Суд (рішення від 30.07.26), скасовуючи Постанову ТЦК та СП про штраф в 17 000 грн, вказав, що ТЦК та СП, для прийняття Постанови про адмінправопорушення, повинно було довести, що чоловіку було направлено рекомендованим листом повістку та він під підпис отр

Суд, задовольняючи позов про скасування штрафу, майже іронізував: «сам по собі факт перебування особи на військовому обліку не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки без встановлення належного факту її повідомлення про такий виклик.

Як встановлено судом, відповідач, посилаючись на направлення позивачу повістки та його неявку, не надав належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт направлення саме повістки, а також факт її вручення позивачу або його відмови від отримання».

ТЦК, посилаючись на направлення позивачу повістки та його неявку, не надав належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт направлення саме повістки, а також факт її вручення позивачу або його відмови від отримання.

Так, судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази особистого вручення повістки позивачу під підпис.

З відповіді Акціонерного товариства «Укрпошта» від 14.05.2026 № 1853-К-2026051110253-В, наданої на звернення позивача вбачається, що за повідомленням відповідального структурного підрозділу Івано-Франківського регіону, інформація про надходження рекомендованих листів з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначкою «вручити особисто», з позначкою «Повістка ТЦК» на ім`я: ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня в облікових системах Укрпошти (а.с. 52). Відтак, відсутні належні докази, які б підтверджували отримання позивачем поштового відправлення, відмову від його отримання або факт його відсутності за місцем проживання.

Повний текст рішення:

Категорія справи № 344/9257/26: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 05.08.2026. Зареєстровано: 06.08.2026. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2026.

Номер судового провадження: 2-а/344/120/26

Державний герб України

Справа № 344/9257/26

Провадження № 2-а/344/120/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Чабанюк Ю.Б.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.01.2026 року постановою № R324489 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , ветерана війни, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення і застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Як вбачається зі змісту постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Позивач не погоджується із вказаною постановою, вважає її незаконною, зокрема з тих підстав, що повістка йому не вручалася. 28 січня 2026 працівники Національної поліції України повідомили ОСОБА_1 про те, що він є порушником військового обліку та перебуває у розшуку, а саме не з`явився за повісткою від 17.12.2025 № 6002448 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Того ж дня, коли він добровільно прибув з працівниками поліції і одразу повідомив, що повістки жодної не отримував про візит у ТЦК, зі штрафом не погоджується і наміру ухилятися не було на меті, адже захищав Україну та отримав поранення на полі бою. Після звернення в обласне ТЦК позивачу було повідомлено про анулювання його штрафу та зняття із розшуку. Однак 23 квітня 2026 прийшло повідомлення, що відкрито виконавче провадження.

Позивачем було подано звернення на АТ «Укрпошта» для підтвердження вручення повістки.

Позивач зазначає, що у постанові відповідачем не вказано обґрунтуваннях доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також те, що він являється належним суб`єктом притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, | відповідних підрозділів розвідувальних органів. Номер витягу: 254\25\9946\ВТ від 05.12.2025, позивач отримав третю групу інвалідності, поранення (контузія, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини.

Також позивач вбачає корупційну складову та зловживання владою, адже у документах є багато неточностей і переплутані прізвище та нереагування на численні звернення щодо оскарження незаконних дій працівників ТЦК та СП.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить скасувати постанову R324489 по справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2026, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КупАП та викладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, а провадження закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Представник відповідача Антохова А.С. подала відзив на позовну заяву, у якому заперечує позовні вимоги, покликаючись на те, що відповідно до доданих позивачем медичних документів, він був призваний на службу 20.04.2022 року, однак отримав поранення 20.11.2024 року, а інвалідність 3 групи йому була встановлена МСЕК лише 05.12.2025 року. Протягом 2024 та більшої частини 2025 року актуальної інформації про право на відстрочку чи зміну стану здоров`я позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРПВР) «Оберіг» не було, оскільки позивач не виконав обов`язок щодо оновлення даних.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 , станом на момент виклику до ТЦК та СП, не оформив у встановленому порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Враховуючи зазначене, уточненню відносно позивача підлягали наявність/відсутність права на відстрочку, та, за відсутності права на відстрочку, ступінь придатності до військової служби. Встановити такі відомості станом на момент виклику позивача самостійно було не можливо через відсутність відповідних відомостей в ЄДРПВР. Згідно з долученим позивачем до позовної заяви Свідоцтвом про хворобу № 2025-0528-0918-0542-3 від 28.05.2025 року, останній був визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців. З огляду на відсутність актуалізованих даних, відповідач правомірно та обґрунтовано, відповідно до п. 6 та п. 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (Постанова КМУ № 560 від 16.05.2024), сформував повістку № 6002448 від 17.12.2025 року про виклик Позивача на 10.01.2026 року для уточнення даних. Вказана повістка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення (трек номер R067059943143) за адресою зареєстрованого місця проживання позивача. Тому твердження позивача про те, що він фізично "не отримував повістки", не знімає з нього обов`язку прибути та не спростовує факту його належного оповіщення в розумінні закону.

Зазачено, що справа розглядалася відповідно до вимог ст. 268 та 278 КУпАП. позивачу було повідомлено суть порушення та складено Протокол № 05/34 від 28.01.2026. Оскільки позивач не прибув за повісткою на 10.01.2026 року, відповідач констатував наявність об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про мобілізаційну підготовку в особливий період). Небажання позивача визнавати провину, його незгода зі штрафом або відмова від підпису процесуальних документів не роблять ці документи "незаконними" і не скасовують факту вчинення делікту.

Позивач у позовній заяві дозволяє собі безпідставні та голослівні звинувачення посадових осіб ТЦК та СП у "корупційній складовій та зловживанні владою", посилаючись на скарги до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. При цьому, у матеріалах справи міститься офіційна відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.03.2026 № 1532/ ВихЗВГ/223, у якій за результатами перевірки чітко зазначено: «неправомірних дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 не встановлено».

Представник відповідача покликається на те, що оскаржувана постанова № R324489 винесена відповідачем правомірно, у межах повноважень, визначених ст. 235 КУпАП. Санкція застосована у мінімальному розмірі (17 000 грн), передбаченому ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в особливий період. Подвоєння суми штрафу у виконавчому провадженні відбулося виключно через свідому відмову позивача сплатити його у добровільному порядку. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано заперечення на відзив, у якому, останній не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що отримавши інвалідність, він звертався у ЦНАП і одержав посвідчення ветерана війни. На той момент він не користувався ні Резерв +, ні системою "Оберіг" і надіявся, що відстрочка буде надана йому автоматично. Коли 28.01.2026 йому зателефонували працівники поліції і повідомили про те, що він знаходиться у розшуку і запропонували йому разом із ними прибути у міське ТЦК та СП для вирішення даного питання, він погодився добровільно, а у даному відзиві пишуть неправдиву інформацію, що його доставили. При уточненні даних при поданні витягу про інвалідність, даний працівник аж тоді почав вводити дані і повідомив, що призвати його у ЗСУ не можна за станом здоров`я. Йому повідомили про те, що він не з`явився за повісткою, про яку не був повідомлений належним чином. На його запитання, чому не можна було оповістити його за номером телефону, який він вказав, йому відповіли, що працівники ТЦК та СП не зобов`язані йому телефонувати, але чомусь працівники поліції могли це робити. Ігноруючи відповіді на його запитання працівники ТЦК незважаючи нінащо все рівно склали протокол і постанову із, якою він був не згідний і відмовився підписати. Копію постанови йому не було надано.

При зверненні в обласне ТЦК та СП, йому було роз`яснено, що у системі "Оберіг" не було за ним ніяких адміністративних порушень.

Позивач вбачає у таких діях корупційну складову, вважає, що ці повістки ніхто не контролює, а спеціально затягують людей для того, щоб подавати у розшук через поліцію і в подальшому накладати на військовозобов`язаних протоколи і виносити постанови.

Згідно відповіді Укрпошта на запит чи надсилалася повістка офіційно через Укрпошту зазначено, що повістка не надсилалася.

Позивач зазначає, що підстав для неприбуття у нього не було, так як на той момент він отримав третю групу інвалідності і не мав наміру ухилятися від призову та мобілізації.

Позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги. Просить задовольнити позов.

Представник відповідача не прибув у судове засідання. Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечуються відповідачем. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм фактичні правовідносини.

Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України (а.с. 17).

Позивач має статус учасника бойових дій (а.с. 16).

Згідно Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої Військовою частиною НОМЕР_1 30.11.2024 за № 3109, старший телефоніст відділення зв`язку взводу зв`язку 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримав поранення 20.11.2024 під час виконаний ним обов`язків військової служби, за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини. Підстава наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 6367 від 27.11.2024 (а.с. 6).

Згідно Свідоцтва про хворобу № 2025-0528-0918-0542-3 від 28.05.2025, позивачу діагностовано травму, пов`язану із захистом Батьківщини, яка за ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370) відноситься до тяжких. На підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб Непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців (а.с. 15).

Постановою R324489 по справі про адміністративне порушення від 28.01.2026, винесеної ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КупАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вказаною статтею та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (а.с. 10).

Як зазначено в оскаржуваній постанові: «За результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_3 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборот мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене 3 ч. ст. 210-1 КУпАП».

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Статтею 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

В силу положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 210-1 КУпАП України є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543-XII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, і військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи й організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки Україниза викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту,за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Разом з тим, відповідно до положень Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного є, зокрема, підтвердження вручення повістки під підпис або належні документи поштового оператора, які свідчать про її вручення чи відмову від отримання.

Відповідно до статей 72, 77 Кодексу адміністративного судочинства України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи, при цьому обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на такого суб`єкта.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Крім того, відповідно до статей 245, 251, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути забезпечене повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, а висновок про винуватість особи повинен ґрунтуватися на належних і допустимих доказах.

Оцінюючи доводи сторін у їх сукупності, суд враховує, що позивач дійсно є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку, а також зобов`язаний виконувати вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Разом з тим, сам по собі факт перебування особи на військовому обліку не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки без встановлення належного факту її повідомлення про такий виклик.

Як встановлено судом, відповідач, посилаючись на направлення позивачу повістки та його неявку, не надав належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт направлення саме повістки, а також факт її вручення позивачу або його відмови від отримання.

Так, судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази особистого вручення повістки позивачу під підпис.

З відповіді Акціонерного товариства «Укрпошта» від 14.05.2026 № 1853-К-2026051110253-В, наданої на звернення позивача вбачається, що за повідомленням відповідального структурного підрозділу Івано-Франківського регіону, інформація про надходження рекомендованих листів з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначкою «вручити особисто», з позначкою «Повістка ТЦК» на ім`я: ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня в облікових системах Укрпошти (а.с. 52). Відтак, відсутні належні докази, які б підтверджували отримання позивачем поштового відправлення, відмову від його отримання або факт його відсутності за місцем проживання.

Також у матеріалах справи відсутні інші належні докази доведення змісту повістки до відома позивача у спосіб, передбачений законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а відтак не доведено і факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

Сам по собі факт формування повістки та посилання відповідача та її направлення засобами поштового зв`язку не є належним доказом повідомлення особи у розумінні вимог чинного законодавства, оскільки не підтверджує факту доведення її змісту до відома адресата.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку є встановлення факту належного повідомлення особи про дату, час та місце явки.

Для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП України необхідно встановити наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, а саме: наявність конкретного юридичного обов`язку з`явитися у визначений час; належне повідомлення особи про такий обов`язок; невиконання цього обов`язку; наявність вини особи.

У даній справі відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту повідомлення позивача про виклик, а отже не доведено і наявності його вини у формі умислу чи необережності.

Більше того, з урахуванням встановлених судом обставин щодо проходження позивачем військової служби, отримання ним поранення під час захисту Батьківщини, встановлення інвалідності та користування правом на відстрочку від призову, відсутні будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про його умисне ухилення від виконання обов`язків військового обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП України.

Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята без належного встановлення фактичних обставин справи та без доведення складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується покликання позивача на корупційну складову та зловживання владою посадовими особами ТЦК та СП, вбачається, що позивач звертався зі скаргами до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З долученої до позовної заяви відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.03.2026 № 1532/ ВихЗВГ/223 на звернення Коваль М.В., яка звернулася в інтересах ОСОБА_1 , вбачається, що за результатами перевірки неправомірних дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 не встановлено (а.с. 9). Тому слід вважати, що наведені позивачем обставини не найшли свого підтвердження в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-242, 244-246, 250-251, 255, 257-262, 286, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову R324489 по справі про адміністративне порушення від 28.01.2026, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КупАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2026 року.

Суддя Антоняк Т.М.