ТЦК мобілізували «студента». Той - до суду. Апеляційний суд (Постанова від 29.11.24) залишив у силі рішення суду першої інстанції про скасування наказу нач ТЦК про мобілізацію студента та скасування наказу ком частини про зарахування студента до особовог

Мотиви позиції  Апеляційного суду:

Аналіз положень частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII дає підстави для висновку про повноваження та можливості призову командиром військової частини на військову службу під час мобілізації тільки військовозобов`язаних, яким не є позивач, а щодо призовників такими повноваженнями наділені виключно територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Отже, зарахування позивача до списків військової частини, як то зазначено в оскаржуваному наказі, могло мати місце лише у випадку укладення позивачем контракту на проходження військової служби (у добровільному порядку).

Чинне законодавство України не забороняє у добровільному порядку, без відповідного виклику, приходити на збірні пункти чи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чи військової частини, чи СБУ, чи органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з метою призову по мобілізації. При цьому, не можливо встановити осіб, які прийшли добровільно, а які викликані повісткою під час оформлення документів та фактичного призову.

Проте чинне законодавство не дає право командиру військової частини діяти всупереч норм Закону № 3543-XII та Закону № 2232-XII, а саме: призивати призовників на військову службу не у добровільному порядку (за контрактом), а за мобілізацією. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що з позивачем був укладений контракт на проходження військової служби, тобто у добровільному порядку.

Повний текст Постанови Апеляційного Суду:

Категорія справи № 280/7971/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано для оприлюднення: 04.12.2024. Зареєстровано: 05.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2024.

Дата набрання законної сили: 29.11.2024

Номер судового провадження: 852/20660/24

Державний герб України

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/7971/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 в адміністративній справі №280/7971/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) №248 від 13 липня 2024 року, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов`язаних, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до поіменного списку №1/3809 у складі команди НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №301 від 13 липня 2024 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта 1 навчального взводу 4 навчальної роти;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Аргументи, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично зводяться до не згоди с прийнятим судовим рішенням.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою від 15 липня 2024 року №8234, виданою Національним університетом «Запорізька політехника», ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є студентом 1 курсу, освітнього ступеню магістр, денної форми навчання (бюджетна) факультету Міжнародного туризму та економіки Національного університету «Запорізька політехника». Зарахований наказом №497-С від 11.09.2023. Термін навчання з 02.10.2023 по 17.01.2025.

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної електронної бази з питань освіти, інформація про поточне здобуття освіти: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , назва закладу освіти - Національний університет «Запорізька політехника», ступінь/ рівень освіти магістр, форма здобуття освіти денна, дата початку здобуття освіти 02.10.2023, дата завершення здобуття освіти 17.01.2025, номер наказу про зарахування 497-С, дата наказу про зарахування 11.09.2023. У графі: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено Так, не порушує.

Отже, позивач зарахований на перший курс Національний університет «Запорізька політехника» задовго до введення воєнного стану в Україні та затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що у свою чергу виключає наявність у позивача умислу здобуття вищої освіти з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII підтверджено наявність у ОСОБА_1 права на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Колегія суддів зазначає, що питання призову на строкову військову службу та на військову службу під час мобілізації регулюються окремими нормами законодавства.

Так, частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII передбачає перелік видів військової служби, серед яких, зокрема: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-XII передбачає перелік категорій громадян у сфері військового обліку, серед яких, зокрема: призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Частина перша статті 15 Закону № 2232-XII передбачає, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Особи, які перебувають на військовому обліку призовників, визначені в пункті 1 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII.

Щодо відстрочки від призову на строкову військову службу, то це питання регулює стаття 17 Закону № 2232-XII.

Так, частина восьма статті 17 Закону № 2232-XII встановлює право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання громадянам призовного віку, які навчаються, зокрема: у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти; у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти.

Абзац 2 частини першої статті 39 Закону № 2232-XII передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, визначені в пункті 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII.

Щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то це питання регулює стаття 23 Закону № 3543-XII.

Так, статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до абзацу 2 частини третьої якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед інших, не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що:

- призовник і військовозобов`язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку;

- строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов`язані;

- призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов`язані - від служби за призовом під час мобілізації.

Водночас колегія суддів наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних у розглядуваній справі правовідносин, в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію.

Згідно із вимогами Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону).

При цьому призов на строкову військову службу був скасований Указами Президента України від 11.04.2022 № 230/2022 та від 30.09.2022 № 678/2022.

Крім того, у подальшому Законом України від 18.10.2022 № 2678-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану» Закон № 2232-XII було доповнено статтею 18-1 такого змісту:

«…особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану:

1. Під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

2. Під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо:

- організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 27-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку;

- направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні».

Отже, мобілізація по своїй суті є логічним продовженням обов`язкового призову на строкову військову службу, яка під час дії воєнного стану не проводиться.

При цьому правове регулювання військового обов`язку здійснюється відповідно до Закону № 2232-XII, а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону № 3543-XIII.

Разом з тим, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22).

Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів звертає увагу останнього на пункт 11 Положення № 154 яким передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Крім викладеного, слід зауважити наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зарахування позивача до списків військової частини, як то зазначено в оскаржуваному наказі 301 від 13.07.2024 року, могло мати місце у випадках: або призову позивача на військову службу за мобілізацією; або укладення позивачем контракту на проходження військової служби.

Аналіз положень частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII дає підстави для висновку про повноваження та можливості призову командиром військової частини на військову службу під час мобілізації тільки військовозобов`язаних, яким не є позивач, а щодо призовників такими повноваженнями наділені виключно територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Отже, зарахування позивача до списків військової частини, як то зазначено в оскаржуваному наказі, могло мати місце лише у випадку укладення позивачем контракту на проходження військової служби (у добровільному порядку).

Чинне законодавство України не забороняє у добровільному порядку, без відповідного виклику, приходити на збірні пункти чи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чи військової частини, чи СБУ, чи органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з метою призову по мобілізації. При цьому, не можливо встановити осіб, які прийшли добровільно, а які викликані повісткою під час оформлення документів та фактичного призову.

Проте чинне законодавство не дає право командиру військової частини діяти всупереч норм Закону № 3543-XII та Закону № 2232-XII, а саме: призивати призовників на військову службу не у добровільному порядку (за контрактом), а за мобілізацією. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що з позивачем був укладений контракт на проходження військової служби, тобто у добровільному порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.07.2024 року № 301щодо призначення та зарахування до списків особового складу військової частини, відповідно до мобілізаційного призначення, - солдата ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 в адміністративній справі №280/7971/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 листопада 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяО.М. Лукманова

суддяЮ. В. Дурасова