ТЦК відмовив педагогу у наданні відстрочки: мовляв, і вченого звання не має, і «заклад не такий».

Суд вказав, що ТЦК не вірно тлумачить правову норму. І визнав бездіяльність неправомірною.

Справа, по суті, про «правовідносини давніх часів до 18.05.24»J, та певний сенс у дослідженні матеріалів є.

Позивач  у справі з 2000 року є педагогічним працівником у Відокремленому структурному підрозділі "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій", який є закладом освіти у сфері фахової передвищої освіти, що підтверджується п.1.4 Положення про Відокремлений структурний підрозділ "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій", затвердженого вченою радою Національного університету харчових технологій від 29.02.2024, та в якому позивач працює за основним місцем роботи з педагогічним навантаженням 1,5 ставки, що підтверджується довідкою №132 від 29.03.2024.

ТЦК та СП вказував на  те, що педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти не мають права на відстрочку, позаяк таке право надано лише педагогічним працівникам закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти .

Суд вказав на те , що висновки ТЦК «ґрунтуються як на невірному тлумаченні змісту відповідної правової норми так і неврахуванням правового статусу навчального закладу, де працює позивач, та тих видів освітньої діяльності, які такий заклад надає».   ТонкоJ

НУ і повний текст рішення:

Категорія справи № 120/4097/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.

Надіслано для оприлюднення: 09.07.2024. Зареєстровано: 11.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2024.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 р. Справа № 120/4097/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), за вимогами якого позивач просив суд:

- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у видачі йому довідки про надання відстрочки від призову за мобілізацією;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати йому довідку про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 30.01.2024 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з тим, що він є викладачем у закладі фахової передвищої освіти за основним місцем роботи. Однак, відповідач листом від 25.03.2024 відмовив у наданні йому відстрочки з підстав не підтвердження перебування у статусі наукового або науково - педагогічного працівника та наявність вченого звання та/або наукового ступеня.

З вказаними діями відповідача позивач не погоджується, що і змусило його звернутися до суду з цим позовом.

Одночасно із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову у спосіб заборони відповідачу вчиняти будь-які дії по мобілізації його шляхом призову в лави ЗСУ до закінчення розгляду даної адміністративної справи та до набрання законної сили рішенням суду.

Проте, ухвалою від 03.04.2024 у задоволенні цієї заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено.

Надалі ухвалою від 05.04.2024 судом відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

22.04.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" право на відстрочку мають лише наукові і науково-педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти за умови, що вони мають вчене звання та/або науковий ступінь та працюють за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. Вказує, що педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти не мають права на відстрочку. Також відповідач звертає увагу суду, що право на відстрочку надано лише педагогічним працівникам закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти. Зазначає, що відповідно до довідки №323 від 19.01.2024 позивач дійсно працює у Відокремленому структурному підрозділі "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій" із 28.08.2000 (наказ №81-к від 28.08.2024) на посаді викладача за основним місцем роботи з оплатою праці в розмірі повної тарифної ставки. Вказаний навчальний заклад має статус закладу фахової передвищої освіти (п. 1.4 розділу І Положення про Відокремлений структурний підрозділ "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій").

Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, посада викладача вищого навчального закладу І і ІІ рівня акредитації відноситься до посад педагогічних працівників.

Відповідач наголошує на тому, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що має вчене звання та/або науковий ступінь, відповідно, прийняте відповідачем рішення про відсутність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є правомірним та не підлягає скасуванню. Таким чином відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними.

24.04.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній звертає увагу на тому, що на педагогічних працівників не поширюється вимога про наявність вченого звання та/або наукового ступеня, оскільки такі не зобов`язані займатися науковою діяльністю, а поширюється умова про працевлаштування за основним місцем роботи та не менш як на 0,75 ставки. Таким чином на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову. Відтак просить суд задовольнити позовні вимоги.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали суд встановив, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач згідно довідки №132 від 29.03.2024 працює у Відокремленому структурному підрозділі "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій" із 28.08.2000 (наказ №81-к від 28.08.2024) на посаді викладача за основним місцем роботи з педагогічним навантаженням 1,5 ставки.

30.01.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, з відповідним пакетом документів, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як особі, яка є педагогічним працівником закладу фахової передвищої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 25.03.2024 №3184 повідомив позивача про те, що йому відмовлено в наданні відстрочки, оскільки він є педагогічним працівником закладу фахової передвищої освіти, а право на відстрочку мають лише наукові і науково-педадогічні працівники закладів фахової передвищої освіти за умови, що вони мають вчене звання та/або науковий ступінь та працюють за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки або ж педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України від 24.02.2024 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (Закон №2232-ХІІ в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 11 ст. 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановленні статтею 22 Закону № 3543-XII.

Згідно з абзацом 1 частини 1 вказаної статті громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

При цьому, статтею 23 Закону №3543-XII для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII (в редакції на дату звернення позивача із заявою про надання відстрочки) на особливий період не підлягають призову, зокрема, наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Тобто, з аналізу вищезазначеної норми можна дійти висновку, що під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані, які, зокрема, є педагогічними працівниками у закладах фахової передвищої освіти, не підлягають призову на військову службу за умови, що вони працюють у вказаних закладах за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Водночас, як вже було встановлено судом, позивач з 2000 року є педагогічним працівником у Відокремленому структурному підрозділі "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій", який є закладом освіти у сфері фахової передвищої освіти, що підтверджується п.1.4 Положення про Відокремлений структурний підрозділ "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій", затвердженого вченою радою Національного університету харчових технологій від 29.02.2024, та в якому позивач працює за основним місцем роботи з педагогічним навантаженням 1,5 ставки, що підтверджується довідкою №132 від 29.03.2024.

В даному випадку висновки відповідача про те, що педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти не мають права на відстрочку, позаяк таке право надано лише педагогічним працівникам закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти є передчасними, оскільки ґрунтуються як на невірному тлумаченні змісту відповідної правової норми так і неврахуванням правового статусу навчального закладу, де працює позивач, та тих видів освітньої діяльності, які такий заклад надає.

Так, статтею 1 Закону України "Про повну загальну середню освіту" визначено, що заклад освіти, що забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти (далі - заклад освіти), - заклад загальної середньої освіти або заклад професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, що провадить освітню діяльність на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти.

У Положенні про Відокремлений структурний підрозділ "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій" йдеться про забезпечення освітньої діяльності для здобуття профільної загальної середньої освіти та професійної (професійно-технічної) освіти.

Зокрема, в п.1.9 Положення вказано, що здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям профільної загальної середньої освіти та отримання відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Коледж також має право відповідно до ліцензій забезпечувати здобуття профільної середньої освіти професійного та академічного спрямування, професійної (професійно-технічної) освіти.

Згідно з п. 1.12 Положення для здійснення поставлених завдань Коледж має право:

утворювати структурні підрозділи, що мають права та обов`язки закладів професійної (професійно-технічної), профільної середньої освіти;

присуджувати освітньо-професійний ступінь фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника, здобувача, які успішно пройшли процедуру атестації після завершення навчання за відповідним рівнем чи ступенем;

видавати здобувачам освіти документи, що підтверджують здобуття певного рівня чи ступеня освіти одночасно з документом про профільну середню освіту;

Відповідно до п. 2.2. Положення Коледж також має право відповідно до ліцензій забезпечувати здобуття профільної середньої освіти професійного та академічного спрямування, професійної (професійно-технічної освіти).

Таким чином з аналізу вищезазначеного Положення слідує, що Відокремлений структурний підрозділ "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій" має право надавати повну загальну середню освіту і надання загальної середньої освіти також відноситься до виду діяльності коледжу.

Як з`ясовано судом із наданих позивачем доказів, Відокремлений структурний підрозділ "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій" проводить ліцензійну освітню діяльність у сфері повна загальна освіта, професійно- технічної освіти та фахової передвищої освіти. Тобто, позивач будучи педагогічним працівником цього закладу, який проводить освітню діяльність у сферах "Повна загальна освіта", "Професійно-технічна освіта" та "Фахова передвища освіта" і має педагогічне навантаження більше 1,5 ставки відноситься до категорії осіб, які згідно абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII (в редакції на дату звернення позивача із заявою про надання відстрочки) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, тобто мають право на отримання відстрочки від призову.

Отже, доводи відповідача щодо того, що позивач, як педагогічний працівник закладу фахової передвищої освіти не надав підтверджуючих документів наявності у нього вченого звання або наукового ступеня, є безпідставними, оскільки вимога щодо наявності вченого звання та/або наукового ступеня згідно зі вказаною вище нормою ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII стосується саме наукових і науково-педагогічних працівників закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій та не стосується таких педагогічних працівників, яким є позивач.

Більше того, суд не може залишити поза увагою і той факт, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 № 3633-IX внесено зміни до Закону №3543-XII та зокрема п. 2 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII викладений у такій редакції:

"не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки".

Тобто, наразі Законом № 3633-IX усунуто відповідне протиріччя у спірній правовій нормі, що зумовлювало різне її тлумачення, та вже чітко визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, які мають педагогічне навантаження не менше як 0,75 ставки. Відповідно, зазначеним вище вимогам позивач в повній мірі відповідає, а отже має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, відповідач відмовивши позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно, суд вважає, що у цій частині позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправної відмови відповідача, викладеної у повідомленні від 25.03.2024 № 3184, у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII.

Що ж до посилань позивача на те, що він також має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, то суд враховує, що позивач не звертався до відповідача із заявою про надання відстрочки з цих підстав і відмова відповідача стосувалась інших обставин, яким було надано оцінку в рішенні суду. Тому зазначені доводи позивача судом не беруться до уваги.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зважає на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З врахуванням приписів статті 2 КАС України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення спірного питання за встановлених судом обставин.

У межах спірних правовідносин судом встановлено, що відмова у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно його заяви від 30.01.2024 зумовлена неправильним тлумаченням відповідачем статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у діючі на той час редакції).

Натомість, 18.05.2024 набрав чинності Закон України від 11 квітня 2024 р. № 3633-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", яким статтю 23 Закону № 3543-XII викладено в новій редакції. Крім того, з 18.05.2024 діє новий Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, яким врегульовано та деталізовано процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, що передбачає розгляд відповідною Комісією поданих заявником документів та ухвалення відповідного рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Зокрема, згідно з пунктом 60 цього Порядку у разі прийняття Комісією позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

Таким чином, оскільки наразі процедура надання військовозобов`язаному довідки про відстрочку від призову за мобілізацією передбачає необхідність прийняття відповідного рішення Комісією на підставі розгляду отриманих документів, що включає в себе в тому числі і перевірку актуальності відповідної інформації, повідомленої заявником, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в межах спірних правовідносин є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду у цій справі.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково у визначений судом спосіб.

Щодо розподілу судових витрат у справі то суд враховує положення частини 3 статті 139 КАС України, згідно якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Отже, враховуючи наведену норму, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню частково у розмірі 605,6 грн. (1/2 задоволених вимог) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка викладена у повідомленні від 25.03.2024 № 3184.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду у цій справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в сумі 605,60 (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 09.07.24.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович