Сьомий Апеляційний Адміністративний суд задовольнив позов чоловіка, якому ТЦК відмовив у відстрочці: скасував рішення суду першої інстанції та ЗОБОВ’ЯЗАВ ТЦК та СП надати відстрочку чоловіку за п.13 ст. 23 Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізаці

Чоловік звернувся із заявою до ТЦК про надання відстрочки від призову за п.13 ст. 23 Закону «про мобілізацію…» - у зв’язку із тим, що його мати є особою із інвалідністю 2-ї групи.

ТЦК прийняв рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причинами для відмови вказано відсутність документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, документів про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здіснення особою догляду (постійного догляду).

Чоловік – до суду. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, зобов’язавши ТЦК ПОВТОРНО розглянути заяву військовозобов’язаного.

Апеляційний суд , розглянувши скаргу чоловіка, вказав, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Крім того, суд зазначив, що при обранні способу відновлення порушеного права позивача, необхідно керуватись принципом верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року (скарга № 10465/83) за наявністю правової можливості, якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Повний текст постанова Апеляційного суду

Категорія справи № 120/11428/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано судом: 18.07.2025. Зареєстровано: 19.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2025.

Дата набрання законної сили: 18.07.2025

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11428/24 Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

18 липня 2025 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії від 12.07.2024 № 9, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії від 12.07.2024 № 9, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Зобов`язано комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з даного питання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом за результатами розгляду цієї справи.

В задоволенні решти вимог, - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, які є необгрунтованими, а інших підстав для відмови не вбачається, тому, виходячи з обставин цієї справи, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особі, яка здійснює догляд за своєю матір`ю з інвалідністю ІI групи ОСОБА_2 та батьком з інвалідністю ІI групи ОСОБА_3 .

Як вбачається із матеріалів справи, до поданої заяви позивачем долучено наступні документи: копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_1 , копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , копія тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00045626315, копія свідоцтва про народження заявника серія НОМЕР_3 , копія листа ОСОБА_1 від 21.6.2024 № 1558-28.28-24, копія паспорта громадянина України ОСОБА_3 № НОМЕР_4 , копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 серія НОМЕР_5 , копія довідки МСЕК серія 12AAA № 069564, копія довідки до акта огляду МСЕК Глєбова Г.Ф. серія 12ААБ № 366473, копія довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 серія 12ААГ № 813533, копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серія НОМЕР_6 , копія паспорта громадянки України ОСОБА_2 серія НОМЕР_7 .

За результатами розгляду поданих документів ІНФОРМАЦІЯ_4 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ухвалила рішення у формі протоколу від 12.07.2024 № 9 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причинами для відмови вказано відсутність документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, документів про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здіснення особою догляду (постійного догляду).

Про прийняте рішення відповідач повідомив заявника повідомленням від 12.07.2024 № 362/1603, в якому додатково наголосив та рекомендував особисто заявнику звернутися через ЦНАП "Прозорий офіс" та його територіальні відділення подати на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву на здійснення перевірки перебування на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаної особи та особи, яка потребує догляду (постійного догляду), наявність інших зареєстрованих/задекларованих осіб за адресою місця проживання.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач відмовивши позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Таким чином суд дійшов висновку про протиправність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленого протоколом від 12.07.2024 № 9, в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .

Щодо вимоги зобов`язального характеру, то суд дійшов висновку, що належним способом захисту буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.07.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги позивача вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який наразі триває.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Згідно із пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень районний територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобовязаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та в особливий період, у тому числі в період дії воєнного стану, які надаються в установленому порядку.

Як підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами, позивач в липні 2024 року звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". До заяви позивачем також було надано відповідні документи для

надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізаці.

Як було встановлено та підставрджено судом першої інстанції, позивачем було дотримано процедуру подання (направлення) документів до уповноваженого районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які, на його переконання, підтверджують навність підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач відмовивши позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Таким чином суд дійшов висновку про протиправність рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленого протоколом від 12.07.2024 № 9, в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , що не оскаржується сторонами.

А відтак, при обранні способу відновлення порушеного права позивача, необхідно керуватись принципом верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року (скарга № 10465/83) за наявністю правової можливості, якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про повторність розгляду заяви позивача від 10.07.2024 в зв`язку з тим, що на час вирішення спору Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 16 травня 2024 р. №560 зазнав змін та викладений у новій редакції, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не буде ефективним та призведе до необхідності додаткових звернень та виконання інших умов.

Щодо нової редакції та змін Порядку №560 слід зазначити наступне.

Порядок №560 визначає перелік документів, які повинні бути надані заявником для підтвердження права на відстрочку з підстав, передбачених п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Так, згідно п.13 Додатку 5 до Порядку №560 в редакції чинній станом на 10.07.2024 (дату звернення позивача із заявою про надання відстрочки), для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв`язки, та один із документів що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд.

Відповідно до п.13 Додатку 5 до Порядку №560 в редації станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції 27.02.2025, для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Частиною 1 статті 202 Сімейного кодексу України, встановлено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

З аналізу вищенаведених норм, з урахуванням мотивів рішення суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку про відсутність у ОСОБА_1 обов`язку надавати акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), оскільки положення п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України № 3543-XII із подальшими змінами у Порядку № 560 (станом на 27.02.2025) передбачають надання документів лише щодо осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані їх утримувати, а не здійснювати догляд (постійний догляд).

Суд не досліджував обов`язку утримання іншого з подружжя, так як з матеріалів справи батьки позивача є інвалідами та досягли пенсійного віку.

Оскільки відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, які є необгрунтованими, а інших підстав для відмови не вбачається, тому, виходячи з обставин цієї справи, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до п.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України).

З огляду на те, що суд першої інстанції обрав неефективний спосіб захисту порушеного права позивача, який не призведе до остаточного вирішення спору, колегія суддів вважає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі №120/11428/24 слід скасувати в частині відмови у задоволенні позову та обраного судом способу захисту та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити, та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та зобов`язання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та прийняти відповідне рішення з даного питання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом за результатами розгляду цієї справи.

Прийняти нову постанову в цій частині, якою зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.    Судді   Драчук Т. О.   Смілянець Е. С.