Суд закликав ТЦК до «належного урядування» - не ганяти заброньовану особу за довідками, а самому відслідковувати відповідні індивідуальні акти щодо бронювання осіб, - за рішенням суду від  23.08.24

Суд закликав ТЦК до «належного урядування» - не ганяти заброньовану особу за довідками, а самому відслідковувати відповідні індивідуальні акти щодо бронювання осіб, - за рішенням суду від 23.08.24


Дуже цікавий кейс.  Цікавий, насамперед, дискреційним) застосуванням судом практики ЄСПЛ в оцінці діяльності ( а радше – бездіяльності) ТЦК та СП.

У ТЦК вини певний конфлікт із військовозобов’язаним з питання наявності підстав для відстрочки, яку, за твердженням чоловіка, він має як заброньована особа. ТЦК вимагав «папірці». Чоловік же звернувся за захистом права до суду.

Суд дуже чітко вказав, що не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок щодо повідомлення органів ТЦК про відповідне бронювання, а й органи ТЦК зобов`язані перевіряти та володіти інформацією щодо заброньованих осіб з метою недопущення протиправних дій щодо особи.

І, роздинка рішення:

Суд відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, суд вважає, що з урахуванням наведеного вище, дії і рішення відповідачів не гуртуються на Законі, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, рішення відповідача та висновки суду не відповідають принципу «належного урядування», який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Pola№d), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, i№ter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis muta№dis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pi№cova a№d Pi№c v. The Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis muta№dis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pi№cova a№d Pi№c v. The Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року, також рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukrai№e) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, пункт 71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suomi№e№ v. Fi№la№d), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року).

Повний текст рішення суду:

Категорія справи № 120/8766/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.

Надіслано для оприлюднення: 23.08.2024. Зареєстровано: 24.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 серпня 2024 р. Справа № 120/8766/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №194 від 04.05.2024 року в частині призову його на військову службу та наказу Військової частини НОМЕР_1 про зарахування його до списків особового складу даної військової частини.

Ухвалою суду від 09.07.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків.

У встановлений судом строк представником позивача усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 09.07.2024 року, зокрема, шляхом подання клопотання про витребування з Військової частини НОМЕР_1 оскаржуваного наказу.

19.07.2024 року представником позивача подано заяву про відкликання поданого нею клопотання про витребування доказів та надано копію витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 року №177, яким позивача зараховано до списків особового складу відповідної військової частини з 17.06.2024 року.

Ухвалою від 19.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

25.07.2024 року представником позивача подано до суду заяву, якою вона уточнила позовні вимоги, вказавши номер та дату спірного наказу Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу даної військової частини.

02.08.2024 року представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було відмовлено AT «Вінницяобленерго» у зарахуванні ОСОБА_1 на спец облік, адже при перевірці військово-облікового документа гр. ОСОБА_1 встановлено наявність у останнього довідки №4965 в замін належного військово-облікового документа встановленого зразку, що є грубим порушенням вимог постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 року та є грубим порушенням вимог Порядку бронювання №76 від 27.01.2023 р., а саме п. 3 Порядку.

Таким чином, представник відповідача вважає твердження представника позивача про наявність у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у період із 21.12.2024 року по 21.06.2024 року таким, що не відповідає дійсності, адже останнього не було зараховано на спеціальний облік ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вищезазначені обставини, на думку представника відповідача, свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

06.08.2024 року представником позивача подано заяву, яка за своїм змістом є відповіддю на відзив представника відповідача.

09.08.2024 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 13.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , з 09.06.2009 року працює в АТ «Вінницяобленерго», в тому числі з 01.08.2018 року на посаді провідного інженера служби засобів обліку електроенергії АТ «Вінницяобленерго», з 01.01.2019 року переміщений у складі Служби засобів обліку електроенергії в Групу АСКОЕ.

02.06.2023 року згідно з наказом Міністерства економіки України №4664 від 02.06.2023 року щодо бронювання позивач отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців, до 02.12.2023 року.

15.11.2023 року АТ «Вінницяобленерго» направило лист №02.29-18259 від 15.11.2023 року до Міністерства енергетики України «Про надання Списку військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання».

Листом від 01.12.2023 АТ «Вінницяобленерго» надало Міністерству енергетики України доопрацьований список військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання.

Як слідує з листа Генерального штабу Збройних сил України, адресованого Міністерству економіки України на №26/1.3-4.7-24987 від 06.12.2023 року список військовозобов`язаних було погоджено.

