Суд ( рішення від 21.04.26) вказав, що право на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізацію…» пов`язане насамперед із самим фактом перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років та відсут

Суд ( рішення від 21.04.26) вказав, що право на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізацію…» пов`язане насамперед із самим фактом перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років та відсут

Чоловік звернувся ( через ЦНАП) до ТЦК про надання відстрочки, із посиланням на те, шо на його утриманні перебуває троє дітей, при цьому, тільки відносно дитини від першого шлюбу він є біологічним батьком та належно сплачує аліменти.  Ще двоє дітей на утриманні – у другому шлюбі. При цьому – біологічний батько цих дітей позбавлений батьківських прав та знаходиться у розшуку.

Суд визнав відмову ТЦК у наданні відстрочки протиправною та зобов’язав комісію при ТЦК та СП прийняти рішення про надання відстрочки чоловіку.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що від попереднього шлюбу із ОСОБА_2 має неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та з серпня 2025 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , у якої є двоє дітей від попереднього шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач вважає таку відмову протиправною та стверджує, що він утримує двох дітей дружини від попереднього шлюбу, батько яких позбавлений батьківських прав та знаходиться у розшуку. На переконання позивача, ним підтверджено факт утримання: однієї дитини (від попереднього шлюбу) свідоцтвом про народження із зазначенням батьківства, інформацією від державної виконавчої служби про відсутність відкритого виконавчого провадження про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , із матір`ю якої розлучений; двох дітей свідоцтвом про одруження з їх матір`ю, рішенням суду про позбавлення батьківських прав їх біологічного батька, довідкою про неотримання аліментів ОСОБА_7 з ОСОБА_8.

Суд, зобовязав ТЦК надати відстрочку заявнику, із посиланням на наступне:

«Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2022 року №159/1678/22 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , позбавлено батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (з урахуванням ухвали суду від 01 вересня 2022 року про виправлення описки) а.с.17-22.

З довідки Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 09 жовтня 2025 року №151016-2025 слідує, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 14 січня 2022 року знаходиться в розшуку, на даний час місцезнаходження ОСОБА_8 не встановлено (а.с.46).

Як вбачається з довідки про неотримання аліментів Ковельського відділу Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29 вересня 2025 року №143221/8 ОСОБА_7 неотримувала аліментів з ОСОБА_8 у період з 01 січня 2023 року по 22 вересня 2025 року згідно з виконавчим листом №159/1134/15-ц, виданого 07 квітня 2015 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області (а.с.24, 48).

Актом обстеження умов проживання від 23 жовтня 2025 року, проведеним комісією служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради, установлено, що ОСОБА_1 спільно з дружиною ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; між мамою, дітьми та вітчимом стосунки доброзичливі, біологічний батько ОСОБА_8 з 2022 року знаходиться в розшуку, аліментів не сплачує, участі у вихованні та утриманні дітей не бере; вітчим купує речі, на відпочинок та оздоровлення їздять з вітчимом та мамою (а.с.32-33).

У контексті спірних відносин суд зауважує, що перелік документів, які подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначений в додатку 5 до Порядку №560, не є вичерпним, оскільки використана мовна конструкція «(або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності)» дозволяє стверджувати, що такий факт може бути підтверджено не виключно рішенням суду, а й іншими документами.

Суд звертає особливу увагу також на те, що право на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII пов`язане насамперед із самим фактом перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутністю заборгованості по аліментах, а не з обов`язковою наявністю конкретного виду документа з альтернативного переліку».

Повний текст рішення:

Категорія справи № 140/2913/26: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.04.2026. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2026.

Номер судового провадження: П/140/2925/26

Державний герб України

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2913/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в наданні відстрочки, оформленого протоколом від 06 лютого 2026 року №6; зобов`язання надати відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-XII).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що від попереднього шлюбу із ОСОБА_2 має неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та з серпня 2025 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , у якої є двоє дітей від попереднього шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначив, що у лютому 2026 року через єдиний портал державних послуг «Дія» подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, оскільки на його утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років, двоє з яких є йому пасинками. Проте відповідач протоколом від 06 лютого 2026 року №6 відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки відсутнє рішення суду про встановлення факту утримання дітей.

Позивач вважає таку відмову протиправною та стверджує, що він утримує двох дітей дружини від попереднього шлюбу, батько яких позбавлений батьківських прав та знаходиться у розшуку. На переконання позивача, ним підтверджено факт утримання: однієї дитини (від попереднього шлюбу) свідоцтвом про народження із зазначенням батьківства, інформацією від державної виконавчої служби про відсутність відкритого виконавчого провадження про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , із матір`ю якої розлучений; двох дітей свідоцтвом про одруження з їх матір`ю, рішенням суду про позбавлення батьківських прав їх біологічного батька, довідкою про неотримання аліментів ОСОБА_7 з ОСОБА_8

ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не використав своїх повноважень, визначених пунктом 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560) щодо здійснення запитів до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право на відстрочку, або використання інформації з публічних реєстрів.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позов відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити (а.с.39-41). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 особисто через центр надання адміністративних послуг подав заяву на ім`я голови комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII. Комісія ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву розглянула та ухвалила рішення (протокол від 06 лютого 2026 року №6), яким відмовила у наданні відстрочки позивачу у зв`язку з відсутністю рішення суду про встановлення факту утримання дітей. Відповідач вважає, що позивач не надав доказів існування обставин, що дають право на відстрочку від призову на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII. Також зауважив, що позивач не позбавлений права повторно звернутись до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову, надавши всі необхідні документи.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с.8-9).

04 лютого 2026 року ОСОБА_1 через центр надання адміністративних послуг звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII (у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років) (а.с.47).

Як видно з витягу з протоколу від 06 лютого 2026 року №6 комісії з питань надання відстрочки військовозобов`язаним при ІНФОРМАЦІЯ_6 , прийнятим рішенням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, оскільки відсутнє рішення суду про встановлення факту утримання дітей (а.с.45).

Вважаючи протиправними рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Як установлено частиною шостою статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є одним із видів військової служби.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі Положення №154), органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За змістом пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Пунктом 11 Положення №154 також установлено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

За приписами частин сьомої, восьмої статті 23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

З 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок №560 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктами 56, 57 Порядку №560 установлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 р. № 1364.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559, або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

За обставин цієї справи позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою від 04 лютого 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII та згідно з витягом з протоколу від 06 лютого 2026 року №6 комісія ІНФОРМАЦІЯ_7 ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки відсутнє рішення суду про встановлення факту утримання дітей.

Надаючи оцінку підставам відмови позивачеві у наданні відстрочки, суд зазначає таке.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, згідно з пунктом 3 частини першої названої статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше віком до 18 років) на його утриманні.

Додатком 5 до Порядку №560 визначений Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

У цій справі судом встановлено, що позивач перебував у шлюбі із ОСОБА_3 . Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2014 року (справа №159/4003/14-ц) шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19 жовтня 2012 року відділом ДРАЦСу по м. Ковелю реєстраційної служби Ковельського МРУЮ Волинської області, актовий запис №440, розірвано (а.с.10).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), про що слідує із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.14, 57).

Ковельський відділ Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом від 04 лютого 2026 року №17008/6 повідомив, що моніторингом автоматизованої системи виконавчих проваджень у розділах «пошук ВД/ВП (спецрозділ)», «пошук ВД/ВП (архів)» та «пошук ВД/ВП», виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , щодо стягнення заборгованості перед державою, юридичними та фізичними особами та по аліментах станом на 04 лютого 2026 року у відділі на виконанні не перебувають (а.с.23, 50).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.11) 26 серпня 2025 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб. На час укладення шлюбу в ОСОБА_4 були малолітні діти донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , а.с.15), син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , а.с.16). Батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є ОСОБА_8 .

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2022 року №159/1678/22 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , позбавлено батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (з урахуванням ухвали суду від 01 вересня 2022 року про виправлення описки) а.с.17-22.

З довідки Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 09 жовтня 2025 року №151016-2025 слідує, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 14 січня 2022 року знаходиться в розшуку, на даний час місцезнаходження ОСОБА_8 не встановлено (а.с.46).

Як вбачається з довідки про неотримання аліментів Ковельського відділу Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29 вересня 2025 року №143221/8 ОСОБА_7 неотримувала аліментів з ОСОБА_8 у період з 01 січня 2023 року по 22 вересня 2025 року згідно з виконавчим листом №159/1134/15-ц, виданого 07 квітня 2015 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області (а.с.24, 48).

Актом обстеження умов проживання від 23 жовтня 2025 року, проведеним комісією служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради, установлено, що ОСОБА_1 спільно з дружиною ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; між мамою, дітьми та вітчимом стосунки доброзичливі, біологічний батько ОСОБА_8 з 2022 року знаходиться в розшуку, аліментів не сплачує, участі у вихованні та утриманні дітей не бере; вітчим купує речі, на відпочинок та оздоровлення їздять з вітчимом та мамою (а.с.32-33).

У контексті спірних відносин суд зауважує, що перелік документів, які подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначений в додатку 5 до Порядку №560, не є вичерпним, оскільки використана мовна конструкція «(або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності)» дозволяє стверджувати, що такий факт може бути підтверджено не виключно рішенням суду, а й іншими документами.

Суд звертає особливу увагу також на те, що право на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII пов`язане насамперед із самим фактом перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутністю заборгованості по аліментах, а не з обов`язковою наявністю конкретного виду документа з альтернативного переліку.

Оцінюючи матеріали справи крізь призму зазначеного підходу, суд приходить до висновку, що поданий позивачем пакет документів у своїй сукупності є достатнім для підтвердження обставин, з якими закон пов`язує виникнення права на відстрочку на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.

Також суд зауважує, що за потреби уточнення наданої позивачем інформації, заява позивача підлягала до розгляду по суті порушеного у ній питання з урахуванням пункту 60 Порядку №560, який наділяє ІНФОРМАЦІЯ_10 повноваженнями отримувати інформацію від відповідних органів державної влади та використовувати інформацію з публічних електронних реєстрів. У такий спосіб можливо не лише підтвердити інформацію, про яку вказав заявник, а й спростувати надану.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 оформлене протоколом від 06 лютого 2026 року №6, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої 23 Закону №3543-ХІІ є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача необхідно керуватись принципом верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) за наявністю правової можливості, якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Таким чином, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої-другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 24 лютого 2026 року №63 (а.с. 4), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.36).

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 06 лютого 2026 року №6, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_11 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк