28 Feb 2025

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД скасував і рішення суду першої інстанції, і Постанову ТЦК про штраф в 17 000 грн, оскільки повістка військовозобов’язаному було доставлена на день пізніше за дату запрошення до ТЦК)

Адвокат Валерій Макеєв

Військовозобовязаний звернувся до апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції з посиланням на те, що 29 жовтня 2024 року отримав постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 504 від 21 жовтня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Зазначає, що з 20 березня 2014 року йому довічно встановлено 2 групу інвалідності, 27 травня 2024 року він оновив свої дані через додаток «Резерв+», у якому його адреса вказана « АДРЕСА_1 ». Вказує, що жодного повідомлення про те, що йому надійшла повістка, щоб з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2024 році не було, як і повідомлення від поштаря про наявність рекомендованого листа. Вважає, що повістка йому не направлялась на адресу, за якою він зареєстрований та проживає, відтак і не вважається ним отриманою. Вказує, що відсутнє належне підтвердження оповіщення його про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 жовтня 2024 року.

Колегія судів апеляційного суду звернула увагу на те, що колегія суддів зазначає, що оскільки повістку № 300057 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Любешів) є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення № 0600292602275 повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_1 . На довідці про причини повернення/досилання наявний відбиток КШ «Укрпошта Любешів» із зазначенням дати 10.10.2024.

Судом апеляційної інстанції здійснено відстеження поштового відправлення № 0600292602275 на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» у розділі «Трекінг»: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.

Із вищевказаного відстеження встановлено, що поштове відправлення: прийнято 06.10.2024 у м. Києві, прибуло до Відділення 44201 селище Любешів - 10.10.2024; невдала спроба вручення - 12.10.2024; повернення відправнику - Відсутність адресата за вказаною адресою 15.10.2024 (а.с.45).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання є 15 жовтня 2024 року, оскільки саме у цей день поштове відправлення № 0600292602275 було повернуто відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Натомість, повісткою № 300057, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, здійснено виклик ОСОБА_1 на 14 жовтня 2024 року об 11:00 год за адресою: АДРЕСА_2 , для звірки даних (а.с.21).

Суд першої інстанції залишив вищевказані обставини поза увагою, не з`ясувавши дату належного оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Що стало підставою для скасування рішення і суду, і Постанови ТЦК та закриття адмінпровадження.

Повний текст судового рішення.

Категорія справи № 162/999/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/125277946

Надіслано судом: 19.02.2025. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.

Дата набрання законної сили: 18.02.2025

Номер судового провадження: А/857/32976/24

Державний герб України

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 162/999/24 пров. № А/857/32976/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняПрачук І.С.,

розглянувши у судовому в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції Цибень О.В.,

час ухвалення рішення 11:31:36,

місце ухвалення рішення селище Любешів,

дата складання повного тексту рішення 21 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) серії ВН № 504 від 21 жовтня 2024 року та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 жовтня 2024 року отримав постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 504 від 21 жовтня 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Зазначає, що з 20 березня 2014 року йому довічно встановлено 2 групу інвалідності, 27 травня 2024 року він оновив свої дані через додаток «Резерв+», у якому його адреса вказана « АДРЕСА_1 ». Вказує, що жодного повідомлення про те, що йому надійшла повістка, щоб з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2024 році не було, як і повідомлення від поштаря про наявність рекомендованого листа. Вважає, що повістка йому не направлялась на адресу, за якою він зареєстрований та проживає, відтак і не вважається ним отриманою. Вказує, що відсутнє належне підтвердження оповіщення його про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 жовтня 2024 року.

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року залишено без змін постанову серії ВН №504 від 21.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляду штрафу в розмірі 17000 гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа на стороні відповідача другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до положень Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок № 560) на ім`я ОСОБА_1 04 жовтня 2024 року було сформовано повістку № 300057 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка була направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за № 0600292602275 на адресу місця проживання, зазначену ОСОБА_1 під час уточнення облікових даних. Із копії доданої довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_1 . З огляду на вказане, суд першої інстанції констатував дотримання процедури направлення повістки ОСОБА_1 . Відтак, позивач, будучи в належний спосіб оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , 14 жовтня 2024 року не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 постанова серії ВН №504 від 21 жовтня 2024 року є правомірною та відповідає вимогам законодавства.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відповідно до п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Вказує, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги те, що відмітка «відсутність адресата за вказаною адресою» проставлена лише 15 жовтня 2024 року, тобто на наступний день, який був визначений для явки в РТЦК. Звертає увагу на те, що у долученому відповідачем описі вкладення відсутні усі обов`язкові реквізити, зокрема, відсутня графа «перевірив», прізвище працівника поштового зв`язку та відбиток поштового штемпеля. Зауважує, що жодних повісток для явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 жовтня 2024 року не отримував.

Сторони у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 прийнято постанову серії ВН № 504 від 21 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Відповідно до змісту постанови, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи в належний спосіб оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , 14 жовтня 2024 року не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період та проходження медичного огляду. У подальшому ОСОБА_1 , не прибувши 14 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не пізніше трьох діб від визначених у повістці № 300057 дати і часу прибуття, не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП в будь який інший спосіб та надалі, станом на 21 жовтня 2024 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, що не перевищує сім календарних днів. Таким чином, ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз. 1 ч.1 та абз. 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду (а.с.20).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржуваною постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 серії ВН № 504 від 21 жовтня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн (а.с.20).

Відповідно до вказаної постанови, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , будучи в належний спосіб оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , 14 жовтня 2024 року не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період та проходження медичного огляду. У подальшому ОСОБА_1 , не прибувши 14 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не пізніше трьох діб від визначених у повістці № 300057 дати і часу прибуття, не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП в будь який інший спосіб та надалі, станом на 21 жовтня 2024 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, що не перевищує сім календарних днів. Таким чином, ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз. 1 ч.1 та абз. 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду.

Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В оскаржуваній постанові вказано, що позивачем порушено вимоги абзацу 1 частини 1 статті 22 та абзацу 12 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

Відповідно до абзацу 12 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації.

Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Згідно з пункктом 30-1 Порядку № 560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).

QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.

Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Пунктом 30-3 Порядку № 560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

З огляду на вказане, доводи скаржника про те, що опис вкладення не містить усіх необхідних реквізитів є необгрунтованими, оскільки опис вкладення складено у відповідності до вимог п. 30-3 Порядку № 560.

Відповідно до п. 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 уточнив свої персональні дані через електронний кабінет 27 травня 2024 року у встановлений законодавством строк. Місцем проживання вказав: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Відповідно до положень вищевказаного Порядку № 560 на ім`я ОСОБА_1 04 жовтня 2024 року було сформовано повістку № 300057 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка була направлена засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням за № 0600292602275 -з описом вкладення на адресу місця проживання, зазначену ОСОБА_1 під час уточнення облікових даних: АДРЕСА_1 (а.с.21).

З огляду на вказане, суд першої інстанції констатував дотримання процедури направлення повістки ОСОБА_1 .

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував наступного.

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

Проаналізувавши вищевказану норму в контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що оскільки повістку № 300057 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Любешів) є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Натомість, повісткою № 300057, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, здійснено виклик ОСОБА_1 на 14 жовтня 2024 року об 11:00 год за адресою: АДРЕСА_2 , для звірки даних (а.с.21).

Таким чином, суд апеляційної інстанції зауважує, що поштове відправлення № 0600292602275 повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 15 жовтня 2024 року, тобто на наступний день, який був визначений для явки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Любешів).

Відтак, в розумінні п. 41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 лише 15 жовтня 2024 року, тому не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи зазначення начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 у оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним про виклик до про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , 14 жовтня 2024 року не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період та проходження медичного огляду.

Таким чином, колегія суддів констатує, що оскільки ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 14 жовтня 2024 року, ним не було порушено абз. 1 ч.1 та абз. 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорущення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і їх задоволення, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю згідно вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Так, статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 серії ВН № 504 від 21 жовтня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року у справі № 162/999/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 серії ВН № 504 від 21 жовтня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін