Суд (рішення від 24.03.26) вказав на те, що при поданні заяви про відстрочку «по догляду» на військовозобов’язаного не покладено обов`язку доведення обставин відсутності інших осіб, які могли б здійснювати догляд, окрім як осіб першої групи спорідненості.

Це вже класика – відмова у відстрочці «по догляду» на тій підставі, що , мовляв, не подано доказів щодо відсутності інших осіб, які б мали доглядати та ін). А чи потрібно?

Суд у цій справі обгрунтовано вказав, що НІ! Крім того, вишукані дефініції у мотивації рішення:

Окремої уваги також заслуговує той, що нормами чинного законодавства, зокрема і Порядку №560 не скасовано акти встановлення факту здійснення постійного догляду, отримані у порядку, передбаченому до моменту впровадження форми такого акту згідно додатку 8 Порядку №560. Також, не визначено обов`язку перевидання старих після запровадження такої форми, як і не визначено обов`язку надавати довідки про місце реєстрації в житловому будинку/приміщенні осіб, довідки ВПО, повідомлення про надання соціальної допомоги, довідки про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за умови подання довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ з метою підтвердження неможливості членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи.

Відтак, на переконання суду, позивачем підтверджено факт здійснення догляду за своїм братом - особою з інвалідністю І групи та відсутність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, що можуть здійснювати такий догляд.

Повний текст Категорія справи № 620/13540/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 24.03.2026. Зареєстровано: 25.03.2026. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2026.

Номер судового провадження: П/620/14026/25

Державний герб України

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/13540/25

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від №5951 від 08.12.2025;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від №6002 від 15.12.2025;

зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі абзацу 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позов мотивовано тим, що оскаржувані рішення відповідача №5951 від 08.12.2025 та №6002 від 15.12.2025 є протиправними, такими, що прийняті не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, поза межами визначених чинним законодавством повноважень, а також необґрунтовано, недобросовісно, непропорційно, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення що у свою чергу свідчить про їх протиправність.

Суд ухвалою від 18.12.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 за фактичним місцем проживання (довідка ВПО від 16.04.2022 №3219-5001129097).

Відповідно до акту від 02.10.2023 №9 позивач здійснює постійний догляд за рідним братом - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №446607 від 30.03.2023.

03.12.2025 Позивач через ЦНАП звернувся до Відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої долучено, зокрема: довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №446607 від 30.03.2023; копії свідоцтва про народження Позивача та ОСОБА_2 ; акт встановлення факту здійснення догляду від 02.10.2023 №9; довідку серії 12 ААГ №448443 від 30.03.2023, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02.12.2021.

Відповідно до повідомлення №5951 від 08.12.2025 протоколом від 05.12.2025 №46 позивачу відмовлено в наданні відстрочки з підстав виявлення інших осіб, які можуть та мають утримувати хворого брата. Окрім того, повідомлено позивача про відсутність в пакеті документів довідки про місце реєстрації в житловому будинку/приміщенні осіб, довідки ВПО, повідомлення про надання соціальної допомоги.

Позивачем повторно подано заяву про надання відстрочки на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Відповідно до повідомлення №6002 від 15.12.2025 протоколом комісії від 12.12.2025 №47 позивачу відмовлено у наданні відстрочки з підстав відсутності довідки про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Також додатково зазначено, що Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду потребує уточнення, оскільки не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними та незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.6 ст.2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджений Законом від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з п.14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

За приписами ч.5 ст.22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до вказаної норми, Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 №560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_6 (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п.59 Порядку №560).

Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, за результатами розгляду заяви, відповідно до приписів п.60 Порядку №560, комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом.

Відповідно до п. 58-1 Порядку №560 районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_6 або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Так, згідно додатку 5 до Порядку №560, яким визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до п.14 ч.1 статті 23 вказаного Закону визначено такі документи, що підтверджують право на відстрочку, зокрема:

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_6 належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати документи, що підтверджують право на відстрочку, за результатами розгляду яких військовими органами ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд зазначає, що в даній справі спірні правовідносини виникли щодо правомірності відмови позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ з підстав:

- виявлення інших осіб, які можуть та мають утримувати хворого брата, відсутність в пакеті документів довідки про місце реєстрації в житловому будинку/приміщенні осіб, довідки ВПО, повідомлення про надання соціальної допомоги (протокол від 05.12.2025 №46);

- відсутності довідки про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, невідповідність Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (протокол комісії від 12.12.2025 №47).

