Суд ( рішення від 23.10.24) чітко вказав, що Постанова 560 суперечить закону та скасував відмову комісії ТЦК з розгляду заяв про відстрочки, яка вимагала від заявника окрім підтвердження статусу особи із інвалідністю – батька позивача ще і акт постійно д
Процитуємо мотивування суду: На переконання суду вищенаведені норми Порядку №560 суперечать вимогам п. 13 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки ці норми закону не містять відомостей про необхідність здійснювати догляд за одним з батьків, який має інвалідність, натомість містять формулювання про наявність обов`язку утримувати батьків з інвалідністю.
Отже – після аплодисментів яскравому мотивуванню рішення суду, коротко про суть справи:
Чоловік звернувся із заявою про відстрочку із посиланням на те, що батько є інвалідом 2 групи. Акт «постійного догляду» - не долучав.
Комісія при ТЦК відмовила у наданні відстрочки заявнику у зв`язку з недоведенням існування обставин та наявності законних підстав для надання відстрочки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не подано: документ із закладу охорони здоров`я щодо потреби в сторонньому догляді; акт про встановлення факту догляду (додаток 8); документ, що підтверджує неможливість догляду за батьком сином 1974 року народження.
Чоловік – до суд.
Суд розглянув позов і вказав: «На переконання суду вищенаведені норми Порядку №560 суперечать вимогам п. 13 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки ці норми закону не містять відомостей про необхідність здійснювати догляд за одним з батьків, який має інвалідність, натомість містять формулювання про наявність обов`язку утримувати батьків з інвалідністю.
Отже, здійснення «стороннього догляду» та «утримання» є різними за своїм значенням і не тотожними поняттями.
Більш того, підстави для надання відстрочки у зв`язку з необхідністю здійснення стороннього догляду за батьками передбачені іншими нормами, а саме п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому вимоги про надання позивачем документів про здійснення догляду за батьком є незаконним, оскільки він звернувся із заявою про надання відстрочки з інших підстав.
Після розгляду поданої позивачем заяви про надання відстрочки від призову на військову службу в Додаток 5 до Порядку №560 неодноразово внесені зміни постановами Кабінету Міністрів України № 675 від 07.06.2024, № 748 від 18.06.2024, № 800 від 09.07.2024, № 930 від 16.08.2024, та за результатами внесених змін усунуто невідповідність наведених норм Порядку №560 вимогам Закону № 3543-XII.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01.10.1984.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново, що підтверджується довідкою МСЕК серії ЧЕР №000574 від 25.03.2009.
Отже, позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу за умови відсутності інших осіб невійськовозобов`язаних, які за законом зобов`язані утримувати ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, оскаржене рішення комісії прийнято протиправно, що є підставою для його скасування».
Повний текст рішення суду:
Категорія справи № 580/6759/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2024. Зареєстровано: 29.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2024.
Номер судового провадження: не визначено
Державний герб України
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року справа № 580/6759/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яке оформлено протоколом № 4 від 31 травня 2024 року, в частині відмови у наданні відстрочки від призову під чаї мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 оформити та видати довідку про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.13. ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у зв`язку з тим, що останній має батька ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Ухвалою судді від 15.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 27.08.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача: комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розгляд справи розпочато спочатку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з тих підстав, що його батько є інвалідом ІІ групи.
Позивач вважає, що наявність у його батька інвалідності ІІ групи є достатньою підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки встановлення стороннього догляду за особою є окремою підставою для надання відстрочки.
Позивач зазначив, що зважаючи на відсутність інших невійськовозобов`язаних осіб, які за законом зобов`язані здійснювати догляд, надав усі передбачені законом документи для надання відстрочки від призову на військову службу, тому відповідач відмовив у її наданні незаконно.
У відзиві на адміністративний позов відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ) не погодився з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не приймав оскаржуване у даній справі рішення, тому не може відповідати за цим позовом. Доказів прийняття рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо відмови у наданні позивачу відстрочки у матеріалах справи немає. Саме по собі повідомлення про відмову у наданні відстрочки комісією з відстрочок не створює обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_5 в цих правовідносинах.
Відповідач комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , відзиву проти позову не подала, хоча копію ухвали від 27.08.2024 отримала 03.09.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600284930816.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк відзиву проти позову не подав, тому з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що 29.05.2024 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви позивач додав: згоду на обробку персональних даних; заяву батька про необхідність догляду та відсутність інших невійськовозобов`язаних осіб, які зобов`язані його утримувати; довідку про присвоєння коду платника податків; витяг з ДРАЦС; повний витяг про народження; паспорту ОСОБА_2 ; паспорт ОСОБА_1 ; рнокпп ОСОБА_1 ; рнокпп ОСОБА_2 ; копію довідки МСЕК; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 .
За результатами розгляду заяви позивача, комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 у складі: голова комісії ОСОБА_3 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , члени комісії: ОСОБА_4 керівник апарату райдержадміністрації; ОСОБА_5 начальник відділу охорони здоров`я, культури, спорту та туризму райдержадміністрації; ОСОБА_6 начальник архівного відділу райдержадміністрації; ОСОБА_7 заступник начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, ухвалила рішення оформлене протоколом №4 від 31.05.2024, яким відмовила у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_1 , 1984 року народження, у зв`язку з недоведенням існування обставин та наявності законних підстав для надання відстрочки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не подано: документ із закладу охорони здоров`я щодо потреби в сторонньому догляді; акт про встановлення факту догляду (додаток 8); документ, що підтверджує неможливість догляду за батьком сином 1974 року народження.
Листом №4/410 від 03.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача про прийняте комісією рішення.
Вважаючи відмову в наданні відстрочки протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:
які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, на дату вирішення справи судом комісію при ІНФОРМАЦІЯ_7 наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно Додатку 5 до Порядку №560 (в редакції, чинній на дату ухвалення рішення комісією) затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема для отримання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, надаються документи:
для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв`язки, та один із документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;
для особи, яка потребує догляду, - один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи).
На переконання суду вищенаведені норми Порядку №560 суперечать вимогам п. 13 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки ці норми закону не містять відомостей про необхідність здійснювати догляд за одним з батьків, який має інвалідність, натомість містять формулювання про наявність обов`язку утримувати батьків з інвалідністю.
Отже, здійснення «стороннього догляду» та «утримання» є різними за своїм значенням і не тотожними поняттями.
Більш того, підстави для надання відстрочки у зв`язку з необхідністю здійснення стороннього догляду за батьками передбачені іншими нормами, а саме п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому вимоги про надання позивачем документів про здійснення догляду за батьком є незаконним, оскільки він звернувся із заявою про надання відстрочки з інших підстав.
Після розгляду поданої позивачем заяви про надання відстрочки від призову на військову службу в Додаток 5 до Порядку №560 неодноразово внесені зміни постановами Кабінету Міністрів України № 675 від 07.06.2024, № 748 від 18.06.2024, № 800 від 09.07.2024, № 930 від 16.08.2024, та за результатами внесених змін усунуто невідповідність наведених норм Порядку №560 вимогам Закону № 3543-XII.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01.10.1984.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново, що підтверджується довідкою МСЕК серії ЧЕР №000574 від 25.03.2009.
Отже, позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу за умови відсутності інших осіб невійськовозобов`язаних, які за законом зобов`язані утримувати ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, оскаржене рішення комісії прийнято протиправно, що є підставою для його скасування.
При цьому, перевірка того чи є рідний брат позивача військовозобов`язаним належить до компетенції комісії і ця обставина під час прийняття оскарженого рішення не встановлювалась, тому суд не надає оцінку цій обставині.
Щодо вимог про видачу довідки про надання відстрочки суд зазначає, що вказані дії здійснюються в обов`язковому порядку після прийняття відповідного рішення комісією про надання відстрочки, тому ці позовні вимоги є передчасними і позивач набуде права у майбутньому на їх заявлення у випадку прийняття рішення про надання відстрочки та невиконання цих обов`язків.
При обранні належного способу захисту порушених прав позивача, суд враховує, що він повинен забезпечувати максимальне відновлення порушених прав позивача, тому з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України та зважаючи на відсутність дослідження відповідачем питання перебування брата позивача в статусі військовозобов`язаного, суд дійшов висновку про зобов`язання комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
За таких обставин, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 4 від 31 травня 2024 року про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_2 .
Зобов`язати комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ( АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 29.05.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО