22 Oct 2025

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД (2.10.25) вказав, що представники ТЦК не мають права затримувати громадян і тим паче примусово доправляти їх до територіальних центрів комплектування, і на цій підставі скасував Наказ про мобілізацію чоловіка та зо

Адвокат Валерій Макеєв

Насамперед, суд вирішив розібратись – а ХТО ж доставив чоловіка до ТЦК?

Зясувалось, що по факту, - ДІД ПИХТО))). ТОб –то , поліція – НІКОГО не доставляла.

А це вже для суду стало цікаво. Позивач вказував – що це були «невстановлені особи». Відповідач ( ТЦК) мовчав).

І Апеляційний суд Вказав:

«П редставники ТЦК не мають права затримувати громадян і тим паче примусово доправляти їх до територіальних центрів комплектування.

Повноваження проводити адміністративне затримання та примусово доправляти громадянина до ТЦК мають лише працівники поліції. Військовослужбовці, які здійснюють оповіщення військовозобов`язаних, такого права не мають.

Працівники ТЦК можуть ініціювати затримання лише в разі, коли людина перебуває в розшуку за ігнорування повісток, але фізично затримувати і доставляти особу може тільки поліція. Будь-яке самостійне затримання представниками ТЦК є незаконним».

Про «красиве у рішенні»:

Суд «зразково» відхилив доводи ТЦК щодо того, що «мобілізація є незворотною», та вказав, щодо грубі процедурні порушення з боку ТЦК під час мобілізації є підставою для скасування для НАКАЗУ про мобілізацію.

Майже у кожній справі щодо оскарження НАКАЗУ про мобілізацію, ТЦК та СП ( або вч, яка заперечую виключення військового зі списків особового складу), посилаються на відому січневу Постанову Верховного суду, де дійсно є теза про «незворотність». У цій справі Третій апеляційний філігранно відкинув такі спроби від ТЦК, вказавши наступне:

«Щодо доводів апелянта, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, з посиланням на висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, то колегія суддів не приймає її до уваги, оскільки кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів.

У справі на яку посилався апелянт, основний акцент позивача-військовослужбовця був на тому, що він не проходив ВЛК, у вищезазначеній справі позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію позивача), а дії щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК. Позивач оскаржував саме акт індивідуальної дії в частині, яка безпосередньо його стосується, предметом судового розгляду у даній справі не було дослідження процедури проведення ВЛК та/ або інших дій (бездіяльності) районного ТЦК та СП, тобто справи не є тотожними.

При цьому, висновки Верховного суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковим, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК, а тому колегія суддів не вбачає підстав для прийняття до уваги такі посилання апелянта»

Опис справи.

Військовий звернувся до суду із позовом про скасування наказу про мобілізацію та виключення його зі списків особового складу.

Чоловіка було примусово доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 невідомими особами, де позивач безпідставно перебував по 27.11.2024 року включно

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2024 року по справі №202/13972/24 зобов`язано начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відомості (документи) на підставі яких громадянин ОСОБА_1 затриманий та утримується в зазначеному приміщенні та негайно доставити до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

З боку ТЦК – ігнор.

У позовній заяві, чоловік звернув увагу суду на те, що у зв`язку із відсутністю з собою жодних медичних документів, від проходження ВЛК Позивач відмовився та фактично не проходив медичного огляду. Окрім іншого, Позивач не отримував під особистий підпис направлення на проходження військово-лікарської комісії та не отримував під розпис повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. На підставі вищевказаного, Позивач вважає, що його призов на військову службу під час мобілізації було здійснено не в порядку діючого законодавства, протиправно та незаконно.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, а от Третій Апеляційний скаргу чоловіка задовольнив – і Визнав НАКАЗ ПРО МОБІЛІЗАЦІЮ ПРОТИПРАВНИМ та СКАСУВАВ його.

Насамперед, суд вирішив розібратись – а ХТО ж доставив чоловіка до ТЦК?

Зясувалось, що по факту, - ДІД ПИХТО))). ТОб –то , поліція – НІКОГО не доставляла.

А це вже для суду стало цікаво.

І Апеляційний суд Вказав:

«представники ТЦК не мають права затримувати громадян і тим паче примусово доправляти їх до територіальних центрів комплектування.

Суд вказав: затримку і доставлення до Індустріального РТЦК за порушення правил військового обліку (порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку) 26.11.2024року без направлення відповідачем на адресу позивача повістки, без складання керівником РТЦК та СП Електронного звернення за встановленою формою (додаток 20 до Порядку №1487), без накладення на нього КЕП (п.56 Порядку №1487), судом визнається суттєвими порушеннями з боку відповідача процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, що призвело до порушення відповідачем прав та інтересів позивача, які тепер підлягають судовому захисту у межах даної справи.

Категорія справи № 160/6554/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано судом: 13.10.2025. Зареєстровано: 15.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2025.

Дата набрання законної сили: 02.10.2025

Номер судового провадження: 852/13396/25

Державний герб України

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/6554/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 ( суддя Ільков В.В.) в адміністративній справі №160/6554/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:

визнати протиправним і скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на 23.11.2024 року, громадянина ОСОБА_1 було примусово доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 невідомими особами, де позивач безпідставно перебував по 27.11.2024 року включно. 25.11.2024 році через адвоката Вікторію Непочатих було подане клопотання до слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з проханням постановити ухвалу, якою негайно звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , що зареєстрований АДРЕСА_1 ), який знаходиться у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2024 року по справі №202/13972/24 зобов`язано начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відомості (документи) на підставі яких громадянин ОСОБА_1 затриманий та утримується в зазначеному приміщенні та негайно доставити до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська. Проте, вказують, що посадові особи даного ІНФОРМАЦІЯ_2 проігнорували зазначену ухвалу суду, яку вони отримали під розпис 26.11.2024 році о 15.36 год. Окрім того, після отримання вказаної ухвали ІНФОРМАЦІЯ_4 , та після її ігнорування, за викликом адвоката Непочатих В.В. до Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області за адресою знаходження ІНФОРМАЦІЯ_2 прибула слідча-оперативна група, яку пропустили в приміщення вказаного ІНФОРМАЦІЯ_2 для з`ясування дійсності перебування ОСОБА_2 у вказаному приміщенні та підстави невиконання ухвали суду. При цьому, відповідно до рапорту слідчого, який прибув на виклик, ОСОБА_3 дійсно перебував в приміщені вказаного ІНФОРМАЦІЯ_2 (рапорт додається), що підтверджує вчинення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 кримінальне правопорушення, передбачене ст. ч. 3 ст. 382 Кримінального Кодексу України. Вважають, що в діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 397 Кримінального кодексу України. 03.02.2025 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави по справі №554/14514/24, скаргу адвоката Непочатих В.В., в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч.2 ст. 397 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 06.12.2024 задоволено та зобов`язано уповноважену службову особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч.2 ст. 397 КК України за заявою адвоката Непочатих Вікторії Володимирівни, в інтересах ОСОБА_1 від 06.12.2024. Станом, на день подачі позову, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесенні відомостей про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч.2 ст. 397 КК України не надано. Вказує, що його 27.11.2024 року примусово було направлено на проходження військово лікарської комісії, за рішенням якого, останнього визнано придатним до військової служби та здійснено призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період. В той же час, Позивач звертає увагу, що у зв`язку із відсутністю з собою жодних медичних документів, від проходження ВЛК Позивач відмовився та фактично не проходив медичного огляду. Окрім іншого, Позивач не отримував під особистий підпис направлення на проходження військово-лікарської комісії та не отримував під розпис повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. На підставі вищевказаного, Позивач вважає, що його призов на військову службу під час мобілізації було здійснено не в порядку діючого законодавства, протиправно та незаконно, Відповідачем 1 проігноровані всі зауваження Позивача під час здійснення його призову на військову службу, направивши його до військової частини ВЧ НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України.

ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 за зареєстрованим місцем проживання.

23.11.2024 року, громадянина ОСОБА_1 було доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вказує позивач у позові на протязі 3 (трьох) діб, які ОСОБА_3 перебував в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , на проходження військово лікарської комісії не направлявся, а отже не було підстав для тримання останнього в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 та позбавлення його волі, що підтверджує здійснення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 146 Кримінального кодексу України.

