Як стягнути з ТЦК та СП моральну шкоду? Є сотні рішень про визнання бездіяльності ТЦК неправомірною. Та лише одиниці відважились стягнути і моральну шкоду. Та платить за бездіяльність Держказначейство – Бюджет – Народ України

Саме держава має відшкодовувати шкоду, завдану позивачу і вона повинна стягуватися з Державного бюджету України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Досліджуємо теорію і практику.

Отже – маємо сотні рішень судів, які визнають певну бездіяльність ТЦК та СП (зокрема – та найпоширенніше – щодо неналежного розгляду поданих заяв про надання відстрочок від призову) – неправомірною.

За ч.6 ст. 5 КАСУ, визнання  судом бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною, надає позивачу право на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Сміливі та відчайдушні є?:-)

Як правило, заявлена до відшкодування у таких справах моральна шкода ( що і так буває вкрай рідко) – не сприймається судами та відмітається за формальними ознаками.

Максимум на що можна розраховувати – на відшкодування правничої допомоги в межах 3000 -  5000 грн.

Так що – заявити одночасно з вимогою про визнання бездіяльності неправомірною ще і відшкодування моральної шкоди – не комільфо.

Звертаю увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Разом з тим, варто зазначити про те, що поєднувати в одному провадженні дві пов`язані вимоги, як-от про визнання дій/бездіяльності/рішення протиправними та стягнення моральної/матеріальної шкоди, є правом позивача. Якщо він не скористався цією можливістю одразу при зверненні з позовом про оскарження дій/бездіяльності/рішення суб`єкта владних повноважень, то в подальшому заявляти адміністративний позов вже з вимогою про стягнення моральної шкоди, заподіяної цією протиправною дією/бездіяльністю/рішенням (якщо адміністративний суд це встановить) позивач не може, оскільки ця вимога самостійно може розглядатися тільки в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу сторін).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 08.11.2018р. у справі №818/673/17 та від 08.08.2019р. у справі №818/572/17.

І ось, як на мене, є перші ластівки – реалізації позовів про відшкодування моральної шкоди .

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області розглянув справу № 308/18313/23

(рішення по справі прийнято 29.12.2023): Позов мотивований тим, що позивач , який є студентом, в періоді з 02.03.2022 року по 20.09.2023 року був незаконно призваний на військову службу під час мобілізації на особовий період, приймав участь у бойових діях для відбиття агресії російської федерації проти України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260-4323/22 від 21.03.2023 року визнано незаконними дії ТЦК та СП з призову під час мобілізації студента, що стало підставою для подальшого звернення студента до цивільного суду із позовом про відшкодування моральної шкоди.

Студент нарахував, що дії з незаконної мобілізації завдали йому шкоди на 700 000 грн.

Суд знизив розмір шкоди до 50 000 грн, а щодо того, «хто ж заплатить за бенкет», суд зазначив,  що особливість даних правовідносин свідчить, що саме держава має відшкодовувати шкоду, завдану позивачу і вона повинна стягуватися з Державного бюджету України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

ТЦК , звісно ж, подав апеляцію на таке рішення суду першої інстанції.

І… апеляційний суд рішення скасував, але прийняв Постанову ідентичну рішенню суду першої інстанції – про стягнення все тих же 50 000 грн.

Чому скасвав? БО первісні вимоги зі 100 тис грн позивач збільшив до 700 тис. грн. А суд залишив розгляд справи у спрощеному провадженні, а потрібно було перейти до «загального розгляду». Що і зробив апеляційний суд.

Зате, принципове рішення про 50 000 грн моральної шкоди- у залік)

ТЦК таки пробував щось оскаржити – але не склалось із «самопредставництвом») – та то окрема історія.

Отже, наслідком визнання бездіяльності ТЦК та СП неправомірною – цілком може бути позов до суду загальної юрисдикції.

Але, повторюсь – тільки для самих відчайдушних)))