Суд, встановивши, що чоловіком було подано заяву про відстрочку, визнав протиправним направлення ТЦК на проходження чоловіком ВЛК. ТЦК дійшов аж «До касаційного суду», та ( Ухвала ВС від 6.05.25) – все марно))) Закон є закон.

В принципі, рішення суду 1-ї інстанції дуже помірковане і лаконічне: якщо є заява про відстрочку – направляти чоловіка на ВЛК – не варто. Всьо) Та ТЦК проявив наполегливість: подав апеляційну скаргу. Без сплати суд збору. Звісно, скарга залишилась без розгляду.

Та ТЦК «не зупинявся»: подав і Касаційну скаргу))). Буває. Звісно, Касаційний суд задав риторичне запитання: «А так можна?»J. І у відкритті касаційного провадження відмовив.

А ось і мотиви рішення суду першої інстанції:

заява в порядку, встановленому законодавством розглянута не була, чим допущено протиправну бездіяльність.

В матеріалах справи відсутні докази належного розгляду заяву позивача про надання відстрочки від мобілізації, а саме протокол або рішення комісії.

Суд зазначає, що повідомлення №10880 від 12.10.2024 не є належним розглядом заяви позивача в розумінні пункту 60 Порядку № 560.

Посилання відповідача на те, що з метою належного розгляду та прийняття рішення за заявою позивач мав особисто подати таку заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, - є безпідставними, оскільки заява та документи були подані позивачем особисто. А обраний позивачем спосіб їх подання (засобами поштового зв`язку) не суперечить вимогам законодавства. Крім того, особиста явка заявника до територіального центру комплектування для подання заяви про відстрочку законодавством не передбачена.

З врахуванням наведених доводів та обґрунтувань, суд висновує, що відповідач неправомірно не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації, чим допустив протиправну бездіяльність.

З огляду на що, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В той же час, оскільки відповідно до приписів Порядку №560 не направляються на ВЛК особи, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питання надання відстрочки, до розгляду по суті питання про надання відстрочки, позовні вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 які полягають у направленні ОСОБА_1 , на медичний огляд Миколаївською територіальною позаштатною Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягають задоволенню також.

Рішення суду першої інстанції:

Категорія справи № 380/22426/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано судом: 21.01.2025. Зареєстровано: 23.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2025.

Номер судового провадження: П/380/22652/24

Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 рокусправа № 380/22426/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) з вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 які полягають у направленні ОСОБА_1 , на медичний огляд Миколаївською територіальною позаштатною Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 та врученні ОСОБА_1 Повістки на відправку;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі 9 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі 9 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . 26.09.2024 засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою про отримання відстрочки від мобілізації, однак 09.10.2024 його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де було направлено до Миколаївської територіальної позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , де позивачу було проведено медичний огляд. Позивач звертає увагу, що обов`язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на відповідні районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Зазначив, що будь-якої відповіді на заяву про отримання відстрочки йому надано не було.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно не врахував наявність у нього підстав для відстрочки. Вважає, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 05.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

05.12.2024 за вх.№90115 від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки, ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 , про що 12.10.2024 було складено відповідне повідомлення з підставами відмови. Просить у задоволенні позову відмовити.

10.12.2024 за вх.№91082 від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не проходить і раніше не проходив, до списків особового складу частини зарахований не був. Отже, наразі будь-який правовий зв`язок між військовою частиною НОМЕР_1 та ОСОБА_1 відсутній. Жодних прав позивача з боку військової частини НОМЕР_1 не порушувалось. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 09.01.2025 витребувано у позивача додаткові докази.

13.01.2025 за вх.№2590 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

26.09.2024 засобами поштового зв`язку звернувся позивач до відповідача із заявою про отримання відстрочки від мобілізації.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №226/2277 від 09.10.2024, позивачу проведено медичний огляд Миколаївською територіальною позаштатною постійно діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, позивачу встановлено діагноз: Хронічний бронхіт без обструктивного синдрому стадія стійкої ремісії, ЛН 0ст. без порушення функції. G42 міопія легкого ступеня обох очей Н52.1. На підставі статті 46 в, графи ІІ Розкладу хвороб графи ТДВ придатний до військової служби.

Відповідно до повідомлення №10880 від 12.10.2024, відповідач повідомив ОСОБА_1 , що за результатами розгляду заяви, відповідно до протоколу від 11.10.2024 №17, комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Причина відмови: відповідно до пункту 58 постанови Кабінету Міністрів України за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку №4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Не погодившись з діями та бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-ХІІ).

За визначенням ст.1 Закону №3543-ХІІ комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Згідно ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).

Відповідно до пункту 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 63 Порядку №560, військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Отже, відповідно до приписів Порядку №560 не направляються на ВЛК та не підлягають призову на військову службу особи, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питання надання відстрочки, до розгляду по суті питання про надання відстрочки.

Суд зазначає, що за наявності у особи права на відстрочку від призову на військову службу, така відстрочка не надається автоматично і для реалізації відповідного права особа має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку.

У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.

Згідно матеріалів справи, позивач 26.09.2024 засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою про отримання відстрочки від мобілізації. Така отримана відповідачем 30.09.2024, що не заперечується сторонами.

Подана позивачем заява про відстрочку відповідала вимогам законодавства.

Відповідно до повідомлення №10880 від 12.10.2024, відповідач повідомив ОСОБА_1 , що за результатами розгляду заяви, відповідно до протоколу від 11.10.2024 №17, комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Причина відмови: відповідно до пункту 58 постанови Кабінету Міністрів України за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку №4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Отже, комісія відповідача зобов`язана була розглянути заяву позивача та додані до неї документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження заяви, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади (в разі надіслання запитів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку), в порядку, встановленому законодавством.

Проте, така заява в порядку, встановленому законодавством розглянута не була, чим допущено протиправну бездіяльність.

В матеріалах справи відсутні докази належного розгляду заяву позивача про надання відстрочки від мобілізації, а саме протокол або рішення комісії.

Суд зазначає, що повідомлення №10880 від 12.10.2024 не є належним розглядом заяви позивача в розумінні пункту 60 Порядку № 560.

Посилання відповідача на те, що з метою належного розгляду та прийняття рішення за заявою позивач мав особисто подати таку заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, - є безпідставними, оскільки заява та документи були подані позивачем особисто. А обраний позивачем спосіб їх подання (засобами поштового зв`язку) не суперечить вимогам законодавства. Крім того, особиста явка заявника до територіального центру комплектування для подання заяви про відстрочку законодавством не передбачена.

З врахуванням наведених доводів та обґрунтувань, суд висновує, що відповідач неправомірно не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації, чим допустив протиправну бездіяльність.

З огляду на що, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

В той же час, оскільки відповідно до приписів Порядку №560 не направляються на ВЛК особи, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питання надання відстрочки, до розгляду по суті питання про надання відстрочки, позовні вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 які полягають у направленні ОСОБА_1 , на медичний огляд Миколаївською територіальною позаштатною Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягають задоволенню також.

В той же час, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо вручення позивачу повістки на відправку не обґрунтована, доказів вручення такої суду не подано, а тому така вимога задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Верховний Суд у постанові від 8 вересня 2022 року у справі № 300/1263/22 сформував правовий висновок, що до того чи можна оскаржувати повістку вручену співробітниками ТЦК та СП. Так, Верховний Суд зазначив:

«…18. В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

19. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

20. Частиною третьою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

21. При цьому за приписами частини сьомої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

22. В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року N 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

23. З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.

24. Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться фактично до оскарження повістки, якою наказано ОСОБА_1 з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1.

25. Згідно з пунктом 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 65 "Про загальну мобілізацію" місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців доручено, зокрема організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.

26. Відповідно до Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21 березня 2002 року N 352, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року N 100 (далі - Положення N 352), оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів обласних та районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

27. За змістом пункту 56 Положення N 352 у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу.

Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

28. Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.

29. Саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

30. За пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

31. При цьому під публічною службою відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України розуміється діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

32. Варто зауважити, що повістка являється лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року N 921, та не має обов`язкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби.

33. При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не оскаржуваною позивачем повісткою, а Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

34. Наведене свідчить про відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом.».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідачем надана позивачу повістка №15/02, відповідно до якої позивачу запропоновано прибути 14.10.2024 о 10:30 год до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Тому позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо вручення позивачу повістки на відправку не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги у якій позивач просить зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, то суд враховує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 7 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник припускає можливість порушення його прав в майбутньому.

Оскільки вказана позовна вимога заявлена позивачем на майбутнє, підстави для її задоволення відсутні.

Більше того, судом встановлено в ході розгляду справи, що ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не проходить і раніше не проходив, до списків особового складу частини зарахований не був. Отже, наразі будь-який правовий зв`язок між військовою частиною НОМЕР_1 та ОСОБА_1 відсутній. Жодних прав позивача військовою частиною НОМЕР_1 не було порушено.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведені доводи та обґрунтування, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сплачений позивачем судовий збір належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у направленні ОСОБА_1 на медичний огляд Миколаївською територіальною позаштатною Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути заяву ОСОБА_1 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений судовий збір в сумі 1211 грн 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна

Категорія справи № 380/22426/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 06.05.2025. Зареєстровано: 07.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2025.

Дата набрання законної сили: 06.05.2025

Номер судового провадження: К/990/16814/25

Державний герб України

УХВАЛА

06 травня 2025 року

м. Київ

справа №380/22426/24

адміністративне провадження № К/990/16814/25 

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,

суддів - Желєзного І.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу    ІНФОРМАЦІЯ_1

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року

у справі № 380/22426/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у направленні ОСОБА_1 на медичний огляд Миколаївською територіальною позаштатною Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 та врученні ОСОБА_1 Повістки на відправку;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі 9 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі 9 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у направленні ОСОБА_1 на медичний огляд Миколаївською територіальною позаштатною Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від  26 лютого 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №  380/22426/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1     про визнання протиправними дій -залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №  380/22426/24 повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 березня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції  про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від  26 лютого 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №  380/22426/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1     про визнання протиправними дій -залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 26 лютого 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд" , що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №  380/22426/24 повернуто скаржнику.

Так, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

У встановлений суддею-доповідачем строк та на момент постановлення ухвали, особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги, матеріали справи не містять доказів сплати судового збору в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства, підтвердження сплати судового збору у цій справі відсутнє.

Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Колегія суддів вважала, що скаржник мав достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених КАС України, зокрема, щодо виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, однак належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття заходів спрямованих на сплату судового збору суду апеляційної інстанції не надав, у встановлений судом строк та на момент постановлення ухвали, недоліку апеляційної скарги не усунув. Відтак, суд вважав, що подану апеляційну скаргу слід повернути скаржнику.

В обґрунтування несплати судового збору у касаційній скарзі скаржник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , як структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_7 , не є розпорядником коштів. Оскільки, Міністерством оборони України, не перераховані вчасно кошти до ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно не дало можливості своєчасно, у встановлений судом строк оплатити судовий збір. ІНФОРМАЦІЯ_1 28.02.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 було надіслано Супровідна вих. № 2368 та заявка розрахунок вих. № 2369 для сплати судового збору по даній справі.

Верховний Суд вважає, що обставини, пов`язані з неможливістю сторони сплатити судовий збір, у тому числі, з огляду на обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити перерозподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції прийняв обґрунтоване рішення про повернення апеляційної скарги скаржнику, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановлений судом строк, не були усунуті недоліки апеляційної скарги.

При цьому, Суд зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 380/22426/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, у спосіб їх надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                                                В. Е. Мацедонська

Судді                                                                                                    І. В. Желєзний

                                                                                                    Ж. М. Мельник-Томенко