Вінницький апеляційний суд задовольнив заяву про оголошення військового померлим на підставі показів свідків

Категорія справи № 127/11048/24: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Надіслано судом: 18.09.2025. Зареєстровано: 19.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2025.

Дата набрання законної сили: 16.09.2025

Номер судового провадження: 22-ц/801/1663/2025

Державний герб України

Справа № 127/11048/24

Провадження № 22-ц/801/1663/2025

Категорія: 91

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 рокуСправа № 127/11048/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та малолітнього сина ОСОБА_2 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства Оборони України, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оголошення фізичної особи померлою,

за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та малолітнього сина ОСОБА_2 , поданою її представником адвокатом Левченком Артемом Олександровичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 20 травня 2025 року у м. Вінниці суддею цього суду Бессараб Н.М., дата складання повного тексту рішення суду 30 травня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 до суду надійшла заява  ОСОБА_1 ,яка дієу своїхінтересах тамалолітнього сина ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлою, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , у шлюбі з яким народився син ОСОБА_2 .

Батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102- IX, на всій території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на теперішній час продовжено.

З 17.05.2023 року ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема штурмова бригада). Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2023 року № 6010 солдат ОСОБА_4 з 20.07.2023 року зник безвісті захищаючи територіальну цільність та державний суверенітет України поблизу н.п. Бахмут Донецької області.

24.07.2023 року командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ № 1305 «Про призначення службового розслідування», яким доручив провести службове розслідування за фактом зникнення водія-електрика 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 . Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2023 року № 599 «Про результати службового розслідування», розслідуванням було встановлено: «приблизно о 10 год 00 хв. 20.07.2023 року група бійців під керівництвом ОСОБА_6 вирушила з позиції "Мокрий" до позиції "Острів". По дорозі до позиції "Острів", приблизно о 10 год. 10 хв. по ним був відкритий вогонь з танку, солдат ОСОБА_6 скомандував усім зайняти укриття. Коли вогонь припинився вони малими групами почали просуватись далі. Прибувши на позицію "Острів" старший групи солдат ОСОБА_6 почав перевірку особового складу, в результаті якої була виявлена відсутність солдата ОСОБА_4 . Про це солдат ОСОБА_6 відразу доповів по рації черговому офіцеру в зоні відповідальності військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_7 . Молодший сержант ОСОБА_7 надав наказ пошуковій групі висунутись по маршруту солдата ОСОБА_6 на пошуки зниклого солдата ОСОБА_4 . Висунувшись по маршруту пошукова група солдата ОСОБА_4 не знайшла, про що старший групи солдат ОСОБА_6 доповів молодшому сержанту ОСОБА_7 . Пошуки власними зусиллями результату не дали».

25.07.2023 року заступником начальника слідчого відділення Відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Щербатим А.В. порушено кримінальне провадження № 12023020020000672 за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).

Згідно із витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20230829-1813, виданого МВС України 29.08.2023 року, ОСОБА_4 рахується зниклим безвісти за особливих обставин (на території бойових дій/під час воєнних дій).

У довідці військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2023 року №12428/1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України зазначено, що солдат ОСОБА_4 загиблий (померлий). Згідно із рапортом заступника начальника штабу НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , доведено командиру, що під час оборонних дій вздовж каналу Сіверський Донець - Донбас на ВП «Острів» солдат ОСОБА_4 ( НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , водій - електрик 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону, потрапив під обстріл з танку противника і отримав поранення несумісне з життям. Тіло загиблого було знищено снарядом противника.

18.03.2024 року у відповіді на адвокатський запит Департаментом військової контррозвідки Служби безпеки України, зазначено, що за результатами опрацювання згідно з наявними даними ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 10 год. 11 хв. під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександро-Шультине Донецької області солдат ОСОБА_4 потрапив під обстріл танку противника і отримав поранення, несумісні з життям. Залишки тіла загиблого евакуювати не було можливостей через інтенсивність бойових дій та щільності вогневого ураження противника.

У відповіді на адвокатський запит Об`єднаний центр з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України від 11.03.2024 року повідомлено, що інформація, яка підтверджує утримання в полоні військовослужбовця ОСОБА_4 в центрі відсутня.

Заявник зазначила, що оголошення померлим ОСОБА_4 необхідно їй для отримання свідоцтва про його смерть, отримання державної допомоги членам сім`ї загиблих захисників України та оформлення спадщини, яка залишилась після його смерті. Вказані обставини стали підставою для звернення заявниці до суду із заявою про оголошення особи померлою.