Починаючи з 18 годин 30 хвилин 23.11.2024 по 27.11.2024 року з громадянином ОСОБА_4 не було жодного зв`язку, у зв`язку із вилученням співробітниками РТЦК та СП його мобільного телефону.

25.11.2024 році через адвоката було подане клопотання до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з проханням постановити ухвалу, якою негайно звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , що зареєстрований АДРЕСА_1 ), який знаходиться у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Після отримання цієї ухвали ІНФОРМАЦІЯ_4 , та після її ігнорування, за викликом адвоката Непочатих В.В. до Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області за адресою знаходження ІНФОРМАЦІЯ_2 прибула слідча-оперативна група, яку пропустили в приміщення вказаного ІНФОРМАЦІЯ_2 для з`ясування дійсності перебування ОСОБА_2 у вказаному приміщенні та підстави невиконання ухвали суду.

При цьому, відповідно до рапорту слідчого, який прибув на виклик, ОСОБА_3 дійсно перебував в приміщені вказаного ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.02.2025 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави по справі №554/14514/24, скаргу адвоката Непочатих В.В., в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч.2 ст. 397 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 06.12.2024 задоволено та зобов`язано уповноважену службову особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м.Полтаві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч.2 ст. 397 КК України за заявою адвоката Непочатих Вікторії Володимирівни, в інтересах ОСОБА_1 від 06.12.2024 року.

Станом, на день подачі позову, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесенні відомостей про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч.2 ст. 397 КК України відсутній.

Позивач у позові зазначає про те, що він відмовився та фактично не проходив медичного огляду.

Однак, згідно Довідки ВЛК від 27.11.2024 року №2405 визнаний придатним до військової служби і був ознайомлений з висновками ВЛК, про що свідчить його особистий підпис.

Позивач зазначає, що йому не було вручено направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я у Збройних Силах України відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом МО від 14.08.2008 № 402 (далі Положення) та не запропоновано пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби військово-лікарською комісією.

Позивач у позові вказує, що посадовими особами відповідача 2 позивачу було повідомлено, що за результатами проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією зроблено висновок, що позивач придатний до військової служби, про що видано постанову. Проте, копію постанови позивачу не було вручено та не надано на огляд.

Заява про незгоду з рішенням ВЛК та направлення для проходження регіональної ВЛК позивачем подана не була.

Позивач у позові вказує про те, що військово-лікарською комісією допущено формальну процедуру медичного огляду.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 було здійснено призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Не погодившись із такими діями/бездіяльністю відповідачів позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п.9 Положення №154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, з-поміж іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

30 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1487, якою затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

-організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

-здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

-виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

-організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

-організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

-забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів;

-проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до зазначеного Порядоку врегульоано механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

-процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

-процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

-організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

-процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

-механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Згідно з п.2 Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Пунктом 21 Порядку №560 передбачено що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Резервісти та військовозобов`язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ (п.22 порядку №560).

Згідно з п.п.1 п.27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Згідно з п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки;

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

У позовній заяві позивач заявляє позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 та зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 згідно з військово-обліковим документом із системи «Резерв+» перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 , категорії «призовник», дата уточнення даних 08.07.2024року.

27.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 був виданий наказ №286, копія витягу якого надана до матеріалів справи, яким наказано начальнику мобілізаційного відділення призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації в складі команди № НОМЕР_1 АДРЕСА_3 солдата ОСОБА_1 ..

Отже, ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період не за місцем перебування на військовому обліку, у зв`язку з чим, ІНФОРМАЦІЯ_4 перед призовом позивача на військову службу повинен був взяти його на військовий облік.

27.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 був виданий наказ №286, яким наказано начальнику мобілізаційного відділення заступнику начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 призвати та направити для проходження військової служби під час загальної мобілізації солдата ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 .

Порядок присвоєння військового звання "солдат" у Збройних Силах України, в тому числі у РТЦК, передбачає, що це звання присвоюється громадянам, які вперше прийняті на військову службу, після проходження ними відповідної підготовки.

Довідка військово-лікарської комісії (ВЛК) видається на підставі медичного огляду та висновків лікарів про стан здоров`я військовозобов`язаного або військовослужбовця. Цей висновок визначає ступінь придатності особи до військової служби. Документи, які подаються до ВЛК для встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, каліцтв з військовою службою, включають заяву на проведення ВЛК, паспорт, військовий квиток (для військовослужбовців), медичну документацію та документи військово-лікарської експертизи.

Оскільки, саме довідка ВЛК є офіційним підтвердженням висновку про стан здоров`я особи та її придатність або непридатність до військової служби, тому така довідка видається лише за результатами проходження військово-лікарської комісії, яка складається з лікарів різних спеціальностей. Рішення комісії заноситься до актів, після чого оформляється довідка ВЛК, яка передається до ТЦК або вручається особі на руки.

Як встановлено з матеріалів справи, відносно позивача медичний огляд проведено ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 27.11.2024 року. (ас65 зворот.)

Крім того, повний пакет супровідних документів історії хвороби, результати обстежень, висновки вузьких спеціалістів відсутній.

Враховуючи те, що довідка ВЛК це не просто формальність, а документ, який має юридичну силу, довідка ВЛК має бути завірена печаткою військово-лікарської комісії, містити повні реквізити установи, дату, номер протоколу та підписи членів комісії.

В даному випадку, враховуючи, що медичний огляд не може бути проведений без аналізів та інших інструментальних маніпуляцій, щоб встановити об`єктивний ступінь придатності людини до військової служби, такий медичний огляд не відповідає Положенню про військово-лікарську експертизу і фактично йому суперечить.

Відповідно до п.71 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 70 Порядку №560 передбачено, що порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія; ВЛК регіону (п.2.2. глави 2 розділу І Положення №402).

Відповідно до підпунктів 2.5.1. пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Підпунктами 2.5.3, 2.5.5. пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення №402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Отже, рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, порядок роботи якої визначає Положення №402.

Повертаючись до обставин даної справи, відповідно до наданої копія військового квитка Серія НОМЕР_4 встановлено, що у п.13 зазначено, що 27.11.2024 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Водночас, з наданої копії військового квитка Серія НОМЕР_4 вбачається, що датою взяття позивача на облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 є 24.11.2024 року, одночасно з зазначенням про зняття з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата - 27.11.2024 року.

Відповідно до норм чинного законодавства, підстави для зняття з військового обліку включають тимчасові обставини, такі як переїзд, навчання у військових закладах, або зарахування до ЗСУ.

Отже, в один і той самий день, 27.11.2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 було проведено медичний огляд ВЛК позивача та відправлено до ВЧ НОМЕР_1 АДРЕСА_3 .

При цьому, відповідно до п. 1.4 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.11.2024 року №286 встановлено: шикування команди для інструктажу і відправки на стройовому плацу ІНФОРМАЦІЯ_2 відбувалося о 10 год.00 хв. 27.11.2024 року.

Суд, звертає увагу, що такі дії відповідача щодо організації проведення військово-лікарської комісії стосовно ОСОБА_1 та оформлення документів за наслідками її проведення є протиправними і тягнуть за собою визнання протиправними і скасування рішень про проведення військово-лікарської комісії стосовно ОСОБА_1 , за умови її проведення.

До того ж, з матеріалів справи встановлено, 26.11.2024 року до органів поліції надійшло звернення від адвоката зі служби « 102» про те, що за адресою: АДРЕСА_4 , з 23.11.2024 року в ТЦК утримують її клієнта гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вподальшому, перебування ОСОБА_1 в приміщенні Індустріального РТЦК було підтверджено в результаті опрацювання зареєстрованої заяви 26.11.2024 року ЄО № 25984 як «інші кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи».

Вподальшому, відповідно до Ухвали від 03.02.2025 року Октябрського районного суду м.Полтави зобов`язано уповноважену службову особу ТУ ДБР розташованого в м.Полтаві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.146, ч.3 ст.382. ч.2 ст.397 КК України за заявою адвоката Непочатих В.В. в інтересах ОСОБА_1 від 06.12.2024 року.

