ТЦК та СП відмовив чоловіку у розгляді заяви про відстрочку, доки той не пройде ВЛК.Суд вказав, що така вимога НЕ ЗАКОННА, та зобовязав ТЦК розглянути заяву про відстрочку по суті.

18 квітня 2024 року чоловік звернувся до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із усиновленням малолітньої дитини .

У листі від 07 травня 2024 №1305 ТЦК та СП зазначив , що відстрочка від призову на військову службу надається військовозобов`язаним лише після встановлення ступеня їх придатності до військової служби та запропонував чоловіку  прибути до ТЦК та СП з метою проходження медичного огляду та уточнення військово-облікових даних.

Чоловік прибув)… але не до ТЦК ,а до суду.

Суд ретельно дослідив обставини справи, і зазначив, що вимога ТЦК та СП таки неправомірна).

Повний текст рішення суду ТУТ:

Категорія справи № 140/5506/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано для оприлюднення: 08.08.2024. Зареєстровано: 09.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2024.

Номер судового провадження: П/140/5529/24

Державний герб України

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року   ЛуцькСправа № 140/5506/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити дії, 

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача від 18 квітня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18 квітня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 18 квітня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі абзацу 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Повідомляє, що у своїй заяві на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач зазначав, що здійснив усиновлення малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом від 07.05.2024 року № 1905 відповідач повідомив, що заяву позивача розглянуто та вказав, що у позивача наявні підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку' та мобілізацію», а також зазначив, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаним лише після встановлення ступеня їх придатності до військової служби.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , жодним чином не проаналізував та не розглянув предметно заяву позивача щодо отримання відстрочки в порядку абзацу 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а по суті відмовив у її наданні.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 уважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача від 18 квітня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки та просить адміністративний позов задовольнити повністю (арк. спр. 1-5).

На адресу суду 14 червня 2024 року від в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 08 надійшов відзив на позовну заяву від 11 червня 2024 року №2606, у якому представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було проведено перевірку доданих до заяви документів та було встановлено, що у позивача є підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Поряд з тим зауважує, що під час перевірки облікової картки військовозобов`язаного ОСОБА_1 було встановлено, що даний громадянин тривалий час не з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не уточнював військово-облікові дані. З огляду на такі обставини та зважаючи на той факт, що за такий тривалий час у військовозобов`язаного могли змінитися інші військово - облікові дані, окрім тих про які він повідомив у своїй заяві, та у зв`язку тим, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 підлягав повторному медичному огляду військово-лікарською комісією.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочки не оформляли, а лише отримували від військовозобов`язаних копії документів, згідно яких можливо встановити наявність підстав для отримання відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. В подальшому військовозобов`язаним надавалась відповідь в якій зазначалось, що у нього наявні підстави для отримання уважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не був та не є уповноваженим органом на прийняття рішень щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час (арк. спр. 16-17).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 12).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою у якій просив оформити відстрочку від призову відповідно до абзацу 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку' та мобілізацію» та видати відповідний документ (арк. спр. 18), яка була надіслана засобами поштового зв`язку 18 квітня 2024 року, про що свідчить накладна №3302813910141 та опис вкладення (арк. спр. 8).

До вказаної заяви було також додано копію паспорта НОМЕР_2 , витяг з реєстру територіальної громади №2024/00378153, копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 квітня 2023 року у справі №556/665/23 (арк. спр. 19-23).

Відповідач, листом від 07 травня 2024 року №1305, повідомив позивача, що у ОСОБА_1 наявні підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації на підставі абзацу 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Поряд із тим зауважив, що відстрочка від призову на військову службу по мобілізації надається військовозобов`язаним лише після встановлення ступеня їх придатності до військової служби. З огляду на такі обставини та зважаючи на той факт, що з часу візиту позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 минуло більше 6 років, тому рекомендує на підставі частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду та уточнення військово-облікових даних (арк. спр. 9).

Позивач уважає бездіяльність відповідача, щодо неналежного розгляду заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації протиправною, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за №64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні» введений воєнний стан.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цією ж статтею Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ, передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до абзацу 9 частини першої цієї статті (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення №154 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

У силу пункту 12 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.

Предметом спору у цій справі є розгляд і вирішення заяви позивача від 18 квітня 2024 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Як убачається з матеріалів справи, від 18 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із усиновленням малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У листі від 07 травня 2024 №1305 відповідачем зазначено, що відстрочка від призову на військову службу надається військовозобов`язаним лише після встановлення ступеня їх придатності до військової служби та запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою проходження медичного огляду та уточнення військово-облікових даних (арк. спр. 9).

Отже, аналізуючи вказаний лист, суд приходить до висновку, що лише після проходження ОСОБА_1 медичного огляду та уточнення військово-облікових даних відповідачем буде здійснено розгляд питання щодо наявності в позивача права на відстрочку на військову службу по мобілізації відповідно до абзацу 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо необхідності проходження позивачем військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби перед вирішенням питання щодо надання відстрочки, суд виходить з такого.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до пунктів 1.1.-1.2. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Главою 3 розділу ІІ Положення №402 встановлено порядок проведення медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період.

Так, вказаною главою визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_5 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_5 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_5 . Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.

Поряд з цим відповідно до пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Правила військового обліку в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому, згідно з пунктом 3 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, слід дійти висновку про те, що придатність до військової служби визначається для можливості виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Медичний огляд на предмет визначення придатності до військової служби проводиться на підставі рішень комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Доказів того, що відносно позивача було прийняте відповідне рішення про проходження медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби, відповідач суду не подав.

Разом з тим, позивач відповідно до вимог Правил військового обліку подав заяву та відповідні документи з метою розгляду питання про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте ІНФОРМАЦІЯ_2 не вирішив питання про надання чи відмову у наданні відстрочки від призову в належний спосіб.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин чинне законодавство не передбачало обов`язок військовозобов`язаного пройти медичний огляд перед вирішенням питання про надання відстрочки від військової служби.

З огляду на мету проведення медичного огляду (визначення придатності до військової служби) його проходження військовозобов`язаним не є необхідним та доцільним у разі наявності права на відстрочку від призову на військову службу відповідно до закону.

На користь такого висновку суду свідчить той факт, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким врегульовано питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і пунктом 63 якого визначено, що військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від ОСОБА_1 заяви та документів, які підтверджують наявність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, повинен був розглянути зазначене питання без попереднього проходження ним військово-лікарської комісії та уточнення військово-облікових даних.

Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача відповідне рішення про надання відстрочки чи про відмову у її наданні прийнято не було. Лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07 травня 2024 року №1905 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, який породжує певні юридичні наслідки.

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Водночас, суд звертає увагу, що Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, внесено зміни, зокрема, у статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в чинній редакції) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.

Одночасно суд враховує, що з 18 травня 2024 року змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до статті 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, на дату вирішення справи судом відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, відповідач за потреби надсилає запити до відповідних державних органів або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів для перевірки наявності підстав надання відстрочки.

Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності умов для надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією повинен встановити обґрунтованість підстав для такого, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов передбачених законом.

З огляду на те, що у даному випадку відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача від 18 квітня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі абзацу 9 частини першій статті 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Також відповідачем не було розглянуте питання надання такої відстрочки, отже суд вважає передчасним вирішення питання щодо зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати відстрочку від призову не можуть бути задоволені.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви позивача від 18 квітня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18 квітня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі абзацу 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений квитанцією від 17 травня 2024 року №3759-1489-7458-1793 (арк. спр. 6).

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви позивача від 18 квітня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 квітня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки на підставі абзацу 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                                   В.І. Смокович