29 Jan 2026

Третій апеляційний адміністративний суд (11.11.25) задовольним апеляцію військового та зобов’язав вч звільнити військового «по догляду за батьком» та вказав на абсурдність вимоги до військового «надати довідку про призначення компенсації за догляд».

Адвокат Валерій Макеєв

Як не дивно, ситуація доволі поширена, коли в вч для звільнення військового «по догляду» вимагають: 1) довідку про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі та 2) витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Апеляційний суд у цій справі цілком слушно вказав, що для оформлення постійного догляду за батьком і подання відповідної заяви та пакету документів до органів соціального захисту населення або ЦНАПу задля отримання права на допомогу, компенсацію та пільги, позивач як мінімум має бути звільнений з військової служби та перебувати поряд зі своїм батьком, який потребує його допомоги по догляду.

Ключове з тексту Постанови:

. Фактично єдиною підставою для відмови у звільненні позивача з військової служби за сімейними обставинами стало для командира Військовою частиною НОМЕР_1 відсутність: 1) довідки про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі та 2) витягу з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Обговорюючи визначену Військовою частиною НОМЕР_1 підставу для відмови у звільненні позивача з військової служби за сімейними обставинами та вимогу щоб потреба у постійному догляді була підтверджена позивачем вказаною вище довідкою та витягом з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг - колегія суддів перш за усе наголошує на тому, що вказані дії відповідача є прямим порушенням вимог пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 і п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII з підстав помилкового розуміння положень Закону України «Про соціальні послуги» та Порядку№ 859, оскільки син, який здійснює догляд за батьком на непрофесійній основі взагалі не вноситься до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який стосується професійних соціальних послуг, а вказана відповідачем довідка є важливою передумовою для отримання відповідної допомоги та пільг, а не для звільнення з військової служби згідно п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що для оформлення постійного догляду за батьком і подання відповідної заяви та пакету документів до органів соціального захисту населення або ЦНАПу задля отримання права на допомогу, компенсацію та пільги, позивач як мінімум має бути звільнений з військової служби та перебувати поряд зі своїм батьком, який потребує його допомоги по догляду.

Категорія справи № 160/16314/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; військової служби.

Надіслано судом: 11.11.2025. Зареєстровано: 12.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2025.

Дата набрання законної сили: 11.11.2025

Номер судового провадження: 852/21253/25

Державний герб України

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/16314/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року

у адміністративній справі №160/16314/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі наказу про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за якою військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Також судом відмовлено у задоволені вимог ОСОБА_1 та про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про його звільнення за сімейними обставинами відповідно до ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за якою військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, та видати відповідний наказ про звільнення.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем з підстав невірної оцінки судом доказів та помилкового застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, що призвело до ухвалення у цій справі незаконного рішення, яке просить скасувати та ухвалити інше рішення про задоволення його вимог у повному обсязі.

Зокрема, позивач вказує на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції не враховано, що його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи та за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду, але при цьому у його батька не має повнолітніх, працездатних осіб, які зобов`язані відповідно до закону його утримувати, окрім нього самого - сина ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААГ №004626 та Висновком №11 (форма №080-4/о), а до моменту призову він мешкав разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , за якою він зареєстрований разом з батьком, Вважає, що суд першої інстанції не надано належної оцінки змісту ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та тому, що до командування Військової частини НОМЕР_1 , у складі якої він проходить військову службу, він саме і звертався з рапортом про звільнення з військової служби в запас надавши необхідні підтверджуючі документами у зв`язку з відсутністю будь-яких інших осіб, які могли б здійснювати догляд за його батьком і у зв`язку з виниклою на теперішній час необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, проте, відповідачем у задоволенні рапорту відмовлено з підстав відсутності відповідних документів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошуючи на тому, що долучений позивачем до рапорту висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі не можливо визнати належною підставою для застосування пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 та абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і, як результат, звільнити позивача із військової служби за сімейними обставинами, оскільки він не відноситься до документів, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за батьком позивача, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, тому просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь головуючого у справі судді, обговоривши доводи апеляційної скарги позивача та відзиву відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування до них норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 будучи мобілізованим 22.02.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 та зарахованим до військової частини НОМЕР_1 на посаду «водія», перебуває наразі на військовій службі, що підтверджується записом у військовому квитку. Під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивачем ОСОБА_1 було подано до Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами до якого додано було копії документів, якими підтверджується право на звільнення з військової служби на підставі ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи та за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААГ №004626 та Висновком №11 за формою №080-4/о (а.с.12), а саме, надано копії (які також долучено до матеріалів даної справи): паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ; РНОКПП ОСОБА_1 ; військового квитка серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 ; довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №007120 від 07.05.2025 року; паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 ; РНОКПП ОСОБА_2 ; довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10ААГ №004626; пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 ; заключення ЛКК від 06.05.2025 року №11; форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається медико-соціальними експертними комісіями №358 від 18.04.2024 року (а.с.14-30).

Проте, листом від 28.05.2025 року №905/8710 (а.с.11) Військовою частиною НОМЕР_1 позивача було повідомлено про те, що позитивного рішення щодо звільнення з військової служби не прийнято з тих підстав, що за вказаних у рапорті підстав позивачу можливо звільнитися тільки при оформленні постійного догляду за батьком потребує ним (позивачем) відповідно до вимог Закону України «Про соціальні послуги» та постанови Кабінету Міністрі України № 859 від 23.09.2020 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», що має бути підтверджено довідками про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі та витягом з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, спираючись на положення частини 1, 2, 4-6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII), суд першої інстанції обговорюючи право позивача на звільнення з військової служби у зв`язку з тим, що його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи та за станом свого здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААГ №004626 та Висновком №11 (форма №080-4/о) та цитуючи положення пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 та п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII виходив з того, що долучений до матеріалів справи висновок №11 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі стосовно ОСОБА_2 є лише підставою для організації надання соціальної послуги з догляду вдома та отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Разом з тим, посилаючись на визначену у пп.«г» п.2 ч.4 ст.26, п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII передумову звільнення з військової служби таку як «постійний догляд», що має бути підтверджено відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, суд першої інстанції обговоривши не тотожність законодавчо визначених понять «постійний догляд» і «догляд вдома», які застосовуються для різного правового регулювання, а також посилаючись на положення затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 року № 407 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 року за № 510/36132 Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о - акцентував увагу на тому, що у вказаному порядку Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, механізм призначення і виплати якої встановлено Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 23.09.2020 року № 859, що за висновком суду свідчить про врегулювання законодавцем зазначеними нормативними актами підстав і мети отримання такого висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не кореспондуються із цілями пп.«г» п.2 ч.4 ст.26, п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII.

При цьому, судом першої інстанції наголошено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі висновок ЛКК) має бути виданий у даному випадку відповідно до положень Інструкції про порядок його надання затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України № 667 від 31.07.2013 зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.09.2013 року за № 1666/24198 року (далі - Інструкція № 677), у пункті 3 якої визначено, що висновок ЛКК видається протягом одного робочого дня за наявності заяви особи, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та здійснює за ним постійний сторонній догляд, у довільній формі, а також медичної карти амбулаторного хворого за формою № 025/0, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за № 661/20974.

Також, як встановлено колегією суддів, на підставі аналізу положень п.5 та п.6 Інструкції № 677, суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу затверджено Міністерством охорони здоров`я України з метою виконання ст.5 Закону України «Про психіатричну допомогу» та пункту 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 року № 1192, що у сукупності з вищенаведеними приписами Інструкції № 677 суд підсумував, що як визначення «постійний догляд» та «догляд вдома», так і призначення, мета і порядок одержання висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу є різними за своєю природою та наслідками подальшого їх використання і реалізації.

Оскільки до матеріалів справи позивачем долучено висновок №11 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі стосовно ОСОБА_2 , в якому зазначено про рекомендацію соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи суд першої інстанції дійшов висновку, що такий висновок не можна визнати належною підставою для застосування у спірному випадку з позивачем положень пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 і п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII і, як результат, звільнення позивача із військової служби за сімейними обставинами, оскільки наданий позивачем Висновок №11 (форма №080-4/о) не відноситься до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за батьком позивача, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Відтак, суд першої інстанції погодився з рішенням відповідача про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме, у зв`язку із тим, що з доданих документів до рапорту не вбачається підстав для звільнення. Одночасно, суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивач не позбавлений права на повторне подання рапорту на звільнення у разі оформлення належних доказів на підтвердження права на звільнення з військової служби.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі, оскільки відповідно до положень чинного законодавства право на звільнення у 2025 році має військовослужбовець, в якого наявна необхідність по догляду за батьками (своїми чи дружини), які є особами з інвалідністю І чи ІІ групи, якщо в них відсутні інші родичі (І або ІІ ступеню споріднення), що можуть здійснювати за ними такий догляд або ж такі родичі самі потребують догляду за висновком МСЕК чи ЛКК або рішенням ЕКОПФО, що чітко прописано:

- підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», яким визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

- та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», яким визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у звязку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, наведені норми свідчать, що підстави для звільнення з військової служби по догляду за інвалідом 2 групи (за батьком чи матір`ю) потрібні відповідати наступним умовам:

1.наявність інвалідності І чи ІІ групи в одного із батьків

2.потреба у одного із батьків постійного догляду.

3.відсутність інших родичів (1 чи 2 ступеня споріднення), які могли б надавати догляд.

Відповідно, на переконання колегії суддів поданими позивачем разом з рапортом документами підтверджено підстави для звільнення з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану, і цій документи є належно оформленими та достатніми для звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а підтримана судом першої інстанції у цій справі позиція відповідача по справі стосовно того, що Висновок ЛКК №11 від 06.05.2025 року, оформленого за затвердженою наказом Мінохорони здоровя України від 09.03.2021 № 407 за формою первинної облікової документації №080-4/о не відноситься до документів, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за батьком позивача, оскільки призначенням такого Висновку є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі колегія суддів вважає помилковим розумінням як змісту вказаного Висновку лікарсько-консультативної комісії, офомленого за формою № 080-4/о на підтвердження наявності у батька позивача порушень функцій організму, що унеможливлюють самостійне пересування та самообслуговування, і, як наслідок, потребу в послузі догляду на непрофесійній основі, так і положень наказу МОЗ від 09.03.2021 № 407 яким відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, та з метою удосконалення обліку захворюваності в закладах охорони здоров`я затверджено форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення, яка заповнюється членами ЛКК на основі інформації з медичної документації пацієнта та видається лікарсько-консультативною комісією (ЛКК) при закладах охорони здоров`я державної або комунальної форми власності саме з метою підтвердження потреби в постійному сторонньому догляді для призначення соціальних послуг родичам чи близьким, які цей догляд надаватимуть.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на визначену судом першої інстанції у цій справі підставу для відмови у задоволені вимог позивача, а саме те, що висновок ЛКК №11 від 06.05.2025 року (а.с.12) не відноситься до документів, оскільки у цьому висновку зазначено рекомендацію соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи і відповідно його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, а тому такий висновок не можна визнати належною підставою для застосування у спірному випадку з позивачем положень пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 і п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII. При цьому, означена судом першої інстанції підстава мотивована не застосовними до спірних правовідносин положеннями Інструкції № 677, Закону України «Про психіатричну допомогу» та Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 року № 1192, без урахування того, що зазначені норми навіть не згадувалися відповідачем як підстава для відмови у задоволені рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Так, листом від 28.05.2025 року №905/8710 (а.с.11) Військовою частиною НОМЕР_1 позивач повідомлявся про фактичну відмову у задоволенні його рапорту з підстав не підтвердження того, що його батько потребує постійного догляду саме від нього (позивача), з одночасним роз`ясненням необхідності надання документів, оформлених відповідно до вимог Закону України «Про соціальні послуги» та постанови Кабінету Міністрі України № 859 від 23.09.2020 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі Порядок № 859), а саме, необхідності надання довідки про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі та витягу з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Вказані у попередньому абзаці обставинам відмови позивачу у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби через сімейні обставини, судом першої інстанції взагалі не обговорювалися і положення Закону України «Про соціальні послуги» та Порядку№ 859, на які посилався відповідач в листі 28.05.2025 року №905/8710 судом не аналізувалися, що в свою чергу призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення по суті спору у даній справі.

Перш за все, колегія суддів наголошує, що обговорена судом першої інстанції не тотожність законодавчо визначених понять «постійний догляд» і «догляд вдома», які на думку суду застосовуються для різного правового регулювання, взагалі не є предметом спору у цій справі, а з огляду на зазначені відповідачем підстави для відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби та змісту положень пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 і п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII - не мають аналізуватися взагалі, як такі, що стосуються спірних правовідносин, саме тому колегія суддів не вважає за необхідне наводити свої висновки на спростування зазначених в цій частині рішення суду першої інстанції обґрунтувань.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне на підтвердження протиправності зазначених відповідачем у листі від 28.05.2025 року №905/8710 підстав відмови у прийнятті позитивного рішення щодо звільнення позивача з військової служби зазначити, що законодавцем чітко визначено перелік документів на підтвердження підстав для звільнення по догляду за батьками, які мають статус інваліда та потребують догляду, та які умовно можна поділити на певні групи: документи, що ідентифікують особу військовослужбовця (паспорт, ідентифікаційний код, військово-обліковий квиток); документи, що ідентифікують особу батьків та їх інвалідність (паспорт, код батька (матері), довідку МСЕК з зазначенням групи інвалідності, або витяг ЕК з ОПФО, або посвідчення особи з інвалідністю відповідної групи або пенсійне посвідчення (по інвалідності) або посвідчення про призначення соцдопомоги або довідка щодо пільг, які надаються особам з інвалідністю, в яких відсутнє право на пенсію чи соціальну допомогу); документи щодо родинного зв`язку (свідоцтво про народження, тощо); документи, щодо потреби у здійсненні постійного догляду (довідка МСЕК з відміткою про потребу постійного догляду особі, або витяг ЕК з ОПФО, або висновок ЛКК за формою № 080-4/о, №080-2 щодо необхідності постійного догляду або висновок ЛКК щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за затвердженою наказом МОЗ України від 31.07.2013 № 667 формою).

Беззаперечно встановленим у цій справі є той факт, що у відповідача не виникало заперечень стосовно наданих позивачем разом з рапортом документів, що ідентифікують особу військовослужбовця, що ідентифікують особу батька та його інвалідності, щодо родинного зв`язку та щодо потреби у здійсненні постійного догляду за батьком позивача, який не має інших осіб, які зобов`язані відповідно до закону його утримувати та могли б здійснювати догляд. Фактично єдиною підставою для відмови у звільненні позивача з військової служби за сімейними обставинами стало для командира Військовою частиною НОМЕР_1 відсутність: 1) довідки про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі та 2) витягу з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Отже, підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів визнає, що надані позивачем разом з рапортом документи містять в собі достатньо інформації про необхідність постійного стороннього догляду на непрофесійній основі, із рекомендаціями щодо отримання таких послуг, а відповідно, у відповідача відсутні правові підстави для відмови ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за якою військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи.

Підсумовуючи вищевикладене та з урахуванням положень Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454, які у даному спірному випадку відповідачем порушені, а також огляду на те, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення заявлених у цій справі позивачем вимог, із стягненням на користь позивача понесених ним судових витрат за сплати судового збору при зверненні до суду з позовом у сумі 1211,20 грн. та при подачі апеляційної скарги у сумі 1816,80 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року скасувати та задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 у справі № 160/16314/25, що пред`явлений до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за якою військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за сімейними обставинами відповідно до ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за якою військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, та видати відповідний наказ про звільнення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 3028,00 грн.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяА.О. Коршун

суддяД.В. Чепурнов