3 Jul 2025

Верховний суд ( 05.06.25) у справі щодо підстав виплат по 100 000 грн за період лікування військового, задовольняючи касаційну скаргу пораненого, вказав, що суди мають звертати увагу на висновок ВЛК про те, що «Захворювання, так, пов`язані із захистом Ба

Адвокат Валерій Макеєв

Військового було поранено. І він тривалий час лікувався та, врешті решт, був звільнений із військової служби.

Та, як зясувалось, за певні періоди його лікування та переміщення між лікувальними закладами – йому не було виплачено додаткової винагороди із розрахунку в 100 000 грн за місцяь.

Чоловік звернувся до суду та просив зобовязати вч виплатити додаткову винагороду із розрахунку 100 000 грн на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Відмовляючи у задоволенні позву суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доказів отримання позивачем поранення (контузії, травми, каліцтва) за безпосередньої участі під час виконання обов`язків військової служби, а саме під час бойових дій забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил російської федерації на території України матеріали справи не містять.

Чоловік подав касаційну скаргу.

Верховний суд вказав, що додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.

В матеріалах справи також наявний висновок штатної ВЛК за вих. №9/1 від 3 січня 2023 року, за яким позивача визнано непридатним до військової служби внаслідок захворювань, що пов`язані з захистом Батьківщини та довідки МСЕК №692597 та №692829 згідно яких значиться, що «Захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини» та встановлено позивачу з 31 січня 2023 року ІІІ групу інвалідності, а з 23 травня 2023 року ІІ групу інвалідності відповідно.

Варто нагадати, що суди попередніх інстанції, однією з підстав для відмови у задоволенні позову визначили відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, залишивши поза увагою наявну в матеріалах справи довідку Військової частини НОМЕР_1 від 24 березня 2023 року №1447.

Суди також не вдались до встановлення причинного зв`язку отриманого позивачем захворювання із його участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Йдеться про встановлення причинного зв`язку отриманого позивачем захворювання, яке в подальшому призвело до каліцтва, із захистом Батьківщини та чим це підтверджується.

Вказуючи на не сумлінний розгляд судами попередніх інстанцій наданих військовим доказів, Верховний суд, разом з тим. зазначив: «Суд цим не намагається сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно невиплати позивачеві додаткової винагороди протягом спірного періоду мають ознаки протиправності. Суд звертає увагу на ці обставини, оскільки вони мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою.

У контексті викладеного Суд зауважує, що предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують наявність/відсутність підстав для отримання позивачем збільшеної до 100 000 грн на місяць додаткової винагороди, а тому наведені обставини були ключовими та підлягали обов`язковому встановленню у судовому процесі».

Ну і родзинка Постанови ВС щодо «мотивованості» судового рішення:

«Варто відзначити, що у юридичній науці поняття «вмотивованості» судового рішення посідає самостійне місце поряд із поняттями «законності» та «обґрунтованості» в контексті дотримання принципу верховенства права та права на справедливий суд».

Категорія справи № 520/16421/23: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.

Надіслано судом: 05.06.2025. Зареєстровано: 06.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2025.

Дата набрання законної сили: 05.06.2025

Номер судового провадження: К/990/15615/24

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

справа № 520/16421/23

адміністративне провадження № К/990/15615/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/16421/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев Микола Миколайович,

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2023 року (головуючий суддя: Зінченко А.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року (головуючий суддя: Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Русанова В.Б.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 17 жовтня до 16 грудня 2022 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі до 100000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 17 жовтня до 16 грудня 2022 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 24 березня 2023 року до дня фактичної виплати належних сум додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 17 жовтня до 16 грудня 2022 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указував, що у період з 17 жовтня до 16 грудня 2022 року перебував на лікуванні у зв`язку з захворюванням, що призвело до каліцтва та пов`язане із захистом Батьківщини. У цьому контексті ОСОБА_1 доводив, що оскільки таке захворювання отримане ним у період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, він має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у вказаний період. Також, зазначає, що наданими до позову документами підтверджується факт його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після тяжкого захворювання, яке призвело до каліцтва, за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у період з 17 жовтня до 16 грудня 2022 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З огляду на викладене, суди, враховуючи, що ОСОБА_1 поранення (контузії, травми або каліцтва) під час захисту Батьківщини не отримував, участі у бойових діях не приймав, дійшли висновку, що факт захворювання, яке зазначено у його історії про хворобу № 1058 штатною військово-лікарською комісією Військової частини АЗІ 14 від 9 січня 2023 року № 1170/89 як - «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», не надає підстави згідно з Постановою № 168, для отримання під час лікування збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що ненарахування і невиплата Військовою частиною НОМЕР_2 позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн за спірний період є правомірними.

Крім того, суди вказали, що у зв`язку з тим, що розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби було здійснено в повному обсязі та підстав для нарахування додаткових виплат немає, підстава для здійснення виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби відсутня.

Короткий зміст касаційної скарги і відзиву

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Коломойцев М.М. просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України») та наголосив на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах щодо отримання позивачем додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, у тому числі під час стаціонарного лікування у зв`язку з пораненням, контузією, травмою, каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини при обставинах загострення його хвороби у період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що призвело фактично до каліцтва, яке пов`язано із захистом Батьківщини, що посвідчено відповідною ВЛК, подальшої інвалідізації та непридатності до військової служби.

Як зазначає позивач, суди відмовили у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що законодавець передбачає отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн саме у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а у позивача, як зазначили суди, згідно історії про хворобу №1058 штатною ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 9 січня 2023 року №1170/89 встановлено саме «захворювання».

Водночас, як зазначає скаржник, суди залишили поза увагою наявну в матеріалах справи довідку Військової частини НОМЕР_1 , яка видана на підставі наказів командира цієї ж Військової частини щодо безпосередньої участі позивача у періоди з 17 липня 2022 року до 28 травня 2022 року, з 30 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, з 2 червня 2022 року до 5 жовтня 2022 року, з 9 жовтня 2022 року до 16 жовтня 2022 року, з 17 грудня 2022 року до 25 грудня 2022 року, з 5 січня 2023 року до 19 лютого 2023 року, з 22 березня 2023 року до 24 березня 2023 року у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З огляду на наведене, скаржник відстоює думку про те, що отримане ним захворювання, яке загострилося під час його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України і призвело до каліцтва, пов`язано саме із захистом Батьківщини.

Ухвалою від 30 квітня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Військова частина НОМЕР_1 у своєму відзиві на касаційну скаргу просила суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 , у період з 17 травня 2022 року до 24 березня 2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 він отримував грошове забезпечення, у тому числі додаткову винагороду під час дії воєнного стану, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова 168).

Відповідно до направлення начальника медичної служби від 17 жовтня 2022 року року та згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17жовтня 2022 року № 268 майор ОСОБА_1 був направлений у Військову частину НОМЕР_4 на лікування та повернувся з лікування 17 грудня 2022 року.

За вказаний період ОСОБА_1 , окрім грошового забезпечення в повному обсязі також отримував додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови 168 у розмірі 30 000 грн згідно з наказами командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 1 листопада 2022 року № 334, від 2 грудня 2022 року № 400 та від 2 січня 2023 року № 4.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, згідно Постанови №168 за період перебування його на стаціонарному лікуванні у період з 17 жовтня до 16 грудня 2022 року, внаслідок захворювання, яке пов`язано із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі також - «Закон №2011-ХІІ»; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами другої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2022 від 18 квітня 2022 року, №341/2022 від 17 травня 2022 року, №573/2022 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 7 листопада 2022 року, №58/2023 від 6 лютого 2023 року, від 1 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 6 листопада 2023 року №734/2023, від 5 лютого 2024 року №49/2024.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року №217 і від 22 березня 2022 року №350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

До Постанови №168 1 квітня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України прийняв рішення - окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29, яким, серед іншого, у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, також включати військовослужбовців, які [...] у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24 лютого 2022 року).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24 серпня 2008 року №402 (далі - «Положення №402»), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).

У Довідці обов`язково зазначити: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

Пунктом 16 розділу І Порядку №260 встановлено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача відповідно до Постанови №168 на нарахування й виплату збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, ОСОБА_1 поранення (контузії, травми або каліцтва) під час захисту Батьківщини не отримував, участі у бойових діях не приймав, факт захворювання, яке зазначено у його історії про хворобу № 1058 штатною військово-лікарською комісією військової частини АЗІ 14 від 9 січня 2023 року № 1170/89 не надає підстави згідно Постанови 168 для отримання під час лікування збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди.

Так, у пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Виходячи зі змісту наведених норм, Суд указує, що збільшена до 100000 грн на місяць додаткова винагорода виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їхнього здійснення.

Також у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), за формою, наведеною у додатку 5 Положення №402, яка видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що обов`язково містить:

військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини;

інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста;

обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва);

підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Військової частини НОМЕР_1 від 24 березня 2023 року №1447, яка видана на підставі бойових наказів командира цієї ж Військової частини та витягу із журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 дійсно у періоди з 17 липня 2022 року до 28 травня 2022 року, з 30 травня 2022 року до 31 травня 2022 року, з 2 червня 2022 року до 5 жовтня 2022 року, з 9 жовтня 2022 року до 16 жовтня 2022 року, з 17 грудня 2022 року до 25 грудня 2022 року, з 5 січня 2023 року до 19 лютого 2023 року, з 22 березня 2023 року до 24 березня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Харківській області, селище Іванівське, Бахмутського району, Донецької області.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до направлення начальника медичної служби від 17 жовтня 2022 року та згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17 жовтня 2022 року № 268, майор ОСОБА_1 був направлений у Військову частину НОМЕР_4 на лікування та повернувся з лікування 17 грудня 2022 року.

З огляду на наведене, у контексті обставин справи, з яких виник спір, а також зважаючи на аргументи позивача та наявні в матеріалах справи суперечності, суди попередніх інстанцій мали би більш ретельно дослідити зазначені вище докази та надати їм оцінку.

Такий підхід до вирішення спору або підтвердив би доводи позивача в цій частині або спростував би їх. Щонайменше судовий розгляд через призму повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не давав би підстав сумніватися у правильності дій/рішень відповідача, а також у дотриманні судами попередніх інстанцій завдань і принципів адміністративного судочинства.

Суд цим не намагається сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно невиплати позивачеві додаткової винагороди протягом спірного періоду мають ознаки протиправності. Суд звертає увагу на ці обставини, оскільки вони мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою.

Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Варто відзначити, що у юридичній науці поняття «вмотивованості» судового рішення посідає самостійне місце поряд із поняттями «законності» та «обґрунтованості» в контексті дотримання принципу верховенства права та права на справедливий суд.

Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони покликалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Національне законодавство, а саме частина перша статті 322 КАС України також висуває певні вимоги до змісту мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, ця частина повинна складатися із: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

З наведеного убачається, що суди попередніх інстанцій, дійшли передчасних висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог, не надавши належної правової оцінки доказам та обставинам, що можуть вплинути на правильність вирішення цієї справи.

Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

Такі порушення норм процесуального права зумовлюють необхідність скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи висновок Верховного Суду про направлення справи на новий розгляд, Суд питання щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не вирішує.

Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, судам необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коломойцев Микола Миколайович, задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2023 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року скасувати, а справу направити до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

……………………………….

……………………………...

……………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду