Студент, якого доставили в ТЦК, відмовився від проходження ВЛК. В ТЦК винесли Постанову – штраф в 17 500 грн. Суд першої інстанції відмовив студенту, а от Апеляційний суд – штраф СКАСУВАВ!

Студента  доставили до ТЦК, де і повідомили про відмову у наданні відстрочки – не та довідка. Вручили повістку на 21:00 на ВЛК. Чоловік відмовився. Оштрафували. І лише Апеляційний суд ( 28.01.25) скасував і постанову, і рішення суду 1ї інстанції. Студент вільний і при своїх 17 500 грн!

Студента  «бусифікували» не в День Знань, а по тому – 2 вересня.

Доставили в ТЦК, де, за змістом судового рішення, повідомили про ВІДМОВУ  у наданні відстрочки, оскільки  не мають «свіжої довідки  ЄДЕБО»).

При цьому, працівники ТЦК відмовились брати до уваги довідку від 01 липня 2024 року № 03/2968 та довідку № 246768 від 02 вересня 2024 року про наявність у чоловіка  відстрочки у зв`язку із навчанням у Відокремленому структурному підрозділі «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ». Після цього, йому намагались вручити повістку № 245/7 від 02 вересня 2024 року про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення військово-облікових даних на особливий період та проходження ВЛК до 21:00 год. Однак, від їх отримання він відмовився, оскільки вважає, що у нього відсутній обов`язок незаконно проходити ВЛК, яке він вже проходив у квітні 2024 року під час отримання попередньої відстрочки.

ТЦК винесли постанову про штраф на 17 500 грн.

Студент оскаржив Постанову до суду.

Суд першої інстанції відмовив у оскарженні Постанови.

Та рішення суду 1ї інстанції скасував Апеляційний суд, вказавши, що ТЦК мав на наступний день після «відмови» повідомити студента, чого не зробив, а здійснив це у «день бусифікації». Що процесуально не вірно. Рівно як не вірно і «матеріально»: студент навчається з 2022 року, що підтверджується відповідною довідкою, чого в ТЦК не взяли до уваги.

А щодо «направлення на ВЛК» - то студент правомірно ВІДМОВИВСЯ від проходження ВЛК у день «бусифікації», оскільки ним 08 квітня 2024 року пройдено медичний огляд, отримано довідку військово-лікарської комісії з висновком щодо його придатності до військової служби, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду, у відповідача станом на 02 вересня 2024 року були відсутні правові підстави для направлення позивача для проходження ВЛК, а, відтак, і для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Повний текст Постанови Апеляційного суду:

Категорія справи № 601/2908/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано судом: 28.01.2025. Зареєстровано: 29.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2025.

Дата набрання законної сили: 28.01.2025

Номер судового провадження: А/857/32925/24

Державний герб України

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 601/2908/24 пров. № А/857/32925/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівКачмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняГладкої С.Я.,

представника позивача Голубчика І.В.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції Шульгач Н.М.,

час ухвалення рішення 12:30:36,

місце ухвалення рішення м. Кременець,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) № 604 від 05 вересня 2024 року та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 вересня 2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 прийнято постанову № 604 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв`язку з відмовою від проходження військово-лікарської комісії (далі ВЛК) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17500 грн. Вказує, що 02 вересня 2024 року уповноваженими працівниками відповідача його було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де повідомлено про відмову комісії в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оскільки відсутня довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Зауважує, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовились брати до уваги довідку від 01 липня 2024 року № 03/2968 та довідку № 246768 від 02 вересня 2024 року про наявність у нього відстрочки у зв`язку із навчанням у Відокремленому структурному підрозділі «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ» на 3-В курсі за освітньо-професійною програмою «Ветеринарна медицина» на денній формі навчання за контрактним замовленням з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року. Після цього, йому намагались вручити повістку № 245/7 від 02 вересня 2024 року про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення військово-облікових даних на особливий період та проходження ВЛК до 21:00 год. Однак, від їх отримання він відмовився, оскільки вважає, що у нього відсутній обов`язок незаконно проходити ВЛК, яке він вже проходив у квітні 2024 року під час отримання попередньої відстрочки.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП від 05 вересня 2024 року залишено без задоволення, а постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 № 604 від 05.09.2024 року без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що чинне законодавство не пов`язує наявність права на відстрочку здобувачам професійної (професійно-технічної) освіти з проходженням (непроходженням) військово-лікарської комісії. При цьому, наявність відстрочки від мобілізації не звільняє військовозобов`язаних від необхідності виконання правил військового обліку в тому числі щодо проходження військово-лікарської комісії. Згідно з ч. 3 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Позивач підтверджує, що він відмовився від проходження ВЛК. Таким чином, ОСОБА_1 , як військовозобов`язаний, повинен був пройти військово-лікарську комісію, тому дії відповідача щодо прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення є правомірними. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вважав, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 правомірно винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що перед отриманням 05 квітня 2024 року попередньої відстрочки у зв`язку із навчанням відповідач зобов`язав його пройти ВЛК для визначення ступеню його придатності до військової служби за станом здоров`я, що й було ним здійснено, однак не враховано судом першої інстанції. Вказує, що станом на 02 вересня 2024 року у нього відсутній обов`язок для чергового проходження ВЛК за наявності попереднього висновку ВЛК, що дійсний протягом одного року. Звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення від 02 вересня 2024 року щодо нього складено за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП, а постанова по справі про адміністративне правопорушення від 05 вересня 2024 року прийнята за ч. 3 ст. 201 КУпАП, що є протиправним. Зазначає, що повідомлення від 22 серпня 2024 року № 3923 про відмову у надані відстрочки доведено до відома позивача в усній формі лише 02 вересня 2024 року всупереч вимог п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок № 560), що також залишилось поза увагою суду першої інстанції. Вважає, що інформація про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти відповідачем, як держателем Єдиного державного реєстру призовників може (і повинна бути) отримана шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними органами, яким є Міністерство освіти і науки України, як держатель персональних даних про освіту позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з довідкою № 03/2968 від 01 липня 2024 року ОСОБА_1 дійсно навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ» на 3-В курсі за освітньо-професійною програмою Ветеринарна медицина на денній формі навчання за контрактним замовленням з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року (а.с.12).

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 246768 від 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ». Початок здобуття освіти 01 листопада 2022 року, завершення здобуття освіти 30 червня 2025 року (а.с.13).

22 серпня 2024 року комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки відсутня довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (а.с.34).

02 вересня 2024 року ОСОБА_1 видано направлення № 2658 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в сухопутні війська у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період (а.с.33).

Від отримання направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, про що було складено акт відмови від проходження ВЛК від 02 вересня 2024 року (а.с.35).

02 вересня 2024 року ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання повістки № 245/7 від 02 вересня 2024 року про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення військово-облікових даних на особливий період та проходження ВЛК до 21 год. 00 хв. 02 вересня 2024 року, у зв`язку з чим було складено акт відмови від отримання повістки від 02 вересня 2024 року в присутності свідків (а.с.37-38).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, № 331 від 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 02 вересня 2024 року близько 19 год. 00 хв. був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , кабінет №7 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час звіряння військово-облікових даних ОСОБА_1 встановлено, що комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації було відмовлено по причинам відсутності довідки про здобувача освіти сформованої в Єдиній державній електронній базі, відсутності даних проходження ВЛК. Уповноваженим працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 була вручена повістка № 245/7 від 02 вересня 2024 року про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою уточнення військово-облікових даних на особливий період та проходження ВЛК до 21 год. 00 хв. 02 вересня 2024 року. ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання повістки, в зв`язку з чим був складений акт за підписами свідків. Для встановлення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 було видано направлення № 2658 від 02 вересня 2024 року для проходження ВЛК в ІНФОРМАЦІЯ_4 , від якої ОСОБА_1 відмовився мотивуючи тим, що має відстрочку від призову на підставі здобувача освіти. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги абз. 3,5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме відмовився від проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 . При складанні протоколу ОСОБА_1 роз`яснено права і обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП. ОСОБА_1 від підпису та отримання копії протоколу відмовився (а.с.29-32).

Згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП від 05 вересня 2024 року, прийнятої ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17500 грн. Постановою встановлено, що ОСОБА_1 02 вересня 2024 року близько 19 год. 00 хв. був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , кабінет №7 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час звіряння військово-облікових даних ОСОБА_1 встановлено, що комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації було відмовлено по причинам відсутності довідки про здобувача освіти сформованої в Єдиній державній електронній базі, відсутності даних проходження ВЛК. Уповноваженим працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 була вручена повістка № 245/7 від 02 вересня 2024 року про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою уточнення військово-облікових даних на особливий період та проходження ВЛК до 21 год. 00 хв. 02 вересня 2024 року. ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання повістки, в зв`язку з чим був складений акт за підписами свідків. Для встановлення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 було видано направлення № 2658 від 02 вересня 2024 року для проходження ВЛК в ІНФОРМАЦІЯ_4 , від якої ОСОБА_1 відмовився мотивуючи тим, що має відстрочку від призову на підставі здобувача освіти. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги абз. 3,5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме відмовився від проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8-10).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржуваною постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 вересня 2024 року № 604 у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 500 грн (а.с.8-10).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення № 331 від 02 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 складено за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП, а постанова по справі про адміністративне правопорушення № 604 від 05 вересня 2024 року прийнята за ч. 3 ст. 201 КУпАП. При цьому, протоколом про адміністративне правопорушення № 331 від 02 вересня 2024 року та постановою по справі про адміністративне правопорушення № 604 від 05 вересня 2024 року встановлено аналогічні обставини справи та вказано про те, що ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги абз. 3,5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме відмовився від проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з частинами 1, 3 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вищевказане, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено невірну кваліфікацію дій позивача, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про адміністративне правопорушення зазначено різні норми КУпАП, що передбачають відповідальність за різні види адміністративних правопорушень.

Стосовно суті виявленого правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

В оскаржуваній постанові вказано, що позивачем порушено вимоги абзацу 3, 5 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з абзацами 3, 5 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Враховуючи наведене, колегія суддів зауважує, що відмова від проходження військово-лікарської комісії, вчинена в особливий період, є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що підлягає кваліфікації за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, натомість оскаржуваною постановою кваліфіковано дії позивача за частиною 3 статті 210 КУпАП.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), який, зокрема, визначає: процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 62 Порядку № 560 передбачено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Відповідно до пункту 59 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Із матеріалів справи слідує, що 22 серпня 2024 року комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки відсутня довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (а.с.34).

Проте, в порушення вимог пункту 60 Порядку № 560 вищевказане рішення про відмову у наданні відстрочки не було повідомлене ОСОБА_1 не пізніше ніж на наступний день після його ухвалення, про його зміст позивача було повідомлено лише 02 вересня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Матеріалами справи також підтверджується, що згідно з довідкою № 03/2968 від 01 липня 2024 року ОСОБА_1 дійсно навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ» на 3-В курсі за освітньо-професійною програмою Ветеринарна медицина на денній формі навчання за контрактним замовленням з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року (а.с.12).

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 246768 від 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ». Початок здобуття освіти 01 листопада 2022 року, завершення здобуття освіти 30 червня 2025 року (а.с.13).

У позовній заяві, а також в апеляційній скарзі позивач вказує, що 02 вересня 2024 року уповноважені працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовились брати до уваги довідку від 01 липня 2024 року № 03/2968 та довідку № 246768 від 02 вересня 2024 року.

Вказана обставина не була спростована відповідачем під час розгляду цієї справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів зауважує, що довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 246768 підтверджує факт навчання позивача у Відокремленому структурному підрозділі «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ» станом на 02 вересня 2024 року, тобто на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення № 331 від 02 вересня 2024 року, проте така довідка протиправно не була врахована відповідачем.

Відповідно до пункту 63 Порядку № 560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Згідно з пунктом 69 Порядку № 560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402).

Згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду.

До апеляційної скарги позивачем долучено довідку військово-лікарської комісії № 749/10 від 08 квітня 2024 року, видану за формою додатку 4 до Положення № 402, згідно з якою 08 квітня 2024 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд солдата запасу ОСОБА_1 , 1990 р.н. Встановлено, що ОСОБА_1 придатний до військової служби (а.с.86).

Таким чином, колегія суддів констатує, що оскільки ОСОБА_1 08 квітня 2024 року пройдено медичний огляд, отримано довідку військово-лікарської комісії з висновком щодо його придатності до військової служби, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду, у відповідача станом на 02 вересня 2024 року були відсутні правові підстави для направлення позивача для проходження ВЛК, а, відтак, і для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорущення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 604 від 05 вересня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з квитанцією № 0.0.3907252383.1 від 25 вересня 2024 року сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 605 грн 60 коп.

Також, із матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з квитанцією № 0.0.4135739800.1 від 16 січня 2025 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 605 грн 60 коп, згідно з квитанцією № 0.0.4135866340.1 від 16 січня 2025 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 122,00 грн.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 1332,32 грн судового збору.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2024 року у справі № 601/2908/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 604 від 05 вересня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_2 ) судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги в розмірі 1332 грн 32 коп. (одна тисяча триста тридцять дві гри 32 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. Я. Качмар   В. В. Ніколін