В той же час, як встановлено судом, звертаючись із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивачем було надано зокрема:

- копію свідоцтва про народження позивача та ОСОБА_2 ;

- акт встановлення факту здійснення догляду від 02.10.2023 №9;

- довідку серії 12 ААГ №448443 від 30.03.2023;

- свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02.12.2021

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №446607 від 30.03.2023 ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності. Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , його матір`ю записана ОСОБА_3 , так само як і у Позивача. Відтак, ОСОБА_2 є рідним братом позивача. При цьому, із наданого свідоцтва про смерть вбачається, що батько ОСОБА_2 ОСОБА_4 . Помер, а згідно з довідкою до акту огляду МСЕК ОСОБА_3 встановлено першу групу інвалідності.

Згідно з актом про встановлення догляду від 02.10.2023 №9, позивачем здійснюється постійний догляд за ОСОБА_2 . Такий акт є чинним станом на теперішній час. Цей документ видано безстроково, а отже його чинність не обмежена у часі та продовжується до моменту скасування в установленому законом порядку або до моменту припинення дії обставин, на підставі яких його видано.

Враховуючи наведене, варто дійти висновку, що наданими позивачем до заяв документами, підтверджено наявність у ОСОБА_2 . І групи інвалідності, необхідності здійснення за ним догляду та відсутність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за ним постійний догляд.

При цьому, суд звертає увагу на те, що на позивача не покладено обов`язку доведення обставин відсутності інших осіб, які могли б здійснювати догляд, окрім як осіб першої групи спорідненості. Окремої уваги також заслуговує той, що нормами чинного законодавства, зокрема і Порядку №560 не скасовано акти встановлення факту здійснення постійного догляду, отримані у порядку, передбаченому до моменту впровадження форми такого акту згідно додатку 8 Порядку №560. Також, не визначено обов`язку перевидання старих після запровадження такої форми, як і не визначено обов`язку надавати довідки про місце реєстрації в житловому будинку/приміщенні осіб, довідки ВПО, повідомлення про надання соціальної допомоги, довідки про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за умови подання довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ з метою підтвердження неможливості членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи.

Відтак, на переконання суду, позивачем підтверджено факт здійснення догляду за своїм братом - особою з інвалідністю І групи та відсутність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, що можуть здійснювати такий догляд.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що подані позивачем разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації документи є належні, достатні та підтверджують право позивача на відстрочку на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 30 рішення Європейського суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі "Hivisaari v. Finland" щодо того, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються, щоб засвідчити, що сторони були заслухані та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя - суд у повній мірі відповів на кожен аргумент сторін при прийнятті рішення у даній справі та належно мотивував своє рішення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Суд проаналізував усі фактичні обставини даної справи та відповів на кожен аргумент сторін.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів та не довів законність і обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення. Натомість позивачем доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відтак, рішення, оформлені протоколами від 05.12.2025 №46 та від 12.12.2025 №47 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суперечfть встановленим частиною 2 статті 2 КАС України вимогам, оскільки, вони прийняті необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

А отже, за встановлених обставин наявності у позивача права на відстрочку, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати протоколи від 05.12.2025 №46 та від 12.12.2025 №47, якими відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі абзацу 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.12.2025 №5951 та від 15.12.2025 №6002, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки повідомлення від 08.12.2025 №5951 та від 15.12.2025 №6002 не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, в розумінні положень Кодексу адмінісмтративного судочинства України та, навідміну від протоколів №46 та №47, жодних прав або інтересів позивача не порушують.

Щодо вимог про зобов`язання комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі абзацу 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає про таке.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 саме на районні ІНФОРМАЦІЯ_6 покладено обов`язок по оформленню відстрочки військовозобов`язаних від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку. Тобто, відповідач у цьому випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.

З огляду на викладене, суд висновує, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2025 та від 11.12.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо постановлення окремої ухвали у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали про забезпечення позову від 20.02.2026, оскільки позивачу видано картку медичного огляду, направлено позивача на військово-лікарську комісію та виписано повістку про прибуття 16.03.2026 з результатами ВЛК, суд зазначає, що ухвалою суду від 20.02.2026 заяву про забезпечення позову у справі №620/13540/25 задоволено частково та заборонено ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Серед іншого зазначено, що вжиті заходи забезпечення позову не звільняють позивача від виконання обов`язків військовозобов`язаного, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, прибувати за викликом районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_6 до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строки, зазначені в отриманих ним документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках).

Таким чином, підстави для винесення окремої ухвали відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн, пропорційно до частини задоволених вимог.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання комісії від 05.12.2025 №46.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом засідання комісії від 12.12.2025 №47.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 03.12.2025 та від 11.12.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968,96 грн, пропорційно до частини задоволених вимог.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення суду складено 24.03.2026.

Суддя Л.О. Житняк