Як запрацювали комісії зі складання Актів постійного догляду

Вперше в Україні!

Опублікували (https://t.me/military_lawyer_makeev/152) короткий аналіз по  обласним центрам щодо того, як ( ну майже) запрацювали комісії органів виконавчої влади щодо складання актів постійного догляду за інвалідами 1 та 2 груп – рідних військовозобов’язаних , які вбачають підстави для надання їм відстрочки від призову по мобілізації

Чотири тижні життя в реаліях «Постанови № 560»  змусили неабияк понервувати всіх  дотичних до питань відстрочки від мобілізації), і це вірно – тільки лінивий не писав про те, що, щонайменше, у положеннях, що для доведення наявності підстав на відстрочку, військовозобоязаним, які мають серед батьків особу з інвалідності 1 чи 2 групи, є явні порушення Закону.

І пішли чутки: то про те, що ось – ось оскаржать цю Постанову № 560 у суді, то про те, що , начеб-то у пятницю 7.06.24, Кабмін вже і сам все скасував).

Та, наразі, чутки не стали реальністю, а дослідження про те, як же «кинулись виконувати» Постанову № 560 органи місцевого самоврядування, як на мене, і важливе, і показове ( хто зна – чи не повернеться згодом законодавець до таємно задуманого))).

Ок. У сухому залишку, маємо вимогу Постанови № 560 (зокрема – за п.13 ч.1 Ст 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»): для особи, яка зайнята доглядом, — документи, що підтверджують родинні зв’язки, та один із документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов’язаними та які зобов’язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд.

Здавалося б – все зрозуміло, що нічого не зрозуміло).

І по факту – так і є), у чому ми переконались, коли направили банальні запити публічної інформації щодо імплементації вказаних норм закону органами виконавчої влади на місцях.

Загальні моменти:

Приз «антигероя» - виконкому Львівської міської ради – як єдиному, який відмовився взагалі відповідати на запит, як такий – що «якийсь не такий»))), при цьому – відповіді із всіх інших обласних центрів вказують на те, що роботу свою ми знаємо,  а от за місто Лева- якось прикро стало).

Ок. Йдемо далі. 80%  виконкомів міст або не створювали комісій зі складання актів постійного догляду ВЗАГАЛІ, або комісії таки створили на папері, а от який порядок діяльності цих комісій – невідомо. Точніше – ну відомо ж – що у каламутній водиці значно ліпше рибку ловити)))Це «про золоту», або «зелені»))). Та то таке.

Гран прі ( особисто від мене)  отримали відразу три органи місцевого самоврядування: 1) З київського району міста Полтави, 2) Вінниці, 3) Чернівців ( * - маю визнати, що у п’ятиденний строк відповіді на запит на разі не вклались декілька організацій – але, якщо ЩО, то про цікавинки від них – додатково).

От, дуже симпатично – по формі, питання, щодо імплементації спірних норм, вирішив виконком Київської районної в м. Полтаві ради, який прийняв  28.05.24 рішення № 183  про затвердження Положення про комісію для встановлення факту здійснення особою догляду ( постійного догляду).

От, погодьтесь, приємно бачити, що майже без зайвого формалізму, визначили, що заяву про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) будь- який військовозобов’язаний може подіти до них у довільній формі). Респект).

Потім, чітко визначили, що з дня отримання такої заяви у НИХ є не більше як 7 ( сім) днів.

Ну і далі – затвердили форму акту, за якою комісія має переконатись, що військово – облікові дані вже оновлено, інший працездатних осіб, які б мали слідкувати за особою  з інвалідністю, окрім військово – зобов’язаного – не має.

 Ну і далі, норми, які можна оскаржувати «До бескінечності», про те, що комісія перевіряє аж до третьої ступені спорідненості – чи не має ж у особи з інвалідністю бодай де- небуть віддалених родичів, які мали б за законом ( чи за трактуванням закону?***)  утримувати особу з інвалідністю. Дослівно – що встановлює така комісія:

«Родинний зв’язок між особою, яка здійснює догляд та особою, яка потребує постійного догляду:

                першого ступеня споріднення____________________________________

                                                                                              (батьки, чоловік або дружина, діти,

                                                                                              у тому числі усиновлені)

                другого ступеню споріднення______________________________________

                                                                                                              (рідні брати та сестри, баба та дід з

                                                                                                              боку матері і з боку батька, онуки)

                третього ступеню споріднення_____________________________________

                                                                                                                              (рідні дядько, тітка, племінники)».

Тут я , зазвичай, пишу лаконічне: «Занавєс»).  Але, віддамо належне – вони «старались»).

Чернівці також «старались» - їм за сумлінність – Дяка), та з контентом, таки, потрібно «щось» робити. От прийняли «порядок» діяльності комісій – це добре. ТА з пунктом 20 Порядку – щось потрібно робити))). Чи ні? Почитайте:

«20. Комісія відмовляє у складенні та видачі акта в таких випадках:

                20.1. Неподання документів передбачених цим Порядком.

                20.2. З надісланих територіальним центром комплектування та соціальної підтримки матеріалів перевірки встановлено, що підстави для відстрочки, які вказані в заяві військовозобов’язаним, не відповідають вимогам пункту 61 Порядку № 560.

                20.3. Військовозобов’язаному призначено та виплачується компенсація на догляд за особою, яка потребує догляду (постійного догляду).

                20.4. Військовозобов’язаний не звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку відповідно до пункту 61 Порядку № 560.».

Якось все зводиться до «унеможливлення»  реалізації Закону, а не до «імплементації».

Ок. Та не будемо перевантажувати Вас лонгрідами – просто перегляньте – які правила діють ( або мали намір бути реалізованими) у Вашому місті).

P.S.  Чутки про те, що Кабмін таки хотів знищити невігластво по вищедосліджуваному кейсу «своїми ж руками» - не підтвердились), - опублікована Постанова КМУ від 7 червня про начеб –то «скасування наявних недоречностей» - розчарувала багатьох.  Втім, і без цього «пострілу в ногу» - є очевидним, що концепція Постанови № 560 зліплена на кволих та явно антизаконних позиціях. Втім,  коли говоримо про постулати Верховенства права,  їх все важче дотримуватись  в умовах війни…