Отже, відповідно до обставин звернення представника позивача до органів поліції на лінію «№102» про затримку і доставлення до Індустріального РТЦК за порушення правил військового обліку (порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку) 26.11.2024року без направлення відповідачем на адресу позивача повістки, без складання керівником РТЦК та СП Електронного звернення за встановленою формою (додаток 20 до Порядку №1487), без накладення на нього КЕП (п.56 Порядку №1487), судом визнається суттєвими порушеннями з боку відповідача процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, що призвело до порушення відповідачем прав та інтересів позивача, які тепер підлягають судовому захисту у межах даної справи.

Пояснень щодо вказаних обставинам відповідач до суду не надав.

Відповідно до Положення № 154 від 23 лютого 2022 року (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України) передбачені функції ТЦК та СП:

- ведення військового обліку громадян, які підлягають призову на військову службу або перебувають у запасі

- внесення змін до облікових даних громадян (зміна місця проживання, роботи, сімейного стану тощо)

- проведення регулярних перевірок облікових даних та контроль за їх актуальністю

- здійснення мобілізаційної роботи

- надання соціальної підтримки військовослужбовцям та їхнім сім`ям..

Отже, представники ТЦК не мають права затримувати громадян і тим паче примусово доправляти їх до територіальних центрів комплектування.

Отже, затримання осіб, як захід забезпечення провадження у справах за КУпАП, входить до компетенції Національної поліції та інших органів у випадках, визначених у ст. 262 КУпАП. До цього переліку центри комплектування не віднесено.

Стаття 17 Конституції України забороняє використання Збройних Сил чи інших військових формувань для обмеження прав громадян або повалення конституційного ладу.

Пунктом 6 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідачем не надано, передбачених Порядком №560, доказів вручення повістки позивачу, якою він був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного встановлено відсутність будь-яких правових підстав знаходження ОСОБА_1 на території збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, з посиланням на висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, то колегія суддів не приймає її до уваги, оскільки кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів.

Крім того, у вищезазначеній справі позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію позивача), а дії щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК, отже, справи не є тотожними.

Отже, з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі командира цієї в/ч ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

Колегія суддів зазначає, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (наявність у нього відстрочки від проходження військової служби), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача.

Колегія суддів з урахуванням вищевикладеного доходить висновку, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів як позивача так і інших громадян з боку районного ТЦК та СП, а тому наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов на військову службу під час мобілізації від 27.11.2024 року№286, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_6 до військової частини НОМЕР_5 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_5 виключити солдата ОСОБА_6 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_5 , колегія суддів зазначає, що порушення прав позивача відбулося внаслідок видання протиправного наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов на військову службу під час мобілізації від 27.11.2024 року№286.

Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби.

Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

В даному випадку, колегія суддів звертає увагу, що хоч Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини НОМЕР_5 в особі командира цієї в/ч ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

При цьому, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вказує, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, так само як і видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби або завідності медичного огляду щодо встановлення обсягу придатності до військової служби та направляти його до військової частини.

Дійсно, оскаржуваний позивачем акт індивідуальної дії вичерпує дію фактом виконання, тобто призовом позивача для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період у військову частину НОМЕР_1 , а тому скасування відповідного наказу в частині не є самостійною підставою для зміни статусу позивача.

Разом з тим, незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу, має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним фактично і було зроблено у даній справі.

Колегія суддів з урахуванням вищевикладеного приходить до висновку, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів позивача з боку районного ТЦК та СП, а тому наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 про призов на військову службу під час мобілізації від 27.11.2024 №286, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , то колегія суддів зазначає, що порушення прав позивача відбулося внаслідок видання протиправного наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 про призов на військову службу під час мобілізації від 27.11.2024 №286

Суд звертає увагу, що хоч Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 в особі командира цієї в/ч ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

При цьому, чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними.

Щодо доводів апелянта, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, з посиланням на висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, то колегія суддів не приймає її до уваги, оскільки кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, а обрані позивачем способи судового захисту є ефективними, належними та спрямованими на повне і остаточне відновлення порушених з боку суб`єкта владних повноважень прав та законних інтересів.

Положеннями ст.ст. 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права.

Так, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в порядку встановлених законом.

Відповідно до ч.4 ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання.

Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 в адміністративній справі №160/6554/25 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 1 514,60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 1 514,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 жовтня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова