Якщо батько військовозобов’язаного є особою із інвалідністю 2 групи, а мати – особою пенсійного віку, то у єдиного сина такої особи наявні підстави для відстрочки від мобілізації за п.13 ч.1 ЗУ «Про мобілізацію…», з урахуванням тієї обставини, що мати є о

ТЦК часто відмовляють у відстрочці від мобілізації із посиланням на те, що у батька ( матері) – особи із інвалідністю 2 грп, є ще і дружина ( чоловік).

У цій справі , ТЦК заперечував у позові: «у батька позивача наявна дружина, яка не є військовозобов`язаною особою та відповідно до вимог статті 75 Сімейного кодексу України зобов`язана матеріально підтримувати свого чоловіка. На думку відповідача, позивач не надав жодного документа з переліку, визначеного додатком 5 до Порядку №560, який би підтверджував неможливість такої особи здійснювати утримання особи з інвалідністю».

Суд же, у цій справі, зазначив, що зміст обов`язку подружжя щодо взаємної матеріальної підтримки чітко визначено статтею 75 Сімейного кодексу України, відповідно до якої право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, за умови наявності у другого з подружжя можливості надавати зазначену допомогу. Непрацездатність, зокрема, пов`язується з досягненням пенсійного віку, і позов задовольнив.

Повний текст рішення суду:

Категорія справи № 340/1102/26: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 08.06.2026. Зареєстровано: 09.06.2026. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2026.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1102/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далівідповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 19.02.2026 №8, щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 17.02.2026 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з наявністю батька ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи. Позивач вказував, що подав усі документи, передбачені законодавством, зокрема документи, які підтверджують родинні зв`язки, інвалідність батька та заяву батька про обрання його особою, яка здійснюватиме утримання (догляд). Позивач вважає протиправною відмову, оформлену повідомленням від 20.02.2026 №12/1105 на підставі протоколу комісії від 19.02.2026 № 8, оскільки його мати ОСОБА_3 є пенсіонеркою за віком та відповідно до частини третьої статті 75 Сімейного кодексу України є непрацездатною особою, а тому не може вважатися особою, здатною забезпечувати утримання чоловіка. На думку позивача, відповідач неправильно застосував положення пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та безпідставно вимагав додаткові документи щодо неможливості матері здійснювати утримання батька.

Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову, зазначивши, що рішення про відмову у наданні відстрочки прийняте відповідно до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Відповідач зазначив, що у батька позивача наявна дружина, яка не є військовозобов`язаною особою та відповідно до вимог статті 75 Сімейного кодексу України зобов`язана матеріально підтримувати свого чоловіка. На думку відповідача, позивач не надав жодного документа з переліку, визначеного додатком 5 до Порядку №560, який би підтверджував неможливість такої особи здійснювати утримання особи з інвалідністю. Відтак одна із передбачених законом умов для надання відстрочки була відсутня. Відповідач також зазначив, що відмова не позбавляє позивача права повторно звернутися із належними підтверджуючими документами (а.с.23-28).

У відповіді на відзив позивач послався на те, що відповідач помилково ототожнює наявність формального обов`язку подружжя щодо взаємного утримання із фактичною можливістю його виконання. Позивач наголосив, що його мати є пенсіонеркою за віком, а тому є непрацездатною особою в розумінні статті 75 Сімейного кодексу України та не має матеріальної можливості утримувати чоловіка, про що свідчить також розмір її пенсії. Крім того, позивач зазначив, що статус пенсіонера є достатнім підтвердженням непрацездатності особи та не потребує додаткового підтвердження довідками медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії. Також позивач вказав, що батько реалізував своє право на вибір особи, яка здійснюватиме його утримання, подавши відповідну заяву. Окремо позивач поставив під сумнів належність підписання відзиву, посилаючись на перебування начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 у відпустці на момент подання такого відзиву (а.с.54-55).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та 17.02.2026 року звернувся через відділ ЦНАП Благовіщенської міської ради із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

До заяви позивачем додано пакет документів, зокрема: свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідку до акта огляду МСЕК серії 12АА №619369 від 25.07.2018 щодо встановлення батькові інвалідності II групи, копії РНОКПП та пенсійного посвідчення батька, заяву батька про обрання позивача особою для його утримання, а також довідку про доходи матері, яка є пенсіонером за віком (а.с.33-37).

За результатами розгляду поданої заяви та доданих документів Комісією з розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято рішення, оформлене протоколом від 19.02.2026 №8, яким відмовлено у наданні позивачу відстрочки, про що повідомлено листом від 20.02.2026 №12/1105 (а.с.38-39).

Мотиви відмови зводяться до наявності у батька позивача дружини, яка відповідно до закону зобов`язана його утримувати, а також до відсутності документів, що підтверджують неможливість здійснення такого утримання дружиною у зв`язку з обставинами, визначеними пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Вважаючи рішення Комісії протиправним, таким, що прийняте з порушенням вимог матеріального права та без належної оцінки поданих доказів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, у якому просить скасувати зазначене рішення та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки з урахуванням висновків суду.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Аналогічний обов`язок громадян України кореспондується із статтею 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 2232-XII), який визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, указами Президента України воєнний стан продовжувався і на момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі Закон № 3543-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 23 цього Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.

Зокрема, згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення (далі Порядок №560 в редакції на день виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Положенням пункту 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Додатком № 5 Порядку № 560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"

Відповідно до Додатку № 5 зазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII є, зокрема:

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

З аналізу наведених норм убачається, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII пов`язується із сукупністю умов, зокрема наявністю у військовозобов`язаного батька з інвалідністю I чи II групи та відсутністю інших осіб, які відповідно до закону зобов`язані здійснювати його утримання, або належним підтвердженням неможливості виконання таким особами відповідного обов`язку.

Судом установлено, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт наявності у його батька ОСОБА_2 інвалідності II групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12АА №619369 від 25.07.2018 (а.с.35), а також факт родинних зв`язків першого ступеня споріднення, підтверджений свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.01.1985 (а.с.34зв.).

Спірне у справі рішення про відмову у наданні відстрочки мотивоване наявністю у батька позивача дружини, яка, на думку відповідача, зобов`язана утримувати свого чоловіка, а також неподанням документів на підтвердження неможливість виконання цього обов`язку.

Матеріалами справи встановлено, що батько позивача перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка досягла пенсійного віку та є пенсіонером за віком. Вказані обставини підтверджуються належними письмовими доказами, наявними у матеріалах справи (а.с.37зв.), та не заперечуються.

Суд зазначає, що зміст обов`язку подружжя щодо взаємної матеріальної підтримки чітко визначено статтею 75 Сімейного кодексу України, відповідно до якої право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, за умови наявності у другого з подружжя можливості надавати зазначену допомогу. Непрацездатність, зокрема, пов`язується з досягненням пенсійного віку.

Встановлені обставини щодо віку та соціального статусу ОСОБА_3 свідчать про її непрацездатність, що виключає автоматичне покладення на неї реального обов`язку матеріального утримання особи з інвалідністю за відсутності доказів її здатності забезпечувати таке утримання у розумінні пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували фактичну спроможність або реальне здійснення такого утримання.

Водночас стаття 202 Сімейного кодексу України передбачає обов`язок повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, що має значення для визначення черговості обов`язків у разі відсутності інших осіб, здатних та зобов`язаних здійснювати відповідне утримання.

Таким чином, наявність у батька позивача дружини пенсійного віку не свідчить про доведеність існування іншої особи, яка відповідно до закону та з урахуванням фактичних обставин зобов`язана і спроможна здійснювати його утримання. Інших осіб, які могли б виконувати такий обов`язок, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність сукупності умов, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зокрема щодо наявності у батька позивача інвалідності II групи та відсутності інших осіб, які згідно до закону зобов`язані та фактично спроможні здійснювати його утримання.

Водночас оцінюючи правомірність рішення Комісії, суд зазначає, що відмова у наданні відстрочки ґрунтується на формальному тлумаченні обов`язку подружжя щодо взаємного утримання без належної перевірки фактичної та юридичної здатності особи пенсійного віку виконувати такий обов`язок, що призвело до неправильного застосування відповідачем норм матеріального права.

З огляду на викладене, що рішення Комісії, оформлене протоколом № 8 від 19.02.2026, в частині відмови позивачу в наданні відстрочки є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн (а.с.16), який в сумі 1064,96 грн (1331,20 грн х 0,8 (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір")) підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 266,24 грн може бути вирішено за його заявою (клопотанням) у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.139, 241, 242-246, 255, 292-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 19.02.2026 № 8, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН