4 Oct 2025

Вінницький окружний адміністративний суд (29.09.25) визнав протиправними дії ТЦК та СП щодо внесення відомостей відносно чоловіка до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття на військовий облік та зобовязав Т

Адвокат Валерій Макеєв

Мотиви суду:

Постанова ВЛК від 06.04.2022, згідно з якою позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, є чинною та була прийнята відповідно до діючого на той час Положення № 402, яке не передбачало затвердження регіональною ВЛК. Таким чином, процедура виключення з військового обліку завершена у повній відповідності до чинного на той момент законодавства.

Посилання ТЦК на необхідність нового огляду є безпідставним і юридично необґрунтованим, оскільки така вимога суперечить нормам Положення №402.

Суд також наголошує на неприпустимості зворотної дії нормативно-правових актів. Так, зміни до Положення №402, внесені Наказом МО №490 від 18.08.2023, зокрема щодо обов`язкового затвердження постанов ВЛК регіональними комісіями, не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності. Це прямо заборонено ст. 58 Конституції України, яка гарантує незворотність дії в часі законів, що погіршують становище особи. Конституційний Суд України (рішення №1-зп/1997, №5-р/2018) наголосив, що нові обов`язки не можуть покладатися на особу заднім числом, а стабільність правовідносин є складовою верховенства права.

У зв`язку з тим, що позивача вже було правомірно виключено з військового обліку на підставі постанови ВЛК, запис у Реєстрі призовників має бути приведений у відповідність на підставі цієї постанови без потреби у додаткових діях або повторному огляді.

Категорія справи № 120/2401/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

Надіслано судом: 29.09.2025. Зареєстровано: 30.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2025.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 вересня 2025 р. Справа № 120/2401/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у постановці ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних (запис в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів датований 13.05.2022).

Ухвалою від 28.02.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що довідка ВЛК від 26.04.2022 №50/4401, якою позивача визнано непридатним, не була затверджена ВЛК регіону у п`ятиденний строк, як це передбачено Наказом МО №490 від 18.08.2023 року. Позивач після прийняття рішення про виключення його з військового обліку року не з`являвся особисто до ТЦК та СП для завершення процедури виключення, адже згідно з Порядком №1487, виключення з військового обліку можливе тільки за особистої присутності військовозобов`язаного в ТЦК та СП. Відповідач зауважує, що після внесення змін до Положення №402 ВЛК ТЦК та СП зобов`язані подавати постанови про непридатність на затвердження ВЛК регіону.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, 26.04.2022 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 74а Графи ІІ Розкладу хвороб до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби), затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України» , що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 09.07.2020 № 41/7.

Позивач отримав примірник висновку ВЛК, однак у військовому квитку відповідний запис про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та запис про зняття з військового обліку військовозобов`язаних не було здійснено.

23.08.2024 позивач звернувся звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням поставити в його військовий квиток відмітку про виключення з військового обліку, однак отримав відмову. Не погоджуючись із вказанаю відмовою позивач звернувся до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі №120/14452/25 у задоволені позову відмовлено. У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач о 11:11 13.05.2022 р. поставлений на військовий облік та у відомостях міститься інформація про надання відстрочки до 30.06.2025 року.

Водночас, як зазначає позивач, при зверненні до суду із позовною заявою станом на 22.08.2024 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів була інформація про непридатність та виключення з військового обліку.

Не погоджуючись із протипарвними діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 3 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У розумінні ст.1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Ст. 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Положеннями абз. 1-5 ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII передбачено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Приписами п. 11 ст. 38 згаданого вище Закону №2232-XII визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Відповідно до п. 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Водночас, відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністерства оборони України затверджено Положення № 402 (далі Положення №402, в редакції, чинній на час видачі довідки ВЛК про непридатність позивача до військової служби).

Згідно з абз. 1 п. 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Так, приписами абзацу 2 підпункту "б" пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ згаданого вище Положення передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова такого змісту: "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням військово-лікарської комісії ОСОБА_1 від 26.04.2022 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку.

Положеннями ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено підстави виключення з військового обліку.

Так, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

На час виключення позивача з військового обліку був чинним Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 (далі - Порядок № 921).

Відповідно до п. 56 Порядку № 921 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у випадках, передбачених законодавством. Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

В подальшому Порядок № 921 втратив чинність у зв`язку з прийняттям Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Таким чином, визначена Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" підстава для виключення позивача з військового обліку, а саме визнання його непридатним до військової служби ВЛК, була дотримана.

Постанова ВЛК ОСОБА_1 від 06.04.2022 є дійсною. Водночас відповідач наполягає, що, у зв`язку з внесенням змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України щодо необхідності затвердження постанов ВЛК ТЦК та СП про непридатність військовозобов`язаних до військової служби ВЛК регіону, не пізніше 5-денного строку після закінчення медичного огляду позивачеві необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду з метою поновлення висновку ВЛК для подальшого затвердження ВЛК регіону в порядку, визначеному Положенням №402 (зі змінами) та внесення актуальної інформації щодо придатності до військової служби до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд критично оцінює такі аргументи відповідача, з огляду на наступне.

Посилання відповідача на необхідність нового огляду є безпідставним і юридично необґрунтованим, оскільки така вимога суперечить нормам Положення №402.

Відмова у внесенні таких змін на підставі того, що постанова не була затверджена згідно нових вимог, є неприпустимою ретроактивною вимогою, що суперечить Конституції, та створює недопустиме обмеження прав позивача, яке не передбачено чинним законодавством на момент виникнення первинних правовідносин.

Крім того, посилання відповідача на необхідність особистої присутності позивача для вирішення питання про виключення з військового обліку суперечить положенням п. 81 Порядку №1487, за змістом якого особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Відтак, приймаючи до уваги наведене, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно внесено дані відносно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а тому з метою поновлення прав позивач суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача шляхом зазначення статусу військового обліку "Виключений з військового обліку".

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 968,96 грн.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., представником позивача подано до суду: Договір про надання правової допомоги №24/09/24/1 від 24.09.2024, Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №24/09/24/1 від 24.09.2024 від 22.10.2024, Додаток №3 до Договору про надання правової допомоги №24/09/24/1 від 21.02.2025.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

В той же час, суд вважає, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та позицію відповідача про їх неспівмірність, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів (в рівних частинах) на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей відносно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття на військовий облік 13.05.2022.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2000 (дві тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Повний текст рішення складено 29.09.2025.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна