Верховний СУД ( Постанова від 02 червня 2026 року) вказав, що якщо вручити рішення, розпорядження немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації) про прийняте рішення, розпорядження

 Чи не варто поширити таку практику щодо НЕ вручених повісток ТЦК та СП?

Суд у цій справі, звернувся до практики Європейського суду з прав людини, зокрема mutatis mutandis до висновку ЄСПЛ у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" (пункт 41) стосовно того, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Суд вказав, що якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/1358/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

https://reyestr.court.gov.ua/Review/137214473

Суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, зокрема mutatis mutandis до висновку ЄСПЛ у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" (пункт 41) стосовно того, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

7.35. Щодо покликань скаржника на неправильне застосування судами положень частини першої статті 56 Закону № 2210, то слід зазначити таке.

7.36. Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 2210 рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

7.37. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

7.38. Отже, законодавцем передбачено алгоритм дій АМК у разі неможливості вручення рішення, а тому суди обґрунтовано виснували, що Комітетом не було порушено вказаної вище норми у зв`язку з оприлюдненням інформації про Рішення АМК в офіційному друкованому органі "Урядовий кур`єр" від 18.12.2024 № 255 (7915).

7.39. У вирішенні доводів скаржника Суд наголошує, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань ПАТ "Укрпошта", навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено), не може бути підставою для висновків, що позивач не пропустив передбачений статтею 60 Закону № 2210 присічний строк для його оскарження та /або для висновків, що Комітет недотримався вимог статті 56 Закону № 2210 щодо порядку вручення рішення.