На підставі викладеного, заявник просила суд оголосити ОСОБА_4 померлим віддня йоговірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 підчас виконаннябойового завданняіз забезпеченняздійснення заходівз національноїбезпеки іоборони,відсічі істримування збройноїагресії російськоїфедерації підчас воєннихдій натериторії України.Датою смерті ОСОБА_4 вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 ,а місцемсмерті вважатим.Бахмут,Донецької області,Україна.

20.05.2025 року рішенням Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті у задоволенні заяви  ОСОБА_1  про оголошення фізичноїособи померлою відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням,  ОСОБА_1 ,через свогопредставника -адвоката ЛевченкаА.О., подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог вищезгаданої заяви, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат ЛевченкоА.О. зазначає, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано достовірні та узгоджені між собою показання свідків, які є військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, які надавали свідчення про обставини загибелі  ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також скаржник наголошує, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою ряд важливих доказів, які у своїй сукупності підтверджуються смерть  ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не лише його зникнення безвісти.

Крім того, представник заявника не погоджується із посиланням суду першої інстанції на те, що територія Костянтинівської міської територіальної громади Донецької області не є окупованою територією, тому державою можуть вживатися відповідні заходи з метою отримання достовірної інформації щодо місцезнаходження зниклих безвісти осіб, оскільки наявні в матеріалах справи докази прямо засвідчують, що обставини загибелі ОСОБА_4 мали місце саме під час бойового зіткнення з використанням важкої техніки противника, наслідком чого стало знищення тіла ОСОБА_4 та відсутність можливості його евакуації та ідентифікації.

Між тим, скаржник наголошує, що висновки суду першої інстанції про те, що докази на підтвердження ймовірної смерті ОСОБА_4 різняться між собою, ґрунтуються на припущеннях.

На адресу апеляційного суду від заінтересованої особи ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

В заперечення проти апеляційної скарги вона зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції досить детально описує показання кожного з перелічених свідків та в мотивувальній частині рішення надає їм ґрунтовний аналіз в сукупності з іншими доказами.

Крім того,  ОСОБА_3 вважає, що наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать саме про те, що ОСОБА_4 пропав безвісти під час виконання бойового завдання та жодним чином не підтверджують факт його загибелі внаслідок обстрілу з танка.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити зтаких підстав.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 22.04.2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , актовий запис № 691 (т. 1 а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_5 в сторін народилась дитина - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 6).

Заявник ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_2 , що підтверджується довідками Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 09.10.2021 року та від 06.12.2023 року (т. 1 а.с 49-50).

Батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 10.04.2024 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 10.04.2024 року (т. 1 а.с. 53-54).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (т. 1 а.с. 55).

Згідно з витягом із наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 467-РС від 20.04.2023 року, солдата ОСОБА_4 стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_8 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , (т. 1 а.с. 9).

Відповідно до витягу з наказу № 200 командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2023 року солдата ОСОБА_4 , призначеного наказом Командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2023 року №134-РС на посаду сержанта резерву 51 запасної роти, який прибув із військової частини НОМЕР_8 , з 17.05.2023 року зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення і вважати таким, що з 17.05.2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (т. 1 а.с. 10).

17.05.2023 року наказом № 200 з ОСОБА_4 зарахований до військової частини НОМЕР_1 , що узгоджується із останнім записом у військовому квитку серії НОМЕР_9 ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 7-8).

Згідно із витягом з наказу командира № 231 від 11.06.2023 року військової частини НОМЕР_1 вважати такими, що вибули до складу сил та засобів, які залучаються та приймають безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у складі тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_6 », з метою виконання службових (бойових, спеціальних) завдань з 12.06.2023 року: солдат ОСОБА_4 водій-електрик 2 мінометний взвод 2 мінометна батарея 1 механізований батальйон (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2023 року № 6010, яке адресоване ОСОБА_1 , солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 вірний Військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, зник безвісті поблизу н.п. Бахмут Донецької області 20.07.2023 року (т. 1 а.с. 12).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1305 від 24.07.2023 року наказано провести службове розслідування за фактом зникнення водія-електрика 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 13).

З рапорту заступника начальника штабу  НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 вбачається, що під час оборонних дій вздовж каналу СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ-ДОНБАС на ВП «Острів» солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , водій-електрик 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону потрапив під обстріл з танку противника і отримав поранення несумісні з життям. Тіло загиблого було знищено снарядом противника. Залишки тіла загиблого було евакуйовано в медичний заклад міста Костянтинівка Краматорського району Донецької області, але встановити особу наразі неможливо. (т. 2 а.с. 8).

Із матеріалів службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2023 року № 1305 вказано такі обставини і факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування (т. 2 а.с. 10-24).

Згідно із витягом з журналу Бойових дій від 20.07.2023 року під час оборонних дій вздовж каналу СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ - ДОНБАС, на ВП «ОСТРІВ» 3МР, солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , водій-електрик 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 МБ, потрапив під обстріл з танку противника. Втрати особового складу: безвісті зниклі - 1 військовослужбовець, був виявлений відсутнім солдат ОСОБА_4 .

З пояснень молодшого сержанта ОСОБА_7 стало відомо, що 20.07.2023 року він виконував обов`язки чергового офіцера в зоні відповідальності у в/ч НОМЕР_10 . Приблизно о 10 год. 20 хв. по рації до молодшого сержанта ОСОБА_7 звернувся командир однієї з груп солдат ОСОБА_6 і доповів, що під час руху на позицію «Острів», внаслідок обстрілу з танку противника, зник солдат ОСОБА_4 . Пошуки власними силами результату не дали. Приблизно о 10 год. 25 хв. 20.07.2023 року він дав команду пошуковій групі пройти по маршруту руху групи солдата ОСОБА_6 з метою пошуку солдата ОСОБА_4 . Висунувшись по маршруту пошукова група солдата ОСОБА_4 не знайшла.

З пояснень солдата ОСОБА_6 стало відомо, що приблизно о 10:00 год. 20.07.2023 року група бійців під його керівництвом вирушила з позиції Мокрий до позиції Острів. По дорозі до позиції Острів, приблизно о 10 год. 10 хв. по ним був відкритий вогонь з танку, солдат ОСОБА_6 скомандував усім зайняти укриття. Коли вогонь припинився вони малими групами почали просуватись далі. Прибувши на позицію Острів, солдат ОСОБА_6 почав перевірку особового складу, в результаті якої була виявлена відсутність солдата ОСОБА_4 . Про це солдат ОСОБА_6 відразу доповів по рації черговому офіцеру в зоні відповідальності в/ч НОМЕР_10 молодшому сержанту ОСОБА_7 . Пошуки власними зусиллями результату не дали.

З пояснень солдата ОСОБА_12 стало відомо, що 20.07.2023 року о 10 год. 00 хв. група бійців вирушила з позиції Мокрий до позиції Острів. По дорозі до позиції Острів, приблизно о 10 год. 10 хв. по ним був відкритий вогонь з танку, солдат ОСОБА_6 скомандував усім зайняти укриття. Коли вогонь припинився група почала просуватись далі. Прибувши на позицію Острів, солдат ОСОБА_6 почав перевірку особового складу, в результаті якої була виявлена відсутність солдата ОСОБА_4 . Про це солдат ОСОБА_6 відразу доповів по рації черговому офіцеру в зоні відповідальності і в/ч НОМЕР_10 молодшому сержанту ОСОБА_7 . Пошуки власними зусиллями результату не дали.

Виходячи із вищевикладеного, запропоновано наступне: службове розслідування вважати завершеним. По солдату ОСОБА_4 провести експертизу по встановленню особи.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12023020020000672 від 25.07.2023 року вбачається, що до ВП №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області звернулась ОСОБА_1 , яка просить прийняти міри по розшуку її чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Бахмут, Донецької області та з 19.07.2023 року по теперішній час не виходить на зв`язок (т. 1 а.с. 16).

Згідно із витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20230829-1813, виданого МВС України 29.08.2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рахується зниклим безвісти за особливих обставин (на території бойових дій/під час воєнних дій) (т. 1 а.с. 17-18).

У довідці військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2023 року №12428/1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України зазначено, що загиблий (померлий) солдат ОСОБА_4 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Костянтинівській міській територіальній громаді, Краматорського району, Донецької області (т. 1 а.с. 19).

Відповідно до відмови у проведенні державної реєстрації смерті № 102-28-28-24 від 12.01.2024 року, виданої Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці ЦМУ МЮ (м. Київ), у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та видачі свідоцтва про смерть відмовлено, оскільки аналіз документів, наданих заявником ОСОБА_1 , свідчить, що заявником для підтвердження факту смерті ОСОБА_4 пред`явлено документи, які не є підставою для державної реєстрації смерті і не відповідають передбаченим для цього умовам (т. 1 а.с. 20).

З листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 11.03.2024 року вбачається, що Об`єднаний центр створює і веде облік оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, та незаконно позбавлених волі осіб, здійснює координацію заходів щодо звільнення таких категорій осіб. Інформація щодо факту зникнення військовослужбовця ОСОБА_4 облікована та врахована в діяльності Об`єднаного центру. Інформація, яка підтверджує утримання в полоні військовослужбовця ОСОБА_4 в Об`єднаному центрі відсутня. Об`єднаний центр продовжує здійснювати послідовну взаємодію з органами державної влади в рамках координації пошуку, звільнення військовополонених, в т.ч. зниклого військовослужбовця ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 37).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2024 року № 3440 «Про призначення службового розслідування» за фактом зникнення солдата ОСОБА_4 , що перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_11 , проведено службове розслідування, під час якого встановлено наступне ( т. 2 а.с. 25-48).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №3870 від 23.09.2024 року «Про призначення службового розслідування» наказано провести службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли зникненню безвісти військовослужбовця, що перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 20.07.2023 року під час виконання бойового завдання, а також встановлення ступеня вини посадових осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною зникнення безвісти військовослужбовця.

В ході вказаного службового розслідування було уточнено, що молодший сержант ОСОБА_13 та солдат ОСОБА_14 бачили тіло солдата ОСОБА_4 , який отримав поранення несумісні з життям. Група евакуації, яка прибула на місце, де знаходилось тіло солдата ОСОБА_4 , виявила множинні вирви від ворожих снарядів на місці, де останній раз бачили тіло солдата ОСОБА_4

18.03.2024 року Департамент військової контррозвідки Служби безпеки України у відповідь на адвокатський запит повідомив, що згідно з наявними даними 20.07.2023 року близько 10 год. 11 хв. під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександро-Шультине Донецької області солдат ОСОБА_4 потрапив під обстріл танку противника і отримав поранення, несумісні з життям. Залишки тіла загиблого евакуювати не було можливостей через інтенсивність бойових дій та щільність вогневого ураження противника. Враховуючи викладене, з 20.07.2023 року солдат ОСОБА_4 вважається зниклим безвісти. Інформацією щодо можливого перебування солдата ОСОБА_4 у полоні не володіють.

Відповідно до виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, виданої ДП «Український національний центр розбудови миру» Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України інформація про підтвердження про перебування у полоні від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста та з інших відкритих джерел щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутня (т.1 а.с. 196).

З оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що свідок ОСОБА_15 , який є військовослужбовцем, в судовому засіданні пояснив, що всередині липня 2023 року ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання отримав поранення несумісні з життям, тіло ОСОБА_4 лежало у вирві, було видно лише його верхню частину тіла, він особисто доповідав про загибель ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_13 , який є військовослужбовцем, в судовому засіданні пояснив, що у липні 2023 року група з 6 чоловік отримала завдання заводити групи підсилення та евакуація 200-их та 300-их. Майже добу були обстріли з танків. Спочатку вони були на завданні з середини дня і приблизно до 19:30 год., а пізніше приблизно о 24:00 год. ОСОБА_4 знову пішов на завдання і не повернувся. Свідок ОСОБА_13 пояснив, що бачив тіло ОСОБА_4 , яке лежало в неприродній позі, з суттєвими ушкодженнями внутрішніх органів.

Свідок ОСОБА_14 , який є військовослужбовцем, в судовому засіданні пояснив, що 19.07.2023 року в нічний час ОСОБА_4 заводив групу на позицію. 20.07.2023 року об 06:00 год. він побачив ОСОБА_4 без ознак життя, його тіло лежало на землі, обличчям догори, все тіло було посічене осколками, шкіра на його обличчі була як в трупа, синього кольору. ОСОБА_4 він упізнав по унікальному шоломі та по американському білому шевроні. В той день постійно були обстріли з танків, тому він, забравши рацію ОСОБА_4 , повернувся на ротний вогневий пункт і повідомив у якому місці він знайшов ОСОБА_4 .

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали двох службових розслідувань щодо причин та обставин зникнення військовослужбовця ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання та надані в судовому засіданні пояснення свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 різняться між собою, не містять чітких даних щодо місця, часу, обставин ймовірної загибелі ОСОБА_4 .

Суд зауважив, що згідно із наказом Мінрозвитку від28.02.2025року №376 на території Костянтинівської міської територіальної громади Донецької області, до якої належить с. Олександро-Шультине, бойові дії завершилися 21.06.2023 року, тобто до того, як зник безвісти на цій території солдат ОСОБА_4 . Територія Костянтинівської міської територіальної громади Донецької області не є окупованою територією.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б давали суду підстави припустити загибель ОСОБА_4 та на можливість звернення до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою до спливу двох років з моменту закінчення активних бойових дій.

За таких обставин, суд вважав, що заява ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_4 померлим не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі №607/1612/23(провадження №61-6323св23).

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерупротягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та«з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України).

Район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Бойові дії це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22зроблено висновок, що «…шість місяців, які визначені в реченні другому частини другоїстатті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (даліНаказ № 309).

У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другоїстатті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій -правовій визначеності».

«…Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.»

Як вбачається з матеріалів справи  ОСОБА_1  звернулася до суду із заявою про оголошення її чоловіка ОСОБА_4 загиблим в районі виконання бойових (спеціальних) завдань, під час виконання бойового завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України. Визначаючи мету звернення до суду, заявниця вказала, що рішення суду їй необхідне для отримання виплат, передбачених законодавством, а також для оформлення спадщини.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання апеляційного суду, заявницею було надано докази, які з достатньою вірогідністю підтверджують загибель ОСОБА_4 у районі воєнних (бойових) дій  ІНФОРМАЦІЯ_4 , а висновки суду першої інстанції про те, що матеріали справи та надані в судовому засіданні пояснення свідків різняться між собою та не містять чітких даних щодо місця, часу, обставин ймовірної загибелі ОСОБА_4 , не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Висновок суду першої інстанції про те, що з наданих документів неможливо достовірно встановити факт смерті ОСОБА_4 є безпідставним, оскільки оголошення громадянина померлим можливе у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, і відповідно встановлення факту смерті не входить до предмету доказування у цій справі.

Так, за результатами службових розслідувань, про які згадано вище, беззаперечно встановлено, що 20.07.2023 року в зоні бойових дій внаслідок обстрілу з танку противника зник солдат ОСОБА_4 . Також молодший сержант ОСОБА_13 та солдат ОСОБА_14 бачили тіло солдата ОСОБА_4 , який отримав поранення несумісні з життям.

Крім того, в матеріалах справи міститься чимало доказів, які узгоджуються із тим, що солдат ОСОБА_4 потрапив під обстріл танку противника і отримав поранення, несумісні з життям, зокрема рапорт заступника начальника штабу  НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 , а також відповідь Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України від 18.03.2024 року.

До того ж, усі свідки, які були заслухані в суді першої інстанції, заявили, що  ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання отримав поранення несумісні з життям та всі вони бачили його мертвим.

При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що свідки абсолютно по-різному описували побачене тіло солдата ОСОБА_4 та, що на уточнюючі запитання суду щодо характеру тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та чи перевіряли вони особисто чи був живий ОСОБА_4 , свідки не могли надати однозначну відповідь, апеляційний суд вважає безпідставними, враховуючи, що події мали місце на території, де знаходилися сили противника та фактично велися бойові дії, а тому такі суперечності не можуть давати безумовні підстави вважати, що вказані в сукупності пояснення достеменно не свідчать про те, що солдат ОСОБА_4 загинув.

Заявник  ОСОБА_1  звернулася до суду із заявою 01.04.2024 року, а тому на момент звернення до суду з такою заявою сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, відтак з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22, оцінивши встановлені в цій справі обставини, враховуючи мету звернення заявника, апеляційний суд доходить висновку, що подана  ОСОБА_1 заява про оголошення особи померлою підлягає задоволенню та  ОСОБА_1  необхідно оголосити померлим з дня його вірогідної смерті  ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Оскільки відповідно до офіційного сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2023 року № 6010, яке адресоване ОСОБА_1 , солдат ОСОБА_4 20.07.2023 року зник безвісті поблизу населеного пункту Бахмут, Донецької області, а тому місцем смерті ОСОБА_4 належить вважати саме такий населений пункт.

Крім того, колегія суддів зауважує, що законом встановлений правовий запобіжник порушення будь-яких прав особи, оголошеної судом померлою, оскільки відповідно до статті 48 ЦК України, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Також частиною другою статті 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, що, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, неправильно застосував норми права, які підлягають застосуванню, дійшовши помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви  ОСОБА_1 , що у відповідності до положень статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення вказаної заяви.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Однак, у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються (ч.7 ст. 294 ЦПК).

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та малолітнього сина ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Левченком Артемом Олександровичем, задовольнити.

Рішення Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від20травня 2025року скасувати та ухвалити нове.

Заяву ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та малолітнього сина ОСОБА_2 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства Оборони України, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.

Оголосити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, уродженця м. Вінниці, Української РСР, РНОКПП НОМЕР_4 , померлим від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 під час виконання бойового завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України. Датою смерті ОСОБА_4 вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 , а місцем смерті вважати місто Бахмут, Донецька область, Україна.

Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

О. С. Панасюк