14.12.2023 року керівництво АТ «Вінницяобленерго» листом №06.30-20483 від 14.12.2023 року звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 з інформуванням про те, що АТ «Вінницяобленерго» наказом Міністерства енергетики України від 24 березня 2023 року № 108, включено до Переліку підприємств, установ i організацій паливно-енергетичного комплексу, бронювання військовозобов`язаних працівників яких здійснюється незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності без застосування обмеження щодо їх кількості; а також проінформовано про те, що ОСОБА_1 , внесено до списку військовозобов`язаних, що пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний стан.

Однак, як зазначає сторона позивача, 14.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було вручено повістку №МJ348 для уточнення облікових даних, з вимогою з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних 15.12.2023 року.

21.12.2023 року згідно з наказом Міністерства економіки України №19959 від 21.12.2023 року «Про бронювання військовозобов`язаних за ПАТ «ДОНБАСЕНЕРГО», АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО», ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ТА ПАРТНЕРИ», ТОВ «ЛЕНД ГРОУ», АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», вирішено, зокрема забронювати АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов`язаних, за списками, погодженими Генеральним штабом Збройних Сил України та надати заброньованим згідно з пунктом 1 цього наказу військовозобов`язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.

Як слідує з листа Міністерства економіки України №27-12/70469-03 від 21.12.2023 року, вищевказаний наказ Міністерства економіки України №19959 від 21.12.2023 року надіслано Міністерству енергетики України та Генеральному штабу Збройних Сил України.

Крім того, листом Міністерства енергетики України №26/1.3-4.6-26410 від 25.12.2023 року АТ «Вінницяобленерго» надано наказ Міністерства економіки України №19959 від 21.12.2023 року для видання витягу з Наказу, з метою підтвердження надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців.

08.01.2024 року керівництво АТ «Вінницяобленерго» листом №02.29-253 від 08.01.2024 року звернулось до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_3 з повідомленням про бронювання військовозобов`язаного для зарахування своїх працівників на спеціальний військовий облік військовозобов`язаних, відповідно до вимог наказу Міністерства економіки України №19959 від 21.12.2023 року.

Як зазначає представник позивача, у квітні 2024 року ОСОБА_1 дізнався, що для включення його у наступний список на бронювання потрібно замінити наявний у нього на той час військово обліковий документ, у зв`язку з чим він 25.04.2024 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де вимушений був пройти ВЛК.

Тоді ж, 25.04.2024 року, позивачу було вручено направлення та повістку №EU193V, в якій було вказано прибути 26.04.2024 року о 09:00 за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, Позивачу було вручено повістку №7 від 26.04.2024 року з наказом прибути 01.05.2024 року.

Представник позивача вказує, що 01.05.2024 року ОСОБА_1 прибув за вказаною у повістці адресою, де був повідомлений, що за результатом ВЛК придатний до військової служби.

Як наслідок, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №194 від 04.05.2024 року ОСОБА_1 було призвано та направлено для проходження військової служби в складі команди №235 МЦПП, де він перебував до 14.06.2024 року.

17.06.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №177 позивача зараховано до особового складу військової частини на всі види забезпечення.

Вважаючи накази про призов та зарахування до списків військової частини протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 Закону№ 3543-XII передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст.2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №223-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ закріплені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з ч.3, 4 ст.22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

При цьому, ст.23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, згідно з абз.2 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, 15.11.2023 року АТ «Вінницяобленерго» направило лист №02.29-18259 від 15.11.2023 року до Міністерства енергетики України «Про надання Списку військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання».

06.12.2023 року Генеральний штаб Збройних Сил України листом до Міністерства економіки України погодив списки військовозобов`язаних на бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час.

21.12.2023 року згідно з наказом Міністерства економіки України №19959 від 21.12.2023 року «Про бронювання військовозобов`язаних за ПАТ «ДОНБАСЕНЕРГО», АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО», ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ТА ПАРТНЕРИ», ТОВ «ЛЕНД ГРОУ», АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», вирішено «1. Забронювати за ПАТ «ДОНБАСЕНЕРГО», АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО», ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ТА ПАРТНЕРИ», ТОВ «ЛЕНД ГРОУ», АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов`язаних, які працюють у зазначених товариствах, за списками, погодженими Генеральним штабом Збройних Сил України та надати заброньованим згідно з пунктом 1 цього наказу військовозобов`язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців», відповідно до якого ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців до 21.06.2024 року.

Зважаючи на викладене, на час призову на військову службу на позивача розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Однак, Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 не було належним чином з`ясовано, що позивач, як заброньована особа, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, та, що ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців згідно з наказом Міністерства економіки України №19959 від 21.12.2023 року.

Таким чином, на час призову позивача на військову службу, на нього розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Надаючи оцінку обставинам бронювання, суд зауважує наступне.

Пункт 5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок № 1487) визначає, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1487 для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони затверджує порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між цим реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів". В силу п. 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Пункт 79 Порядку встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки серед іншого:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; тощо.

Пунктами 80-81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов`язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов`язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.

Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.

В той же час додатком № 2 до Порядку № 1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

- перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);

- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

-подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок щодо повідомлення органів ТЦК про відповідне бронювання, а й органи ТЦК зобов`язані перевіряти та володіти інформацією щодо заброньованих осіб з метою недопущення протиправних дій щодо особи.

Так, як встановлено судом 14.12.2023 року керівництво АТ «Вінницяобленерго» листом №06.30-20483 від 14.12.2023 року звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 з інформуванням про те, що АТ «Вінницяобленерго» наказом Міністерства енергетики України від 24 березня 2023 року № 108, включено до Переліку підприємств, установ i організацій паливно-енергетичного комплексу, бронювання військовозобов`язаних працівників яких здійснюється незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності без застосування обмеження щодо їх кількості; а також проінформовано про те, що ОСОБА_1 , внесено до списку військовозобов`язаних, що пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний стан.

Вказане підтверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 володів інформацією про наявність у позивача обставин, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого пунктом 1 додатку № 2 до Порядку №1487 Правил.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що пунктом 3 наказу Міністерства економіки України №19959 від 21.12.2023 року «Про бронювання військовозобов`язаних за ПАТ «ДОНБАСЕНЕРГО», АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО», ТОВ «ДЕЛЬТА СТРОЙ ТА ПАРТНЕРИ», ТОВ «ЛЕНД ГРОУ», АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», вирішено Департаменту економіки безпеки і оборони надіслати копію цього наказу Генеральному штабу Збройних Сил України та Міністерству енергетики України.

Як слідує з листа Міністерства економіки України №27-12/70469-03 від 21.12.2023 року, вищевказаний наказ Міністерства економіки України №19959 від 21.12.2023 року надіслано Міністерству енергетики України та Генеральному штабу Збройних Сил України для:

видання військовозобов`язаним витягу з Наказу, з метою підтвердження надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на строк проведення мобілізації;

організації Генеральним штабом Збройних Сил України доведення у триденний строк до відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки цього Наказу.

Крім того, 08.01.2024 року керівництво АТ «Вінницяобленерго» листом №02.29-253 від 08.01.2024 року звернулось до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_3 з повідомленням про бронювання військовозобов`язаного (додаток 5 до Порядку) для зарахування на спеціальний військовий облік військовозобов`язаних, відповідно до вимог наказу Міністерства економіки України №19959 від 21.12.2023 року.

Тобто, з 21.12.2023 року по 21.06.2024 рік ОСОБА_1 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням за АТ «Вінницяобленерго», тоді як ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлявся про цю обставину неодноразово та зобов`язаний був перевіряти та володіти інформацією щодо заброньованих осіб з метою недопущення протиправних дій щодо Позивача.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що оскільки позивач на момент призову на військову службу по мобілізації був заброньований та йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, тому він не міг підлягати призову на військову службу по мобілізації, відтак наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову для проходження військової служби ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, суд вважає, що з урахуванням наведеного вище, дії і рішення відповідачів не гуртуються на Законі, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, рішення відповідача та висновки суду не відповідають принципу «належного урядування», який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Pola№d), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, i№ter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis muta№dis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pi№cova a№d Pi№c v. The Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis muta№dis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pi№cova a№d Pi№c v. The Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року, також рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukrai№e) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, пункт 71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suomi№e№ v. Fi№la№d), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року).

Отже суд зазначає, що будь-які обмеження прав і свобод: мають бути законними; повинні мати легітимну мету; повинні бути необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети.

Якщо суд встановлює, що певний захід відповідає критерію законності, то він з`ясовує наявність легітимної мети, а вже тоді визначає можливість вважати цей захід необхідним у демократичному суспільстві для досягнення однієї із законних цілей.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач станом на час видачі оскаржуваного наказу про призов на військову службу по мобілізації мав статус особи, якій надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а отже наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.05.2024 №194 є протиправним, не ґрунтується на Законі та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача. Як наслідок, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17.06.2024 №177 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової також підлягає скасуванню, як прийнятий на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.05.2024 №194.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, зважаючи на необхідність належного захисту та відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Враховуючи відсутність судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №194 від 04.05.2024 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією.

Скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №177 від 17.06.2024 року в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (Донецька область, код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 )

Суддя Чернюк Алла Юріївна