19 Mar 2025

Шостий апеляційний суд, Постановою від 12 березня, скасував рішення суду першої інстанції та зазначив, що ніякі «інформаційні листи» від Комісії ТЦК щодо розгляду заяв про відстрочку, не мають права на існування: тільки або рішення про надання відстрочки а

Адвокат Валерій Макеєв

Шостий апеляційний суд прийняв мотивовану Постанову, за якою, ТЦК та СП ( комісії з розгляду заяв про відстрочку) не можуть ані писати «листи щастя» зі своєю думкою про правомірність заяви про відстрочку, ані побажання «про усунення недоліків». Тільки чітку позицію: задовольнити заяву про відстрочку або відмову.

За текстом рішення:

«Колегія суддів зауважує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення внаслідок розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.

Проте, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв, а направив інформаційний лист від 03.08.2024 №3162, який не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує юридичні наслідки.

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки заява про надання відстрочки від призову, яка направлена позивачем засобами поштового зв`язку, подана з порушенням Порядку №560, то бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду такої заяви позивача відсутня.

Беручи до уваги фактичні обставини цієї справи, на переконання суду апеляційної інстанції для належного та ефективного захисту порушених прав позивача у цьому випадку позовні вимоги слід задовольнити шляхом:

визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повернення листом від 03.08.2024 №3162 та не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", повернуту листом від 03.08.2024 №3162 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення по суті поданої заяви».

Категорія справи № 580/10236/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.

Надіслано судом: 13.03.2025. Зареєстровано: 14.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2025.

Дата набрання законної сили: 12.03.2025

Номер судового провадження: А/855/1423/25

Державний герб України

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10236/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

У апеляційній скарзі апелянт наголошує, що суд першої інстанції не зазначив, чи можна військовозобов`язаному подавати заяву з відповідними документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації поштовим зв`язком та чи передбачає чинне

законодавство України особисте прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання такої заяви.

На думку апелянта, обов`язок «особисто подати», не є тотожним обов`язку «особисто прибути», при цьому ні Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ні Порядок №560 та Порядок №1487 не зобов`язують військовозобов`язаного особисто прибувати до територіального центру

комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ.

Апелянт зазначає, що особисто поштовим зв`язком надіслав відповідачу заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дотримавшись процедури особистого їх подання (направлення). Однак, відповідач, після отримання цієї заяви, замість прийняття відповідного рішення за наслідком її розгляду по суті надав роз`яснення про необхідність особистого прибуття позивача для подання відповідної заяви. Отже, апелянт вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 12 березня 2025 р.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач направив поштою на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.11 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За наслідками розгляду вказаної заяви ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 03.08.2024 №3162 повідомив позивача, що для оформлення відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, необхідно особисто прибути до РТЦК для подання заяви з документами, які дають право на відстрочку.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про надання відстрочки від призову по мобілізації протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що оскільки позивач не надав суду доказів особистого подання (безпосередньо у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 ) відповідачу заяви з доданими документами про надання йому відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, то він не довів звернення до відповідача за встановленим порядком для реалізації його права на отримання відстрочки. Тому, відсутня бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154), пунктом 1 якого визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Згідно з абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким, зокрема визначено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази про реєстрацію заяви позивача про одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Лист від 03.08.2024 №3162 ІНФОРМАЦІЯ_1 також не містить відомостей про реєстрацію вказаної заяви.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

При цьому, Порядком №560 не надано права начальникам районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу) одноособово повертати подані документи, оформлюючи таке повернення листом, з підстав недотримання військовозобов`язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заяву позивача та додані до неї документи по суті поставленого питання комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 не розглянуто, а листом від 03.08.2024 №3162 повідомлено позивача про повернення документів, оскільки ним не дотримано порядок звернення, визначений Порядком № 560, щодо необхідності особисто з`явитися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подачі заяви.

Колегія суддів зазначає, що за результатами розгляду вказаної заяви позивача не прийнято відповідного рішення та не оформлено для позивача відстрочки від призову під час мобілізації або обґрунтованої відмови в її наданні. Роз`яснення відповідача про необхідність особистої подачі заяви та документів, які дають право на відстрочку від призову, не узгоджуються зі вказаними вище передбаченими законом підставами та способом дій такого суб`єкта владних повноважень щодо обов`язку винести акт владно-управлінського характеру (рішення).

Отже, у цих правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення за результатами розгляду звернень військовозобов`язаних, що входить до його виключної компетенції.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення внаслідок розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.

Отже, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права та недотримано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.

Розподіл судового збору здійснюється на підставі положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

Оскільки позивач за подання адміністративного позову сплатив 1211,20 грн судового збору, а за подання апеляційної скарги - 1816,80 грн судового збору, то загальна сума сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн за розгляд справи підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повернення листом від 03.08.2024 №3162 та не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", повернуту листом від 03.08.2024 №3162 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення по суті поданої заяви.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безиме