17 Apr 2026

Суд, рішенням від 8.04.26, скасував дуже оригінальну відмову ТЦК у відстрочці педагогу – історику/географу: ТЦК відмовив у наданні відстрочки з підстав запровадження автоматичного оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації д

Адвокат Валерій Макеєв

Дійсно: і смішно, і грішно: відмовити у відстрочці на тій підставі, що за отриманням відстрочки педагог звернувся через ЦНАП, не скориставшись застосунком «Резерв+» - оригінально, чи … члени комісії при ТЦК пропустили всі вроки із історія та географії, і не знають, що саме педагоги такого профілю здатні на креативність).

Менш з тим, суд напрацював на дуже ретельне дослідження аргументів сторін. Дуже грунтовно) Єдиний ( як на мене) недолік – не задовольнив вимоги адвоката про стягнення з ТЦК витрат на правничу допомогу у розмірі… 20 000 грн))), а тільки 1500 грн. На виріст)

Детальніше по рішенню:

Суд зауважує, що пунктом 59 Порядку №560 передбачено, що за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Конструкція цієї норми свідчить про право особи оформити відстрочку автоматично (скориставшись електронним кабінетом призовника, військовозобов`язаного, резервіста), однак не виключає і права особи подати заяву та документи для оформлення відстрочки в паперовому вигляді.

У даному спорі позивач особисто звернувся 22.11.2025 до Центру надання адміністративних послуг зі заявою №20251122-182948 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, відповідач повинен був розглянути заяву позивача по суті та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, оцінюючи виключно наявність чи відсутність підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".

Однак протиправно відмовив з підстави, що не передбачена законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 25.11.2025 №53, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Повний текст рішення

Категорія справи № 440/16880/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 09.04.2026. Зареєстровано: 10.04.2026. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2026.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/16880/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 25.11.2025 №53, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі Комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі №440/16880/25.

Ухвалою від 22.12.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 працює у Приватній середній загальноосвітній школі №5 м.Дніпра на посаді вчителя історії та географії за основним місцем роботи з тижневим навантаженням 27 годин (1,5 ставки).

Позивач стверджував, що 22.11.2025 через Центр надання адміністративних послуг подав заяву №20251122-182948 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак відповідач відмовив у наданні відстрочки з підстав запровадження автоматичного оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для педагогічних працівників.

ОСОБА_1 вважав, що повністю відповідає всім критеріям, необхідним для отримання законної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а тому відмову у наданні відстрочки вважав протиправною.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, копію ухвали з пропозицією подання відзиву, копію позовної заяви з додатками отримав 22.121.2025, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 47/.

Згідно зі частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

22.11.2025 року ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг подав заяву №20251122-182948 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

28.11.2025 ОСОБА_1 надійшло повідомлення №7/2299/1606 від ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому повідомлено, про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянуто заяву та підтверджуючі документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 25.11.2025 №53 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Причини відмови: запроваджене автоматичне оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для педагогічних працівників /а.с. 25, зворотній бік/.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За змістом частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII містить перелік видів військової служби, а саме: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено на території України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі дія воєнного стану неодноразово продовжувалася та була чинною на час спірних правовідносин.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).

За визначенням, що міститься в абзаці 4 статті 1 Закону № 3543-XII, мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону №3543-XII.

Пунктом 2 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Згідно з положеннями частин сьомою-дев`ятою статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, яка набрала чинності 18.05.2024, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

За змістом пунктів 56 58 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).

За змістом пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Висновки щодо правозастосування

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що перелік підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є вичерпним та визначений статтею 23 Закону №3543-XII. Оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову.

Як свідчать матеріали справи, відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 від 22.11.2025 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та прийняв рішення, оформлене протоколом від 25.11.2025 №53 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з єдиної підстави - запроваджене автоматичне оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації для педагогічних працівників /а.с. 25, зворотній бік/.

Однак протиправно відмовив з підстави, що не передбачена законом.

Оскільки відповідач фактично не оцінював наявність чи відсутність підстав для відстрочки позивача, передбачених законом, а відмовив протиправно, винайшовши не передбачену нормативно процедурну перешкоду, суд вважає, що в цій справі належним способом захисту порушеного права є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2025 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення за результатами розгляду заяви з урахуванням висновків суду.

Висновок суду, який необхідно врахувати відповідачу, полягає у наявності у позивача права подати заяву як у письмовому вигляді через ЦНАП, так і оформити через електронний кабінет.

Окремо суд вважає за необхідне вказати у резолютивній частині цього судового рішення на припинення дії вжитих судом заходів забезпечення позову: їх слід скасувати з моменту набрання законної сили цим рішенням, оскільки вони не можуть зберігати свою довше ніж розгляд справи по суті з набранням судовим рішенням законної сили. Тому раніше застосовані заходи забезпечення адміністративного позову суд, у відповідності з ч. 1 ст. 157 КАС України, скасовує.

Розподіл судових витрат

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн за подання позовної заяви та 726,72 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1696,68 грн.

Щодо клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги (юридичних послуг) №2 від 08.12.2025, квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 08.12.2025, квитанцію до прибуткового касового ордеру №2 від 17.12.2025.

Пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) №2 від 08.12.2025 передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе обов`язок представляти інтереси Клієнта та повністю вести судову справу про оскарження відмови тцк та сп у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в суді першої інстанції під ключ, що включає надання консультації, написання та подачу позовної заяви з доказами, подання інших процесуальних документів за необхідності, приймати участь в судових засіданнях (за наявності) та отримання судового рішення.

У пункті 4.2. Сторони погодили гонорар за послуги, зазначені п. 1.2., у фіксованому розмірі в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Отже, у фіксовану суму 20000,00 грн включено послуги надання консультації, написання та подачу позовної заяви з доказами, подання інших процесуальних документів за необхідності, участь в судових засіданнях (за наявності) та отримання судового рішення.

Водночас, акта прийому-передачі виконаних робіт, наявність якого передбачена пунктом 3.1. умов договору, суду не надана, а тому суд позбавлений можливості виокремити вартість наданих послуг, від вартості послуг, які формально закладені в розмір гонорару, однак фактично не були надані (участь в судових засіданнях, отримання рішення).

Також в суму гонорару включено послуги з консультацій, однак, які саме консультації були надані позивачу, яка їх кількість, тривалість та який обсяг, суду підтверджень не надано.

За відсутності розрахунку вартості наданих послуг, акта виконаних робіт, суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в позивачем до суду було надано договір про надання правничої допомоги та квитанції.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 20000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за час розгляду справи в суді у співмірності до наданих послуг, на переконання суду, становить 1500,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з розгляду питань надання відстрочки військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 25.11.2025 №53 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2025 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення за результатами розгляду заяви з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1695,68 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков