10 Dec 2025

Суд ( рішення від 29.10.25) вказав, що жодних положень щодо обов`язкового подання повторної заяви на виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця положення не містять, а тому, вч має здійснювати безперервне нарахування та виплату кош

Адвокат Валерій Макеєв

Нарешті! Дуже чекав на ТАКЕ рішення. Надважливе рішення для рідних безвіно зниклих військових.

У цій справі Позивачка ( дружина безвісно зниклого) просила суд визнати бездіяльність вч щодо припинення виплат дружині безвісно зниклого без подання «нової заяви про виплати» за 2зміненим з 01.03.25 законодавством щодо виплат та зобов’язати вч здійснювати виплати на підставі законодавства, що діяло на момент встановлення статусу «безвісно зниклого» (липень 2024 року).

Позов логічний, та спирається на конституційну норму – «закон не має зворотньої сили». ТА суд доволі розлого описав, що , в принципі, зменшення виплат ( по 100 000 грн на місяць) не має – просто по 50 000 грн депонуються щомісячно на рахунок безвісно зниклого ( і це добре). ( Там далі виникнуть логічні ж запитання – чи не є предметом спадку))).

Разом з тим, суд дійшов до ДУЖЕ логічного висновку про те, що НОВОЇ ЗАЯВИ щодо виплат робити не потрібно, а вч мають здійснювати виплати безперервно, не дивлячись на зміну законодавства – тільки у зменшеному розмірі ( по 50+ 10 тис грн). Так що, НОВУ заяву ( через ТЦК) до вч щодо здійснення виплат – подавати НЕ ПОТРІБНО ( за рішенням суду – і я це підтримую. А Ви?)

РІШЕННЯ СУДУ:

Категорія справи № 340/3220/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби.

Надіслано судом: 29.10.2025. Зареєстровано: 30.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2025.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3220/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника адвоката Солонинки С.П, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить ( з урахуванням уточненої позовної заяви):

1) Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (невчинення дій) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення та інших видів виплат, належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_2 згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1486-VIII від 06.09.2016, що діяла на момент виникнення права у ОСОБА_1 на отримання виплат, а саме станом на 17.07.2024 (дата зникнення безвісти ОСОБА_2 );

2) Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснювати нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) щомісячного грошового забезпечення та інших видів виплат, належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до положень пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1486-VIII від 06.09.2016, що діяла на момент виникнення права у ОСОБА_1 на отримання виплат, а саме станом на 17.07.2024 (дата зникнення безвісти ОСОБА_2 ), починаючи з 01.02.2025р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є дружиною зниклого безвісти в липні 2024 року військовослужбовця ОСОБА_2 . Позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату їй грошового забезпечення, як дружині зниклого безвісти військовослужбовця. Відповідач у період з грудня 2024 року по лютий 2025 року виплачував позивачці належне грошове забезпечення. Водночас з 01.02.2025 позивач жодних виплат від відповідача не отримувала. Позивачка не згодна з бездіяльністю відповідача та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою від 20.05.2025 року залишено без руху позовну заяву. У встановлений строк представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків, уточнену позовну заяву та докази сплати судового збору.

Ухвалою від 27.05.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 52). Ухвалу доставлено в особистий електронний кабінет відповідача 27.05.2025 року (а.с. 53).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову. Зазначив, що у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Просить відмовити у задоволенні позову. Просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 55-66).

04.08.2025 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення від відповідача, відповідно до яких відповідач наголошує, що після внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідачка не подала нового пакету документів та заяви про отримання грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка (а.с. 67-79).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановив наступне.

04.12.2009 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_5 (а.с. 10).

Сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.07.2024 року зник безвісти під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Вовче Покровського району Донецької області, що підтверджується повідомленням про зниклого безвісти від 31.07.2024 №2698 (а.с. 39).

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу, як дружині зниклого, виплачувалось його грошове забезпечення у період з липня 2024 року по січень 2025 у розмірі 100%. З 01.02.2025 року відповідач повністю припинив нарахування та виплату грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка позивачці, посилаючись на не звернення ОСОБА_1 з новим пакетом документів та заявою про отримання грошового забезпечення, нарахованого її чоловіку, з 01.02.2025 року.

Представник позивача звернувся з адвокатським запитом №030403 від 30.04.2025 про надання інформації щодо розміру виплат, які нараховуються позивачці з 01.02.2025 року та заявою № 300404 від 30.04.2025, у якій просив про продовження виплат у попередньому розмірі.

Відповідач відповіді не надав. Доказів протилежного матеріали справи не місять.

Вважаючи, що військова частина протиправно не виконує Закон України №3995-ІХ, чим порушує її права та законні інтереси, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається із Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII) та інших нормативно-правових актів.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до Законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

- дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» зазначену правову норму викладено в наступній редакції:

«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення».

Суд зазначає, що проект вказаного Закону розроблено на виконання доручення Віце-прем`єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 №8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата).

Нова редакція повністю узгоджується із Конституцією України та правовим висновкам Конституційного Суду, адже завдяки цьому законопроекту після повернення зниклий безвісти військовослужбовець зберігає за собою 50% належного йому грошового забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Збереження (депонування) належного, але не виплаченого, грошового забезпечення військовослужбовців, передбачає зарахування таких сум грошового забезпечення на депозитні рахунки військової частини, в якій проходять службу військовослужбовці, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Таким чином, депонування - це гарантоване зобов`язання Держави перед військовослужбовцем про збереження його грошового забезпечення. Механізмом такого збереження не передбачено використання цих коштів Державою або будь-якою іншою стороною (особою), але збережені (депоновані) суми грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісти військовослужбовця надалі будуть виплачені в установленому законодавством порядку.

Зазначений закон прийнято саме згідно вимог принципу соціальної справедливості, так як 50% його грошового забезпечення повністю розподіляється між найближчими родичами зниклого безвісти військовослужбовця та 50% залишається на його рахунках з метою забезпечення йому гідного рівня для життя після повернення додому та забезпечення його базових потреб. Так як у разі виплати 100% грошового забезпечення його найближчим родичам, військовослужбовець залишається ні з чим по поверненню додому. Водночас, родичі та сім`я зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошових коштів у разі визнання його загиблим.

Отже, жодного звуження прав позивача не відбувається, а відбулася лише зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини.

Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 не визнано неконституційним, у встановленому законом порядку не скасовано, він є чинним, а отже є обов`язковим до виконання на всій території України.

А тому правовідносини між позивачем і відповідачем щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, які виникли до внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Законом №3996-ІХ, після набрання чинності таких змін, тобто з 01.02.2025, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

При цьому, суд зазначає, що положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до яких за зниклим безвісти військовослужбовцем зберігається 50 відсотків його грошового забезпечення у разі відсутності особистого розпорядження, покликано не на звуження змісту та обсягу прав і свобод позивача - законного представника малолітніх дітей зниклого безвісти військовослужбовця, а на збереження прав самого військовослужбовця, тобто відбулася лише зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини.

Тобто, у позивача залишається право на отримання належної частки грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка ОСОБА_2 з урахуванням збереження прав самого військовослужбовця у розмірі 50%.

При цьому суд не погоджується з позицією відповідача про необхідність подання позивачем нової заяви у строки, передбачені чинним законодавством України щодо подальшої виплати грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка ОСОБА_2 , оскільки позивачу на підставі її заяви з грудня 2024 вже здійснювалось відповідне призначення, нарахування та проводилась виплата грошового забезпечення, як законному представнику неповнолітніх дітей зниклого безвісти, а зміна механізму реалізації права на соціальне забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця та членів його родини не тягне за собою обов`язку знов проходити процедуру призначення даних виплат.

Крім того, наявність у позивача права на грошове забезпечення безвісти зниклого ОСОБА_2 відповідачем не заперечується та ним визнано.

Жодних положень щодо обов`язкового подання повторної заяви на виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця положення, ані Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024, ані Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, не містять.

Отже, неподання позивачем нової заяви не є підставою для невиплати належної їй частки грошового забезпечення зниклого безвісті чоловіка ОСОБА_2 у розмірі, визначеному механізмом Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.02.2025 щомісячного грошового забезпечення та інших видів виплат належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_2 згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024, є протиправною.

Отже, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною вказаної бездіяльності відповідача.

Разом з тим, належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 01.02.2025 щомісячне грошове забезпечення та інші види виплат, належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_2 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024.

Стосовно нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення та інших видів виплат в редакції Закону, що діяла на момент подання ОСОБА_1 заяви, та призначення їй відповідних виплат, суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав, викладених вище.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 969 грн. 00 коп., що підтверджується квитанціями (а.с. 20, 50).

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати на сплату судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп.

Керуючись статтями 2, 19, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати з 01.02.2015 року ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення та інших видів виплат, належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_2 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з 01.02.2025 року щомісячне грошове забезпечення та інші види виплат, належні зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024 та правових висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір 484 грн. 48 коп. за рахунок Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Витрати на сплату судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп. вважати фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО