано: 17.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2025.

Дата набрання законної сили: 14.10.2025

Номер судового провадження: А/855/23823/25

Державний герб України

  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 756/12087/24                                                     Головуючий у 1 інстанції: Примак-Березовська О.С.

                                                                       Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  14 жовтня 2025 року                                                                                            м. Київ

  Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача                                    Вівдиченко Т.Р.

Суддів                                                      Кузьмишиної О.М.

                                                                 Ключковича В.Ю.

За участю секретаря                               Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення № 438 від 07 вересня 2024 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення -закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що стоїть на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , 03.07.2014 за результатами огляду ВЛК був визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. При цьому, ОСОБА_1 , як обмежено придатний, не отримував жодної повістки від ІНФОРМАЦІЯ_4 на проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Апелянт зазначає, що 07.09.2024 року він, перебуваючи у справах в м. Києві (без зміни задекларованого місця проживання в м. Черкаси), був зупинений службовими особами Національної поліції України разом із службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 для перевірки документів, після чого, його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де було протиправно виписано повістку на проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації (ВЛК) в цей же день (07.09.2024) з метою подальшого взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Апелянт наголошує, що від проходження медичного огляду вимушений був відмовитись, у зв`язку із тим, що він себе погано почував і при собі не мав медичної документації щодо стану свого здоров`я, про що повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 . Крім того, апелянт стверджує, що він повідомляв працівникам ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що він в 2011 році мав серйозну травму голови та по сьогоднішній день продовжує знаходитись на обліку у невролога та кардіолога. Оскільки, ОСОБА_1 не мав при собі історії хвороби, а також відповідних направлень та призначень лікарів, а тому, не мав можливості погодитись на повторне проходження ВЛК. При цьому, позивач відмовився проходити ВЛК саме 07.09.2024 в м. Києві, але не відмовлявся проходити ВЛК в іншу дату і за місцем свого проживання, тобто в АДРЕСА_1 .

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до протоколу № 438 від 07 вересня 2024 року, складеного офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 у молодшим лейтенантом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , перебуваючи у м. Києві, був затриманий та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження військово-лікарської експертизи.

Згідно змісту протоколу, ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення про проходження військово-лікарської комісії з підстав поганого самопочуття, що міститься в поясненнях особи до протоколу та зазначено в акті про відмову від проходження військово-лікарської комісії.

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення №438, начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 майором ОСОБА_3 винесено постанову №438 від 07 вересня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 вищевказаного Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті 1 вищевказаного Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,  організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У відповідності до абзаців 2 та 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно положень абзацу 9 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, за приписами частини 1 статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді  справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 438, в якому зазначено, що 07.09.2024 позивач порушив вимоги  частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме, відмова від проходження медичного огляду за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 07.09.2024 (а.с. 6).

Оскаржуваною постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 вересня 2024 року № 438 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. (а.с. 5).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у проходженні ВЛК через погане самопочуття і відсутність медичної документації є за своїм змістом двома різними істотними обставинами, які підлягають доказуванню.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що протокол та постанову № 438 від 07 вересня 2024 року, винесені уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 , є належними доказами, оскільки, відповідачем під час складання зазначених протоколу та постанови дотримано вимоги статтей 235 та 245 КУпАП України, на відміну від позивача, який не спростував зазначені доводи і не довів підставу своїх позовних вимог належними та допустимими доказами.

Разом з тим, як апелянт звертає увагу на те, що він в 2011 році мав серйозну травму голови та по сьогоднішній день продовжує знаходитись на обліку у невролога та кардіолога.

При цьому, апелянт зазначає, що він стоїть на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , 03.07.2014 за результатами огляду ВЛК був визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Водночас, апелянт наголошує на тому, що він повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 про неможливість проходження ним медичного огляду, оскільки, погано себе почуває, в 2011 році мав серйозну травму голови та по сьогоднішній день продовжує знаходитись на обліку у невролога та кардіолога, при цьому, в нього відсутні з собою численні медичні документи щодо стану здоров`я та історії хвороби, що перешкоджає у цей день проходженню ним повторного ВЛК. Крім того, ОСОБА_1 вказав на значну територіальну віддаленість   ІНФОРМАЦІЯ_6 від місця його проживання в АДРЕСА_1 .

Надаючи оцінку вищевказаним висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови від 02.12.2024).

Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 21 Порядку №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

За приписами підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

- взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

- призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Пунктом 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до абзацу 3 пункту 69 Порядку №560, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Положеннями пункту 74 Порядку №560 передбачено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Військовозобов`язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Направлення на медичний огляд військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов`язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що процедурі проходження на військово-лікарській комісії медичного огляду передує: формування повістки про виклик військовозобов`язаного для проходження відповідного огляду та її вручення особі; видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 до Порядку №560; реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 до Порядку №560.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, в силу положень пункту 3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.

Отже, вказаною нормою пункту 3.5 Положення №402 на військовозобов`язаного покладається обов`язок під час проведення медичного огляду надати членам військово-лікарської комісії медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до позовної заяви ОСОБА_1 додав велику кількість медичних документів (55 аркушів), які підтверджують його лікування та періодичні огляди у лікарів у період з 2011 року по 2024 рік (а.с. 8-62). 

В свою чергу, як зазначив апелянт, його було зупинено на вулиці в місті Києві, водночас, він проживає та стоїть на військовому обліку в місті Черкаси, при цьому, він не мав при собі вищевказаних медичних документів.

Разом з тим, апелянт наголошує, що особа, яка направляється на ВЛК, задля отримання об`єктивного висновку щодо визначення ступеня придатності до військової служби повинна мати можливість і час надати на розгляд комісії документи на підтвердження свого стану здоров`я та у разі необхідності пройти додаткові обстеження, чого, у цьому випадку, забезпечено не було.

Колегія суддів зазначає, що повістку для проходження військово-лікарської комісії та направлення на ВЛК було оформлено в один і той самий день, при цьому апелянт фактично проживає та перебуває на військовому обліку у місті Черкаси, тоді як медичний огляд призначено було в місті Києві.

За таких обставин, апелянт об`єктивно не мав можливості підготувати та надати військово-лікарській комісії необхідні медичні документи, зокрема медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о та виписки з медичної документації, що позбавило його реальної можливості забезпечити повноту та об`єктивність медичного огляду.

Таким чином, за встановлених обставин відсутні правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження військово-лікарської комісії, оскільки, його дії не свідчать про умисне ухилення від проходження огляду. Неможливість подати необхідні медичні документи та пройти ВЛК у день вручення повістки, з огляду на проживання в іншому місті, є об`єктивною причиною, що виключає склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами порушення ОСОБА_1 вимог абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Як наслідок, постанова ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07 вересня 2024 року № 438 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП підлягає закриттю.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 272, 286, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_7 від 07 вересня 2024 року № 438 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                                      Вівдиченко Т.Р.         

Судді                                                                                           Кузьмишина О.М.

                                                                                                    Ключкович В.Ю.