11 Jul 2024

ТЦК та СП мобілізував заброньовану особу. Суд скасував наказ керівника ТЦК та СП і зобовязав повторно розглянути заяву про відстрочку

Адвокат Валерій Макеєв

Заброньовану особу ТЦК та СП дійсно мобілізував.

Суд наказ про мобілізацію скасував із мотивів:

«Згідно наказу Мінекономіки №18936 від 07.12.2023, позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців, що свідчить про те, що відносно позивача була проведена визначена законодавством процедура бронювання, надання відстрочки від призову позивачу погоджене Генеральним штабом Збройних Сил України.

Доказів визнання протиправним та скасування наказу Мінекономіки №18936 від 07.12.2023 не надано.

Водночас, згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 26.01.2024 №26 "Про призов на військову службу під час мобілізації" позивача призвано на військову службу під час мобілізації під час дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 11 Порядку №76 з метою оформлення військовозобов`язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов`язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).

Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).

Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов`язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.

Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

Однак, у порушення вимог частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, Порядку №76, достеменно володіючи інформацією про надання відстрочки позивачу, відповідач прийняв рішення про призов на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв наказ від 26.01.2024 №26 "Про призов на військову службу під час мобілізації" в частині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, його слід скасувати.

СУД ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 26.01.2024 №26 "Про призов на військову службу під час мобілізації" в частині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути документи щодо отримання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, враховуючи положення абзацу 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні».

ТА є питання. За змістом правовідносин – все зайшло «набагато далі»: Заброньована особа вже «служить». І ТЦК та СП не має до неї ніякого відношення. Але рішення суду має виконувати. Казус?

Повний текст рішення суду:

Категорія справи № 560/2757/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.

Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

Справа № 560/2757/24

РІШЕННЯ

іменем України

08 липня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними, скасування дій та наказу, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ (мобілізаційне розпорядження) начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у не наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації - ОСОБА_1 , 1987 р.н. на підставі абзацу 1 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути документи щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, враховуючи положення абзацу 1 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не врахував надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на шість місяців відповідно до наказу Міністерства економіки України №18936 від 07.12.2023.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що спірний наказ відносно позивача вичерпав свою дію внаслідок його мобілізації та подальшого направлення для проходження військової служби. Позивач не довів обґрунтування не перебування на військовому обліку та підстав не актуалізації його даних в разі наявності в нього бронювання. Вважає, що розгляд відстрочки від призову на військову службу є неможливим, оскільки ця вимога стосується військовозобов`язаного, а не військовослужбовця.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом Міністерства економіки України від 15.03.2023 №1391 "Про визначення ТОВ "ТС Плюс" критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період" визначено товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Плюс" критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Плюс" звернулося до Міністерства економіки України з обґрунтуванням до списку військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання ТОВ "ТС Плюс" (від 16.11.2023 №33/11-23-ЮВ). Під номером 69 у списку зазначений ОСОБА_1 , 1987 року народження.

Міністерство економіки України звернулося до Генерального штабу Збройних Сил України (лист №27-12/62776-03 від 20.11.2023) щодо розгляду та погодження списків військовозобов`язаних працівників ТОВ "ТС Плюс", які підлягають бронюванню.

Листом від 22.11.2023 №300/1/С/33483 Генеральним штабом Збройних Сил України погоджено список військовозобов`язаних за винятком ОСОБА_2 .

Міністерство економіки України видало наказ від 07.12.2023 №18936 "Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ "ТС ПЛЮС", ТОВ "РОЗЕТКА. УА", ТОВ "АВТ БАВАРІЯ УКРАЇНА".

Відповідно до витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного військовозобов`язаному ОСОБА_1 , що працює в ТОВ "ТС ПЛЮС" на посаді бариста відповідно до наказу Мінекономіки №18936 від 07.12.2023 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 06.06.2024.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 26.01.2024 №26 "Про призов на військову службу під час мобілізації" відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", законів України "Про військовий обов`язок та військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" солдата запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призвано по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено загальну мобілізацію.

Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

У статті 1 Закону №3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Приписами частини 5 статті 4 Закону №3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Відповідно до статті 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частина 9 статті 1 Закону №2232-XII визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина 2 статті 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом №3543-XII.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 24 Закону №3543-ХІІ бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Згідно з частиною 3 статті 25 Закону №3543-ХІІ порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов`язаних може також здійснюватися за списком військовозобов`язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.

Порядок бронювання військовозобов`язаних за списком військовозобов`язаних під час дії воєнного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 (далі - Порядок №76).

Згідно з пунктом 2 Порядку №76 бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Генеральним штабом Збройних Сил (військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).

Відповідно до пункту 3 Порядку №76 керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов`язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.

У разі потреби звіряння відповідності військово-облікових даних військовозобов`язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам здійснюється в установленому законодавством порядку.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; для резервістів - військовий квиток.

Таким чином, з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Приписами пункту 9 Положення №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час.

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них.

Положенням пунктів 80 - 81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов`язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов`язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.

Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.

В той же час додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

- перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);

- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Зі змісту наведених норм слідує, що не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок щодо повідомлення органів ТЦК про відповідне бронювання, а й органи ТЦК зобов`язані перевіряти та володіти інформацією щодо заброньованих осіб з метою недопущення протиправних дій щодо особи.

Згідно з пунктом 3 Порядку №76 заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати: строку проведення мобілізації - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку; шість місяців - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 1 цього Порядку.

Як встановив суд, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до наказу Мінекономіки №18936 від 07.12.2023 строком на 6 місяців до 06.06.2024.

Тобто, наявність наказу Мінекономіки №18936 від 07.12.2023, яким позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців, свідчить про те, що відносно позивача була проведена визначена законодавством процедура бронювання, надання відстрочки від призову позивачу погоджене Генеральним штабом Збройних Сил України.

Доказів визнання протиправним та скасування наказу Мінекономіки №18936 від 07.12.2023 не надано.

При цьому, порушення права позивача на відстрочку від військової служби під час мобілізації виразилось у прийнятті зазначеного наказу (в частині, що стосується позивача), а тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 у не наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації - ОСОБА_1 , 1987 р.н. на підставі абзацу 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XIІ.

Суд зазначає, що відповідач, приймаючи наказ від 26.01.2024 №26 в частині ОСОБА_1 , не надав оцінки тому, що на час прийняття наказу Мінекономіки був погоджений список Генеральним штабом Збройних Сил України (лист від 22.11.2023 №300/1/С/33483), на підставі якого позивачу було надано витяг з наказу Мінекономіки про його бронювання, який згідно з абзацом 4 пункту 11 Порядку №76, є документом, який підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки. Тому з урахуванням принципу ефективності захисту прав позивача, для належного їх захисту слід зобов`язати відповідача повторно розглянути документи щодо отримання позивачем відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, враховуючи положення абзацу 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк