18 Oct 2025

Скандальне роз’яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 26.03.2025 № 220/13/19466 вказує на те, що права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн. не мають особи (віком від 18 до 25), які станом на

Адвокат Валерій Макеєв

Донецький окружний адміністративний суд ненормативний характер наведеного роз`яснення, тобто для суду це не є джерелом права, а тому суд його не застосовує

Рішення набрало законної сили 29.09.25.

Була спроба від вч оскаржити рішення у апеляційному порядку, та апеляційний суд виставив суд збір за апеляцію у розмірі 12 000 грн, який вч так і не сплатила).

Івано – Франківський адмін суд також констатує ненормативність роз’яснення Департамента МОУ, та вказує, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно п. 4 Постанови № 153. Позаяк, інше тлумачення, на переконання суду, не відповідатиме меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.

Рішення судів ТУТ

Рішення № 1

Категорія справи № 200/3887/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби.

Надіслано судом: 17.07.2025. Зареєстровано: 19.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2025.

Дата набрання законної сили: 29.09.2025

Результат оскарження 29.09.2025 Перший апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2025 року Справа№200/3887/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) у якій просить:

визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позов мотивовано таким.

Позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . 10 січня 2023 року позивачем підписано контракт з Міністерством оборони України, а до цього часу він проходив строкову військову службу. На момент підписання контракту позивачу був 21 рік.

За час проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у бойових діях сукупністю 442 днів, що підтверджується відповідною довідкою, випадки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відсутні.

Позивач стверджує, що у порушення положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» йому, як особі, що відповідає вимогам останньої та подала відповідний рапорт не виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 1 млн. грн.

У якості відмови у виплаті такої винагороди ВЧ НОМЕР_1 посилалась на роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 26.03.2025 №220/13/19466, відповідно до змісту якого, права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн. не мають особи, які станом на 24.02.2022 вже перебували на строковій військовій службі.

Ухвалою суду від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 КАС України, витребувано у відповідача докази у справі, згідно наведеного в ухвалі переліку.

ВЧ НОМЕР_1 надано відзив на позовну заяву, де викладено обґрунтування незгоди із доводами позивача та прохання у позові відмовити, з огляду на таке.

Дійсно, позивач 15.05.2025 подав командиру ВЧ НОМЕР_1 рапорт № 1772/30596-в про виплату одноразової винагороди у розмірі 1 млн. грн за тривалість проходження служби у бойових умовах. Командиром ВЧ НОМЕР_1 23.05.2025 надано відповідь, якою у реалізації зазначеного права відмовлено, у зв`язку із перебуванням позивача, до введення воєнного стану в Україні, на строковій військовій службі.

Вказана позиція відповідача обґрунтована роз`ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 26.03.2025 № 220/13/19466, відповідно до змісту якого права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн. не мають особи, які станом на 24.02.2022 вже перебували на строковій військовій службі.

ВЧ НОМЕР_1 , як розпорядник коштів нижчого рівня, зобов`язана керуватися роз`ясненнями Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.

Судом установлено такі фактичні обставини у справі.

ОСОБА_1 , громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІD-паспорт № НОМЕР_2 від 17.11.2021, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є учасником бойових дій про що йому видано посвідчення серія НОМЕР_4 .

Факт перебування позивача на строковій військовій службі підтверджується відомостями наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.01.2023 № 6-РС.

Факт проходження позивачем військової служби у ВЧ НОМЕР_1 з 11.01.2023 та станом на теперішній час підтверджується відомостями довідки від 18.05.2025 № 6983 та укладеним 10.01.2023 між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира ВЧ НОМЕР_1 контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

20 лютого 2025 року ОСОБА_1 ВЧ НОМЕР_1 видана Довідка № 2708 «Про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» про те, що він дійсно у періоди з 18.01.2023 по 31.01.2023 з 01.02.2023 по 22.02.2023, з 01.03.2023 по 13.03.2023, 23.03.2023 по 29.03.2023, з 10.04.2023 по 14.04.2023, з 27.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 07.05.2023, з 12.05.2023 по 17.05.2023, з 20.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 17.06.2023, з 19.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 20.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 21.09.2023 по 30.09.2023, з 01.11.2023 по 12.11.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Соледар, Бахмут Донецької області.

Підстава: витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 18 від 18.01.2023, витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 326 від 13.11.2023.

Аналогічну за змістом довідку (з урахуванням уточнень станом на дату видачі) видано позивачу відповідачем 07.06.2025 № 8051.

18 травня 2025 року позивачу ВЧ НОМЕР_1 видана Довідка № 6979 «Про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин», де вказано, що за період з 18.01.2023 по 16.01.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в н.п. Соледар, Бахмут Донецької області, н.п. Лозова Ізюмського району Харківської області. Всього брав безпосередню участь в бойових діях 442 дні.

Станом на 01.04.2025 за молодшим сержантом ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних стягнень не обліковано.

15 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із рапортом, де просив нарахувати та виплатити йому одноразову винагороду в розмірі 1 млн. грн за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Листом у відповідь від 23.05.2025 № 1772/12640 командир ВЧ НОМЕР_1 повідомив заявнику про неможливість виплати відповідної одноразової винагороди у зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 , до введення воєнного стану в Україні, на строковій військовій службі.

Вказана позиція відповідача обґрунтована роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 26.03.2025 № 220/13/19466, відповідно до змісту якого права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн. не мають особи, які станом на 24.02.2022 вже перебували на строковій військовій службі.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Конституція України.

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

Стаття 1. Військовий обов`язок

1. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

2. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

3. Військовий обов`язок включає, зокрема,: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби;

Стаття 2. Військова служба і виконання військового обов`язку в запасі

2. Проходження військової служби здійснюється:

громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;

6. Види військової служби, зокрема,:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

7. Базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Стаття 4. Комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань

1. Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Стаття 10-1. Базова загальновійськова підготовка

(Установити, що базова загальновійськова підготовка для громадян, визначених підпунктом 7 пункту 2 розділу ІІ Закону № 3633-IX від 11.04.2024, розпочинається з 1 вересня 2025 року)

1. Базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Стаття 15. Направлення громадян України для проходження базової військової служби

1. Для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку.

Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

2. Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Стаття 20. Прийняття на військову службу за контрактом

1. На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:

особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», якою затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок № 153)

Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що

1) учасниками експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили.

Пункт 4. Установити, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, …, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

Пункт 1 Порядку № 153.

1. Цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, … шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Пункт 2 Порядку № 153.

Під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, … на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Пункт 4 Порядку № 153.

Окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пункт 13 Порядку № 153.

Однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.

15. Військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Висновки суду.

У цій справі спірним питанням є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, ураховуючи, що до укладення відповідного контракту, він перебував на строковій військовій службі.

Відмова у реалізації позивачем цього права обґрунтована відповідачем положення роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України про окремі питання щодо умов виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах відповідно до п. 4 Постанови № 153 у формі питань-відповідей.

Зокрема суд звернув увагу на питання про те, чи є вказані у довідці «Про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», що визначена згідно Додатку № 6 … такими, що підтверджують періоди безпосередньої участі у цілях виплати відповідної винагороди?

Відповідь: «Ні, такі періоди підтверджуються лише бойовими наказами, журналами бойових дій, рапортами командирів тощо».

Питання 10. Чи мають право на виплату винагороди військовослужбовці, які були призвані на строкову військову службу до 2022 року та без перерви у військовій службі уклали контракт про проходження військової служби на посадах рядового, сержантського складу після 24.02.2022?

Відповідь: «… військовослужбовці, які на 24.02.2022 вже перебували на строковій військовій службі та у подальшому уклали контракт на проходження військової служби, виплата винагороди умовами Постанови не передбачена».

Перш за все, суд зазначає про ненормативний характер наведеного роз`яснення, тобто для суду це не є джерелом права, а тому суд його не застосовує.

Надалі, для оцінки спірних правовідносин належить установити відповідність ОСОБА_1 умовам Постанови № 153.

Суд звертає увагу, що застосовним у даними випадку є саме п. 3, 4 вказаної постанови, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість п. 3, 4 Постанови регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.

Отже, п.3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил,

до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій),

строк, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025), виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

У свою чергу ОСОБА_1 особа рядового складу, станом на 10.03.2023 (укладення контракту) виповнився повний 21 рік, проходив військову службу у АДРЕСА_2 (район безпосередніх бойових дій, що зазначено у перелічених вище довідках), сукупний строк безпосередньої участі у бойових діях з 18.01.2023 по 16.01.2025 442 дні.

Отже позивач повністю відповідає вимогам п. 3,4 Постанови та має право на виплату відповідної винагороди.

Крім того, позивач станом на 01.04.2025 до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних відповідальності не притягався.

Щодо застережень про документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, суд звертає увагу, що ані власне постанова, ані порядок жодних особливих вимог у цій частині не містять, як і не містить їх Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Водночас наявні у матеріалах справи три довідки (описані вище) містять відомості про безпосередню участь позивача у бойових діях у районах їх ведення, тривалістю більш ніж півроку, видані військовою частиною, де позивач проходить військову служби, та які повністю підтверджують доводи останнього.

Тому суд вважає, що позивач має повне право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно п. 4 Постанови № 153.

Позаяк, інше тлумачення, на переконання суду, не відповідатиме меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.

Ураховуючи усе, викладене позов належить задовольнити у повному обсязі.

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Про інші судові витрати не заявлено.

Керуючись статтями 189, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі 17.07.2025.

Суддя І.В. Буряк

Рішення № 2

Категорія справи № 300/5040/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби.

Надіслано судом: 15.09.2025. Зареєстровано: 16.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2025.

Номер судового провадження: П/300/6168/25

Державний герб України

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2025 р. справа № 300/5040/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах, якої діє Деркач Наталія Анатоліївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Деркач Наталія Анатоліївна звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" позивачу, як особі, що відповідає вимогам останньої та подала відповідний рапорт, відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн. Відмова мотивована тим, що права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн. не мають особи, які станом на 24.02.2022 вже перебували на строковій військовій службі та в подальшому уклали контракт на проходження військової служби. Позивач вважає такі відмову протиправною.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05.08.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що перехід зі строкової служби на контрактну не є початком нової військової служби а лише змінює її вид. Укладення контракту під час строкової служби не припиняє службу, а безперервно її продовжує, що виключає застосування гарантій, передбачених для осіб, які вперше вступають на військову службу з цивільного статусу.

11.08.2025 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач своїм правом на подання заперечення, не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14.08.2024 (а.с.5).

Згідно витягу з послужного списку, сержант ОСОБА_1 : у період з 15.04.2021 по 03.10.2023 проходив строкову військову службу в Державній прикордонній службі України; 04.10.2023 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України; з 04.10.2023 і по даний час проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (а.с.25).

27.05.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив нарахувати та виплатити йому одноразову винагороду в розмірі 1 млн. грн за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Листом від 23.06.2025 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки він був призваний на військову строкову службу до 24.02.2022, а саме 15 квітня 2021 року, то положення Постанови №153 на нього не поширюються (а.с.8).

Вважаючи таку відмову протиправною, представник позивача звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Так, згідно витягу з послужного списку, сержант ОСОБА_1 у період з 15.04.2021 по 03.10.2023 проходив строкову військову службу в Державній прикордонній службі України.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період, визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджений Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі Положення).

Відповідно до пункту 3 Положення у добровільному порядку в Держприкордонслужбі громадяни проходять: військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

Із громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт (далі - військова служба за контрактом).

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до пункту 29 Положення право на укладення контракту про проходження військової служби та внесення змін до нього надається начальнику органа Держприкордонслужби, який має право видавати накази по особовому складу, - з усіма військовослужбовцями рядового складу, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цьому органі, а також із громадянами, які приймаються на військову службу до цього органу на посади осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 04.10.2023 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.10.2023 за №763-ОС, старшого солдата ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом (а.с.26).

Відтак, з 04.10.2023 і по даний час, позивач проходить військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14.08.2024 (а.с.5).

Відповідно довідки від 29.03.2025 за №1320 сержант ОСОБА_1 29.01.2025 отримав вибухову травму під час виконання бойового завдання внаслідок активних штурмових дій противника в районі н.п. свердліково (курська обл.. рф) (а.с.7).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі Постанова № 153) та затверджено "Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі Порядок).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

У цій справі спірним питанням є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, ураховуючи, що до укладення відповідного контракту, він перебував на строковій військовій службі.

Відмова у реалізації позивачем цього права фактично обґрунтована роз`ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України про окремі питання щодо умов виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби у бойових умовах відповідно до п. 4 Постанови № 153 у формі питань-відповідей.

Суд вказує на ненормативний характер наведеного роз`яснення, тобто для суду це не є джерелом права, а тому суд його не застосовує.

Слід зазначити, що застосовним у даними випадку є саме п. 3, 4 Постанови.

Отже, п.3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строк, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025), виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

У свою чергу позивач є особою сержантського складу, станом на 04.10.2023 (укладення контракту) виповнилося повних 20 років, є учасником бойових дій, проходив військову службу у районах безпосередніх бойових дій, отримав вибухову травму.

Крім того, будь-які відомості щодо притягнення позивача до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарні правопорушення відсутні.

Тому суд вважає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно п. 4 Постанови № 153.

Водночас факт безпосередньої участі позивача у бойових діях підтверджується відповідним посвідченням, не заперечується відповідачем та не є спірним у межах даної справи.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.