Якщо чоловік пройшов ВЛК і отримав посвідчення військовозобовязаного за три місяці до 17.05.24, то не має підстав вважати його таким, що він порушив правила військового обліку, і Другий Апеляційний адмінсуд скасував Постанову про штраф в 17 000 грн

9.02 2024 року чоловік пройшов ВЛК та 16.02.24 отримав посвідчення військовозобовязаного.

Через рік, з урахуванням «на ненадання чоловіком доказів оновлення інформації у визначений законом строк», - читай – не надання відомостей про посвідчення військовозобояаногоJ, яке видали чоловіку саме в ТЦКJ, його вирішили отштрафувати на всі 17 000 ГРн).

13.02.2025 керівник ТЦК виніс Постанову про притягнення чоловіка  до адмінвідповідальності за неоновлення ВОД

14.02.2025 чоловіку ( як батьку трьох дітей) надано відстрочку.

Суд першої інстанції у позові про скасування штрафу – відмовив.

Другий апеляційний, рішення суду першої інстанції та Постанову ТЦК – скасував із посиланням на те, що поза увагою відповідача залишилися факти постановки на облік, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного №82/84 від 16.02.2024 ОСОБА_1 , проходження ним 09.02.2024 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 , за результатами якого він визнаний придатним до військової служби за гр. 2 Наказ МОУ №402-2008 р. Протокол №31, а також того факту, що призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 зараховано у запас 09.02.2024 за ст. 37 п.1 п.п.2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»..

На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 відповідач надав пояснення, в яких виклав судження про допущення позивачем порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та незастосовність примітки до ст. 210 КУпАП, з огляду на ненадання позивачем доказів оновлення інформації у визначений законом строк.

Повний текст Постанови Апеляції:

Категорія справи № 646/1463/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 20.05.2025. Зареєстровано: 21.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2025.

Дата набрання законної сили: 19.05.2025

Номер судового провадження: 8226/25

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 р.Справа № 646/1463/25  Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Шиховцова А.О., вул. Українська, 15, м. Харків, Харківська, 61010, по справі № 646/1463/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2025 до Червонозаводського районного суду м. Харкова через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява представника позивача адвоката Нечитайло Маргарити Олегівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 (надалі позивач, апелянт) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 за №365 від 13.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення України (надалі КУпАП) та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував положення статті 38 КУпАП відповідно до якого, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. На момент винесення оскаржуваної постанови відповідач мав актуальні облікові дані апелянта, оскільки 09.02.2024 апелянт проходив ВЛК та 16.02.2024 отримав посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 . Свої персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, податковий код, адресу реєстрації і місця проживання) апелент не змінював з того моменту, коли останньому було видне посвідчення військовозобов`язаного. Також посилався на «практику» судів першої інстанції у подібних правовідносинах.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, відповідно до ст. 268 КАС України. У наданих заяві та поясненнях просили розглядати справу без їх участі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорено сторонами.

Сулейман ОСОБА_3 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 16.02.2024 Сулеймана ОСОБА_3 09.02.2024 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 визнано придатним до військової служби за гр. 2 Наказ МОУ №402-2008 р. Протокол №31. Призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 зараховано у запас 09.02.2024 за ст. 37 п.1 п.п.2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Листом ІНФОРМАЦІЯ_8 за вих. №4/125 від 16.02.2024 ОСОБА_1 повідомлено, що на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та звільнені від призову на військову службу до 15.02.2025.

Відповідно до протоколу №365 від 13.02.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП 13.02.2025 о 12:10 год. при перевірці документів ОСОБА_1 було встановлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до наданих ОСОБА_1 та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_8 документів, а також пояснень самого ОСОБА_1 , було встановлено, що останній, являючись військовозобов`язаним, без поважних на те причин, протягом 60 днів з дня набрання чинності указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України не уточнив/оновив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_8 , не скористався застосунком «Резерв +» для уточнення своїх персональних/облікових даних. Так, приймаючи до уваги дані обставини справи та наведені норми чинного законодавства України ОСОБА_1 був зобов`язаний у 60-денний строк уточнити/оновити/актуалізувати свої персональні дані, які визначені ст. 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників. військовозобов`язаних та резервістів», але не виконав обов?язку, передбаченого діючим законодавством України. Своєю бездіяльністю ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», п.22 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року за №560 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП не виявлено, обставиною, що пом`якшує відповідальність відповідно до ст. 34 КУпАП є щире розкаяння винного громадянина, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснені положення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, зміст яких викладений у протоколі. В поясненнях ОСОБА_1 вказав, що з протоколом згоден. У протоколі наявний підпис ОСОБА_1 , підпис особи, яка склала протокол.

13.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова №365 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, 13.02.2025 о 12:10 год. при перевірці документів ОСОБА_1 було встановлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до наданих ОСОБА_1 та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_8 документів, а також пояснень самого ОСОБА_1 , було встановлено, що останній, являючись військовозобов`язаним, без поважних на те причин, протягом 60 днів з дня набрання чинності указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України. не уточнив/оновив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного. резервіста не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_8 , не скористався застосунком «Резерв +» для уточнення своїх персональних/облікових даних. Так, приймаючи до уваги дані обставини справи та наведені норми чинного законодавства України ОСОБА_1 був зобов`язаний у 60-денний строк уточнити/оновити/актуалізувати свої персональні дані, які визначені ст. 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників. військовозобов`язаних та резервістів», але не виконав обов`язку, передбаченого діючим законодавством України. Своєю бездіяльністю ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», п.22 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року за №560 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП не виявлено, обставиною, що пом`якшує відповідальність відповідно до ст. 34 КУпАП є щире розкаяння винного громадянина, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Даною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у сумі 17000 грн. Копію постанови ОСОБА_1 отримав 13.02.2025, про що свідчить його власноручний підпис.

Згідно з довідкою №1149 від 14.02.2025 ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на строк до 09.05.2025.

З витягу із ІКС «Оберіг» за ідентифікатором військовозобов`язаного 160220241455578400013 вбачається, що ОСОБА_1 уточнив свої облікові дані 16.02.2024.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню. Вказав, що доказів щодо поважності причин не оновлення військово-облікових даних у зазначений законодавством термін (з 17.05.2024 по 16.07.2024), не надано доказів на підтвердження неможливості оновити дані через органи ЦНАП або ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону №3543-XII особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Стаття 210-1 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів зазначає, що положення ч.3 ст. 37 та ч.11 ст. 38 Закону №2232-XII передбачають обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів після прибуття до нового місця проживання в семиденний строк стати на військовий облік, а також у разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Втім, будь-яких доказів, що Апелянт змінив місце проживання та/або інші зазначені вище відомості, матеріали справи не містять і позивач таких доводів не зазначає.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 частини 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3633-ІХ, під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX:

громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, мали три шляхи для уточнення своїх персональних даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме шляхом:

- прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;

- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;

- через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт; об`єктивна сторона; суб`єкт; та суб`єктивна сторона.

Суб`єктивна сторона - це внутрішня сторона проступку, психічний стан суб`єкта проступку, що характеризує його волю, яка виявляється в протиправній дії, його ставлення до дії, яку він вчинив.

Ознаками суб`єктивної сторони проступку є вина, мотив і мета правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.

Крім діяння, ознаками об`єктивної сторони правопорушення є місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя здійснення діяння.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, посилання на докази, якими він керувався при ухваленні відповідного рішення. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.

Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Зміст спірної постанови зводиться лише до того, що позивач, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 , в особливий період, в порушення вимог абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», п.22 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року за №560: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

При цьому, вказана постанова не містить жодних встановлених обставин цієї справи про адміністративне правопорушення, а також посилання на докази, якими підтверджується така протиправна бездіяльність Позивача, на підставі яких Відповідач дійшов до висновку про невиконання ОСОБА_1 обов`язку уточнити військово-облікові дані протягом 60 днів.

Одночасно колегія суддів зауважує, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Так, поза увагою відповідача залишилися факти постановки на облік, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного №82/84 від 16.02.2024 ОСОБА_1 , проходження ним 09.02.2024 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 , за результатами якого він визнаний придатним до військової служби за гр. 2 Наказ МОУ №402-2008 р. Протокол №31, а також того факту, що призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 зараховано у запас 09.02.2024 за ст. 37 п.1 п.п.2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»..

На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2025 відповідач надав пояснення, в яких виклав судження про допущення позивачем порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та незастосовність примітки до ст. 210 КУпАП, з огляду на ненадання позивачем доказів оновлення інформації у визначений законом строк.

Отже, жодних доказів відсутності у нього необхідної інформації стосовно позивача не надав, зокрема з урахуванням того, що позивач був взятий на облік, пройшов ВЛК та був зарахований у запас у лютому 2024 року.

З наданого відповідачем витягу з бази даних ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що звірка контактних даних відбулася 14.02.2024, дата введення інформації про особу в систему відбулася 16.02.2024, стать, дата народження, РНОКПП, вид обліку, номер телефона, сімейний стан, звання, країна та місце народження, ПІБ у родовому відмінку, ідентифікатор військовозобов`язаного тощо. (а.с. 51)

Доказів того, що вказані відомості не повідомлялися ІНФОРМАЦІЯ_11 під час постановлення позивача на облік у лютому 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 також не надав.

Посилання ІНФОРМАЦІЯ_3 на неподання позивачем доказів своєчасного оновлення даних, колегія суддів відхиляє, оскільки тягар доказування цих обставин покладений саме на ІНФОРМАЦІЯ_12 , як суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, ухвалюючи спірну постанову, всупереч імперативних вимог статей 7, 9, 247, 251, 252 тощо КУпАП, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не зібрав доказів на підтвердження власної позиції щодо допущення позивачем інкримінованого правопорушення, зокрема які були наявні у розпорядженні самого відповідача.

Отже, дослідивши вказану постанову, колегія суддів вважає її такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено, недобросовісно, нерозсудливо; не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Вказане свідчить, що спірна постанова є підлягає безумовному скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням висновків суду наявність підстав для скасування постанови №365 від 13.02.2025, колегія суддів вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, з огляду на приписи п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання спірної постанови протиправною.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням викладеного та на підставі п.4 ч.1 ст. 317 КАСУ колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2023 року по справі № 646/1463/25 скасувати.

Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за №365 від 13.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 605,60 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн, усього у сумі 1514,00 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді   О.В. Присяжнюк   О.А. Спаскін