Суд скасував Постанову ТЦК про штраф в 17 000 грн ( за неприбуття по повістці «для оновленння даних») поза як у повістці не було вказано – які ще дані потрібно оновити особі, яка у належний строк та спосіб оновила дані через «Резерв +».

10.12.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протокол №492 про адміністративне правопорушення. Згідно з вказаним протоколом 10.12.2024 о 14:25 год. встановлено: ОСОБА_1 було направлено електронну повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв`язку з повідомленням про отримання. За повідомленням Укрпошти повістку не вручено, так як адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до витягу з електронної бази « ІНФОРМАЦІЯ_4 » по виклику до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці не прибув, таким чином, своїми умисними діями, що виразилися у тривалому неперервному невиконанні обов`язків, передбачених та покладених на нього Законом, а саме: невиконання вимог ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», абзацу 7 ч.3, абзацу 3 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», абзацу 1 ч.1 та абзацу 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В поясненні до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що він не отримував повідомлення Укрпошти та не отримав через це повістку. Має підстави для відстрочки.

Судом встановлено ,що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 повісткою на15.10.2024для звіркиданих,однак вповістці незазначено,які самедані мавуточнити позивач.При цьомуз`ясовано,що ОСОБА_1 згідно даних військово-облікового документа Резерв+перебуває наобліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , уточнив свої дані 04.08.2024 року, пройшов ВЛК 13.12.2023 року та визнаний придатним до служби, має право на відстрочку на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що жодної повістки чи повідомлення про надходження повістки до відділення зв`язку він не отримував, а доводи відповідача про те, що позивач був належним чином повідомлений про виклик до РТЦК та не з`явився без поважних причин не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що ОСОБА_1 не допускав умисного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушення абзацу 1 ч. 1 та абзацу 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 

Повний текст судового рішення:

Категорія справи № 694/157/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

Надіслано судом: 04.02.2025. Зареєстровано: 04.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2025.

Номер судового провадження: 2-а/694/21/25

Державний герб України

Справа № 694/157/25

провадження № 2-а/694/21/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

03.02.2025 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого- суддіКравченко Т.М.,

з участю секретаря судового засіданняФедорової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Держан Валентина Василівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

14.01.2025 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов позов ОСОБА_1 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 492 від 24.12.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 10.12.2024 року ст. офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 було направлено електронну повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв`язку з повідомленням про отримання. За повідомленням Укрпошти повістку не вручено, так як адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до витягу з електронною бази « ІНФОРМАЦІЯ_4 » по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк та місце зазначені у повістці не прибув. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 20.12.2024 року в кабінеті № 1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . 24.12.2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №492, якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КупАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови від 24.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 був відсутній при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а копія постанови була вручена йому 28.12.2024 року. Позивача було повідомлено про розгляд справи 20.12.2024 року та він з`явився до ТЦК на вказану дату, щоб ознайомитись з матеріалами справи та надати пояснення. Однак посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомили, що розгляд справи перенесено на іншу дату без зазначення на яку саме. Не отримавши повідомлення про розгляд справи, позивач 28.12.2024 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , щоб дізнатися коли ж відбудеться розгляд адміністративної справи щодо нього, однак йому вручили постанову про накладення стягнення у розмірі 17000 гривень від 24.12.2024 року. На запитання Позивача «чому не повідомили про розгляд» посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 жодних пояснень не надали. Вказаними діями відповідач обмежив права позивача, а тому постанова є неправомірною, що винесена з порушенням процедури. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що його склав офіцер адміністративного відділення Звенигородскього РТЦК старщий лейтенант ОСОБА_3 , однак фактично його складав молодший сержант Білоус, що не є уповноважено особою, а отже протокол не є доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 подав до суду відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Вказує на те, що навіть якщо військовозобов`язаний ОСОБА_1 мав поважну причину неявки і не зміг з`явитися у визначену дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , він повинен був не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до РТЦК або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Такі дії позивачем вчинені не були. Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 лише через 55 днів, з дати визначеної у повістці. Звенигородський РТЦК через АТ «Укрпошта» здійснював виклик позивача на 15.10.2024 року, але він не з`явився за вказаним викликом, чим порушив норми абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Належним підтвердженням військовозобов`язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 є день проставлення відмітки в довідці Укрпошти «про причини повернення» з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання, згідно частини 2 пункту 41 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» від 16.05.2024 року № 560, зі змінами та доповненнями. 10.12.2024 року старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ст. лейтенантом ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 492, з яким було ознайомлено позивача, роз`яснено права та обов`язки, отримані пояснення про вчинене правопорушення. Згідно пояснень ОСОБА_1 він не отримав повістку, так як не проживає за адресою вказаною у повістці, чим порушив абз. 4 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних» від 07.12.2016 № 921. Отже військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 , були вжиті всі процесуальні дії щодо дотримання прав громадянина ОСОБА_1 , а саме належне його повідомлення про місце та час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності з метою реалізації його права на захист.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.01.2025 року адміністративний позову ОСОБА_1 був залишений без руху.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 23.01.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. За клопотанням позивача зобов`язано відповідача надати суду оригінали матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Держан В.В. не з`явились. Адвокат Державн В.В. подала до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі. Просить задовольнити позов та стягнути судові витрати у виді судового збору.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на позов просив розглянути справу без участі їхнього представника за наявними в матеріалах справи документами та відмовити в задоволенні позову. Одночасно із заявою відповідачем подано для огляду в судовому засіданні документи зі справи № 492 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.13-15).

Згідно даних додатку Резерв+ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , має звання солдат, спеціальність: оператор

електронних обчислювальних машин. Дата уточнення даних 04.08.2024. Має відстрочку на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» до 08.02.2025 (а.с. 21).

Також судом встановлено, що 05.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_7 було сформовано електронну повістку № 313155 на ім`я ОСОБА_1 про виклик на 11 год. 00 хв. 15.10.2024 для звірки даних. Вказана повістка в той же день була направлена на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 14.10.2024 на довідці про причини повернення листа проставлено штамп з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 52, 53).

10.12.2024відносно ОСОБА_1 було складено протокол №492 про адміністративне правопорушення. Згідно з вказаним протоколом 10.12.2024 о 14:25 год. встановлено: ОСОБА_1 було направлено електронну повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв`язку з повідомленням про отримання. За повідомленням Укрпошти повістку не вручено, так як адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до витягу з електронної бази « ІНФОРМАЦІЯ_4 » по виклику до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці не прибув, таким чином, своїми умисними діями, що виразилися у тривалому неперервному невиконанні обов`язків, передбачених та покладених на нього Законом, а саме: невиконання вимог ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України», абзацу 7 ч.3, абзацу 3 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», абзацу 1 ч.1 та абзацу 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В поясненні до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що він не отримував повідомлення Укрпошти та не отримав через це повістку. Має підстави для відстрочки.

Відповідно до оскаржуваної постанови № 492 від 24.12.2024, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17000 грн., він 15.10.2024 об 11 год. 00 хв. не з`явився по отриманій 14.10.2024 року повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив обов`язок, визначений підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідальність за що передбачена ст. ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно звимогами ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справахщодо оскарженнярішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьадміністративні судиперевіряють,чи прийняті(вчинені)вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законамиУкраїни; 2)з використаннямповноваження зметою,з якоюце повноваженнянадано; 3)обґрунтовано,тобто зурахуванням усіхобставин,що маютьзначення дляприйняття рішення(вчиненнядії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманнямпринципу рівностіперед законом,запобігаючи всімформам дискримінації; 8)пропорційно,зокрема здотриманням необхідногобалансу міжбудь-якиминесприятливими наслідкамидля прав,свобод таінтересів особиі цілями,на досягненняяких спрямованеце рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаєтьсяна відповідача.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною третьоюстатті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною, тому для з`ясування суті вчиненого правопорушення необхідно звернутися до інших нормативно-правових актів у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Постановою № 492 від 24.12.2024 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушенні підпункту 1 пункту 1 (без вказівки на номер статті) Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: «громадяни повинні прибувати за викликом до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, направлення для проходження медичного огляду».

Перевіряючи оскаржуванупостанову навідповідність вимогамзакону,суд встановив,що вонаприйнята не напідставі,що визначенаЗаконом України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію»,а також не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Так, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 24.12.2024 року винесена за порушення ОСОБА_1 підпункту 1 пункту 1 (без вказівки на номер статті) Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Судячи зі змісту правопорушення, викладеного в постанові, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 визнано винним у порушенні абзацу 1 ч. 1 та абзацу 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка передбачає, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та

соціальної підтримкиу строкта місце,зазначені вповістці,для взяттяна військовийоблік військовозобов`язанихчи резервістів,визначення їхпризначення наособливий період,направлення дляпроходження медичногоогляду;у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Виходячи зізмісту вказаноїнорми, ОСОБА_1 ,у разіотримання повістки,мав з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 повісткою на15.10.2024для звіркиданих,однак вповістці незазначено,які самедані мавуточнити позивач.При цьомуз`ясовано,що ОСОБА_1 згідно данихвійськово-обліковогодокумента Резерв+перебуває наобліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , уточнив свої дані 04.08.2024 року, пройшов ВЛК 13.12.2023 року та визнаний придатним до служби, має право на відстрочку на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що жодної повістки чи повідомлення про надходження повістки до відділення зв`язку він не отримував, а доводи відповідача про те, що позивач був належним чином повідомлений про виклик до РТЦК та не з`явився без поважних причин не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що ОСОБА_1 не допускав умисного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушення абзацу 1 ч. 1 та абзацу 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 

Крім того, згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП положеннястатей 210,210-1цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 викликався до Звенигородського РТЦК з метою уточнення даних, відповідач мав змогу отримати персональні дані військовозобов`язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Вказані вище обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідачне врахував, не вжив заходів для повного з`ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУПаАП, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 від 23.12.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,19,77,241-246,255,295 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 492 від 24 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3ст.210-1КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Т.М.Кравченко