Суд (рішення 3.06.36) визнав, що одночасне прийняття рішення про скасування відстрочки чоловіка та його мобілізацію, апріорі, є протиправним, а тому і Наказ про мобілізацію, і зарахування до списків військової частини – підлягають скасуванню.

Аплодую Тернопільському адмінсуду: у контексті новаційної Постанови  Верховного суду ( див. попередній пост)  із «думками» про те, що «якщо вже мобілізували» то скасування наказу про мобілізацію не поновить становища мобілізованого ( отакий от абсурд « у законі»). У цій справі, Відповідачі ( ТЦК та ВЧ) наполягали ще й на тому, що Наказ про мобілізацію ( ну і що – що явно протиправний!!!:-)) – це акт індивідуальної дії і вичерпує свою силу його прийняттям ( отак от!). Та суд, ані на абсурдні твердження, ані на тиск авторитетними правовими позиціями не повівся,  а прийняв висококваліфіковане та помірковане рішення.

Ключове у рішенні:

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Необхідно наголосити на тому, що додатком 10 до Порядку № 560 затверджено форму повідомлення про скасування наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, і вказана форма чітко передбачає зазначення у такому повідомленні пропозиції особисто прибути до установи, що видала довідку про відстрочку, з метою її повернення.

Крім того, у примітці до вказаної форми передбачено, що повідомлення може бути надіслане на адресу заявника поштовим відправленням з повідомленням про вручення або на адресу електронної пошти, зазначену у заяві.

З наведених обставин слідує, що законодавцем передбачено обов`язкове інформування військовозобов`язаного про прийняте відносно нього рішення щодо скасування відстрочки (шляхом направлення поштовим відправленням або на адресу електронної пошти), а також надання такій особі можливості особисто прибути до відповідного ТЦК та СП з метою повернення довідки про відстрочку. При цьому, військовозобов`язаний у випадку скасування йому відстрочки не позбавлений права повторно звернутись з відповідною заявою та підтвердними документами для надання йому відстрочки від призову на військову службу з законодавчо визначених підстав.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази направлення ІНФОРМАЦІЯ_8 на поштову або електронну адресу ОСОБА_1 повідомлення за формою, визначеною у додатку 10 до Порядку №560. При цьому, на думку суду, прийняття в один день рішення про скасування відстрочки та наказу про призов на військову службу фактично позбавило позивача можливості реалізувати право на повторне звернення з заявою про відстрочку, що свідчить про порушення визначеної Порядком №560 процедури.

Суд погоджується, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливою та чутливою темою в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, допущеними відповідачами у спірних правовідносинах.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.03.2026 №61 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.

Крім того, суд звертає увагу, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.03.2026 №61 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 не є таким, що вичерпав свою дію фактом його виконання, оскільки позивач продовжує проходження військової служби, а тому є актом індивідуальної дії у розумінні статті 4 КАС України та може бути скасований, не завдаючи при цьому шкоди правовій визначеності.

Вказана стаття встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

У даному ж випадку, судом встановлено протиправність призову позивача на військову службу під час мобілізації, що мало наслідком його призов та зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу №65 від 04.03.2026.

Наведеним спростовуються доводи представника Військової частини НОМЕР_1 про безповоротну дію мобілізації. Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з його з військової служби.

ПОВНИЙ ТЕКСТ РІШЕННЯ

Категорія справи № 500/1220/26: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; військової служби.

Надіслано судом: 03.06.2026. Зареєстровано: 04.06.2026. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2026.

Номер судового провадження: П/500/1754/26

Державний герб України

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1220/26

03 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Сабатюк Наталію Петрівну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 та Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №51 від 02.03.2026 року в частині скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та Комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №61 від 02.03.2026 року "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації та особливий період", в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до військово-облікового документа «Резерв +» йому за попередньо поданою заявою надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 03.05.2026 на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (надалі - Закон № 3543-ХІІ), у зв`язку з тим, що він здійснює постійний догляд за хворою матір`ю.

Проте, незважаючи на відсутність порушень правил військового обліку та наявність чинної відстрочки, 02.03.2026 позивача було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та доставлено до приміщення ТЦК з зазначенням підстав для перевірки військово облікових даних. Під час утримання у приміщенні ТЦК позивачу стало відомо про скасування відстрочки з невідомих йому причин. У той же день 02.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 видано наказ №61 про призов позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що відповідачами порушено процедуру призову на військову службу, оскільки за наявності діючої відстрочки, яка протиправно була скасована, він не підлягав призову та направленню до військової частини. З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідачів про скасування відстрочки, наказ про призов на військову службу та наказ про зарахування до списків особового складу військової частини, як протиправні, а також поновити його порушене право шляхом зобов`язання військової частини виключити його зі списків особового складу та зняти з усіх видів забезпечення.

Ухвалою суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. (а.с.94-95)

26.03.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Сабатюк Н.П. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а також клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. (а.с.99-101, 102-106)

Ухвалою суду від 31.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. (а.с.108-109)

02.04.2026 до суду надійшли заперечення Військової частини НОМЕР_1 на клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. (а.с.113-121)

07.04.2026 представником Військової частини НОМЕР_1 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що довідкою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 №2026-0302-1458-1354-З від 02.03.2026 позивача визнано придатним до військової служби та на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 №61 від 02.03.2026 призвано на військову службу.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №65 від 04.03.2026 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини, призначений на посаду оператора відділення управління взводу управління роти радіоелектронної боротьби.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що позивач був зарахований до Військової частини НОМЕР_1 з дотриманням процедури, встановленої законодавством, і підстави для звільнення його з військової служби відсутні.

Крім того відповідач зазначає, що ОСОБА_1 втратив статус військовозобов`язаного і набув новий статус військовослужбовця, а тому порушення процедури призову на військову службу не є передумовою для звільнення вже діючого військовослужбовця з військової служби.

З урахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також у відзиві на позовну заяву відповідачем про заміну відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 на належного ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.122-139)

Ухвалою суду від 09.04.2026 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про заміну відповідачів відмовлено. (а.с.140-142)

14.04.2026 до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивачем через ЦНАП подано на комісію заяву за формою згідно з п.58 Порядку №560 з пакетом підтвердних документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з підстав здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 .

За результатами розгляду даної заяви та підтвердних документів комісією щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до протоколу №51 від 02.03.2026 прийнято рішення про скасування позивачу раніше наданої відстрочки. Причиною даного рішення стало отримання відповіді від КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» вих. №69 від 12.02.2026, за змістом якої ОСОБА_2 не значиться серед переліку осіб, яким було надано висновок ЛКК про потребу постійного стороннього догляду. Таким чином, наданий позивачем висновок ЛКК №132 від 14.07.2025, який слугував підставою для надання відстрочки, виявився недійсним.

Прийняте рішення доведене до позивача повідомленням №1438 від 02.03.2026 за формою згідно додатку 7 Порядку №560.

Позивач за результатами проходження медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 02.03.2026 відповідно до довідки №2026-0302-1458-1354-3 від 02.03.2026 визнаний придатним до військової служби, у зв`язку з чим наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 №61 від 02.03.2026 призваний на військову службу та направлений для її проходження до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідач зауважує, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 №61 від 02.03.2026 є актом індивідуальної дії одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію, а тому не підлягає скасуванню.

Крім того, позивач перебуває у статусі військовослужбовця, у той час як відстрочка від військової служби надається військовозобов`язаним.

З огляду на викладене відповідач вважає, що призов позивача на військову службу проведено з дотриманням встановленого законом порядку та в межах повноважень. (а.с.145-187)

21.04.2026 до суду надійшли пояснення третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 , за змістом яких вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.(а.с.188-192)

04.05.2026 представником позивача адвокатом Сабатюк Н.П. повторно подано до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а також клопотання про витребування доказів. (а.с.194, 195)

Також 04.05.2026 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача адвоката Сабатюк Н.П. зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження дотримання процедури прийняття рішення про скасування позивачу відстрочки від призову на військову службу. Так, наданий представником відповідача протокол №51 від 02.03.2026 містить інформацію, що у голосуванні брало участь шість осіб, однак сам протокол підписаний вісьмома особами, що свідчить про очевидну невідповідність змісту документа його фактичному оформленню.

Крім того, підставою для скасування відстрочки у повідомленні №1438 від 02.03.2026 зазначено про відсутність підтверджуючих документів (довідки ЛКК №132 від 14.07.2025) у реєстрі виданих довідок ЛКК Скалатського медичного центру, а також відсутні записи в медичній системі «Медикс». На підтвердження вказаних обставин відповідачем долучено лист №69 від 12.02.2026 КНП «Скалатська комунальна лікарня» (код ЄДРПОУ 02000961), з якого слідує, що ОСОБА_2 висновок ЛКК не надавався. Разом з тим, з висновку №132 від 14.07.2025 про потребу ОСОБА_2 у постійному догляді зазначено, що він виданий НКП «Скалатський медичний центр» (код ЄДРПОУ 41980178).

Також представник позивача вважає необґрунтованими доводи відповідачів щодо незворотності процедури призову на військову службу, оскільки визнання протиправним наказу про призов на військову службу має своїм правовим наслідком зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного та протиправність решти актів індивідуальної дії, що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Представник позивача зауважує, що у спірному випадку основною метою подання зазначеного позову є звільнення ОСОБА_1 з військової служби, тобто триваючого правового стану, як особи, яку всупереч вимог статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призвано на військову службу за мобілізацією на особливий період. (а.с.196-205)

Ухвалою суду від 11.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати суду належним чином засвічену копію листа запиту до КНП «Скалатська комунальна лікарня», відповідь на який стала підставою для скасування ОСОБА_1 права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. (а.с.206-207)

26.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання вимог ухвали суду від 11.05.2026 надано копію листа запиту №900 від 09.02.2026. (а.с.210-211)

Надаючи правову оцінку доводам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідивши подані сторонами докази у взаємозв`язку з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, з 10.08.2017 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відомостями військово-облікового документу №060520219309567200014 від 05.08.2024. (а.с.9)

05.02.2026 ОСОБА_1 через центр надання адміністративних послуг в електронній формі звернувся з заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». (а.с.156)

До вказаної заяви позивачем долучено наступні документи:

висновок №132 від 14.07.2025 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;

висновок ЛКК №132 від 14.07.2025 про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді;

акт про встановлення факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за своєю матір`ю ОСОБА_3 від 01.08.2025;

облікову картку платника податків та паспорт ОСОБА_2 ;

паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ;

свідоцтво про народження ОСОБА_1 ;

нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 про те, що єдиною особою, яка її утримає та доглядає, є її син ОСОБА_1 ;

довідку Військової частини НОМЕР_2 , згідно якої солдат ОСОБА_3 з 28.04.2023 по даний час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України;

паспорт ОСОБА_3 ;

свідоцтво про смерть ОСОБА_4 .

Згідно відомостей військово облікового документу, сформованого через застосунок Резерв+, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 03.05.2026 року. (а.с.47)

02.03.2026 Комісією щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято рішення, оформлене протоколом №51 від 02.03.2026, про скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, наданої на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». (а.с.166-167)

02.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 сформовано повідомлення №1438, за змістом якого проінформовано ОСОБА_1 про скасування наданої йому відстрочки від призову на військову службу з причин відсутності підтверджуючих документів (довідки ЛКК №132 від 14.07.2025) в загальному реєстрі виданих довідок ЛКК Скалатського медичного центру, а також відсутності записів в медичній системі «МЕДИКС». (а.с.200, зворот)

Докази направлення вказаного повідомлення на адресу позивача або іншим чином його вручення у матеріалах справи відсутні.

02.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 сформовано направлення №6736100, яким направлено ОСОБА_1 для визначення придатності до військової служби на ВЛК на базі закладу охорони здоров`я КНП «Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги». (а.с.160)

Згідно довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.03.2026 №2026-0302-1458-1354-3 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби. (а.с.161)

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 02.03.2026 №61 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправено до Військової частини НОМЕР_1 . (а.с.162)

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.03.2026 №65 рядового запасу ОСОБА_1 з 04.03.2026 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, визнано таким, що з 04.03.2026 посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків. (а.с.131)

Вважаючи протиправними рішення про скасування відстрочки від призову на військову службу та, як наслідок, накази про призов та про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , позивач через свого представника звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

У зв`язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ. (далі Закон №3543-ХІІ)

У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Пунктом 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

За приписами частин восьмої - десятої статті 23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

Процедура надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560. (далі Порядок №560)

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Згідно з абзацом першим пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. (абзац третій пункту 58 Порядку №560)

Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка). Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд. (абзац перший пункту 58-1 Порядку №560)

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну. (абзац четвертий пункту 58-1 Порядку №560)

Пунктом 59 Порядку №560 передбачено, що за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

Абзацами першим, третім, четвертим, шостим пункту 60 Порядку № 560 визначено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7. (абзац сьомий пункту 60 Порядку №560)

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти. (абзац восьмий пункту 60 Порядку №560)

За результатом розгляду заяви про надання відстрочки військовозобов`язаного СБУ або розвідувального органу довідка (додаток 6) або повідомлення про відмову (додаток 7) надсилається у спосіб, зазначений у заяві про надання відстрочки, засобами електронного або поштового зв`язку. (абзац дев`ятий пункту 60 Порядку №560)

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку. (абзац дванадцятий пункту 60 Порядку №560)

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі:

подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

У разі неможливості провести перевірку наявності у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інших державних реєстрів або баз (банків) даних територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Центральне управління або регіональні органи СБУ чи відповідний підрозділ розвідувальних органів) повідомляє такому військовозобов`язаному засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки.

У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.

Відомості про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв`язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначену у заяві про надання відстрочки, або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до пункту 65 Порядку № 560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.

Системний аналіз наведених положень Порядку №560 свідчить про те, що законодавцем чітко визначено процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та її скасування.

Так, зазначеними вище нормами передбачено повноваження Комісії на припинення у військовозобов`язаної особи відстрочки від призову на військову службу шляхом: скасування відстрочки (пункти 59, 60 Порядку №560) або скасування раніше прийнятого рішення про надання відстрочки (пункт 65 Порядку №560).

Порядок та підстави скасування відстрочки визначені в залежності від форми звернення заявника з питанням про оформлення відстрочки від призову на військову службу.

Зокрема, пунктом 59 Порядку №560 передбачено, що у випадку надходження запиту на оформлення відстрочки через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, така відстрочка може оформлятись і надаватись автоматично (тобто без рішення відповідної Комісії). Проте у разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню (тобто без рішення відповідної Комісії).

В іншому випадку, у разі подання заяви про надання відстрочки та підтвердних документів особисто через центри надання адміністративних послуг, рішенню про надання чи відмову у наданні відстрочки передує процедура перевірки підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Вказана процедура полягає у вивченні Комісією отриманої заяви та підтвердних документів, оцінці законності підстав для надання відстрочки, за потреби надісланні запитів до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. І лише на підставі розгляду отриманих документів Комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

У випадку прийняття Комісією позитивного рішення про надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу, перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється за наявності законодавчо визначених підстав.

Таким чином, прийняте Комісією рішення про надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є певною мірою остаточним, до закінчення строку його дії або виникнення визначених законодавцем обставин, які слугують правомірною передумовою для повторної перевірки підстав у військовозобов`язаного права на відстрочку.

В іншому випадку, свавільна перевірка суб`єктом владних повноважень підстав для відстрочки від призову на військову службу, за відсутності дотримання законодавчо визначеної процедури, зумовлює порушення принципу правової визначеності та легітимного очікування у військовозобов`язаної особи.

З матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачами, що ОСОБА_1 реалізував право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період шляхом подання відповідної заяви від 05.02.2026 та пакету підтвердних документів через центр надання адміністративних послуг.

Вказана заява зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4 за номером №1295 05.02.2026, що підтверджується штампом вхідної реєстрації. (а.с.156)

З урахуванням наведених вище положень абзацу четвертого пункту 60 Порядку №560 слід вважати, що за результатами розгляду отриманої заяви ОСОБА_1 та долучених до неї документів Комісія повинна була ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, оформлене відповідним протоколом.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки).

Іншими словами, військовозобов`язана особа, яка має право на відстрочку, повинна належним чином реалізувати таке право шляхом подання відповідної заяви до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку.

Обов`язку особи реалізувати своє право шляхом вчинення активних дій кореспондує також обов`язок відповідного суб`єкта владних повноважень вирішити порушене заявником питання у визначений законом спосіб та у межах своїх повноважень.

Таким чином, скерувавши через центр надання адміністративних послуг до територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву з додатками про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач розпочав процес реалізації права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, маючи легітимні очікування належного розгляду його заяви та прийняття відповідного рішення, що відповідає принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Конституційний Суд України, розвиваючи практику застосування статті 8 Основного Закону України, вказав, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій держави. Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, у контексті таких основоположних його складових: принцип законності, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (абзаци третій, четвертий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року №6-р/2019).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року №6-р/2019).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-2/2016).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (Справа "Михайлюк та Петров проти України" (Заява № 11932/02), пункт 25, "Полторацький проти України" №38812/97, пункт 155).

Окрім того, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 визначив підходи щодо застосування принципу "легітимних очікувань" (legitimate expectations):

"... 75. Також колегія суддів зазначає, що поняття "легітимні очікування", головним чином походять від англійського терміну "legitimate expectations" як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання.

76. Принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

77. Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно- правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

78. Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

79. Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права...".

За таких умов, у даних спірних правовідносинах, після направлення через центр надання адміністративних послуг заяви від 05.02.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також долучених до цієї заяви документів, ОСОБА_1 мав легітимні очікування на прийняття за результатом розгляду його заяви рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або відмову у наданні такої відстрочки.

У матеріалах справи відсутнє рішення уповноваженої Комісії про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, прийняте на підставі поданої ним заяви від 05.02.2026.

Копія вказаного рішення також не надана відповідачами і на вимогу суду в ухвалі від 23.02.2026, в якій зобов`язано відповідачів надати належним чином засвідчені копії всіх документів, що стосуються предмету позову.

Водночас, як слідує зі змісту військово-облікового документу позивача, сформованого у системі «Резерв+» станом на 07.02.2026, у ОСОБА_1 наявна оформлена відстрочка на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 03.05.2026. (а.с.8)

Приписами абзацу шостого пункту 60 Порядку №560 передбачено, що у разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Вказані обставини у взаємозв`язку з наведеним вище правовим регулюванням дають підстави вважати, що заява ОСОБА_1 від 05.02.2026 була розглянута Комісією та за результатами її розгляду прийнято позитивне рішення про надання (оформлення) ОСОБА_1 відстрочки на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 03.05.2026, відомості про яке були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображені в електронному кабінеті позивача.

Суд звертає увагу, що відповідачами не надано доказів того, що рішення Комісії про надання позивачу до 03.05.2026 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, було скасовано у порядку, визначеному пунктом 65 Порядку №560.

Натомість, з матеріалів справи слідує, що відстрочка позивачу скасована у порядку, визначеному пунктом 60 Порядку №560, який передбачає перевірку підстав у військовозобов`язаного на відстрочку.

Так, рішенням Комісії, яке оформлене протоколом №51 від 02.03.2026, ОСОБА_1 скасовано відстрочку від призову на військову службу по пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» з причин відсутності підтверджуючих документів (довідки ЛКК №132 від 14.07.2025) в загальному реєстрі виданих довідок ЛКК Скалатського медичного центру, а також відсутності записів в медичній системі «МЕДИКС». (а.с.166, 200 зворот)

Вказані відомості отримані Комісією на запит від 09.02.2026 №900, спрямований до КНП «Скалатська комунальна лікарня» (47851, вул. Леся Курбаса, 36, м. Скалат, Тернопільська область), у якому з метою забезпечення виконання Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та у зв`язку з проведенням заходів мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 просив надати перелік осіб, яким у період з 01 березня 2025 року по 10 лютого 2026 року було надано висновки лікарсько-консультативної комісії про потребу постійного стороннього догляду. (а.с.211)

Листом від 12 лютого 2026 року №69 КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» Скалатської міської ради повідомила ІНФОРМАЦІЯ_3 , що у період з 01 березня 2025 року по 10 лютого 2026 року було надано висновки лікарсько-консультативної комісії про потребу постійного стороннього догляду особам згідно переліку, серед яких ОСОБА_2 відсутня. (а.с.164)

З урахуванням викладеного, на підставі отриманої від КНП «Скалатська комунальна районна лікарня» інформації Комісією зроблено висновок про те, наданий позивачем висновок ЛКК №132 від 14.07.2025 року про потребу його матері ОСОБА_2 у постійному догляді, який слугував підставою для надання позивачеві відстрочки, є недійсним, що, в свою чергу, слугувало підставою для скасування такої відстрочки.

