1 Mar 2025

Як «козаки штраф скасували». Суд скасував Постанову ТЦК про «штраф в 17 000 грн», вказавши, що військовозобов’язаний продемонстрував добросовісну та свідому поведінку: проходив ВЛК та оновив дані, а тому, навіть виклик повісткою до ТЦК був безпідставним.

Адвокат Валерій Макеєв

Це наша справа. Виграли з честю. Військовозобовязаного ТЦК спочатку направило на ВЛК, і , в дні проходження ВЛК, вручили повістку із запрошенням прибуття на ВЛК у зв’язку із необхідністю уточнення військово – облікових даних.

Суд скасував Постанову ТЦК про штраф в 17 000 грн , оскільки військовозобовязаний продемонстрував добросовісну та свідому поведінку по відношенню до військового обов’язку, з’явився для проходження ВЛК, у зв’язку з чим не мав умислу на порушення законодавства про оборону та мобілізацію.

Чоловік не прибув, бо :по- перше – проходив ВЛК, по- друге: військово – облікові дані належним чином у встановлений законодавством строк уточнив. ТЦК виніс Постанову про «штраф в 17 000 грн». Ми – оскаржили Постанову до суду. Суд Позов задовольнив.

Зазначивши наступне:

Представник позивача стверджує, що позивач викликався повісткою на 15.10.2024, тому саме цей день є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення. Однак протокол відносно Чоловіка . складений 21.10.2024, тобто з порушенням відповідного 24-годинного строку. Окрім того, в протоколі № 494 зазначено, що позивач не з’явився 15.10.2024 о 09.00 год по повістці від 15.10.2024 (викликався на 10.00), чим не виконав вимоги ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вичинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому в протоколі не зазначено дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а оскаржувана постанова винесена без участі позивача та на його адресу не направлялася. Про існування оскаржуваної постанови стало відомо лише 30.12.2024 року після отримання копії постанови у відповідь на адвокатський запит. Взагалі повістка від 08.10.2024 року, про яку йдеться в протоколі позивачу не вручалася, а необхідність зʼявитися 15.10.2024 року не о 9:00, а о 10:00 до 3-го відділу Звенигородського РТЦК та СП встановлена Чепелівському В.А. повісткою № 0335 від 07.10.2024 року за підписом начальника третього відділу Звенигородського РТЦК та СП. Тобто протокол містить недостовірну інформацію, що ставить під сумнів легітимність винесення оскаржуваної постанови. На думку представника позивача, в оскаржуваній постанові від 04.12.2024 відповідач вказані факти приховав та обмежився лише номером (без зазначення дати) повістки за якою не зʼявився позивач, що вказує на недобросовісну поведінку відповідача та здійснення протиправних дій з метою неправомірного притягнення позивача до відповідальності із викривленням як фактичних обставин так і грубим порушенням норм процесуального права.

Окрім того, у повістці № 0335 від 07.10.2024 за підписом начальника 3-го відділу Звенигородського РТЦК та СП підполковника __________________________зазначено, що Чепелівському В.А. необхідно зʼявитися 15.10.2024 року о 10:00 «для уточнення персональних даних». Однак, свої військово-облікові дані Чоловік оновив ще 03.07.2024 року, що підтверджується електронним військово-обліковим документом «Резерв+», для оновлення яких саме даних викликався позивач не конкретизовано, а отже притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним.

Посилаючись на такі та інші обставини, представник позивача вважає оскаржувану постанову протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 08 січня 2025 року поновлено строк звернення позивачу з адміністративним позовом та прийнято його до розгляду, визначено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

20.01.2025 Звенигородським РТЦК та СП подано до суду відзив на адміністративний позов у справі № 694/81/25.

У відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову Члдлвіку у повному обсязі, зазначаючи позицію РТЦК, про те, що навіть якщо військовозобовʼязаний Чоловік мав поважну причину неявки і не зміг зʼявитися у визначену дату до 3-го відділу Звенигородського РТЦК та СП, він повинен був не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до 3-го відділу Звенигородського РТЦК та СП повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Такі дії позивачем вчинені не були. Третій відділ Звенигородського РТЦК та СП безпосередньо через АТ «Укрпошта» здійснював виклик позивача на 15.10.2024 року. Але позивач не зʼявився за вказаним викликом, чим порушив норми абзацу 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тому 21.10.2024 року у присутності позивача, офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи 3-го відділу Звенигородського РТЦК та СП, Баланюком В.І. складений протокол про адміністративне правопорушення № 494. Надалі винесено постанову про притягнення Чепелівського В.А. до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 17 000 грн.

Висновок Суду:

, суд у сукупності встановленого та викладеного дійшов висновку, що у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення (відсутній умисел на вчинення правопорушення), за яке ЧОЛОВІКА притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв’язку з чим адміністративне стягнення накладено на позивача необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У даному випадку Звенигородський РТЦК та СП не вжив заходів для повного з`ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону, тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Повний текст судового рішення:

Справа № 694/81/25

провадження № 2-а/694/18/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2025 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Смовж О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Блискавки А.С.,

представник позивача – Макеєв В.Ф. (відеоконфкренцзв’язок),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ЧОЛОВІКА до Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

07 січня 2025 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов адміністративний позов представника позивача адвоката Макеєва Валерія Федотовича до Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 04 грудня 2024 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до оскаржуваної постанови позивач 15.10.2024 не з’явився по повістці № 0335 до 3-го відділу Звенигородського РТЦК та СП для уточнення облікових даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних, резервістів територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У зв’язку з неявкою без поважних причин на визначену дату та час складено рапорт старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи третього відділу Звенигородського РТЦК та СП капітаном ________________________________________, на підставі якого складено протокол № 494 про адміністративне правопорушення та винесено оскаржувану постанову.

20.01.2025 Звенигородським РТЦК та СП подано до суду відзив на адміністративний позов у справі № 694/81/25.

Розгляд справи просить здійснити без участі представника Звенигородського РТЦК та СП за наявними матеріалами.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 січня 2025 року витребувано від Звенигородського РТЦК та СП оригінали матеріалів про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесена постанова № 494 від 04.12.2024 року, а розгляд справи відкладено на 14.02.2025 року.

30.01.2025 до суду надійшли завірені копії матеріалів справи № 494 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно Чоловіка , 04.03.1993 року народження.

В судовому засіданні 14.02.2025 в режимі відеоконференції представник позивача адвокат Макеєв В.Ф. підтримав викладену позицію у справі, наголосив на тому, що документи справи містять розбіжності у часі, що є грубим порушенням. Відповідач, на думку представника позивача, розглянув справу поверхово, не дотримуючись норм закону, не встановив відсутність умислу позивача на порушення правил військового обліку та мобілізації та виніс оскаржувану постанову, яка підлягає скасуванню.

Також зазначив, що 15.10.2024 Чоловік з’явився до ВЛК за направленням Звенигородського РТЦК та СП та пройшов його повністю. Військово-облікові дані Чепелівский В.А. оновив ще 03.07.2024. 03.12.2024 року прибув до РТЦК та СП із заявою про надання відстрочки, проте йому відмовили у прийнятті документів. Дані дії працівників РТЦК та СП оскаржені позивачем до окружного адміністративного суду, за рішенням якого визнано бездіяльність РТЦК та СП.

Окрім того, 03.12.2024 складено протокол про адміністративне правопорушення, а розгляд справи відбувся 04.12.2024, у цю ж дату винесена оскаржувана постанова, що є грубим порушенням та підставою для скасування постанови.

Представник позивача також просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору та одночасно заявив про те, що протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду подасть до суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу з наданням передбачених документальних доказів їх понесення.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.2025 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Оцінюючи обставини, встановлені у даній справі, суд виходить із змісту статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об’єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Відповідно до частини першої цієї ж статті передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 04.12.2024 року відносно Чоловіка т.в.о. начальника Звенигородського РТЦК та СП підполковником ______________________винесено постанову № 494, відповідно до якої позивачу направлено повістку № 0335 про прибуття до Звенигородського РТЦК та СП на 15.10.2024 на 10.00.

16.10.2024 у зв’язку з неявкою на визначену дату та час складено рапорт старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи третього відділу Звенигородського РТЦК та СП капітаном Шабалдак С. про неявку Чепелівського В.А. у визначену дату та час.

У протоколі № 494 про адміністративне правопорушення значиться, що ЧОЛОВІК 15.10.2024 року о 09.00 год не прибув до третього відділу Звенигородського РТЦК та СП по повістці від 08.10.2024 року, чим не виконав вимогу абз. 7 п. 3 ст 22 ЗУ «Про мобілізайну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Надалі, 21.11.2024 направлено чоловіку повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, у якому зазначено, що розгляд відбудеться о 10.00 год 03.12.2024 в приміщенні Звенигородського РТЦК та СП, кабінет № 74.

Оскаржуваною постановою № 494 від 04.12.2024 Чепелівського В.А. визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 17 000,00 грн за неприбуття за повісткою № 0335 на 15.10.2024 без поважних причин для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних, резервістів територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Також судом встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача, що причиною неявки за повісткою у визначену дату та час стали обставини проходження ВЛК чоловіком за направленням РТЦК та СП. ВЛК позивач повністю пройшов, усі медичні документи передані до РТЦК та Сп та маються у його розпорядженні.

Окрім того, встановлено, що під час складання протоколу від 21.10.2024 _______________________. власноруч надав пояснення, у яких зазначив (дослівно): «я, ______________________________, звернувся 21.10.2024 до третього відділу Звенигородського РТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від призову з повним пакетом документів. 02.10.2024 мені була вручена повістка працівниками РТЦК та СП на 03.10.2024 для уточнення облікових даних, по якій я з’явився. Даний факт підтверджується підписом книги реєстрації у чергового. Потім мені було вручено направлення для проходження ВЛК. До цього маю проблеми зі здоров’ям та не зміг пройти ВЛК. Як виявилось 21.10.2024 при спілкуванні з працівниками РТЦК та СП 08.10.2024 мені була направлена Укрпоштою повістка для уточнення облікових даних, про яку я не знав».

До справи позивачем також надано копію повістки № 0335 від 07.10.2024, про необхідність з’явитися до 3-го відділу Звенигородського РТЦК та СП 15.10.2024 року о 10.00 год.

Окрім того, позивачем ________________________________________ надано військово-обліковий документ Резерв+, де зазначена дата уточнення даних 03.07.2024.

Відзив відповідача у справі не містить посилань та переліку даних, для уточнення яких викликався повісткою позивач, та які неможливо отримати РТЦК та СП з наявних у його розпорядженні електронних та інших баз даних самостійно.

Виходячи з таких обставин, а також наявних у справі доказів, суд дійшов переконання, що вина ________________________________________у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відсутня, оскільки він продемонстрував добросовісну та свідому поведінку по відношенню до військового обов’язку, з’явився для проходження ВЛК, у зв’язку з чим не мав умислу на порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Водночас, Звенигородський РТЦК та СП, маючи у своєму розпорядженні відомості про те, що ________________________уточнював свої дані, отримав направлення на ВЛК, подавав документи для відстрочки, враховуючи неточності матеріалів справи щодо часу та дат, зазначених уповноваженими працівниками РТЦК та СП у повістці, протоколі та постанові, зазначених обставин не врахував, та дійшов передчасного висновку про наявність усіх ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Так, статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд у сукупності встановленого та викладеного дійшов висновку, що у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення (відсутній умисел на вчинення правопорушення), за яке ЧОЛОВІКА притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв’язку з чим адміністративне стягнення накладено на позивача необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 19, 77, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов _____________________________________до Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника _________________________________№494 від 04 грудня 2024 року про притягнення Чепелівського Вадима Анатолійовича до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення №494 відносно ___________________________закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ______________________________________судовий збір у розмірі 605 (шістсот п’ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Чепелівський Вадим Анатолійович, 04.03.1993 р.н., 20244, Черкаська область, м.Тальне, вул.Перемоги, 7, кв.19, рнокпп 3403109316);

Відповідач: Звенигородський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (20202, Черкаська область, м. Звенигородка, проспект Шевченка, 63, код ЄДРПОУ 09904476).

Повний текст рішення складено та проголошено 19.02.2025 о 15:00 год.

СуддяО.Ю. См