ТЦК програв суд та за судовим рішенням мав належним чином розглянути заяву про відстрочку. ТЦК подав апел скаргу і клопотання про закриття справи – бо «тепер вже розглянув» заяву. Суд відмовив, і вказав, що оскаржувані порушення мають бути виправлені сам

Повний текст судового рішення

Категорія справи № 620/9874/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.

Надіслано судом: 04.02.2025. Зареєстровано: 05.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2025.

Дата набрання законної сили: 04.02.2025

Номер судового провадження: A/855/20249/24

Державний герб України

  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/9874/24                                                      Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  04 лютого 2025 року                                                                   м. Київ

          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                                            Коротких А.Ю.,

суддів                                                                                Сорочка Є.О.,

                                                                                          Єгорової Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 20.06.2024 року (вх. №Б-909/зв від 21.06.2024 року) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2024 року (вх. №Б-909/зв від 21.06.2024 року) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Крім того, на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про скасування судового рішення та закриття провадження у справі.

Вказане клопотання мотивоване тим, що Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надала позивачу відстрочку, що підтверджується Витягом з протоколу від 13.11.2024 року №44.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2018 року у справі №800/369/17 зазначила, що у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Колегія суддів звертає увагу, що для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України необхідним є установлення факту виправлення суб`єктом владних повноважень порушень, які оскаржуються Позивачем в судовому порядку. При цьому, відповідне усунення порушень має бути здійснено суб`єктом владних повноважень самостійно та в обсязі, який дає підстави для висновку про повне відновлення порушених прав Позивача, з яким останній погоджується.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2024 року у справі №280/1038/23.

Разом з тим, позивачем подано до Шостого апеляційного адміністративного суду заперечення на клопотання (заяву), в яких він просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про скасування рішення та закриття провадження у справі.

У вказаних запереченнях позивачем зазначено, що надання відстрочки майже через 4 місяці після подання відповідної заяви не може свідчити про повне відновлення його прав.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до протоколу засідання комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 13 листопада 2024 року №44, розглянувши заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації, на особливий період Комісія ухвалила рішення надати позивачу відстрочку від призову на військову службу терміном до 07 лютого 2025 року.

Отже, відповідачем ухвалено рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу (13 листопада 2024 року) після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення про задоволення адміністративного позову - 20 вересня 2024 року.

Таким чином, оскаржувані порушення мали бути виправлені суб`єктом владних повноважень самостійно, тобто добровільно, чого останнім зроблено не було, оскільки фактично здійснено виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою від 20.06.2024 року (вх. №Б-909/зв від 21.06.2024 року) про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.16).

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2024 року №1/2801 позивачу було повідомлено, що його заява подана поштою, а не подана особисто, рекомендовано особисто подати заяву за формою, визначеною у додатку 4 до Постанови від 16.05.2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (а.с.16 зворот).

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із батьків з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

При цьому, Порядком №560 не надано права начальникам районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу) одноособово повертати подані документи, оформлюючи таке повернення листом, з підстав недотримання військовозобов`язаним порядку звернення із заявою, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку №560.

Однак, як вбачається з наявних у справі матеріалів, заяву позивача та додані до неї документи по суті поставленого позивачем питання комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично не було розглянуто, а листом від 28.06.2024 року №1/2934 повідомлено позивача про повернення документів, оскільки ним не дотримано порядку звернення, визначеного абзацом першим пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, щодо особистої подачі заяви.

З вищезазначених обставин справи висновується, що відповідачем за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача не прийнято відповідного рішення та не оформлено для позивача відстрочки від призову під час мобілізації або обґрунтованої відмови в її наданні. Роз`яснення відповідача про необхідність особистої подачі заяви та документів, які дають право на відстрочку від призову, не узгоджуються зі вказаними вище передбаченими законом підставами та способом дій такого суб`єкта владних повноважень щодо обов`язку винести акт владно-управлінського характеру (рішення).

Отже, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення за результатами розгляду звернень військовозобов`язаних, що входить до його виключної компетенції.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення внаслідок розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв, а направив інформаційний лист від 28.06.2024 року, який не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує юридичні наслідки.

Крім іншого, необхідно зазначити, що обов`язок «особисто подати» не є тотожним обов`язку «особисто прибути», при цьому ні Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», ні Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ні Порядок №560 не зобов`язують військовозобов`язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації з підстав, передбачених статтею 23 Закону №3543-ХІІ.

Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як було вірно зауважено судом першої інстанції, при прийнятті рішення судом було враховано, що бездіяльність - це невчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити.

У даному випадку вказана бездіяльність стосується саме неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що свідчить про її протиправність.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини та надані матеріали до позовної заяви, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви позивача від 20.06.2024 року (вх. №Б-909/зв від 21.06.2024 року) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву позивача від 20.06.2024 року (вх. №Б-909/зв від 21.06.2024 року) про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування судового рішення та закриття провадження у справі залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя:                                                                      Коротких А.Ю.

Судді:                                                                                          Сорочко Є.О.

                                                                                                    Єгорова Н.М.