Суд критично оцінює вказану позицію відповідачів, оскільки з матеріалів справи слідує, що наданий позивачем у пакеті підтвердних документів висновок ЛКК №132 від 14.07.2025 про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді оформлений Некомерційним комунальним підприємством «Скалатський медичний центр» (місцезнаходження: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Скалат, вул. Л. Українки, 3, код ЄДРПОУ 41980178), у той час як запит про надання інформації щодо вказаного висновку ІНФОРМАЦІЯ_3 скеровано до КНП «Скалатська комунальна лікарня» (47851, вул. Леся Курбаса, 36, м. Скалат, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 02000961). (а.с.164, 171, 211)

З метою правильного вирішення спору по суті та офіційного з`ясування обставин у справі, судом у межах повноважень отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Так, згідно відповіді з ЄДР №2833940 від 03.06.2026 Некомерційне комунальне підприємство «Скалатський медичний центр» зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 41980178, за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, м. Скалат, вул. Л. Українки, 3. (арк. справи 213-214)

Натомість, згідно відповіді з ЄДР №2834495 від 03.06.2026 Комунальне некомерційне підприємство «Скалатська комунальна лікарня» зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 02000961 за адресою: 47851, вул. Леся Курбаса, 36, м. Скалат, Тернопільська область. (арк. справи 215-216)

Таким чином, висновки Комісії про недійсність висновку ЛКК №132 від 14.07.2025 ґрунтуються на інформації, отриманій у листі від 12.02.2026 №69 КНП «Скалатська комунальна лікарня» (код ЄДРПОУ 02000961), яка не є автором вказаного висновку та, відповідно, не володіє інформацією щодо його оформлення, тому суд вважає доводи та позицію відповідача про недійсність наданого позивачем висновку ЛКК №132 від 14.07.2025 виданого НКП «Скалатський медичний центр» (код ЄДРПОУ 41980178), необґрунтованими та такими, що безпідставно покладені в основу оскаржуваного рішення про скасування відстрочки ОСОБА_1 , оформленого протоколом №51 від 02.03.2026.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що рішення Комісії про скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий оформлене протоколом №51 від 02.03.2026, не відповідає визначеним статтею 2 КАС України критеріям обґрунтованості та добросовісності, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання такого рішення протиправним та його скасування, а також задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо вимог позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 та Комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу, то суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки визнання протиправним та скасування рішення Комісії, оформлене протоколом №51 від 02.03.2026 в частині скасування позивачу відстрочки, є достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача.

При цьому суд зауважує, що згідно відомостей електронного військово-облікового документу позивача, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно пункту 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" була надана позивачу строком до 05.03.2026, тобто є такою, що вичерпала свою дію станом на дату розгляду справи.

Таким чином, поновлення позивачу відстрочки, яка була чинною до 05.03.2026, жодним чином не впливає на його правовий статус, а відтак не є належним способом захисту його порушених прав.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 №61 від 02.03.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби. (пункт 6 Порядку №560)

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ. (пункт 81 Порядку №560)

Зазначені положення Порядку №560 свідчать про те, що однією з передумов для оформлення призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є відсутність у такої особи діючого та реалізованого права на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В іншому випадку, за умови наявності у військовозобов`язаної особи реалізованого права на відстрочку від призову на військову службу статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлення призову на військову службу не допускається.

Враховуючи, що у ході розгляду справи судом встановлено протиправність рішення Комісії, оформленого протоколом №51 від 02.03.2026, про скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, що свідчить про відновлення реалізованого ним права на таку відстрочку згідно пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому у ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні правові підстави для призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Крім того, суд також враховує, що рішення Комісії про скасування ОСОБА_1 права на відстрочку, оформлене протоколом №51, та наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 №61 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу, прийняті одним днем 02.03.2026.

В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є «правова процедура» («fair procedure» - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Необхідно наголосити на тому, що додатком 10 до Порядку № 560 затверджено форму повідомлення про скасування наданої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, і вказана форма чітко передбачає зазначення у такому повідомленні пропозиції особисто прибути до установи, що видала довідку про відстрочку, з метою її повернення.

Крім того, у примітці до вказаної форми передбачено, що повідомлення може бути надіслане на адресу заявника поштовим відправленням з повідомленням про вручення або на адресу електронної пошти, зазначену у заяві.

З наведених обставин слідує, що законодавцем передбачено обов`язкове інформування військовозобов`язаного про прийняте відносно нього рішення щодо скасування відстрочки (шляхом направлення поштовим відправленням або на адресу електронної пошти), а також надання такій особі можливості особисто прибути до відповідного ТЦК та СП з метою повернення довідки про відстрочку. При цьому, військовозобов`язаний у випадку скасування йому відстрочки не позбавлений права повторно звернутись з відповідною заявою та підтвердними документами для надання йому відстрочки від призову на військову службу з законодавчо визначених підстав.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази направлення ІНФОРМАЦІЯ_8 на поштову або електронну адресу ОСОБА_1 повідомлення за формою, визначеною у додатку 10 до Порядку №560. При цьому, на думку суду, прийняття в один день рішення про скасування відстрочки та наказу про призов на військову службу фактично позбавило позивача можливості реалізувати право на повторне звернення з заявою про відстрочку, що свідчить про порушення визначеної Порядком №560 процедури.

Суд погоджується, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливою та чутливою темою в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, допущеними відповідачами у спірних правовідносинах.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.03.2026 №61 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.

Крім того, суд звертає увагу, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.03.2026 №61 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 не є таким, що вичерпав свою дію фактом його виконання, оскільки позивач продовжує проходження військової служби, а тому є актом індивідуальної дії у розумінні статті 4 КАС України та може бути скасований, не завдаючи при цьому шкоди правовій визначеності.

Щодо наказу командира Військової частини № НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 04.03.2026 №65 в частині призову на військову службу та зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції №282 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Суд зазначає, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як встановлено судом, внаслідок видання ІНФОРМАЦІЯ_4 наказу від 02.03.2026 №61, який судом визнано протиправним та скасовано в частині призову на військову службу позивача, останній був зарахований до списків особового складу Військової частин НОМЕР_1 .

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.03.2026 №65 позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, встановлено тарифний розряд, посадовий оклад та інші види грошового забезпечення.

Тобто, з 04.03.2026 позивач є військовослужбовцем, проходить військову, виконує відповідні посадові обов`язки та отримує грошове забезпечення.

Таким чином, скасування наказу про зарахування його до списків військової частини не змінить у позивача правового статусу військовослужбовця, при цьому, такий наказ вичерпав свою дію внаслідок його реалізації.

В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Суд звертає увагу, що пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вказаним законом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу та зарахування особи до списків особового складу військової частини. З огляду на викладене саме по собі скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 65 від 04.03.2026 в частині призову та зарахування позивача до списків особового складу військової частини не відновить початковий стан і не призведе до поновлення порушених прав позивача, про які він просить у позові.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Військової частини № НОМЕР_3 від 04.03.2026 №65 в частині призову та зарахування позивача до списків особового складу, задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, оскільки судом встановлено, що призов та мобілізація позивача здійснена протиправно, порушене право позивача підлягає відновленню.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи.

Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.

Разом з тим рішенням суду у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу, що хоча Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконний призов на військову службу під час мобілізації, проте проходження військової служби позивачем є безпосереднім наслідком від наказу при призов під час мобілізації на особливий період від 02.03.2026 №61, який визнано судом протиправним.

На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказу на призов особи на військову службу є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

Вказана стаття встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

У даному ж випадку, судом встановлено протиправність призову позивача на військову службу під час мобілізації, що мало наслідком його призов та зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу №65 від 04.03.2026.

Наведеним спростовуються доводи представника Військової частини НОМЕР_1 про безповоротну дію мобілізації. Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з його з військової служби.

Слід зазначити, що такий спосіб захисту та поновлення порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права у спірних правовідносинах, є достатнім, необхідним та таким, що в повній мірі забезпечить припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надавши правову оцінку доводам сторін, викладеним у поданих ними заявах по суті, а також оцінивши спірні правовідносини з урахуванням наведених вище норм матеріального права, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірність своєї поведінки та прийнятих рішень, що є предметом оскарження.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 , протиправне рішення якого стало причиною виникнення спірних правовідносин, на користь позивача судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог в сумі 709,97 грн (2/3 від 1064,96 грн).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №51 від 02 березня 2026 року, в частині скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, наданої на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №61 від 02 березня 2026 року "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації та особливий період" в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 709 (сімсот дев`ять) гривень 97 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідачі:

- ІНФОРМАЦІЯ_9 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );

- ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 );

- Комісія щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 );

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );

третя особа:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) .

Головуючий суддя Мірінович У.А.