21 Aug 2024

Військовий квиток тільки через ВЛК? Ні. По заяві до ТЦК та СП. Бездіяльність щодо не видачі військового квитка – неправомірна, - рішення суду від 15 серпня 2024 року

Адвокат Валерій Макеєв

У даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

За встановлених судом обставин, відсутність належним чином оформленої відповіді за результатом розгляду поданої позивачем заяви та факт не видачі позивачу військового квитка, свідчить саме про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а не дії відповідача, у зв`язку з чим суд, керуючись положеннями статті 9 КАС України, вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача та вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність ТЦК та СП щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви чоловіка про надання відстрочки від призову під час мобілізації та видачі йому військового квитка від 24.01.2024 року

Для видачі військового облікового документа, позивач мав подати заяву про видачу військового квитка. При цьому, з огляду на те, що 24.01.2024 року позивач самостійно звернувся до ТЦК та СП з заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації, в якій, зокрема, просив видати йому військовий квиток, тому саме відповідач повинен розглянути подану заяву позивача та видати військовий квиток.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач не розглянув подану позивачем заяву та не надав позивачу жодної відповіді щодо порушеного у заяві питання.

В межах даної справи надається оцінка бездіяльності відповідача щодо не розгляду поданої позивачем 24.01.2024 року заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації та видачі йому військового квитка.

Повний текст рішення суду

Категорія справи № 420/11840/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.

Надіслано для оприлюднення: 16.08.2024. Зареєстровано: 17.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2024.

Номер судового провадження: П/420/11931/24

Державний герб України

Справа № 420/11840/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 17 квітня 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 військовий квиток;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Позивач зазначає, що він є громадянином України, є військовозобов`язаним, має матір, ОСОБА_2 , інваліда 2-групи, з якою мешкає та зареєстрований за однією адресою, здійснює нагляд та надає належну підтримку. 09.12.2022 року, позивач, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про отримання військового квитка, у зв`язку з досягненням граничного призивного віку, з трьома фотографіями 3*4, а також всіма необхідними документи, які передбачені законодавством, а саме: копією паспорта та ідентифікаційного коду, копією документа про освіту, приписне свідоцтво, тощо. У грудні 2022 року позивач пройшов ВЛК, зі слів працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 його визнано придатним до військової служби, але у зв`язку з наявністю матері інваліда 2 групи, не підлягає мобілізації в силу ч. 11 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Коли позивач хотів з`ясувати, коли йому видадуть військовий квиток, юрист ОСОБА_3 повідомив, що після закінчення війни.

31.01.2024 року звернувшись письмово до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою отримати військовий квиток та відмітки про відстрочку, жодної відповіді на своє звернення позивач не отримав. Звертаючись за телефоном НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу

роз`ясняють необхідність звертатись до юриста, ОСОБА_3 , тобто коло замкнулось.

Позивач вказує, що станом на момент звернення до суду, відсутні перепони у видачі позивачу військового квитка, також відсутня будь-яка реакція від відповідача. Також адвокат позивача ОСОБА_4 звертався до відповідача з адвокатським запитом щодо зазначення конкретних строків отримання військового квитка, причин його не надання, але його запит залишився без уваги та відповіді.

Вважаючи дії

ІНФОРМАЦІЯ_1 та неприйняття рішення про видачу військового квитка такими, що дискредитують Міністерство оборони, підривають авторитет Держави та довіру до органів, які здійснюють військовий облік, зводять нанівець реформи ініційовані Керівником Держави, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Процесуальні дії

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Копію ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року про відкриття провадження ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано до електронного кабінету та доставлена 24 квітня 2024 року о 01 год. 04 хв. що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою.

Відповідач відзив на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 15 серпня 2024 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином України, є військовозобов`язаним, має матір, ОСОБА_2 , інваліда 2-групи, що підтверджується копією свідоцтва про народження, копією довідки до акта огляду МСЕК № 882236.

Як вказує позивач, 09.12.2022 року, він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про отримання військового квитка, у зв`язку з досягненням граничного призивного віку, з трьома фотографіями 3*4, а також всіма необхідними документи, які передбачені законодавством, а саме: копією паспорта та ідентифікаційного коду, копією документа про освіту, приписне свідоцтво, тощо.

Також позивач зазначає, що у грудні 2022 року він пройшов ВЛК, зі слів працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 його визнано придатним до військової служби, але у зв`язку з наявністю матері інваліда 2 групи, він не підлягає мобілізації в силу ч. 11 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Коли позивач хотів з`ясувати, коли йому видадуть військовий квиток, юрист ОСОБА_3 повідомив, що після закінчення війни.

31.01.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації, в якій просив:

- надати ОСОБА_1 , відстрочку/звільнення від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю матері, яка є особою з інвалідністю II групи, та не має інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону її утримувати;

- належним чином оформити його військово-обліковий документ та проставити відповідну відмітку про наявність у мене права відстрочку / звільнення від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю матері, яка є особою з інвалідністю II групи, та не має інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону її утримувати;

- за результатом розгляду цієї заяви надати йому письмову відповідь у порядку та строки, визначені законодавством України.

До вказаної заяви позивачем було додано: нотаріально завірена копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданий Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 26.08.2009 року, та РНОКПП; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 02.06.1993 року; нотаріально завірена копія паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 06.04.2004 року, та РНОКПП; копія довідки до акту огляду медико-соціальною комісією серії 12ААГ № 882236 від 20.12.2023 року; довідка про склад сім`ї від 15.01.2024р.; довідка про зареєстрованих у житловому/приміщенні будинку осіб №СЗ-11456-ф/о.

Відповіді на зазначену заяву позивач не отримав, військовий квиток позивачу не видали.

Вважаючи дії

Джерела права та висновки суду

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено воєнний стан на території України з 24.02.2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону № 2232-XII.

У відповідності до частини першої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно частини третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Так, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 (далі - Порядок № 1487, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 3 Додатку № 2 до Порядку № 1487 (Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно п.20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

для резервістів - військовий квиток.

Відповідно до п.21 Порядку №1487 взяття громадян, які прибули з тимчасово окупованих територій України, на персонально-первинний та персональний військовий облік здійснюється після взяття таких осіб на облік внутрішньо переміщених осіб та на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів за місцем фактичного проживання.

Так, згідно пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Відповідно до положень пункту 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

З аналізу вказаних норм слідує, що взяття на військовий облік або виключення з військового обліку військовозобов`язаних може мати місце лише за умови наявності в особи паспорта громадянина України та одного з військово-облікових документів, передбачених п.20 Порядку №1487, а саме: військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Порядок виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, затверджено Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. №610, пунктом 1 якого передбачено, що тимчасове посвідчення військовозобов`язаного (далі- тимчасове посвідчення) є документом, що посвідчує особу військовозобов`язаного, який перебуває у запасі осіб офіцерського складу або осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовозобов`язаний), та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Згідно п.3 Порядку №610 тимчасове посвідчення видається військовозобов`язаним, які: взяті на військовий облік військовозобов`язаних та яким присвоєно первинні військові звання офіцерського складу запасу (до надходження їх особових справ); втратили військові квитки (до їх отримання); не проходили військову службу (навчальні збори) та не мають військово-облікової спеціальності; визнані призовними комісіями непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час до військової служби за станом здоров`я (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду); прибули з місць позбавлення волі.

Відповідно до п.6 Порядку №610 видача і знищення тимчасових посвідчень проводяться у порядку, встановленому для військових квитків, що визначається Міністерством оборони України, Службою безпеки України та Службою зовнішньої розвідки України відповідно.

Суд зауважує, що порядок видачі, зберігання та знищення військових квитків врегульовано Порядком видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 10.04.2017 № 206 (далі - Порядок).

Відповідно до ст.1 розділу І Порядку військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку Районні (міські) військові комісаріати (далі - Р(М)ВК) видають військові квитки під час призову або прийняття громадян на військову службу, зарахування в запас, зарахування до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку за станом здоров`я, поновлення військового квитка у разі його втрати або пошкодження.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку видача військових квитків військовозобов`язаним проводиться Р(М)ВК за місцем їх перебування на військовому обліку на підставі заяви про видачу військового квитка. Військові квитки видаються під особистий підпис у відомості видачі військових квитків (тимчасових посвідчень) Р(М)ВК. Військові квитки видаються під особистий підпис у відомості видачі військових квитків (тимчасових посвідчень) Р(М)ВК.

Відтак, аналіз вищезазначених норм, зокрема Порядку та Положення про військовий квиток, свідчить про те, що для видачі військового облікового документа, позивач мав подати заяву про видачу військового квитка. При цьому, з огляду на те, що 24.01.2024 року позивач самостійно звернувся до

ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації, в якій, зокрема, просив видати йому військовий квиток, тому саме відповідач повинен розглянути подану заяву позивача та видати військовий квиток.

Суд наголошує, що умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб`єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

У свою чергу, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлює одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, неможливість використовувати військовий квиток є надмірним тягарем для позивача в період дії воєнного стану.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом, будь-якого письмового рішення, прийнятого відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.01.2024 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації та видачі йому військового квитка, матеріали справи не містять та відповідачем до суду не надано.

Водночас, суд зауважує, що у відповідача, як суб`єкта до повноважень якого належить вирішення питання щодо видачі позивачу військового квитка та можливості надання йому відстрочки від призову під час мобілізації звільнення позивача з військової служби, наявний обов`язок прийняття рішення, за наслідком розгляду відповідної заяви позивача.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

За встановлених судом обставин, відсутність належним чином оформленої відповіді за результатом розгляду поданої позивачем заяви та факт не видачі позивачу військового квитка, свідчить саме про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а не дії відповідача, у зв`язку з чим суд, керуючись положеннями статті 9 КАС України, вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача та вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову під час мобілізації та видачі йому військового квитка від 24.01.2024 року, з наведених вище підстав.

При вирішенні позовних вимог про зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 військовий квиток, суд виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 року у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Під дискреційним повноваженням розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 2статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, згідно з частиною 4статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Як зазначалось вище, розгляд заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації та видачу військового квитка відбувається за встановленою процедурою, з урахуванням, зокрема, вимог Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 10.04.2017 року № 206.

Оскільки відповідач не розглянув заяву позивача від 24.01.2024 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації та видачу йому військового квитка та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд, з урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, в контексті спірних правовідносин може лише зобов`язати відповідача розглянути зазначену заяву позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно із частиною першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено частково, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.01.2024 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації та видачу йому військового квитка.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2024 року про надання відстрочки від призову під час мобілізації та видачу йому військового квитка та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять тисяч двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя С.О. Cтефанов