Суд, скасовуючи наказ про мобілізацію «студента, який мав відстрочку», вказав, що прийнятий внаслідок реалізації наказу ТЦК про мобілізацію - наказ ВЧ про зарахування студента до списків особового складу є похідними від наказу ТЦК, а тому теж підлягає в
Це наша справа. І це – теж – Закарпатський окружний адмін суд. Та рішення – на противагу «мучєніям» у попередньому посту (https://t.me/military_lawyer_makeev/1188) – у цій справі – грунтовне, по суті позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вказав, що
«Ужгородський РТЦК та СП повинен був знати та врахувати наявність відстрочки і не переходити до документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації.
Посилання Ужгородського РТЦК та СП у листі від 26.06.2025 року №10908 на те, що останній не надав підтверджуючих документів про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи про його бронювання, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодним доказом з боку відповідача».
Повний текст рішення:
Категорія справи № 260/6206/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Надіслано судом: 20.11.2025. Зареєстровано: 21.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2025.
Номер судового провадження: не визначено
Державний герб України
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
19 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/6206/25 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), яким просить:
- Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 червня 2025 року в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3
- Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини (по стройовій частині) від 25 червня 2025 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду кулеметника ОСОБА_1 .
- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у червні 2025 року прибув до міста Ужгород, з наявною у нього відстрочкою від призову під час мобілізації до 07.08.2025. Відомості про наявність вказаної відстрочки були при позивачеві як у паперовому вигляді, так і чітко відображались у Єдиному Державному Реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (застосунку «Резерв +»).
Однак, 19 червня 2025 року позивач був взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 та в той же день медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 був визнаний придатним до військової служби за гр. ІІ розкладу хвороб. В подальшому, 26.05.2025 року відповідачем 1 було винесено наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації.
Позивач вважає дії з прийняття рішення відповідачем -1 про мобілізацію без врахування наявності у нього відстрочки від призову під час мобілізації до 07.08.2025 - не правомірними, у наслідок чого неправомірним є подальше проходження позивачем військової служби в військовій частині НОМЕР_1 .
Також вказує, що він проходив ВЛК 06.07.2024 року за місцем його реєстрації, та попри це, відповідач 1 примусив позивача пройти позачергове ВЛК перед мобілізацією 19.06.2025 року.
Представник позивача 24.06.25 року звернувся із адвокатським запитом до відповідача й, який 26.06.25 року адвокату направив відповідь №10908, із якої слідує, що позивач «не надав підтверджуючих документів про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації в особливий період» (за текстом відповіді) в результаті чого позивача було направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідач -1, у порушення покладених на нього обов`язків законом, діючи не сумлінно, не прийняв до уваги наявні відомості про відстрочку від призову під час мобілізації у позивача., про що було чітко зазначено у Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та неправомірно прийняв наказ про мобілізацію ОСОБА_1 .
Позивач також вказує, що вимога про виключення позивача зі списків особового складу відповідача 2, разом з іншим, кореспондується із доктриною «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
В контексті заявлених позовних вимог при задоволенні первісної вимоги про визнання неправомірною мобілізації позивача та скасування відповідного наказу, всі інші дії, щодо проходження ним військової служби, у наслідок неправомірної мобілізації, є ( у сенсі доктрини) «плодами отруйного дерева», які не мають права на існування як такі.
У зв`язку з вищенаведеним, позивач просить суд задоволити його позовні вимоги в повному обсязі.
06 серпня 2025 року ухвалою ЗОАС відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 07.08.2025 року, що стверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Однак відповідач відзив у встановлений судом строк до суду не надіслав, про причини неподання такого не повідомив, про продовження процесуального строку для його подання не клопотав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на зазначене суд вважає за можливе застосувати процесуальні наслідки неподання суб`єктом владних повноважень - відповідачем 1 ІНФОРМАЦІЯ_5 відзиву на позов, передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України.
21 серпня 2025 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. Зазначають, що позивач в своєму позові просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити його з військової служби.
Однак, відповідач 2 не погоджується із трактуванням обставин та нормативно-правових актів Позивачем, адже воно є хибним з огляду на наступне. Згідно поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_7 і відправлені у складі команди « НОМЕР_1 » позивач 24 червня 2025 року прибув до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.06.2025 №181 ОСОБА_1 зарахований в списки частини та на всі види забезпечення з 25 червня 2025 року.
Таким чином, наказ щодо призову ОСОБА_1 та направлення для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 є повністю реалізованим та доконаним саме з моменту прибуття солдата ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , прийняття справ та посади.
Щодо позовної вимоги про звільнення з військової служби зазначає, що пункт 233 Положення передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: - підстави звільнення з військової служби; - думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; - районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Серед таких підстав відсутній неправомірний призов військовослужбовця та скасування наказу на призов на військову службу. Тобто, звільнення позивача через скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 про призов на військову службу за мобілізацією в особливий період та направлення для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 неможливе, наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування в списки військової частини НОМЕР_1 , виданий у спосіб та в межах повноважень командира військової частини НОМЕР_1 , фактично реалізований (Позивач на підставі цього наказу отримує грошове забезпечення та інші виплати у військовій частині НОМЕР_1 , отримує соціальні гарантії, відпустки, виконує обов`язок із захисту Батьківщини, навчається) та жодних прав позивача не порушує
У зв`язку з вищевикладеним, просить суд відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог, які заявлені до відповідача 2.
Також до відзиву додано Матеріали службового розслідування за фактом самовільного залишення частини ( без зброї) СЗЧ солдатом ОСОБА_1 .
08 жовтня 2025 року ухвалою ЗОАС було зобов`язано відповідача 1 - надати суду в термін 7 днів з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчену копію витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25 червня 2025 року в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 . Також даною ухвалою було зобов`язано відповідача 2 надати суду в термін 7 днів з дня отримання даної ухвали копію витягу з наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 25 червня 2025 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду кулеметника ОСОБА_1
13 жовтня 2025 року від відповідача 2 надійшли витребовувані судом докази.
15 жовтня 2025 року від відповідача 1 надійшли витребовувані судом докази.
Обставини встановлені судом
Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №661440 від 23.06.2025 року, ОСОБА_1 починаючи з 01.09.2023 навчається в «Класичному приватному університеті» здобуваючи освіту за спеціальністю « 017 Фізична культура і спорт». Рівень освіти: бакалавр. Форма навчання: денна. Дата завершення здобуття освіти: 30.06.2027.
Відповідно до скріншоту (долученого до матеріалів справи) із застосунку «Резерв+», який сформований 08.05.2025 року, ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 . Також відповідно до даного скріншоту, вбачається, що у ОСОБА_1 наявна відстрочка до 07.08.2025, тип відстрочки - п.1 ч.3 ст.23.
Судом досліджено лист ІНФОРМАЦІЯ_10 за №6136 від 25.07.2025 року, з якого вбачається що позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 3 07.07.2017 по 19.06.2025. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 була оформлена відстрочка електронними засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних га резервістів за пунктом частини 3 статті 23 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Дата початку відстрочки 14.11.2024; дата закінчення 07.08.2025 року. З 19.06.2025 року ОСОБА_1 взятий на облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Також, судом досліджено лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_2 , адресований адвокату Валерію Макеєву , з якого вбачається наступне:
«В ході перевірки встановлено, що 23.06.2025 громадянина ОСОБА_3 представниками Державної прикордонної служби України доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_13 з метою уточнення військово-облікових даних та перебування на військовому обліку.
Згідно отриманої інформації від ІНФОРМАЦІЯ_6 , під час перевірки військово-облікових даних громадянина ОСОБА_4 встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників та військовозобов`язаних «Оберіг» останній перебуває у картотеці вільних залишків та підлягає призову на військову службу під час мобілізації
В подальшому того ж самого дня на виконання Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р.) та Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14 листопада 2008 p., громадянин ОСОБА_4 був направлений для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 для визначення придатності для проходження військової служби за станом здоров`я.
За результатами проходження військово-лікарської комісії громадянин ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби.
Окрім того, згідно отриманої інформації від ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлено, що відомостей проте, що, громадянин ОСОБА_4 має підстави для відстрочки від призову на військову службу мобілізації в умовах дії правовою режиму воєнного стану відповідно до 23 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»., ним надано не було.
В подальшому, громадянин ОСОБА_4 отримав мобілізаційне розпорядження та у відповідності до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_14 від 24.06.2025 №158 Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації на особливий період», був направлений у складі команди до військової частини НОМЕР_1 , де останнього було зараховано до списків особового складу частини.
Однак, згідно отриманих відомостей з додатку «Резерв+» та інших документів долучених до звернення встановлено, що громадянин ОСОБА_4 на момент призову на військову служу ІНФОРМАЦІЯ_2 3акарпатської області, мав бронювання до 07.08.2025 від призову на військову службу під мобілізації.
Враховуючи вищевикладене, проведеною в межах компетенції перевіркою, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_15 в діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 виявлені ознаки кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, на адресу 6 СВ ( з дислокацією у м. Ужгород) ТУ у м. Львів скеровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 426-1 України.».
В матеріалах справи також наявний лист ІНФОРМАЦІЯ_6 , з якого вбачається наступна інформація:
« ІНФОРМАЦІЯ_7 отримано, з ІНФОРМАЦІЯ_10 , адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 24.06.2025 р.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , буд доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_6 , як особа, що була затримана органами ДПС України при спробі незаконного перетину державного кордону України.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання. обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно даних якого ОСОБА_1 , рахується, як такий що підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Гр. ОСОБА_1 , не надав підтверджуючих документів про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи про його бронювання.
Відповідно до даних реєстру, щодо гр. ОСОБА_1 було уточнено військово-облікові дані, визначено ступень придатності до військової служби та у відповідності до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», було призвано під час мобілізації, на особливий період до лав Збройних Сил України і направлено для проходження військової служби до військової частини у складі команди № НОМЕР_1 .
За статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ІНФОРМАЦІЯ_7 діє виключно у правовому полі, визначеному Конституцією та Законами України, відповідно до покладених на нього завдань та наданих повноважень згідно з Положеннями про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою кабінету Міністрів України 23.02.2022 №154.»
Відповідно до витягу із наказу Начальничка ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації на особливий період» від 24.06.2025 року №м300, старший солдат рядовий ОСОБА_1 , 1975 р.н.; спеціальність - 975325, був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 з 24.06.2025 року.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині №181 від 25.06.2025 року рядового ОСОБА_1 , кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, ВОС 101627, було зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду.
Позивач, вважаючи оскаржувані накази протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Мотиви та норми права застосовані судом
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан, якій діє до теперішнього часу.
Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Частиною п`ятою статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. (далі -Порядок № 560).
Цей Порядок визначає, зокрема:
-процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
-організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
-процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону № 3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають :
також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту",
а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частинами п`ятою, сьомою статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 4 Закону № 2232-XII передбачено, що збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
- ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
-здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; - надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого:
- розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями;
- організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом;
-беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій,
- готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві;
-оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Сукупний аналіз наведених норм права доводить, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку, а отже призов на військову службу за мобілізацією є військовим обов`язком.
У разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Відповідно до п. 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які :
придатні до військової служби за станом здоров`я
та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Про військовий обов`язок і військову службу та цим Порядком.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (п. 3 Порядку № 560).
Відповідно до п. 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема:
-проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
-перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
-документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; -відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Згідно з п. 16 Порядку № 560, керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації):
організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. (п. 59 Порядку № 560).
Таким чином сукупний аналіз наведених норм права, повноважень ІНФОРМАЦІЯ_16 , суд доходить висновку, що належним чином оформлена на законних підставах відстрочка відстрочує мобілізацію військовозобов`язаного на строк наданої відстрочки та позбавляє права РТЦ та СП на документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому наявність такої відстрочки не звільняє позивача від виконання військового обов`язку в частині таких складових як от приписка до призовних дільниць; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.07.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 19.09.2023 у справі № 160/14641/22, від 16.11.2023 у справі № 160/15200/22.
Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_10 за №6136 від 25.07.2025 року, вбачається, що позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 3 07.07.2017 по 19.06.2025.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 була оформлена відстрочка електронними засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних га резервістів за пунктом частини 3 статті 23 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Дата початку відстрочки 14.11.2024; дата закінчення 07.08.2025 року.
Також, відповідно до скріншоту із застосунку «Резерв+», який сформований 08.05.2025 року, встановлено, що позивач перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 . та у нього була відстрочка до 07.08.2025, на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Оцінюючи приписи норм права, що регулюють спірні правовідносини та наявні у справі докази, суд доходить висновку, що за умови наявності достовірних відомостей, що відповідно до витягу з додатку Резерв+, сформованого 08.05.2025 року, ОСОБА_1 , військовозобов`язаний, має відстрочку відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 07.08.2025 року, на момент призову на військову службу позивач, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, та ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен був знати та врахувати наявність відстрочки і не переходити до документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації.
Посилання ІНФОРМАЦІЯ_6 у листі від 26.06.2025 року №10908 на те, що останній не надав підтверджуючих документів про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи про його бронювання, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодним доказом з боку відповідача.
Своєю чергою позивач підтвердив, що станом на 24.05.2025 року він є студентом Класичного приватного університету, що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №661440 від 23.06.2025 року, що на думку суду що підтверджує законність підстав відстрочки.
Тому, на підставі викладеного, суд доходить висновку, що позивач не міг бути призваним за мобілізацією, в силу наявного правового статусу здобувача фахової вищої освіти.
Зазначені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2024 року у справі № 520/7954/22.
З наведених встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 перевищив свої повноваження , не виконав належним чином своїх повноважень щодо перевірки наявності та підстав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення і тим самим допустив перевищення наданих йому повноважень у документальному оформленні призову позивача до військової служби за мобілізацією за наявною відстрочкою.
З наведених підстав позовні вимоги - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 червня 2025 року в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_5 , є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 червня 2025 року в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 .
Окремо суд звертає увагу , що відповідач 1 не надав ні доказів в спростування мотивів та доказів , якими суд обгрунтовує позивач свої вимоги , ні відзиву із запереченнями проти позову, що свідчить про відсутність обгрунтування законності як дій відповідача появзаних з призовом позивача ( направлення повістки позивачу, її отримання позивачем , або ж дотримання процедури порушення позивачем військового обліку та дославенняд його до ТЦК з відповідними доказами про законність даного порядку, дотримання процедури проходження медичного огляду, тобто всіх складових процедури призову військовозовбовзяаного ).
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу військової частини (по стройовій частині) від 25 червня 2025 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду кулеметника ОСОБА_1 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону № 2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 визначається порядок проходження громадянами У країни (надалі по тексту також - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.
Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (надалі по тексту також - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).
За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (надалі по тексту також - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.
Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - Інструкція 280).
Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу ХІІ Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують військовослужбовця.
За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено. Слід зазначити, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують військовослужбовців.
За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.
Суд зазначає, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.
Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.
Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:
-зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;
-протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.
Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого всі наступні слідують, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.
Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
При виданні наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир в/ч НОМЕР_1 не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.
В той же час прийняття наказу в частині призову та направлення для проходження військової служби позивача , який судом визнано протиправним, мало наслідком прийняття військовою частиною наказу від 19.06.25 року , яким позивача зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1
Таким чином, прийнятий внаслідок реалізації наказу від 19.06.25 року наказ про зарахування позивача до списків особового складу є похідними від наказу відповідача 1, а тому теж підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Посилання представником військової частини на рішення ВС від 05.02.25 року у справі № 160/2592/23 в обгрунтування своєї позиції та в спростування мотивів позивача є помилковим, оскільки у справі, яку розглядав ВС йдеться про інші правовідносини , які стосуються процедури медичного огляду військовозобовязаних і застосовані інші норми права ніж у нашій справі , де йдеться про відстрочку , яка була наявні у позивача ОСОБА_1 на час його призову ІНФОРМАЦІЯ_5 та застосування до спірних правовідносин законодавства , яке не застосовувалося ВС у справі № 160/2592/23.
Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Так, гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункті 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 за №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9).
Водночас, способи захисту права це передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності із захисту прав. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи.
Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.
Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.
Разом з тим рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу, що хоча Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби позивачем є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а, отже, з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення слід зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. з огляду на недоведеність відповідачем 1 законності оскаржуваного рішення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що оскільки наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 червня 2025 року в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 . на думку суду являється протиправним то в свою чергу і наказ військової частини НОМЕР_2 від 25.06.2024 №181 по стройовій частині про зарахування на військову службу за призовом у воєнний час, на всі види забезпечення також є протиправним і підлягає скасуванню, не зважаючи на те, що командир військової частини фактично не вчиняв протиправних дій при прийнятті даного наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що ефективним в даному випадку способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись ст. 2, 9, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 червня 2025 року №м300 в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 червня 2025 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду кулеметника ОСОБА_1 .
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з військової служби та виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів.
СуддяЗ.Б.Плеханова