ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД (Постанова 21.11.25) Постановив, що відсутність у викладача коледжу ( із зайнятістю на 0,75 ставки) вченого звання та/або наукового ступеня не є підставою для позбавлення його права на відстрочку від призову під ча

До Уваги викладачів, педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що є його основним місцем роботи на 0,75 ставки – маєте законне право на відстрочку, навіть якщо Ви не проффессорJ

Повний текст Постанови

Категорія справи № 500/2067/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 21.11.2025. Зареєстровано: 22.11.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2025.

Дата набрання законної сили: 21.11.2025

Номер судового провадження: А/857/21759/24

Державний герб України

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2025 року Львів     Справа № 500/2067/24     пров. № А/857/21759/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Пліша М.А.,

суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року (головуючий суддя Подлісна І.М., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він написав заяву про надання відстрочки на підставі ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки з усіма підтверджуючими документами, яка була зареєстрована 14.03.2024 року за вх. №5767.

На підтвердження права на відстрочку Позивачем було надано довідку №44 від 19.12.2023 року про те, що ОСОБА_1 , працює у Приватному фаховому навчальному закладі «Медичний коледж» на посаді «викладач закладу фахової передвищої освіти», на 0,75 ставки з 01.09.2022 року по теперішній час, згідно наказу від 30.08.2022 року №188-к/тр.

Також на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було надіслано лист від Приватного фахового навчального закладу «Медичний коледж» №38 від 15.03.2024 року про те, що ОСОБА_1 дійсно має право на відстрочку від мобілізації та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу. 19 березня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні відстрочки.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову в наданні відстрочки від призову від 19.03.2024 року № 4536 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 23 вище зазначеного Закону, під час особливого періоду не підлягають призову наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови, що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, з урахуванням висновків суду в даному рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Зокрема апелянт вказує на те, що відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 23 вище зазначеного Закону, під час особливого періоду не підлягають призову наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови, що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Оскільки, позивач не надав підтвердження наявності ступеню вченого звання та/або наукового ступеню відповідно до абз. 3 ч. 3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», то ІНФОРМАЦІЯ_4 не встановлено законних підстав для оформлення відстрочки, відповідно спірне рішення з цих підстав є правомірним та не підлягає скасуванню.

Крім того апелянт зазначає, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.03.2024 року №81 Позивач призваний на військову службу під час мобілізації.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 14 березня 2024 року, ОСОБА_1 , перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) пройшов військово-лікарську комісію, про що йому була видана довідка №1798/2 від 14.03.2024 року, що молодший лейтенант м/с запасу ОСОБА_1 придатний до військової служби.

Того ж дня позивач написав заяву про надання відстрочки, на підставі ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки з усіма підтверджуючими документами, яка була зарєстрована 14.03.2024 року за вх. №5767.

На підтвердження права на відстрочку Позивачем було довідку №44 від 19.12.2023 року про те, що ОСОБА_1 , працює у Приватному фаховому навчальному закладі «Медичний коледж» на посаді «викладач закладу фахової передвищої освіти», на 0,75 ставки з 01.09.2022 року по теперішній час, згідно наказу від 30.08.2022 року №188-к/тр.

Також на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було надіслано лист від Приватного фахового навчального закладу «Медичний коледж» №38 від 15.03.2024 року про те, що ОСОБА_1 дійсно має право на відстрочку від мобілізації та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу.

19 березня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні відстрочки.

Відповідач в своїй відмові у наданні відстрочки посилається на те, що абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані наукові i науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

До заяви позивач надав довідку №44 від 19.12.2023 року видану Приватним фаховим навчальним закладом «Медичний коледж» про підтвердження місця роботи на посаді викладача закладу фахової передвищої освіти на 0,75 ставки. Документів, що підтверджують наявність вченого звання або наукового ступеню відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано не було.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані, які, зокрема, є педагогічними працівниками закладів професійної (професійно-технічної) освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах фахової передвищої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки не підлягають призову на військову службу.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.

Частиною 1 ст. 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Основного Закону визначено, що захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон України № 389-VIII) визначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:

- ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;

- військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;

- у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

У подальшому Указами Президента України продовжувався строк дії воєнного стану і станом на момент виникнення спірних правовідносин продовжував існувати.

Згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-IX, продовжено з 19.02.2023 строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні тривала загальна мобілізація, яка, в частині призову, полягала у призові військовозобов`язаних, резервістів.

Питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації врегульоване статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема згідно з п. 2 ч. 3 зазначеної статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Логічне тлумачення наведеного положення статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дає підстави для висновку про те, що під час мобілізації не підлягають призову:

1) наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, за умови що вони працюють у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

2) педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють у закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Ці умовні групи є самостійними, у зв`язку з чим, педагогічний працівник закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти не підлягає призову під час мобілізації незалежно від наявності у нього вченого звання та/або наукового ступеня, при цьому, за умови що він працює у таких закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Тобто, саме під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані, які, зокрема, є педагогічними працівниками закладів професійної (професійно-технічної) освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах фахової передвищої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки не підлягають призову на військову службу.

Суд звертає увагу на те, що відповідач у своїй відмові у оформленні відстрочки від 19.03.2024 року №4536 не заперечив того факту, що позивач є педагогічним працівником закладу професійної (професійно-технічної) освіти, що є його основним місцем роботи на 0,75 ставки. Відтак, відсутність у позивача вченого звання та/або наукового ступеня не є підставою для позбавлення його права на відстрочку від призову під час мобілізації.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач є педагогічним працівником, а право на відстрочку мають наукові і науково-педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти та позивач не надав йому підтверджуючих документів наявності вченого звання або наукового ступеня, є не обґрунтовані, оскільки вимога щодо наявності вченого звання та/або наукового ступеня згідно зі вказаною вище нормою Закону стосується наукових і науково-педагогічних працівників закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій та не стосується педагогічних працівників.

Вказана вище норма Закону не визначає обов`язку щодо надання позивачем, як педагогічним працівником, відповідачу підтверджуючих документів наявності у нього вченого звання або наукового ступеня. Тому відповідні вимоги відповідача не обґрунтовані.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що слід визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні позивачу відстрочки відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 23 вище зазначеного Закону, під час особливого періоду не підлягають призову наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови, що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому суд апеляційнної інстанції вважає за необхідне вказати, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції резолютивну часину рішення виклав наступним чином:

«Визнати протиправною відмову в наданні відстрочки від призову від 19.03.2024 року № 4536 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 23 вище зазначеного Закону, під час особливого періоду не підлягають призову наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови, що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, з урахуванням висновків суду в даному рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.»

Однак такий виклад резолютивної частини є незрозумілим, нечітким, бо не зазначено який саме Закон слід застосовувати, та таким, що не має логічного прочитання.

Відтак, колегія суддів вважає, що резолютивну частині слід викласти в іншій редакції, чим змінити рішення суду першої інстанції, бо судом першої інстанції не дотримано вимог процесуального закону.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі №500/2067/24 змінити та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки ОСОБА_1 від призову від 19.03.2024 року № 4536.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову з урахуванням вимог абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя М.А. Пліш судді О. І. Мікула   А. Р. Курилець