13 Oct 2024

Втрата ілюзій відкриває реальний світ: Апеляційний суд вказав, що виключених раніше з обліку молодших офіцерів, які ще не досягли 60 річного віку – тепер можна мобілізовувати

Адвокат Валерій Макеєв

Ілюзія про те, що відмітка у паспорті чи військовому квитку надає право «не бути мобілізованим» - потихеньку втрачається. І настають реалії воєнного стану.

Досліджуємо рішення Апеляційного суду від 9 жовтня 2024 року:

Офіцер запасу був знятий з обліку у військоматі ще у дуже далекому 2000 році. Та це не є підставою для не поновлення старшого лейтенанта на військовому обліку та подальшої мобілізації, поза як 60 років чоловіку ще не виповнилось.

Чоловік пройшов військову підготовку у 1998 році у Харківському державному політехнічному університеті та прийняв військову присягу. У графі «запас» зазначено 1 розряд, «військове звання» лейтенант, присвоєно наказом МОУкраїни № 687 від 01.12.1999 р. На зазначеній довідці Комінтерновськім РВК зроблено відмітку «військове звання «старший лейтенант» присвоєно наказом КвПівн ОК № 115 від 02.08.2004 р.

На звернення позивача від 08.06.2023 р. та 26.06.2023 р. щодо виключення з військового обліку на підставі досягнення граничного віку перебування в запасі, відповідач листом від 31.07.2023 р. за № 278/10 повідомив позивачеві, що відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», для прийняття рішення необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом ТЦК від 26.09.2023 р. за № 1490/5 на звернення позивача від 22.09.2023 р. повідомлено, що позивач не підлягає виключенню з військової служби, відповідно до ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою встановлено розряди запасу та граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі та встановлено граничний вік перебування в запасі військовозобов`язаних офіцерського складу.

Листом ТЦК від 19.10.2023 р. за № 1643/5, на звернення позивача від 11.10.2023 повідомлено, що відповідно до вимог законодавства України, без особистої присутності неможливо остаточно прийняти рішення за порушеним питанням щодо виключення з військового обліку на підставі досягнення граничного віку перебування в запасі.

Чоловік з таким підходом не погодився і звернувся до суду із позовом: визнати протиправною бездіяльність ТЦКщодо не виключення з військового обліку; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключення з військового обліку та поставити відповідну відмітку про зняття з обліку у довідці (виданій у зв`язку з відсутністю бланків військових квитків офіцер запасу) від 20.04.2000 р. № 19, яка належить чоловіку.

Перша інстанція – відмовила у позові.

І ось, 9.10.24 – і апеляційний суд затвердив рішення суду першої інстанції.

Судовим розглядом встановлено, до чоловік будучи військовозобов`язаним запасу, маючи військове офіцерське звання «старший лейтенант», що відноситься до молодшого офіцерського складу, у рік досягнення 45 річного віку, ТЦК протягом жовтня-листопада 2022 року, переведений до другого розряду. Граничний вік перебування у запасі другого розряду становить 60 років. Запис у військово-обліковому документі чоловікапро переведення в другий розряд запасу зробити не є можливим, у зв`язку з відсутністю військово-облікового документу та не явкою позивача до ТЦК для отримання військово-облікового документу з внесенням відповідних записів.

Враховуючи вищезазначене, суд зауважує, що п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ визначено, що виключенню з військового обліку у районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України які досягли граничного віку перебування у запасі.

Оскільки чоловік відноситься до молодшого офіцерського складу, перебуває у запасі, переведений до другого розряду, не досяг 60 річного віку, відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі у розумінні приписів п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку № 1487 відсутні. З огляду на наведене, доводи позивача стосовно того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність є безпідставними та необґрунтованими.

Повний текст судового рішення:

Категорія справи № 520/7494/24: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.

Надіслано для оприлюднення: 09.10.2024. Зареєстровано: 10.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2024.

Дата набрання законної сили: 09.10.2024

Номер судового провадження: 10397/24

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 р. Справа № 520/7494/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. (ухвалене суддею Заічко О.В.) по справі № 520/7494/24

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виключення з військового обліку; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключення з військового обліку та поставити відповідну відмітку про зняття з обліку у довідці (виданій у зв`язку з відсутністю бланків військових квитків офіцер запасу) від 20.04.2000 р. № 19, яка належить ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. відмовлено в задоволені позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.04.2000 р. за № 19 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у Харківському державному політехнічному університеті пройшов військову підготовку у 1998 році та прийняв військову присягу. У графі «запас» зазначено 1 розряд, «військове звання» лейтенант, присвоєно наказом МОУкраїни № 687 від 01.12.1999 р. На зазначеній довідці Комінтерновськім РВК зроблено відмітку «військове звання «старший лейтенант» присвоєно наказом КвПівн ОК № 115 від 02.08.2004 р.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.09.2023 р. за № 1490/5 на звернення позивача від 22.09.2023 р. повідомлено, що позивач не підлягає виключенню з військової служби, відповідно до ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою встановлено розряди запасу та граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі та встановлено граничний вік перебування в запасі військовозобов`язаних офіцерського складу.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.10.2023 р. за № 1643/5, на звернення позивача від 11.10.2023 повідомлено, що відповідно до вимог законодавства України, без особистої присутності неможливо остаточно прийняти рішення за порушеним питанням щодо виключення з військового обліку на підставі досягнення граничного віку перебування в запасі.

Позивач не погодився з вищезазначеними відмовами відповідача та звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 відноситься до молодшого офіцерського складу, перебуває у запасі, переведений до другого розряду, не досяг 60 річного віку, відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі у розумінні приписів п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку № 1487 відсутні, а також, у зв`язку з відсутністю військово-облікового документу та не явкою позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання військово-облікового документу з внесенням відповідних записів відсутня можливість вирішення питання про внесення запису у військово-обліковий документ ОСОБА_1 про переведення в другий розряд запасу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (в подальшому - Закон № 2232).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Серед іншого, військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону № 2232).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232, визначені категорії громадян України щодо військового обов`язку, а саме: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232, громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно із ч. 8 ст. 2 Закону № 2232, виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону № 2232, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону № 2232.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 2232, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону № 2232, військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний (ч. 4 ст. 33 Закону № 2232).

Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону № 2232, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поняття персонально-якісного, персонально-первинного та персонального обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів наведено у ст. 35 Закону № 2232.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону № 2232, персонально-якісний облік , військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно, військовозобов`язаних, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку, військовозобов`язаних покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього регламентовано нормами ст. 37 Закону № 2232.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 2232, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: 2) на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас.

Згідно із абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону № 2232, військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону № 2232, у воєнний час забороняється виїзд, військовозобов`язаних з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки .

Призов на військову службу під час мобілізації регламентований ст. 39 Закону № 2232.

Згідно із ч. 1 ст. 39 Закону № 2232, призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Президент України видав Указ від 24.02.2022 р. № 69/22 «Про загальну мобілізацію» (в подальшому - Указ № 69/2022), який затверджений Законом України від 03.03.2022 р. № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».

Пункт 1 Указу № 69/2022 передбачав оголошення та проведення загальної мобілізації.

Відповідно до п. 2 Указу № 69/2022, мобілізації проводиться на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно із п. 3 Указу № 69/2022, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Відповідно до п. 4 Указу № 69/2022, призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України належало здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Згідно із п. 5 Указу № 69/2022, Генеральному штабу Збройних Сил України доручено визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.

Відповідно до п. 8 Указу № 69/2022, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців доручено організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України від 17.05.2022 р. № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 22.05.2022 р. № 2264-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 25.05.2022 р.

Указом Президента України від 12.08.2022 р. № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 15.08.2022 р. № 2501-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 23.08.2022 р.

Укази Президента України від 07.11.2022 р. № 758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 16.16.2022 р. № 2739-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 21.11.2022 р.

Указом Президента України від 06.02.2023 р. № 59/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 07.02.2023 р. № 2916-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 19.02.2023 р.

Указом Президента України від 01.05.2023 р. № 255/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 02.05.2023 р. № 3058-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 20.05.2023 р.

Указом Президента України від 26.07.2023 р. № 452/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 27.07.2023 р. № 3276-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 18.08.2023 р.

Указом Президента України від 06.11.2023 р. № 735/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 08.11.2023 р. № 3430-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 16.11.2023 р.

Указом Президента України від 05.02.2024 р. № 50/2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України від 06.02.2024 р. № 3565-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», строк проведення загальної мобілізації продовжено на 90 діб з 14.02.2024 р.

Закон України від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в подальшому - Закон № 3543) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно із ст. 1 Закону № 3543, мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 2 Закону № 3543, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституції України, Закону України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Основні принципи і зміст мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені ст. 3 Закону № 3543.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону № 3543, мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 3543, зміст мобілізаційної підготовки, з-поміж іншого, становить військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону № 2232, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують , міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно із ч. 8 ст. 1 Закону № 2232, положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 (в подальшому - Положення № 154).

Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Згідно із п. 2 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Відповідно до п. 3 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне Командування Сухопутних військ Збройних Сил, яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони.

Відповідно до абз. 1 п. 4 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об`єднаннями (організаціями).

Згідно із п. 7 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Завдання та функції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені п. 8 Положення № 154.

Відповідно до п. 8 Положення № 154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно із п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, з-поміж іншого, ведуть військовий облік […], військовозобов`язаних; оформлюють та видають військово-облікові документи […], військовозобов`язаним.

Відповідно до п. 11 Положення № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення, серед іншого, оформляють для військовозобов`язаних, відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 (в подальшому - Порядок № 1487).

Порядок № 1487 визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Згідно із п. 2 Порядку № 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (в подальшому - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із п. 4 Порядку № 1487, завданнями військового обліку є: утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1487, з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1487, військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Згідно із п.п. 16-17 Порядку № 1487, військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

Відповідно до абз. 1 п. 19 Порядку № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно із п. 20 Порядку № 1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Військово-обліковими документами є: для призовників посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; для резервістів військовий квиток.

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів наведені в додатку 2 до Порядку № 1487 (в подальшому - Правила № 1487).

Згідно із п. 1 Правил № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі органи СБУ), військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України; 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; 3) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки без дозволу відповідного керівника); 4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки; 5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві; 6) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району; 7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; 8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст. 23 № 3543; 9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа; 10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки; 11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Відповідно до п. 3 Правил № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно із п. 4 Порядку № 1487, громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Суд встановив, що на час виникнення спірних правовідносин позивач мав статус військовозобов`язаного та перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон № 2232-ХІІ), визначено, що запас військовозобов`язаних поділяється на розряди, що встановлюється залежно від віку військовозобов`язаних.

Згідно із ч. 3 ст. 28 Закону № 2232-ХІІ, особи офіцерського складу, які перебувають у запасі поділяються на розряди за віком, зокрема перший розряд молодщий офіцерський склад до 45 років; другий розряд:молодший та старший офіцерський склад 60років.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-ХІІ, граничний вік перебування у запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

Судовим розглядом встановлено, до ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним запасу, маючи військове офіцерське звання «старший лейтенант», що відноситься до молодшого офіцерського складу, у рік досягнення 45 річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_5 протягом жовтня-листопада 2022 року, переведений до другого розряду. Граничний вік перебування у запасі другого розряду становить 60 років. Запис у військово-обліковому документі ОСОБА_1 про переведення в другий розряд запасу зробити не є можливим, у зв`язку з відсутністю військово-облікового документу та не явкою позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання військово-облікового документу з внесенням відповідних записів.

Враховуючи вищезазначене, суд зауважує, що п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ визначено, що виключенню з військового обліку у районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України які лосягли граничного віку перебування у запасі.

Оскільки ОСОБА_1 відноситься до молодшого офіцерського складу, перебуває у запасі, переведений до другого розряду, не досяг 60 річного віку, відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі у розумінні приписів п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку № 1487 відсутні. З огляду на наведене, доводи позивача стосовно того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність є безпідставними та необґрунтованими.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; пу. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, арішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 р. по справі № 520/7494/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін