ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 30.09.25 відмовив у унікальній скарзі ТЦК та СП, та залишив у силі рішення суду першої інстанції – про скасування штрафу в 17000 грн. У чому унікальність скарги? ТЦК заявив, що його Постанови не оскаржуються до суду

Чоловік, оскаржуючи Постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за неявку по повістці, зазначив, що «Жодного повідомлення та повістки про необхідність прибути 18.10.2024 завчасно не отримував, тому не мав можливості прибути у визначений строк».

Суд почув Позивача. Позов задовольнив. А ТЦК непогодився із рішенням і подав апеляційну скаргу з унікальних мотивів – мовляв – Закон дає право керівникам ТЦК виносити Постанови про штрафи в 17 000 грн, а от звернутися із оскарженням таких Постанов до суду – НІЗЗЯ, поза як, ТЦК, як юр особа – ну ніхто))), не субєкт, а отже – до суду позиватись на низ «нікак ніззя»!!!

Аплодую! Розсмішили)

Суд же доволі філігранно стримав сміх, зазначивши, що «суд приходить до висновку, що саме позиція та докази, надані стороною позивача є більш переконливими та об`єктивними для суду, а тому колегія суддів вважає що позивач, не порушував правил військового обліку і не вчинив порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу.

Разом з тим, доводи заявника апеляційної скарги про неналежного відповідача колегія суддів вважає неогрунтованими, оскільки судом першої інстанції наданий повний аналіз законодавства України про підпорядкованість структур територіальних центрів комплектування, і в розрізі іх посадових обовязків відповідач також є належним відповідачем в даному спорі».

Повний текст Постанови:

Категорія справи № 336/12943/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано судом: 03.10.2025. Зареєстровано: 04.10.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2025.

Дата набрання законної сили: 30.09.2025

Номер судового провадження: 852/10759/25

Державний герб України

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2025 року м. Дніпро    справа № 336/12943/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1

на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02.04.2025року (суддя суду першої інстанції Романько О.О.), прийняте у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі, в адміністративній справі №336/12943/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

10.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення якою просив визнати незаконною та скасувати постанову №748 від 27.12.2024 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, провадження в адміністративній справі закрити.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що спірною постановою його притягнуто до відповідальності через неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матеріали справи не містять доказів того, що повістка про виклик до ТЦК була вручена належним чином та завчасно. Жодного повідомлення та повістки про необхідність прибути 18.10.2024 завчасно не отримував, тому не мав можливості прибути у визначений строк. Зазначив, що лише 20.12.2024 за телефонним дзвінком з`явився ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у відношенні нього було складено протокол. Наголошує, що жодного наміру ухилятися від визначеного законодавством обов`язку не мав, оскільки добровільно вживав заходи щодо перевірки облікових даних, зокрема, своєчасно оновив дані. Має бронювання, належним чином оформлене та зареєстроване. Також невідкладно з`явився до ТЦК за викликом по телефону. На підставі вищенаведеного, вважав, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню. Матеріали адміністративної справи не містять беззаперечних доказів наявності вини позивача з вчиненні ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02.042025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано протиправною та скасувати постанову № 748 від 27.12.2024, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмовлення в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано що ІНФОРМАЦІЯ_3 є неналежним відповідачем. У відповідності до п.4 ст.46 КАСУ відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Отже, основною ознакою відповідача є не статус юридичної особи, а наявність статусу окремого суб`єкту владних повноважень. У відповідності до п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення), що затверджено постановою Кабінету Міністрів Українивід 23лютого 2022р.№ 154 територіальні центри комплектування тасоціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення. Надалі в Положенні зазначаються окремі функції, які притаманні обласним та районним територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки. Отже, кожний ТЦК та СП, в незалежності від того, районний він, або обласний, має вищезазначені повноваження. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_4 , який ухвалив постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності є окремим суб`єктом владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.12.2024 тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 748 відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту постанови №748, вбачається що 18.10.2024 військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про причини неявки не повідомив.

Так, 08.10.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку на військовозобов`язаного ОСОБА_1 про його виклик на 18.10.2024 об 11 годині ранку до Пологівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та надіслано засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення на адресу його місця проживання. В подальшому рекомендоване поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 було повернуто до Пологівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відміткою в Довідці про причини повернення/досилання - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до абз. 3 п/п. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 - Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пояснив, що повістку не отримував. Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 належним чином був повідомлений, що підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення від 20.12.2024 року № 748. 24.12.2024 від ОСОБА_1 до Пологівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшла заява про перенесення розгляду адміністративної справи на 27.12.2024.

В постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , 27.12.2024 не прибув за викликом до Пологівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в зазначений час та дату, доказів наявності поважних причин за повісткою не надав, чим порушив вимоги законодавства України, а саме ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в звязку з чим останній скоїв адміністративне правопорушення, що передбачено ч.3 ст. 210-1 КУпАП та на останнього накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погодившись з постановою відповідача позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні виоги суд першої інстанції виходив з того, що позивача неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, предметом оскарження у даній справі є постанова виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 №748 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 27.12.2024року

Отже, в цій справі суд першої інстанції мав надати оцінку на предмет законності оскаржуваної постанови, оцінивши її на предмет відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Зі змісту постанови №748 від 27.12.2024року вбачається, що накладення адміністративного стягнення відбулося внаслідок того, що громадянин України ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, не зявився за повісткою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 210-1 КУпАП України є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до абз. 3 п/п. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 - Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є : у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають обовязок громадянина України чоловічої статі зявитися до РТЦК та СП для уточнення даних.

З оскаржуваної постанови №748 від 27.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за не прибуття за викликом.

Однак, як було зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення від №748 без зазначенням дати його складання ( а. с. 18-19), позивач заперечував той факт що йому була надіслана повістка засобами поштового звязку.

При розгляді даної справи відповідачем не підтверджений факт надсилання повістки на адресу позивача жодними із доказів.

Окрім того, аналіз Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 свідчить про те, що виклик військовозобов`язаного до відповідного ТЦК повинен бути огрунтований такою необхідністю як уточнення облікових даних.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня2019року по справі №917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції.

Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого2010 року).

Як встановлено судом першої інстанції та піідтверджено матеріалами справи позивач відповідно до наказу Мінекономіки від 14.06.2024 року №14715 отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 27 квітня 2025 року.( а.с. 6).

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме позиція та докази, надані стороною позивача є більш переконливими та об`єктивними для суду, а тому колегія суддів вважає що позивач, не порушував правил військового обліку і не вчинив порушення законодавства про військовий обов`язок і військову службу.

Разом з тим, доводи заявника апеляційної скарги про неналежного відповідача колегія суддів вважає неогрунтованими, оскільки судом першої інстанції наданий повний аналіз законодавства України про підпорядкованість структур територіальних центрів комплектування, і в розрізі іх посадових обовязків відповідач також є належним відповідачем в даному спорі.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення не відповідає вимогам КУпАП, є протиправною та підлягає скасуванню .

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 02.04.2025 року у справі №336/12943/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяН.І. Малиш

суддяН.П. Баранник