Слідом за тролейбусами зупиняться і маршрутки? Шмигаль закликавТЦК не знімати водіїв маршруток з рейсів: Сьогодні «зняли» 56 річного водія 31 маршруту. Вже на ВЛК. Завтра полігон?

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль закликав Міністерство оборони роз’яснити працівникам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), що знімати водіїв із рейсових автобусів — неприпустимо.

Про це Шмигаль заявив 23 серпня 2024 року на годині запитань до уряду, передає «Інтерфакс-Україна».

Він зазначив, що знімати водіїв із бусів також є неприпустимим.

«Я попрошу Міноборони попрацювати з ТЦК, щоб такі ситуації не повторювалися», — сказав Шмигаль.

НЕ ЗНАЮ, чи то механізм «попросити Міноборони попрацювати з ТЦК» - не відправцьований, чи то «Я попрошу», - від Шмиголя не має ваги для ТЦК, та факт є фактом:

28 серпня 2024 року ( це всього через 5 днів після оприлюднених «прохань Шмиголя» до Міноборони – щоб попрохали ТЦК»)))  близько 17-ї телефоную до мене дружина водія маршрутки № 31 ( місто Черкаси), і в сльозах розповідає, що мовляв, вдень маршрутку, якою керував чоловік, «підрізало високовартісне авто» - щось не сподобалось в маневруванні – ситуація доволі типова. Та от на зміну погрозам «набити пику», від молодиків вже пішло «сьогодні тебе мобілізують!».

Слово за слово, а таки так і сталось. Не встиг 56 річний водій завершити зміну, як «на нього вже чекали» виконавці чи то волі наразі невідомого  молодика, чи то сумлінні стражі військового часу – працівники ТЦК.

Формально – все вірно: 56 річний водій таки – ще «призовного віку», не інвалід, і дружина «нівроку», так що – на 21у «Їдемо на ВЛК», а о 5й вже на полігон.

Та є ньюанси:

По- перше: причетність «Отого молодика», якому не сподобалась маршрутка, якось – не камільфо). Може він тепер пересяде на маршрутку та покоптить по 12 годин без кандіка і під щоденні  мати таких же хероїв?

ПО- друге: ну якось прикро за Очільника Уряду. То не важливо, о його мало хто знає, але ж ми йдемо до Європи, де демократія, разом з іншим, має на увазі беззастережне, принаймі, прислуханні «гілок влади» до того що бодай публічно каже Премьєр). А тут… НУ якось геть прикро…. ЗА Державу.

Третє: Три дні радше стоять аніж їдуть міські тролейбуси. Міські маршрутки «пашуть за двоїх» ( може і за троїх – якщо врахувати «Отих молодиків»). Ну а уряд дивується, як у нього із запланованих 130 млрд ледь збирається 30 ( окрема історія). Так я скажу: для початку працівники мають дістатись робочого місця) І маршрутки тут – чи не на першому місці.

Четверте (приватне – з дозволу дружини водія):  вони з чоловіком – патріоти України – переселенці з Луганська – тікали звідти – втративши ВСЕ… Зараз – допомагають Україні своєю сумлінною працею як можуть – і там, де можуть зробити це найефективніше.

Всьо.

P.S. Звісно, важкі часи. Багато хто не планував змінювати будь- що у своєму житті. Та все змінила війна. Та чи означає це що  «всі за вили й автомати- зупиняєм супостата»?

Фронт потребує живлення.  Є суспільно чутливі, важливі для нашої господарки трігери. Місцевий транспорт – один з них. І не тільки.

Чи це складно зрозуміти?

Ну і, звісно ж, всі ми різні. Кожен щось розуміє по своєму. Для цього і існує державне адміністрування.

Так адмініструйте ж! Чи Вам «Інвест Няні» - кожному міністру потрібні?