7 Dec 2024

Військова частина, ігноруючи розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення (на підставі загибелі рідного брата) – повернула йому рапорт, надіславши «Новою Поштою» від невстановленої особи. Та суд зобов’язав таки рапорт розглянути.

Адвокат Валерій Макеєв

Власне, суть судового розгляду у назві цього матеріалу.

Багатостраждальний рапорт такого ж багатостраждального військового, який отримавши декілька поранень, навіть особисто не міг подати рапорт щодо його звільнення, а подав через побратима... Загинув брат - виникла беззастережна підстава для звільнення. Та і з "такою підставою" частина належним чином рапорт не розглянула...

Все вирішив суд.

Повний текст судового рішення:

Категорія справи № 160/4941/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.

Надіслано для оприлюднення: 08.05.2024. Зареєстровано: 09.05.2024. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2024.

Дата набрання законної сили: 10.06.2024

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

https://reyestr.court.gov.ua/Review/118899317

08 травня 2024 рокуСправа №160/4941/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту від 20.09.2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо звільнення з військової служби за пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 20.09.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо звільнення з військової служби за пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту від 30.08.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про направлення на лікування.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 30.08.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про направлення на лікування, та надати направлення на лікування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що солдат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобілізований на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 під час загальної мобілізації через введення воєнного стану в Україні з 28.02.2022. На даний час є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » стрелець ІНФОРМАЦІЯ_8. 18.08.2023 року, під час виконання обов`язків проходження військової служби в зоні ведення бойових дій, що пов`язані з захистом Батьківщини, героїчно загинув рідний брат позивача, військовослужбовець в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Смерть рідного брата дуже тяжко переносять його батьки, з цього приводу 20.09.2023 року позивач подав рапорт на звільнення за сімейними обставинами. Неодноразово висловлював своє категоричне небажання продовжувати військову службу. 20.09.2023 року ним був поданий рапорт про звільнення, у зв`язку із сімейними обставинами відповідно до абзацу 14 підпункту «г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України» «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з загибеллю 18.08.2023 року рідного брата військовослужбовця в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військової служби в зоні ведення бойових дій, що пов`язані з захистом Батьківщини. 20.09.2023 року рапорт був отриманий зам. політом ОСОБА_3 військової частини НОМЕР_1 через побратима, солдата в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , так як позивач був на лікуванні та не зміг з`явитись та передати особисто. 30.09.2023 року його рапорт про звільнення, з пакетом документів був повернений, позивач отримав конверта у відділенні Нової пошти №1 смт. Обухівка від приватної особи ОСОБА_5 без розгляду рапорта. 20.10.2023 року позивачем шляхом поштового зв`язку рекомендованим листом ПН 215600426655, було направлено повторно рапорт від 20.09.2023 року, про звільнення з нотаріально посвідченими документами на ім`я командира до В/Ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9, АДРЕСА_1 , який був отриманий відповідачем 23.10.2023 року. До сьогодні, відповідь про розгляд його рапорту, та звільнення, у зв`язку із сімейними обставинами відповідно до абзацу 14 підпункту «г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач не отримав. 27.07.2023 року в наслідок отримання позивачем чергового поранення його направлено на проходження ВЖ. 30.08.2023 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, про що позивач попередив по телефону свого безпосереднього командира ОСОБА_6 , та передав рапорт відповідачу про надання направлення на лікування, через свого побратима солдата в/ч НОМЕР_1 солдата ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_7 , який віддав рапорт особисто, але направлення позивач теж не отримав. З вересня 2023 року до теперішнього часу позивач знаходиться на лікуванні у невролога та психіатра. Командування В/Ч НОМЕР_1 ігнорує рапорти, чим порушує законне право звільнитись. Не розгляд поданого рапорту від 20.09.2023 року про звільнення, та не розгляд рапорту від 30.08.2023 року про направлення позивача на лікування, є протиправною бездіяльністю. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 08.03.2024 року відкрито провадження по вказаній справі.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив разом із додатками, в якому ВЧ не погоджується з позовними вимогами позивача з огляду на наступне. Позивач був призваний по мобілізації осіб рядового та сержантського складу на підставі указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та №69/2022 і зарахований на посаду стрільця ІНФОРМАЦІЯ_10 військової частини НОМЕР_1 . Позивач 02.09.2023 року повинен був повернутися у тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) після отримання довідки BJIK №1178 від 01.09.2023 року, чого ним не було зроблено, документів щодо законних підстав неповернення до військової частини не надано. За даним фактом відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2023 року №1021А було призначене службове розслідування, в ході якого було підтверджено безпідставна відсутність позивача за місцем дислокації військової частини. Результати службового розслідування було затверджено актом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2023 відповідно до якого позивача за самовільне залишення військової частини пропонується притягнути до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення військової частини під час воєнного стану оголошенням суворої догани. Оскільки вчинене ОСОБА_1 самовільне залишення частини має ознаки кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, командиром військової частини було надіслане повідомлення до Державного бюро розслідування та Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері, якою відкрило кримінальне провадження. По розгляду рапорту про звільнення, то до військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт позивача щодо бажання звільнитися з військової служби за пп. г) н. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Вищезазначений рапорт був зареєстрований у стройовій частині НОМЕР_1 24.10.2023 року за № 112. У зв`язку з тим що рапорт не відповідає вимогам та поданий з порушенням встановленого порядку, що визначено статтями 12, 31, 125 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також враховуючи що позивач знаходиться в статусі як особа яка самовільно залишила частину позивачу у встановлений законом термін 05.11.2023 року на електронну адресу вказану у рапорті направлено відповідь щодо розгляду його рапорту. По розгляду рапорту на направлення на лікування. Рапорту від 30.08.2023 року позивача про направлення на лікування у стаціонар до стройовій частини військової частини НОМЕР_1 не надходило. Направлення на лікування військовою частиною військовослужбовця який не перебуває в частині не передбачене законодавством України. Отже військова частина НОМЕР_1 діяла у відповідності до вимог законодавства, в порядку та у спосіб передбачений Конституцією та Законами України. А також, викладене спростовує всі доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги та свідчить про те, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві та зазначає наступне. Відповідач вказав що 02.09.2023 року позивач не повернувся у тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 після отримання довідки ВЛК №1178 від 01.09.2023 року, та документи щодо законних підстав неповернення до військової частини не надходили, але 30.08.2023 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, про що позивач попередив по телефону свого безпосереднього командира ОСОБА_6 , та передав рапорт відповідачу про надання йому направлення на лікування, через свого побратима солдата в/ч НОМЕР_1 солдата ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_7 , який віддав рапорт безпосередньому командиру особисто. Про погіршення стану здоров`я повідомляв декілька разів безпосереднього командира та медика, але всі прохання ігнорувались. На підтвердження поважної причини неявки до військової частини, були надіслані ним у телефонному режимі замполіту ОСОБА_8 , медику військового підрозділу, а саме виписки з лікарні про хворобу з 02.09.2023 року до сьогодні що позивач знаходиться на лікуванні у психіатра та невролога. За фактом неявки позивача до військової частини відповідно до наказу командира В/Ч НОМЕР_1 від 05.09.2023 року №1021А було призначене службове розслідування, про яке позивача ніхто не повідомив. За результатом службового розслідування було затверджено актом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2023 року, відповідно до якого позивача за самовільне залишення в/ч пропонується притягнути до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення в/ч під час воєнного стану оголошено сувору догану, але відповідачем не були ураховані обставини та поважність причини неявки, що порушило права та інтереси позивача, на підставі яких він невзмозі лікуватись як військовослужбовець, отримувати виплати що належать йому, та звільнитись з військової служби у законний спосіб. Рапорт про направлення позивача на лікування від 30.08.2023 року, був отриманий відповідачем, але його не розглянуто. Бездіяльність відповідача привела позивача у статус як особа, яка самовільно залишила частину у встановлений законом термін. Відповідач вказує що 05.11.2023 року на вказану в рапорті електронну пошту, але ніяких доказів не надає. Позивач не отримував на вказану електронну адресу відповідь щодо розгляду рапорту, тому що відповідачем вказана невірна електронна адреса, замість дійсної E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 яку він вказав у рапорті про звільнення від 20.09.2023 року, у відповіді про розгляд рапорту вих. 05.11.2023 року вказана інша невірна ел. адреса ІНФОРМАЦІЯ_4 тому позивач не міг отримати відповідь. 20.09.2023 року рапорт був отриманий зам.політом ОСОБА_3 військової частини НОМЕР_1 через побратима, солдата в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , так як позивач був на лікуванні та незміг з`явитись та передати особисто, письмовий доказ пояснення ОСОБА_4 є у матеріалах справи, але рапорт про звільнення повернули Новою поштою №1 від приватної особи ОСОБА_5 , без розгляду. З урахуванням вказаного, посилання відповідача на вищевказані обставини, як на підставу, що рапорт про звільнення до військової частини не надходив, а також що рапорт не відповідає вимогам та поданий з порушенням встановленого порядку. Обставини внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження стосовно ухилення позивача від військової служби та призупинення військової служби, не впливають на встановлений вимогами чинного законодавства обов`язок відповідача щодо не розгляду рапорту позивача, оскільки позивач, попри призупинення військової служби, залишається у списках особового складу Військової частини № НОМЕР_5 та у розпорядженні командира військової частини. Рапорт позивача відповідачем отримано у перший раз 20.09.2023, в друге 24.10.2023 році, тобто до прийняття наказу про призупинення військової служби (20.12.2023 р.), що надавало відповідачу можливість розглянути рапорт позивача та звільнити у законний спосіб.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобілізований на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 під час загальної мобілізації через введення воєнного стану в Україні з 28.02.2022.

На даний час є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » стрелець ІНФОРМАЦІЯ_8.

18.08.2023 року, під час виконання обов`язків проходження військової служби в зоні ведення бойових дій, що пов`язані з захистом Батьківщини, героїчно загинув рідний брат позивача, військовослужбовець в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить сповіщення №26, сповіщення про смерть, свідоцтво про смерть, лікарське свідоцтво про смерть, у зв`язку із чим позивач подав рапорт на звільнення за сімейними обставинами (абзац 14 підпункту «г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України» «Про військовий обов`язок і військову службу»).

В якості додатків до рапорту було надано:

1. Нотаріально засвідчене Сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 про смерть ОСОБА_2 .

2. Нотаріально засвідчене Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 НОМЕР_6 .

3. Нотаріально засвідчену Довідку Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи про причину смерті ОСОБА_2 (до фоми №106-9 №2588/НЕ).

4. Копія Лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 №2588/НЕ.

5. Нотаріально засвідчене Свідоцтво про народження ОСОБА_2 , серї НОМЕР_7 , виданого 01.04.1992 року виконкомом Кіровської селищної ради Дніпровського району та області.

6. Нотаріально засвідчене Свідоцтво про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 , виданого 08.05.1986 року виконкомом Кіровської селищної ради Дніпровського району та області.

7. Нотаріально засвідчене Свідоцтво про укладання шлюбу батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Серії НОМЕР_9 .

8. Довідкe про склад сім`ї.

9. Копію військового квитка НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_1 .

10. Копію паспорту, коду РНОКПП на ім`я ОСОБА_9 .

Рапорт було отримано ВЧ 24.10.2023 року, про що свідчить відповідний штамп.

ВЧ направила позивачу шляхом електронного зв`язку відповідь на рапорт від 05.11.2023 року вих. №2038В, якою повідомлено, що для звільнення з військової служби необхідно надати документи про загибель рідного брата ОСОБА_2 завірені відповідним чином до діючого законодавства України, або надати оригінали вищезазначених документів. Також необхідно з`явитися у військову частину НОМЕР_1 для погодження рапорту на звільнення у прямого та безпосереднього начальника, підписання обхідного листа в якому зазначено структурні підрозділи, керівники яких мають засвідчити відсутність заборгованості перед ними при здачі посади.

У листі відповідач також повідомив, що на цей час позивач незаконно відсутній у військовій частині НОМЕР_1 та його дії підпадають під ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України "Самовільне залишення військової частини або місця служби", за яке передбачається покарання волі у вигляді позбавлення та тримання під вартою. Відносно позивача за наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2023 року № 603А проведено службове розслідування. Матеріали якого направлені до Територіального Управління Державного Бюро Розслідувань.

Крім того, позивач звернувся до відповідача із рапортом від 30.08.2023 року щодо надання йому направлення на лікування в стаціонарі у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

У позовній заяві позивач зазначив, що зазначений вище рапорт передав через свого побратима солдата в/ч НОМЕР_1 солдата ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_7 , який віддав рапорт особисто, але відповідне направлення позивач теж не отримав.

Так, разом із позовною заявою ОСОБА_1 надав до суду письмові пояснення ОСОБА_7 , в яких, мовою оригіналу зазначено:

«Я, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , солдат ІНФОРМАЦІЯ_11 в/ч НОМЕР_1 , підтверджую той факт, що 30.08.2023 року отримав від ОСОБА_1 рапорт про направлення його на лікування, який я передав особисто безпосередньому командиру роти ОСОБА_6 ».

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту від 20.09.2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо звільнення з військової служби за пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту від 30.08.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про направлення на лікування, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців -діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Турбота про збереження та зміщення здоров`я військовослужбовців - обов`язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обозів військової служби.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та на сьогоднішній день не скасований.

Згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду; виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).

Відповідно до пп.2 п.225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року (далі - Положення №1153/2008, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

- у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_11 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;

- у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;

- у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;

- у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.

Згідно п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Згідно з пп.б п.6.1 гл.6 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, направлення на медичний огляд проводиться військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Згідно зі ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 р.№170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.

Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Проаналізувавши наведені норми, суд звертає увагу, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.

Водночас, суд звертає увагу, що вищевказаними нормативно-правовими актами не встановлено чітких строків розгляду рапорту про звільнення з військової служби.

У силу положень ст.110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №551-ХIV; (далі за текстом Дисциплінарний статут) усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Згідно з ст.111 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.

За правилами ст.117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,-звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів а моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Наведені вище положення передбачають право подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.

Командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов`язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.

При цьому командир має приймати рішення та діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення за рапортом військовослужбовця.

Відносини з приводу розгляду звернень військовослужбовців додатково деталізовані нормами Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016р. №735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.01.2017р. за №94/29962; далі за текстом - Інструкція №735).

Згідно з п.1 розділу ІІІ Інструкції №735 посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов`язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об`єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з`ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Інструкції №735 рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

За правилами п.5 розділу ІІІ Інструкції №735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Як то згадано у п.7 розділу ІІІ Інструкції №735, відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №735 визначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.

Стосовно розгляду по суті рапорту військовослужбовця з приводу звільнення з військової служби під час дії правового режиму воєнного стану, повноважень на прийняття рішення по суті такого рапорту та виникнення обовязку письмового інформування зацікавленої особи про результати розгляду порушеного питання суд зауважує, що відповідно до п.п.2 п.225 Положення №1153/2008 розвязання цих питань віднесено або до виключної компетенції командира бригади (полку, корабля 1 рангу (або прирівняних до них за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України військових посадових осіб) стосовно військовослужбовців у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини), або до виключної компетенції командира корпусу чи командувача військ оперативного командування (або прирівняних до них за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України військових посадових осіб) стосовно військовослужбовців у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

Судом встановлено, 18.08.2023 року, під час виконання обов`язків проходження військової служби в зоні ведення бойових дій, що пов`язані з захистом Батьківщини, героїчно загинув рідний брат позивача, військовослужбовець в/ч НОМЕР_4 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить сповіщення №26, сповіщення про смерть, свідоцтво про смерть, лікарське свідоцтво про смерть, у зв`язку із чим ОСОБА_1 подав рапорт на звільнення за сімейними обставинами (абзац 14 підпункту «г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України» «Про військовий обов`язок і військову службу»).

В якості додатків до рапорту було надано:

1. Нотаріально засвідчене Сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 про смерть ОСОБА_2 .

2. Нотаріально засвідчене Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 НОМЕР_6 .

4. Копія Лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 №2588/НЕ.

7. Нотаріально засвідчене Свідоцтво про укладання шлюбу батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Серії НОМЕР_9 .

8. Довідкe про склад сім`ї.

9. Копію військового квитка НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_1 .

10. Копію паспорту, коду РНОКПП на ім`я ОСОБА_9 .

Рапорт було отримано ВЧ 24.10.2023 року, про що свідчить відповідний штамп.

ВЧ направила позивачу шляхом електронного зв`язку лист- відповідь на рапорт від 05.11.2023 року вих. №2038В, яким було повідомлено, що для звільнення з військової служби необхідно надати документи про загибель рідного брата ОСОБА_2 завірені відповідним чином до діючого законодавства України, або надати оригінали вищезазначених документів. Також необхідно з`явитися у військовій частині НОМЕР_1 для погодження рапорту на звільнення у прямого та безпосереднього начальника, підписання обхідного листа в якому зазначено структурні підрозділи, керівники яких мають засвідчити відсутність заборгованості перед ними при здачі посади.

Відповідно до абз.4 п.241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Враховуючи викладене, за результатом розгляду рапорту військовослужбовця приймається відповідне рішення.

Отримавши 24.10.2023 року рапорт про звільнення з лав Збройних Сил України, відповідач не розглянув та не прийняв відповідного рішення за результатами його розгляду.

Відповідачем також не надано доказів розгляду рапорту про звільнення з військової служби.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що рапорту від 30.08.2023 року позивача про направлення на лікування у стаціонар до стройовій частини військової частини НОМЕР_1 не надходило. Направлення на лікування військовою частиною військовослужбовця який не перебуває в частині не передбачене законодавством України.

Зазначені вище обставини, на які наголошує позивач, Військовою частиною НОМЕР_1 , як суб`єктом владних повноважень не спростовані, докази протилежного до суду не надані.

У відзиві на позов відповідач також зазначає, що позивач є особою, яка самовільно залишила ВЧ, оскільки вчинене ОСОБА_1 самовільне залишення частини має ознаки кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, командиром військової частини було надіслане повідомлення до Державного бюро розслідування та Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у військовій і оборонній сфері, якою відкрило кримінальне провадження, а також те, що військова служба позивача була призупинена.

Щодо відповідних аргументів відповідача суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України «Про військовий облік і військову службу», військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Згідно положень пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 144-3 Положення, звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

При цьому, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також прийняття наказу від 20.12.2023 року №442 відбулося пізніше, ніж отримання рапорту про звільнення та направлення рапорту про направлення на лікування.

Жодних інших обґрунтованих підстав для відмови у розгляді рапорту позивача про звільнення з військової служби, представником відповідача не зазначено, відповідних доказів наявності таких обставин не надано, матеріали справи таких також не містять.

За таких обставин, суд встановив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту від 20.09.2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо звільнення з військової служби за пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та щодо не розгляду рапорту від 30.08.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про направлення на лікування.

З огляду на встановлену бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом:

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт від 20.09.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо звільнення з військової служби за пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.

- зобов`язання Військової частини розглянути рапорт від 30.08.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про направлення на лікування та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.

При цьому у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 надати направлення на лікування слід відмовити, як такої, що заявлена передчасно, оскільки рапорт від 30.08.2023 року про направлення на лікування відповідачем не розглядався та будь-яке рішення за наслідками його розгляду прийнято не було.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.

Зважаючи на це та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду ним не були понесені судові витрати, відсутні підстави для стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту від 20.09.2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо звільнення з військової служби за пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 20.09.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо звільнення з військової служби за пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту від 30.08.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про направлення на лікування.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 30.08.2023 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про направлення на лікування та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання.

В іншій частині позовних вимог,- відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса