Яка «ціна життя» чоловіка, якого смертельно травмував автомобіль на пішоходному переході?Маємо вирок: Суд оцінив страждання двох дітей в 300 000 грн кожного ( всього 600 000 грн). А винуватцю ДТП – 3 роки реального позбавлення волі.
Це наша справа. Опоненти, вибачаючись за скоєне, говорили про сталу практику: 200 тис моральної шкоди та 3 роки ( «умовно»). Два дні тому суд проголосив вирок. Без умовностей. Чи достатня сума сатисфакції моральної шкоди? Потерпілі точно – вважають , що втрата безцінна.
Суд зазначив, що моральну шкоду не можна компенсувати у повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв визначення розміру душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною реальним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
https://www.youtube.com/watch?v=ABg6U3Ef_dk&t=8s
Детальніше ТУТ
Про моральну шкоду у вироку по справі № 711/14/25:
Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які зіткнулися з проблемами можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 року і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.
Відповідно до правового висновку ВП ВС у постанові від 09.11.2022 у справі № 372/1652/18, «навіть за відсутності у психолога процесуального статусу спеціаліста (частина перша статті 74 ЦПК) чи експерта (частина перша статті 72 ЦПК) висновок психолога може бути письмовим доказом (пункт 1 частини другої статті 76, частина перша статті 95 ЦПК), якщо містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема стосовно страждань потерпілих. Крім того, не можна констатувати, що суди попередніх інстанцій взяли до уваги нижчий рівень емоційних, психічних страждань позивачів, ніж той, який зазначили у відповідних висновках психологи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості».
Зокрема, суд констатує, що моральну шкоду не можна компенсувати у повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв визначення розміру душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною реальним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.