Восьмий Апеляційний Адміністративний Суд ( Постанова від 3.09.25) вказав, що направлення чоловіком до ТЦК листа з описом вкладення про те, що він знаходиться на лікуванні і не може прибути - є належним доказом, який підтверджує поважність причини неприбут

Чоловік, у день, на який його було запрошено до ТЦК по повістці, не з’явився.

ТЦК винесло Постанову про штраф, попри те, що чоловік рекомендованим листом повідомив ТЦК та про те, що він знаходиться на лікуванні. І, по завершенню лікування, прибув до ТЦК на проходження ВЛК, яке визнало чоловіка тимчасово ( на 2а місяці) непридатним до військової служби.

Та ВЛК – окремо, а штраф – окремоJ.

Чоловік, Програвши оскарження Постанови ТЦК про штраф в 17 000 грн у суді першої інстанції, звернувся із апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного, яку мотивував тим, що всупереч логіці та закону ( за текстом рішення!),розгляд справи про адмінправопорушення було призначено у ТЦК , на обліку якого він не перебуває, і більш того, який у контексті правовідношень не має жодного відношення до протоколу про адмінправопорушення.

Апеляційний суд скаргу задовольнив, і вказав, що чоловік діяв сумлінно – лікувався, повідомив ТЦК, а по закінченню лікування – прибув особисто для проходження ВЛК, як того вимагає Закон та «запрошення від ТЦК».

То за що ж штрафувати?

Суд штраф скасував, судові витрати ( з ТЦК) стягнув.

Повний текст Постанови апеляційного суду

Категорія справи № 162/629/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 10.09.2025. Зареєстровано: 11.09.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2025.

Дата набрання законної сили: 03.09.2025

Номер судового провадження: А/857/30669/25

Державний герб України

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 162/629/25 пров. № А/857/30669/25Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 30 червня 2025 року (судді Цибель О.В., ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження в с. Любешів) у справі №162/629/25 провадження №2-а/162/118/2025 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просить скасувати постанову серії ВН №228 від 20.05.2025.

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 30 червня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує серед іншого, що згідно з узагальненою судовою та адміністративною практикою, підтвердженою численними роз`ясненнями юристів, стан здоров`я є поважною причиною неявки до ТЦК, якщо така неявка була належним чином задокументована та повідомлена. Так, відповідно до чинних норм, у разі неможливості з`явитися за викликом у ТЦК, особа має обов`язок повідомити про це протягом трьох днів особисто або дистанційно, надіславши відповідну заяву з підтверджувальними документами (довідками про лікування, госпіталізацію, призначення операції тощо), що ним і було зроблено. Більше того, практика правозастосування показує, що у випадках, коли особа своєчасно та належним чином повідомляє ТЦК про хворобу, а також підтверджує це належними медичними документами, відсутні правові підстави для її притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП). Такі дії є реалізацією громадянином свого обов`язку зі збереження життя та здоров`я, і водночас сумлінним виконанням військового обов`язку у частині повідомлення компетентного органу про обставини, які перешкоджають виконанню повістки. Отже, наявність поважної та документально підтвердженої причини неявки, а також дотримання строків повідомлення ТЦК (у межах 7 днів) є достатньою підставою для визнання його дій правомірними, а притягнення до відповідальності необґрунтованим та незаконним. Вказує, що 05.04.2025 він отримав лист від Другого відділу (смт. Любешів) ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення розгляду справи на 09:00 год. 20.05.2025 року. Водночас, сам розгляд справи, всупереч логіці та закону, було призначено вже у самому ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку якого він не перебуває. Відповідно до законодавства, зокрема вимог статей 247, 276, 278 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення має розглядати лише той орган (посадова особа), який склав відповідний протокол, в його випадку протокол складав (якщо складав) саме Другий відділ (смт. Любешів) ІНФОРМАЦІЯ_1 і саме він мав повноваження щодо розгляду справи. Передача справи на розгляд до іншого підрозділу ТЦК та СП, який не є ані уповноваженим органом, ані не має відповідного територіального чи функціонального зв`язку зі складанням протоколу, є суттєвим процесуальним порушенням, яке прямо впливає на законність прийнятої постанови. Враховуючи викладене, така процесуальна вада є самостійною та безумовною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Не зважаючи на дане процесуальне порушення, позивач мав намір бути присутнім особисто, реалізовувати гарантоване йому право на захист, надавати відповідні докази. У разі, якщо внаслідок відсутності належних доказів або аргументів йому все ж довелось би визнати свою вину, - залишав би за собою право, безпосередньо на місці, подати заяву про зменшення розміру адміністративного стягнення штрафу на 50 відсотків, відповідно до положень статті 33 КУпАП. Також зазначає, що 16.05.2025 стан здоров`я знову погіршився, після чого уже було вирішено невідкладно лягти у стаціонар на оперативне лікування (реалізувати це вдалося 19.05). У цей же день він відправив до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про прохання перенести розгляд справи та, паралельно, пояснити чому дана Постанова розглядатиметься не тим РТЦК, до якого він приписаний та якому направляв попередні листи, а стороннім для нього, хоча усі наявні матеріали по справі знаходяться саме у його ТЦК (і він має Керівника, уповноваженого виносити подібні Постанови). Згідно із трекінгом доставки, 20.05.2025 року (скріншот додано), саме у день розгляду справи, відбулася невдала спроба вручення" листа, а фактичне вручення відбулося лише 21.05.2025, що дає підстави вважати, що даний РТЦК свідомо ухилився від отримання заяви 20 числа, аби формально обґрунтувати розгляд справи у відсутності особи, щодо якої вона проводиться. При цьому затримка вручення виникла не з його вини, а з технічних причин доставки, що підтверджується офіційними даними поштового трекінгу Укрпошти, адже він завчасно надіслав офіційного листа через АТ «Укрпошта» з відповідним клопотанням про перенесення, виклавши обставини, що об`єктивно перешкоджали його присутності. Незважаючи на ці дії, а саме своєчасне направлення письмового звернення, а також, ще й попереднє паралельне телефонне повідомлення, ТЦК та СП не вжив жодних заходів щодо відкладення розгляду справи, чим фактично порушив вимоги статті 268 КУпАП, яка гарантує право особи на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також передбачає можливість відкладення розгляду за наявності належного клопотання. Таким чином, не перенесення розгляду справи за наявності належно повідомленої поважної причини хвороби, підтвердженої медичними документами, є грубим порушенням права на захист і процесуального закону та безумовною підставою для скасування винесеної постанови. Також зазначає, що 29.05.2025 року після завершення стаціонарного лікування, що підтверджено медичними виписками, особисто з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де включно до 03.06.2025 проходив військово-лікарську комісію. За результатами якої йому було офіційно встановлено статус тимчасово непридатного до військової служби. Таким чином, його обов`язок з`явитися до даного РТЦК після одужання був виконаний сумлінно. Протягом усього часу, до та після проходження ВЛК, жодним чином не був поінформований про те, що стосовно нього вже прийнята дана постанова про накладення адміністративного стягнення або винесено штраф, із нею не ознайомлювали, не надавали її копії, не роз`яснювали права, порядок її оскарження чи строки, а також не вручали її в жоден з передбачених законом способів. Судом не було з`ясовано, належно встановлено та оцінено ключові обставини справи, що стосуються обмеження його права на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, адже мав намір особисто бути присутнім під час розгляду, надати усні пояснення, подати письмові документи на підтвердження поважності причин неявки, а також, якщо його доводи, із якихось невідомих причин, не взялися б до уваги даним РТЦК, то принаймні, щоб мати змогу реалізувати своє право на пом`якшення адміністративної санкції зокрема, подати заяву на зменшення штрафу на 50%, як це передбачено Законом. Проте, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я він фізично не міг з явитися, про що вчасно повідомив ТЦК, направивши відповідну письмову заяву з доданими медичними документами. Незважаючи на доведений факт своєчасного направлення листа підтверджений офіційним тренінгом Укрпошти, який свідчить про відправку 16.05.2025 суд першої інстанції безпідставно зробив висновок про те, що ця заява не була отримана ТЦК вчасно, цілковито ігноруючи технічну помилку з боку поштового оператора, внаслідок якої перша спроба вручення відбулася 20.05.2025, але була невдалою", а сам лист вручено лише 21.05.2025 вже після розгляду справи. Така технічна помилка доставки була незалежною від нього та не може нести негативні наслідки дій третіх осіб. Суд проігнорував обов`язок оцінити поважність причин неявки, факт надання доказів, і тим самим позбавив його можливості реалізувати своє право на захист, що є істотним порушенням статей 268, 277 та 278 КУпАП, а також статей 6 та 13 Європейської конвенції з прав людини. Більше того, існує обґрунтована підозра, що саме в день розгляду справи ТЦК свідомо утримався від отримання його листа, щоби забезпечити розгляд справи без його участі, що свідчить про упередженість органу та нехтування базовими принципами справедливого провадження. В постанові відповідачем не вказано обґрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також, що позивач є належним суб`єктом притягнення до адміністративної відповідальності, що справа розглянута відповідно до територіальної юрисдикції, а також дотримання інших вимог КУпАП щодо розгляду справи. Відповідачем не надано доказів, що саме ним, як начальником ТЦК СП (або РТЦК СП) було розглянуто справу, а не лише формально підписано постанову, а справу було розглянуто та складено постанову іншою посадовою особою, яка не має права розглядати справи за ст. 210-210-1 КУпАП. У справі судом повністю проігноровано низку об`єктивних і належних доказів, що підтверджують його хворобливий стан, зокрема: наявність встановленого діагнозу "пахова грижа", що викликала біль, обмеження рухливості та неможливість з`явитися особисто; тривалий період лікування, який розпочався саме у лютому та продовжується до тепер; медичні призначення, що підтверджують прийом відповідних препаратів і необхідність консервативного лікування; подальше стаціонарне лікування, яке він проходив у травні 2025 року, що вказує на наявність ускладнень і неперервність проблем зі здоров`ям; висновки військово-лікарської комісії (ВЛК) від 03.06.2025 року, згідно з якими було встановлено тимчасову непридатність до військової служби за станом здоров`я терміном з 03.06.2025 по 03.08.2025. Суд не надав належної оцінки цим доказам, не витребував медичну картку чи інші документи з лікувального закладу, не викликав лікаря для пояснень, а зробив поверховий висновок, який не відповідає обставинам справи, що є грубим порушенням принципу всебічного та повного з`ясування обставин. Суд першої інстанції залишив поза увагою надзвичайно важливу обставину, а саме добровільну явку до територіального центру комплектування 29.05.2025, коли покращився стан здоров`я, і пройшов усі необхідні процедури: військово-лікарську комісію, уточнення військово-облікових даних (жодних змін у його місці проживання чи облікових даних з моменту попереднього, своєчасного оновлення, яке було здійснено майже рік тому, не відбувалося; так само перебуває на обліку в тому ж територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, куди ще на початку повномасштабної агресії добровільно з`явився для уточнення своїх даних та виконання обов`язку з військового обліку). За результатами ВЛК було встановлено тимчасову непридатність до військової служби, що ще раз підтверджує об`єктивність мого попереднього стану здоровя. Факт добровільної явки та виконання всіх вимог ТЦК повинен був бути оцінений судом як щире прагнення дотримуватись законодавства, сумлінне ставлення до обов`язків, відсутність наміру ухилятися. Вказана обставина прямо свідчить про добросовісну поведінку і є підставою для пом`якшення або повного звільнення від відповідальності згідно з ч. 2 ст. 22 КУпАП. Однак, натомість, дану постанову про накладення адміністративного стягнення було складено заднім числом без його відома, без реального виклику, без повідомлення, без врахування його заяви про перенесення та без надання можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП, що порушує конституційні права на участь у справі, на захист, на об`єктивний розгляд. В матеріалах справи чітко зазначено, що виклик на 23.02.2025 року було здійснено ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що є належне підтвердження. Водночас, розгляд справи, складання протоколу, винесення постанови та навіть подальша реалізація заходів із накладення штрафу були здійснені уже ІНФОРМАЦІЯ_2 , така підміна органу розгляду не є лише формальністю вона є грубим порушенням принципу територіальної (організаційної) компетенції, прямо гарантованої статтями 221, 222, 235 КУпАП. Орган, який не є належним суб`єктом правозастосування, не має повноважень розглядати справу, тим більше накладати адміністративне стягнення. Це прямо порушує базовий принцип законності, передбачений ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з яким органи державної влади діють лише у межах, у спосіб і в порядку, визначених законом, а отже дана Постанова про накладення адміністративного стягнення є нікчемною за своєю правовою природою та підлягає обов`язковому скасуванню. Суд, ухвалюючи рішення на її основі, допустив істотне порушення норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не лише не дослідив, але й повністю проігнорував обставини, які мали вирішальне значення для обрання виду та розміру адміністративного стягнення, зокрема майнове та соціальне становище. З огляду на викладене, навіть якби ця постанова була винесена законно (що не так), суд мав усі правові підстави застосувати ч. 3 ст. 33 КУпАП та зменшити розмір штрафу або навіть обмежитися усним зауваженням. Тим більше, що ним було направлено заяву про розгляд справи за його відсутності з проханням застосувати пом`якшення, однак суд і цю заяву проігнорував без жодної мотивованої оцінки. Суд першої інстанції не надав належної оцінки діям органу, який розглядав справу, щодо забезпечення права бути своєчасно та належно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, суд не скористався наданими йому повноваженнями, не витребував у ТЦК матеріали справи про адміністративне правопорушення, не перевірив обгрунтованість накладення штрафу, не ініціював додаткове з`ясування обставин, хоча такі повноваження у суду були. Це призвело до однобічного розгляду справи, визнання правоти виключно однієї сторони органу владних повноважень без реальної перевірки доводів другої сторони. Суд першої інстанції у своєму рішенні не врахував правових висновків Верховного Суду зокрема у справах №676/752/17, № 308/12552/16-а, №742/3446/17.

До суду подано клопотання від ОСОБА_1 про розгляд справи без участі апелянта просить розглянути справу без його участі та вважає свою правову позицію повністю викладеною у поданій апеляційній скарзі та доданих документах.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України.

Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 19.02.2025 отримав повістку №2450223 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.02.2025 ОСОБА_1 подав до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про неможливість прибуття з поважних причин за станом здоров`я.

05.04.2025 ОСОБА_1 отримав повідомлення про розгляд справи щодо нього о 09 год 00 хв. 20.05.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 та про можливість ознайомитись із матеріалами справи про адміністративне правопорушення у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16.05.2025 ОСОБА_1 надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про неможливість явки на 20.05.2025 о 09:00 год. з поважних причин за станом здоров`я, оскільки ще буде знаходитись на стаціонарному лікуванні, та перенесення розгляду справи.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову серії ВН №228 від 20.05.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи в належний спосіб оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.02.2025 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних. У подальшому ОСОБА_1 , не прибувши 23.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше трьох діб від визначених у повістці №2450223 дати і часу прибуття, не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП в будь який інший спосіб та надалі, станом на 02.03.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, що не перевищує сім календарних днів. Таким чином, ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз.1 ч.1 та абз.12 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду.

Не погодившись із вказаною постановою позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП доведена.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а надалі іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.

Із початком широкомасштабної військової агресії рф фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права Українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У відповідності до частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).

Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3).

Дана норма є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом встановлено на підставі матеріалів справи, що ОСОБА_1 19.02.2025 отримав повістку №2450223 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 25 зворот), а 25.02.2025 направив заяву начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 про неможливість прибуття з поважних причин за станом здоров`я.

05.04.2025 ОСОБА_1 отримав повідомлення про розгляд справи щодо нього о 09 год 00 хв. 20.05.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 та про можливість ознайомитись із матеріалами справи про адміністративне правопорушення у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 16.05.2025 надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про неможливість явки на 20.05.2025 о 09:00 год. з поважних причин за станом здоров`я, оскільки ще буде знаходитись на стаціонарному лікуванні, та перенесення розгляду справи.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи в належний спосіб оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.02.2025 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних. У подальшому ОСОБА_1 , не прибувши 23.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше трьох діб від визначених у повістці №2450223 дати і часу прибуття, не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП в будь який інший спосіб та надалі, станом на 02.03.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Аналізуючи наведений висновок в оскаржуваній постанові відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 23.02.2025 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних. Також зазначено, що він не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП в будь який інший спосіб та надалі. Колегія суддів враховує, що такі висновки відповідача не відповідають вищевикладеним обставинам справи, адже 25.02.2025 ОСОБА_1 подав до начальника 2 відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про неможливість прибуття з поважних причин за станом здоров`я, яка не врахована органом ТЦК та СП.

З урахуванням наведеного наявні належні докази, які підтверджують поважність причин неприбуття позивача у строк, визначений у повістці.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією № 3.

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Згідно із пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 3, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції № 3, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно оскаржуваної постанови, обставин, які пом`якшують відповідальність відповідачем не встановлено, однак в подальшому висновками військово-лікарської комісії (ВЛК) від 03.06.2025 ОСОБА_1 було встановлено тимчасову непридатність до військової служби за станом здоров`я терміном з 03.06.2025 по 03.08.2025.

Між тим, за приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, з приведених норм вбачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.

Колегія суддів наголошує, що між тим, ні в постанові, ні в повістці відповідачем не було конкретизовано які саме дані були відсутні у відповідача, у зв`язку з чим у відповідача була наявна необхідність викликати позивача на 23.02.2025 для уточнення таких даних, адже згідно виписки із Резерв+ дані ОСОБА_1 уточнено вчасно.

З урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 , яка полягала у порушенні вимог останнім законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Судом враховується, що межею, яка розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Згідно частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не доведена в повному обсязі із належними і достовірними доказами, а тому виключає притягнення його до адміністративної відповідальності, таким чином доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення даного позову.

Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 1514 грн. сплаченого судового збору.

Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 30 червня 2025 року у справі №162/629/25 провадження №2-а/162/118/2025 скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 серії ВН №228 від 20.05.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

С.П. Нос

Повний текст постанови складено 08.09.2025