Так чи потрібно рішення суду, якщо рідний ( брат/ батько) безвісно зник «за особливих обставин»? Миколаївський окружний чітко вказав – що НІ!, - це встановлюється у позасудовий спосіб!

Так  чи потрібно рішення суду, якщо рідний ( брат/ батько) безвісно зник «за особливих обставин»? Миколаївський окружний чітко вказав – що НІ!, - це встановлюється у позасудовий спосіб!

У нашій публікації  https://advokatmakeev.com/blog/za-postanovoyu-numero-560-yaksho-batko-znik-bezvisti-do-zayavi-pro-vidstrochku-maye-doluchatis-rishennya-sudu-pro-ce-zaznachimo-sho-v-chastini-v-nalezhnij-sposib-vstanovleno-vzhe-cej-fakt-zdijsnyuyutsya-viplati-ta-tp-rozumno-ne-duzhe-ta-mayemo-vzhe-rishennya-vid-131124 ми вказували, що  суди почали «штампувати  рішення» щодо встановлення юридичних фактів щодо безвісно зниклих військовослужбовців, що зникли за особливих обставин – під час відсічі збройної агресії.

Сарказм нашої публікації (щодо того – що такий спосіб є державним марнотратством часу, засобів та зусиль) не залишився не поміченим)

Дякую дописувачам, які вказали, що от Миколаївський окружний вже і рішення прийняв з цього приводу – дуже логічне і нормативно вивірене, про те, що статус «безвісно зниклого за особливих обставин» встановлюється у позасудовому порядку. Логічно ж!

Не будемо «переспівувати Карузо»))) – Прочитайте повний текст рішення суду. Насолоджуйтесь якістю правотворчого письма.

Категорія справи № 400/7749/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.

Надіслано для оприлюднення: 25.10.2024. Зареєстровано: 29.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2024 р. № 400/7749/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач- ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною відмову від 19.07.2024 року в наданні відстрочки від мобілізації за п.4 ч.3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зобов`язання повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу за його заявою від 19.06.2024 року.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач протиправно не прийняв рішення про відстрочку від призову позивачу, оскільки відповідно до Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію він має на це право, в зв`язку з тим, що у нього рідний брат пропав безвісті за особливих обставин.

Відповідач відзив суду не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.08.2024 була отримана відповідачем через е-суд 21.08.2024.

Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

19.06.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки згідно п. 4 ч. З ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, як військовозобов`язаний, близький родич якого ( рідний повнорідний брат) пропав безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

У заяві про надання йому відстрочки від призову по мобілізації позивач зазначив, що його рідний брат ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, пропав без вісті за особливих обставин.

Згідно сповіщення сім`ї №432 від 18.03.2024 ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 номер обслуги 1 зенітного артилерійського взводу 1 зенітної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в/ ч НОМЕР_1 , призваний на військову службу по мобілізації 05.09.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти 05.03.2024 року під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини в районі населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №802 від 27.03.2024 року Про результати проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти під час виконання бойовою завдання солдат ОСОБА_3 вважається таким, що зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби. Зникнення безвісти пов`язане з захистом Батьківщини, участю у заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Донецької області.

Обставини зникнення ОСОБА_4 підтверджуються також актом службового розслідування за фактом зникнення безвісти під час виконання бойового завдання, затвердженого командиром військової частини № НОМЕР_2 27.03.2024 року. Згідно п.5.2 акта вважати солдата ОСОБА_5 таким, що зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби.

Статус зниклого безвісти за особливих обставин ОСОБА_6 отримав 26.04.2024 року після внесення інформації за фактом зникнення до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що підтверджується Витягом від 29.04.2024 року №20240429-1625.

Позивач отримав повідомлення №8885 від 19.07.2024, в якому зазначено, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі протоколу №6 від 25.06.2024 прийняла рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Причина відмови:відсутність рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан в Україні триває й наразі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» № 2232-ХІІІ Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з ч.5 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Цей Порядок визначає: зокрема

-процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

У цьому Порядку у розділі «Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення» чітко передбачено алгоритм дій районного ТЦК:

56. Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

57. Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

58. За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

{Абзац перший пункту 58 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 675 від 07.06.2024}

59. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

60. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.

Позивач надав відповідачу заяву про відстрочку від призову на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

4) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У додатку 5 до Порядку № 560 передбачено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону необхідно надати документи, що підтверджують родинні зв`язки (у тому числі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.

Відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочку, в зв`язку з відсутністю рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин.

Стосовно ненадання позивачем до заяви про відстрочку рішення суду, надання якого передбачено Порядком №560 суд зазначає наступне:

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 3 Закону № 794 -VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

У абз. 2 ч.5 ст.22 Закону України « Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» передбачено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Законодавець делегував Уряду повноваження тільки на встановлення порядку проведення призову громадян на військову службу.

Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, призову громадян на військову службу.

Але, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна умов та підстав для надання відстрочки військовозобов`язаним.

Відповідно до стаття 19 Закону України « Про нормотворчу діяльність» юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із:

1) засад конституційного ладу в Україні;

2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначених Конституцією України та (або) законом;

3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

2. З урахуванням вимог частини першої цієї статті в Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:

1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов`язковою до виконання на території України;

2) чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, укладаються відповідно до Конституції України та мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;

3) закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;

4) постанови Верховної Ради України, укази Президента України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 5-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України;

5) постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Національного банку України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 6-13 цієї частини, і є обов`язковими до виконання на території України.

Таким чином, закони України мають вищу юридичну силу ніж норми постанови КМУ, тому суд вважає за необхідне застосувати саме норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

КМУ постановою №560 розширив коло умов, за яких військовозобов`язаному надається відстрочка від призову, які не передбачені Законом №3543-XII. Закон не містить застережень, що для надання відстрочки з підстав п.4ч.3 ст.23 Закону України 3543 необхідно надавати рішення суду.

Також щодо ненадання позивачем рішення суду про визнання особи зниклої безвісті за особливих обставин суд зазначає:

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, серед інших, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно зі статтею 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місті її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Але правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від12 липня 2018 року№2505-VІІІ, який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Стаття 1 Закону визначає, що особою, яка зникла безвісти є фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук; особою, яка зникла безвісти за особливих обставин є особа, яка зникла безвісти у зв`язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Порядок набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, визначено статтею 4 Закону, відповідно до якого особа набуває вказаного статусу з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи; особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом; надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин не є тотожним правовому статусу фізичної особи визнаної в судовому порядку безвісно відсутньою, оскільки існують істотні відмінності у вказаних правових статусах. Зокрема, законодавством визначені різні способи їх набуття. Так, фізичну особу може бути визнано безвісно відсутньою лише в судовому порядку. У свою чергу, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до відповідного Реєстру.

Тобто, законом визначено інший, позасудовий, порядок визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин.

Позивач надав відповідачу витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, в якому зазначено, що статус зниклого безвісти за особливих обставин ОСОБА_6 отримав 26.04.2024 року, що підтверджується Витягом від 29.04.2024 року №20240429-1625.

Оскільки позивач при зверненні до відповідача надав всі документи передбачені Законом: документи, що підтверджують родинні зв`язки: свідоцтво про народження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в яких зазначені батько: ОСОБА_7 та мати: ОСОБА_8 та документи, що підтверджують, що його рідний брат зник безвісті: сповіщення сім`ї від 18.03.2024 № 432, підписане начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , що ОСОБА_2 05.03.2024 зник безвісті під час виконання бойового завдання, акт службового розслідування від 27.03.2024, що ОСОБА_4 визнано безвісті зниклим під час виконання обов`язків військової служби , витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин- дата набуття статусу 26.04.2024, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.03.2024 за фактом кримінального правопорушення за ст.115 КК України, наказ командира військової частини № НОМЕР_3 від 25.03.2024 про зарахування в розпорядження командира ОСОБА_2 відповідно до пп.14 п.116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України(якщо військовослужбовець відсутній понад 10-ти діб до повернення військовослужбовців у військову частину), то позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України №3543-XII, а відповідач повинен розглянути його заяву та прийняти рішення про відстрочку від призову по мобілізації.

Відповідач всупереч ст.77 КАС України не надав суду доказів на спростування доводів позивача, тому позов належить задовольнити.

Судовий збір відповідно до ст.139 КАС України підлягає поверненню позивачу за рахунок коштів відповідача .

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ) від 19.07.2024 року в наданні відстрочки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від мобілізації за п.4 ч.3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ) повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу від 19.06.2024 року та прийняти рішення про відстрочку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на підставі п.4 ч.3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в сумі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн.20 коп.), сплачений квитанцією від 13.08.2024 № 70370075.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко