Третій Апеляційний, скасовуючи Постанову про штраф в 17 000 грн, зазначив, що розгляд адміністративних справ за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у розмірі від 17 000 грн до 25 500 грн, що є значним розміром, повинен відбуватис

Нарешті! Бодай апеляційний суд таки вказав, що оці штрафи – від 17 000 грн до 25 500 грн – є ЗНАЧНИМИ! І, Постановам про накладення таких ЗНАЧНИХ штрафів, має передувати ретельна робота із перевірки всіх – всіх деталей ймовірного правопорушення.

А тут: ані ТЦК , ані суд першої інстанції «не помітили» ключової обставини – чоловік «не є військовозобов’язаним»).  

Мотивуючи Постанову про задоволення апеляційної скарги чоловіка, суд вказав:

«Матеріалами справи підтверджується, що позивач не є військовозобов`язаним, водночас, відповідачем не надано належних доказів вручення повістки позивачу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, до адміністративних справ, санкції у яких передбачають покарання значного розміру, які мають окрім запобіжної і каральну мету, застосовуються норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в їх кримінальному аспекті.

Тобто, розгляд адміністративних справ за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у розмірі від 17 000 грн до 25 500 грн, що є значним розміром, повинен відбуватися з дотриманням усіх гарантій для особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності, як для особи, яка притягується за вчинення кримінального правопорушення».

Повний текст судового рішення:

Категорія справи № 175/17857/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

Надіслано судом: 17.03.2025. Зареєстровано: 18.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2025.

Дата набрання законної сили: 06.03.2025

Номер судового провадження: 852/27209/24

Державний герб України

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2025 року м. Дніпросправа № 175/17857/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 року (головуючий суддя Шваповалова І.С.)

в адміністративній справі №175/17857/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 09.11.2024 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

-скасувати постанову від 16.09.2024 року №772-ССЗ, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також, що у постанові відсутній опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення посадові особи діяли в межах повноважень, визначених Законом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Вказує, що 15.07.2024 о 20.15 годині позивач за допомогою додатку «резерв +» оновив свої облікові дані. Згідно витягу сформованого з додатку, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 знятий з військового обліку, як непридатний до військової служби та відноситься до категорії обліку: «не військовозобов`язаний». 25.08.2024 року, коли позивача затримали працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 і доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 , його було повідомлено, що ним порушено правила військового обліку, оскільки він проігнорував повістку, яку він отримав під особистий підпис 14.12.2023 року, про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 15.12.2023 року для уточнення облікових даних та проходження ВЛК. Позивач в свою чергу повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що йому не вручалась повістка з вказаною датою, а свої облікові дані він оновив вчасно у додатку «Резерв+». Офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2 , незважаючи на пояснення ОСОБА_1 , складено у відношенні нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. При цьому у протоколі, позивачем власноруч здійснено запис: «З протоколом не згоден, оскільки повістки за вказаною датою не отримував, пояснення дам при розгляді справи». Також у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10.00 годині 16.09.2024 в кабінеті № 1 будівлі розташованій за адресою: смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 38. 16.09.2024 року, ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , де працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 , який чергував на пропускному пункті, повідомлено ОСОБА_1 , про відкладення розгляду його справи про адміністративне правопорушення на іншу дату, про наступну дату та час розгляду його справи йому буде повідомлено додатково поштовим зв`язком. 16.09.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн. При цьому ОСОБА_1 не отримував, будь-яким шляхом, жодних повісток про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення у відношенні нього. Таким чином розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі ОСОБА_1 , що є грубим порушенням його прав, передбачених Конституцією України та ст. 268 КУпАП.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.09.2024 року винесено постанову №773-ССЗ, про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, КУпАП.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:

про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку,

про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у даному випадку постанова винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 отже, уповноваженою на те посадовою особою згідно з положеннями ст. 235 КУпАП.

При цьому позивач зазначає, що 25.08.2024 року, коли позивача затримали працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 і доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 , його було повідомлено, що ним порушено правила військового обліку, оскільки він проігнорував повістку, яку він отримав під особистий підпис 14.12.2023 року, про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 15.12.2023 року для уточнення облікових даних та проходження ВЛК. Позивач в свою чергу повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що йому не вручалась повістка з вказаною датою, а свої облікові дані він оновив вчасно у додатку «Резерв+». Офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2 , незважаючи на пояснення ОСОБА_1 , складено у відношенні нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. При цьому у протоколі, позивачем власноруч здійснено запис: «З протоколом не згоден, оскільки повістки за вказаною датою не отримував, пояснення дам при розгляді справи». Також у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10.00 годині 16.09.2024 в кабінеті № 1 будівлі розташованій за адресою: смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 38. 16.09.2024 року, ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , де працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 , який чергував на пропускному пункті, повідомлено ОСОБА_1 , про відкладення розгляду його справи про адміністративне правопорушення на іншу дату, про наступну дату та час розгляду його справи йому буде повідомлено додатково поштовим зв`язком. Однак, 16.09.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який триває по теперішній час.

Отже, з 24.02.2022 на території України діє особливий період.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 210-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зокрема, частина 3 статті 210-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї 17000грн до 25000грн.

Об`єктом адміністративного проступку за ст. 210-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (формальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку як громадяни, так і посадові особи.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Будь-який інший вид стягнення, крім штрафу, санкцією статті 210-1 не передбачено.

Матеріали справи містять постанову від 16.09.2024 року №772-ССЗ про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП , якою на позивача накладено штраф у сумі 17000грн. (а.с. 12).

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно паперової копії електронного військово-облікового документа, сформованого у мобільному застосунку "Резерв +" 15.07.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не військовозобов`язаний, також у вказаному застосунку "Резерв +" щодо ОСОБА_1 зазначено окремою верхньою графою: виключено.

Аналіз даних вказаного застосунку "Резерв +" щодо ОСОБА_1 дає підстави для висновку, що вказана особа не є військовозобов`язаним та виключена з застосунку "Резерв +".

При цьому, станом на день прийняття постанови від 16.09.2024 року №772-ССЗ про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП , якою на позивача накладено штраф у сумі 17000грн. вказана інформація щодо ОСОБА_1 вже містилася в застосунку "Резерв +".

В протоколі від 25.08.2024 №772-ССЗ про адміністративне правопорушення вказано, що 25.08.2024 по прибуттю ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку. 14.12.2023 військовозобов`язаного ОСОБА_1 було оповіщено шляхом вручення повістки під особистий підпис про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних та проходження медичної комісії. Своєчасно 15.12.2023 не прибув за викликом (а.с. 9).

Дії позивача кваліфіковані за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

При цьому позивач зазначає, що він не є військовозобов`язаним, та повістку не отримував.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 30.12.2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Отже, вказаний Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку саме призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Щодо позивача в електронному військово-обліковому документі, що сформований у мобільному застосунку "Резерв +" 15.07.2024 року, зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не військовозобов`язаний, також у вказаному застосунку "Резерв +" щодо ОСОБА_1 зазначено: виключено.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів, що 14.12.2023 військовозобов`язаного ОСОБА_1 було оповіщено шляхом вручення повістки під особистий підпис про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних та проходження медичної комісії.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивав не є військовозобов`язаним, то відсутні підстави для застосування щодо нього адміністративної відповідальності, що передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, були відсутні підстави для прийняття постанови від 16.09.2024 року №772-ССЗ про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже відповідач діяв не у відповідності до вимог законодавства України, тому постанова від 16.09.2024 року №772-ССЗ про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню як протиправна.

Суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи, чим припустився помилкових висновків про відмову в задоволенні позову.

Також слід зазначити, що в силу ч.1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст.254 КУпАП).

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються:

дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол;

відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення);

місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;

прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є;

пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 КУпАП).

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (ч. 2 ст. 256 КУпАП).

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання (ч. 3 ст. 256 КУпАП).

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (ч. 4 ст. 256 КУпАП).

Оскільки диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є банкетною, то в протоколі та постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинні бути зазначені конкретні приписи нормативно-правових актів, які були порушені особою.

Аналізуючи наявну в матеріалах справи копію протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та надаючи йому оцінку як доказу в контексті зазначених вище приписів норм КУпАП суд доходить висновку, що вказаний протокол складений відповідно до приписів КУпАП.

Права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП позивачу роз`яснені.

У поясненнях, доданих до протоколу, позивач зазначив, що з протоколом не згоден, оскільки повістки за вказаною датою не отримував, пояснення надасть при розгляді справи.

Відповідно до приписів ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право:

знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;

при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП).

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено (ч. 1 ст. 285 КУпАП).

З аналізу винесеної на підставі протоколу постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП випливає, що розгляд справи відбувся за його відсутності.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, до адміністративних справ, санкції у яких передбачають покарання значного розміру, які мають окрім запобіжної і каральну мету, застосовуються норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в їх кримінальному аспекті.

Тобто, розгляд адміністративних справ за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу у розмірі від 17 000 грн до 25 500 грн, що є значним розміром, повинен відбуватися з дотриманням усіх гарантій для особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності, як для особи, яка притягується за вчинення кримінального правопорушення.

У контексті цього обов`язку, забезпечуючи право на справедливий судовий розгляд, особа повинна бути негайно і детально поінформована про характер та причини порушень, мати час та можливість для підготовки до захисту, бути присутньою при розгляді своєї справи та захищати себе особисто чи користуватися юридичною допомогою захисника.

Забезпечуючи особі право на захист, у протоколі повинна бути викладена суть адміністративного правопорушення, зазначені конкретні приписи нормативно-правових актів, які були порушені особою, з метою належної підготовки її до захисту.

Саме цей обсяг правовідносин та їх кваліфікація (визначення конкретних приписів нормативно-правових актів, які були порушені) повинні бути об`єктом дослідження та перевірки уповноваженою особою під час винесення постанови на підставі протоколу та долучених до нього доказів.

Частинами 1-2 ст. 17 Закону України "Про оборону України" передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Пунктом 58 "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 встановлено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач не є військовозобов`язаним, водночас, відповідачем не надано належних доказів вручення повістки позивачу.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (ч. 3 ст. 286 КАС України).

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись 241-245, 250, 289, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Позов ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову від 16.09.2024 року №772-ССЗ, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 06.03.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяН.А. Олефіренко