Суд (рішення від 5.01.26) вказав, що за Наказом № 262 ВЛК має тривати не один день для ретельного визначення ступеню придатності військовозобовязаного до військової служби, а тому ( у цій справі) відмова від «негайного проходження ВЛК» не має ознак адмінпр

Про «ВЛК за 10 хвилин» ( є ще більш креативний варіант – «заочне проходження ВЛК»))). Зарічний районний суд м. Суми, скасовуючи Штраф аж в 25 500 грн «за відмову від ВЛК», мотивував своє рішення наступним:

«Згідно із Наказом Міністерства оборони України №262 від 27 квітня 2024 року пункт 2.8 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 доповнено підпунктом 2.8.6, яким визначено строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об`єктивної інформації про стан здоров`я людини, та не можуть становити більше 14 днів.

Відтак зазначений підзаконний нормативно-правовий акт передбачає за об`єктивної потреби можливість проведення відповідного медичного огляду не за один день. Навпаки, такий огляд може тривати певний період, необхідний для вивчення стану здоров`я (стану придатності до військової служби) військовозобов`язаного.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач у зв`язку з тим, що не мав при собі необхідної для проходження медичного огляду документації, зазначав про неможливість пройти ВЛК, натомість працівники ТЦК змушували позивача негайно пройти медичний огляд».

ПОВНИЙ ТЕКСТ РІШЕННЯ

Категорія справи № 591/12373/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано судом: 05.01.2026. Зареєстровано: 06.01.2026. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2026.

Номер судового провадження: 2-а/591/645/25

Державний герб України

  Справа № 591/12373/25

Провадження № 2-а/591/645/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 в особі представника Черей Сніжани Валентинівни,

до відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

установив:

30.10.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшов адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому представник позивача просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №Х 10/25-148 від 27.10.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, оскаржувана постанова винесена за результатом розгляду справи, який відбувся за відсутності позивача, оскаржувану постанову винесено без участі та без відому позивача, встановлені в оскаржуваній постанові обставини суперечать фактичним обставинам, жодних повісток чи направлень для проходження медичного огляду позивач не отримував, а працівники ТЦК змушували його пройти медичний огляд, не надаючи можливості подати необхідні медичні документи.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04.11.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, постановлено розгляд справи розпочати з 14.11.2025, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 18.11.2025 подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечує, вважає оскаржувану постанову правомірною та законною, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно позивача, відповідає вимогам закону, а справа про адміністративне правопорушення розглянута у порядку статті 268 КУпАП, оскільки позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи та клопотань про відкладення розгляду справи на момент її розгляду не подавав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 27.11.2025 також подав відзив на позову заяву, проти позову заперечує з аналогічних підстав, вважає оскаржувану постанову правомірною та обґрунтованою.

Заяв про розгляд справи з повідомленням сторін та проведенням судового засідання до суду не надходило.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

У ході розгляду справи встановлено, що згідно протоколу №Х 10/25-148 від 16.10.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 16.10.2025 о 20-00 год, під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану), перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі направлення на військово-лікарську комісію від 16.10.2025 № 5235689. Своїми діями порушив вимоги абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Позивачу було роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, права та обов`язки статті 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14-20 год 27.10.2025, про що свідчить підпис позивача у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того у відповідній графі протоколу пояснення  ОСОБА_1 щодо змісту протоколу відсутні, водночас підписи свідків, які б могли засвідчити відмову позивача від надання пояснень, теж відсутні.

Протокол також містить підпис позивача, який свідчить про те, що копія протоколу  ОСОБА_1 отримана.

Враховуючи вказане вище, у суду відсутні підстави вважати, що позивача не було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи за протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) серії НОМЕР_3 позивача 05.10.2009 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до направлення № 5235689 від 16.10.2025, копія якого наявна у матеріалах справи, позивач направляється для визначення придатності до військової служби, ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КНП «Сумська клінічна лікарня № 5» Сумської МР за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2, дата початку медичного огляду 18.10.2025. при цьому електронний цифровий підпис на вказане направлення накладений 17.10.2025.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії повістки № 4932  ОСОБА_1 належало з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , 16.10.2025 о 20-40 год з метою проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період.

Відповідно до Акту відмови від отримання повістки від 16.10.2025 позивач відмовився від отримання повістки.

Відповідно до Довідки про доставлення (супроводження) громадянина(ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки № Х 10/25-147 від 16.10.2025 позивача добровільно доставлено до Сумського мобілізаційного центру 16.10.2025 о 19-24 год.

Слід звернути увагу на той факт, що усі документи - повістка, направлення, протокол про адміністративне правопорушення складені в один день, а саме - 16.10.2025. Більш того судячи з часу складання повістки, направлення і часу, коли позивачеві належало прибути для проходження медичного огляду, та часу встановлення факту правопорушення можна зробити висновок, що позивач мав негайно пройти медичний огляд за двома різними адресами.

Відповідно до заяви від 16.10.2025 (дата реєстрації у ІНФОРМАЦІЯ_4 17.10.2025) позивач відмовився від проходження медичного огляду.

На думку відповідачів позивач категорично відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив положення мобілізаційного законодавства та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

27.10.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесена постанова №Х 10/25-148 про накладення адміністративного стягнення. Відповідно до постанови ОСОБА_1 16.10.2025 о 20-00 год під час дії особливого періоду, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 16.10.2025 № 5235689. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Як свідчить відповідна відмітка, постанову отримано представником позивача Черей С.В. 27.10.2025.

Разом з тим у суду відсутні підстави вважати оскаржувану постанову правомірною та обґрунтованою з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17 березня 2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За змістом абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14серпня 2008 року №402 (зі змінами від № 4 від 03 січня 2025 року та № 153 від 27 лютого 2025 року) визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК (пункт 3.5 глави 3 розділу II).

Згідно із Наказом Міністерства оборони України №262 від 27 квітня 2024 року пункт 2.8 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 доповнено підпунктом 2.8.6, яким визначено строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об`єктивної інформації про стан здоров`я людини, та не можуть становити більше 14 днів.

Відтак зазначений підзаконний нормативно-правовий акт передбачає за об`єктивної потреби можливість проведення відповідного медичного огляду не за один день. Навпаки, такий огляд може тривати певний період, необхідний для вивчення стану здоров`я (стану придатності до військової служби) військовозобов`язаного.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач у зв`язку з тим, що не мав при собі необхідної для проходження медичного огляду документації, зазначав про неможливість пройти ВЛК, натомість працівники ТЦК змушували позивача негайно пройти медичний огляд.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наданими відповідачами на підтвердження законності оскаржуваної постанови доказами підтверджується, що відповідно до повістки № 4932 позивачу належало з`явитись для проходження медичного огляду 16.10.2025 о 20-40 год до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 , у той час як згідно направлення № 5235689 позивач був зобов`язаний з 18.10.2025 (без зазначення часу) прибути для проходження ВЛК до приміщення КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради за адресою: м. Суми, вул. М.Вовчок, 2.

Відповідно до відомостей, занесених до Журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов`язаним для проходження медичного огляду (додаток 12 до Порядку), строк проведення ВЛК ОСОБА_1 згідно направлення № 5235689 визначений з 16.10.2025 по 30.10.2025.

При цьому згідно з Довідкою про доставлення від 16.10.2025 позивача о 19-24 год доставлено до приміщення Сумського обласного об`єднаного мобілізаційного центру. Відтак у цей час позивач був позбавлений можливості прибути до медичного закладу з метою проходження огляду на визначення придатності до військової служби.

Обґрунтованих пояснень стосовно того, яким чином у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 16.10.2025 о 20-00 год (тобто раніше аніж вказано у повістці та у іншому місці куди було направлено ОСОБА_1 для проходження ВЛК згідно направлення № 5235689) був виявлений факт відмови позивача від проходження медичного огляду, відповідачами не надано.

Як вже зазначено вище, відповідно до пояснень позивача, він відмовився від проходження ВЛК, оскільки не мав при собі необхідних медичних документів.

Тобто наявні у справі докази свідчать, що позивачеві запропоновано пройти медичний огляд на визначення придатності до військової служби одночасно у двох різних закладах, при цьому він був доставлений до Сумського мобілізаційного центру, органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, не надано ОСОБА_1 можливості надати медичну документацію, яка є необхідною для проходження медичного огляду чи призначити проходження огляду на інший день (більш того позивачу був визначений період для проходження ВЛК з 16 по 30 жовтня 2025 року), у зв`язку з чим наявні сумніви у дотриманні процедури направлення військовозобов`язаного для проходження військово-лікарської комісії. Відтак у суду відсутні підстави вважати, що позивач порушив вимоги абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесені оскаржуваної постанови начальник Сумського МТЦК та СПА не перевірив усіх фактичних обставин, не з`ясував причин наявних суперечностей, не усунув недоліки складених матеріалів, не оцінив наявні у справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та повноти.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010№ 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Так відповідно до закріпленого у статті 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, у зв`язку з недоведенням відповідачами правомірності свого рішення, неспростуванням належними доказами доводів позивача, викладених у позові, суд вважає недоведеною провину позивача в інкримінованому правопорушенні, яка фактично прирівняна до доведеної невинуватості такої особи, суд вважає встановленим відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1КУпАП у діяннях позивача, зазначене є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що беззаперечно захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що передбачено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», тим більше в умовах правового режиму воєнного стану під час збройної агресії проти України, водночас мобілізаційні заходи мають відбуватись виключно у встановленому законодавством порядку, без порушень прав людини, гарантованих Конституцією та Законами України, оскільки порушення мобілізаційної процедури вочевидь не сприятиме поповненню кадрового резерву військових формувань, що матиме негативний вплив на обороноздатність держави.

При ухваленні рішення суд також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якої є ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку із задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72, 77, 139, 229, 241-246, 262, 286, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника Черей Сніжани Валентинівни, до відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення №Х 10/25-148 від 27.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 25500 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ,

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя           Ю.О. Зеря