19 Nov 2024

Якщо військовослужбовець не отримував певного речового майна, то при звільненні у нього не виникає права на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане ним під час проходження служби, - Шостий Апеляційний суд ( 4.11.24)

Адвокат Валерій Макеєв

При звільненні з військової служби, військовослужбовець має право на низку виплат.

У досліджуваному кейсі, Позивач висунув чи не найобємніші ( за кількістю0 позовні вимоги до військової частині, з якої був звільнений зі служби.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 позов задоволено частково:

визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 08.04.2022 по 31.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік та 2023 рік та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік та 2023 рік без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 08.04.2022 по 31.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік та 2023 рік та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік та 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Та і таке рішення не влаштувало Позивача, і він подав апеляційну скаргу.

Рішення цікаве для використання на практиці – і повний текст читайте нижче.

Разом з тим, є короткий і важливий висновок – щодо виплат за неотримане речове майно:

Апеляційний суд вказав, що Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачу, як військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби не видаються, тобто, при звільненні в нього не виникає право на отримання таких речей. Відтак, у спірному випадку у позивача не виникло право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане ним під час проходження служби.

Повний текст судового рішення:

Категорія справи № 620/9235/23: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.

Надіслано для оприлюднення: 05.11.2024. Зареєстровано: 07.11.2024. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2024.

Дата набрання законної сили: 04.11.2024

Номер судового провадження: A/855/4454/24

Державний герб України

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/9235/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Епель О.В.,

Карпушової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, прийнятого у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення в період з 08.04.2022 по 31.05.2023; грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, передбачених розділами XXIII, XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам; грошової компенсації за невикористану чергову відпустку за 2022-й рік терміном 30 діб та 2023-й рік терміном 45 діб, передбаченої ст. 101 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022-й та 2023-й роки терміном по 14 діб (разом 28 діб), передбаченої п. 12 ст. 12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; одноразової грошової допомоги під час звільнення з лав ЗСУ в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за один календарний рік служби передбаченої п. 2 ст. 15 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, для визначення розмірів складових грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військове звання);

зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоотримані суми грошового забезпечення в період з 08.04.2022 по 31.05,2023; грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки передбачених розділами XXIII, XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам; грошової компенсації за невикористану чергову відпустку за 2022-й рік терміном 30 діб та 2023-й рік терміном 45 діб, передбаченої ст. 101 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022-й та 2023-й роки терміном по 14 діб (разом 28 діб), передбаченої п. 12 ст. 12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; одноразової грошової допомоги під час звільнення з лав ЗСУ в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за один календарний рік служби передбаченої п. 2 ст. 15 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18), відповідно до якої посадовий оклад, оклад за військове звання та додаткові види грошового забезпечення мають бути обчислені(перераховані), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови видати позивачу довідку про вартість речового майна що належало до видачі під час проходження служби згідно норм забезпечення на підставі наказу Міністра оборони України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» № 232 від 29.04.2016;

витребувати у відповідача довідку про вартість речового майна що належало йому до видачі але не було ним отримане під час проходження військової служби згідно норм забезпечення на підставі наказу Міністра Оборони України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» № 232 від 29.04.2016;

стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за не отримане речове майно що належало йому до видачі але не було отримане під час проходження військової служби згідно норм забезпечення на підставі наданої (витребуваної) довідки військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправними дії відповідача щодо виключення його наказом від 31.05.2023 № 153 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 без розрахунків по грошовому та речовому забезпеченню в порушення вимог статті 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008;

визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2023 №153 (по стройовій частині) про виключення його зі списків особового складу військової частини;

поновити ОСОБА_1 на військовій службі з 31.05.2023 до дня повного розрахунку по грошовому та речовому забезпеченню згідно норм діючого законодавства;

зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу середнього грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення (виключення) зі списків особового складу військової частини - 31 травня 2023 року до дня повного розрахунку по грошовому та речовому забезпеченню згідно норм діючого законодавства з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний тарифний коефіцієнт;

зобов`язати відповідача видати новий наказ по стройовій частині про виключення позивача зі списків особового складу військової частини після повного розрахунку по грошовому та речовому забезпеченню згідно норм діючого законодавства.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 позов задоволено частково:

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі № 620/9235/23 слід скасувати в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач вважає, що був незаконно виключений зі списків особового складу військової частини з порушенням діючого законодавства, зокрема п. 242 Указу Президента № 1153/2008, оскільки він був не розрахований повністю по грошовому та речовому забезпеченню.

Позивач вказує, що згідно діючого законодавства мав право отримати все речове майно яке не отримав під час проходження служби, чи за власним бажанням отримати грошову компенсацію за нього.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі № 620/9235/23 слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

На думку відповідача, поза увагою Чернігівського окружного адміністративного суду під час розгляду справи № 620/9235/23 залишився той факт, що згідно абз. 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 «Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини», а відповідно до правил статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Розрахунок розміру посадового окладу здійснюється згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відповідач вказує, що в день виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (31.05.2023 о 17 год. 02 хв., тобто вже після підписання всіма службами військової частини НОМЕР_1 обхідного листка в якому позивач висловив претензії до щодо не проведення всіх належних розрахунків) ОСОБА_1 були повністю виплачені всі належні суми, включаючи допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, в сумі 237 286,90 гривень. Наведене підтверджується платіжною інструкцією № 9194 від 29.05.2023 та відомістю розподілу витрат військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2023.

Відповідач вважає, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для здійснення позивачу перерахунку грошового забезпечення за період з 08.04.2022 по день виключення зі списків особового складу військової частини, а також для перерахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 в цій частині суперечить матеріалам справи.

16.04.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

На думку позивача, посилання в даної справі відповідача та суду першої інстанції, щодо виплати компенсації за речове майно на Наказ Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» є безпідставним. Адже Закон України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» визначив, що порядок грошової компенсації вартості неотриманого речового майна визначається Кабінетом Міністрів України, а не Міністерством оборони.

Також, позивач вказує, що жодних застережень щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно щодо мобілізованих у Постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» немає.

Також, позивач вказує, що відповідач, обчислюючи та виплачуючи йому грошове забезпечення з 24.02.2022 по 15.07.2023, а також одноразових виплат отриманих на день звільнення за 2023 рік без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» на думку позивача, не заслуговують на увагу, оскільки остання не може бути застосована до спірних правовідносин в силу дії Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» в чинній редакції.

Також відповідач посилається на те, що начебто розрахував позивача в день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 31.05.2023 о 17.02, та виплатив повністю грошове забезпечення з 08.04.2022 по 31.05.2023, компенсаційні і виплати за невикористані чергові відпустки та відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та за 2023 роки, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для соціально-побутових питань, одноразову допомогу при звільненні та інші виплати які підлягали виплаті при звільненні. Дійсно всі ці виплати були виплачені, але дані виплати були перераховані (нараховані) по прожитковому мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що не відповідає діючому законодавству України.

26.10.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Позивач просить врахувати при вирішенні даної справи правові висновки Верховного Суду у справі № 440/6017/21 та № 500/1813/21 щодо питання обчислення грошового забезпечення військовослужбовців прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року.

Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" з 08.04.2022 був призначений на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту, ВОС НОМЕР_2, що підтверджується приписом № 2В/2/1135 від 08.04.2022 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.04.2022 № 86.

Відповідно до витягу із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.01.2023 № 58 позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я) - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

23.05.2023 позивач подав рапорти щодо надання довідки про вартість речового майна, щодо виплати грошової компенсації за вартість неотриманого речового майна, щодо не виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку з не проведенням донарахування та виплати грошового забезпечення.

Відповідач листом від 30.05.2023 № 1262 повідомив, що заборгованості по розрахунках за речове майно щодо позивача не має, у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для видачі довідки про вартість речового майна та виплати грошової компенсації.

26.05.2023 відповідач листом № 1226 повідомив, що розрахунок розміру посадового окладу здійснюється згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18) - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14. У зв`язку зі змінами, внесеними до постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються, виходячи з розміру 1762 гривні. Відповідач зазначив, що підстави для здійснення позивачу перерахунку грошового забезпечення за період з 08.04.2022 по день виключення зі списків особового складу військової частини, а також для перерахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки відсутні.

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2023 № 153 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Як вбачається з довідки - витягу роздавальної відомості від 08.06.2023 № 1018, наданої відповідачем за період з травня 2022 року по травень 2023 року, позивачу встановлено посадовий оклад - 4 930 грн, оклад за військовим званням - 1 340.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби, не видаються, тобто при звільненні в нього не виникає право на отримання таких речей.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 без розрахунків по грошовому та речовому забезпеченню; визнання протиправним та скасування абзацу 2 пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31 травня 2023 року №153 (по стройовій частині) про виключення його зі списків особового складу військової частини; поновлення ОСОБА_1 на військовій службі з 31.05.2023 до дня повного розрахунку по грошовому та речовому забезпеченню згідно норм діючого законодавства; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату середнього грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення (виключення) зі списків особового складу військової частини - 31 травня 2023 року до дня повного розрахунку по грошовому та речовому забезпеченню згідно норм діючого законодавства з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов`язання відповідача видати новий наказ по стройовій частині про виключення позивача зі списків особового складу військової частини після повного розрахунку по грошовому та речовому забезпеченню згідно норм діючого законодавства суд першої інстанції зазначив, що таки не є законодавчо визначеними способами поновлення прав незаконно звільненої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання абз. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 (набрала чинності 24.02.2018), якою до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Згідно з пунктом 1 Примітки Додатку 1 Постанови № 704 «Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» № 1041 від 20.12.2017) посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Згідно Примітки Додатку 14 Постанови № 704 "Схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу" оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Отже, пункт 4 постанови № 704 (в редакції постанови № 103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.", тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

На момент набрання чинності Постановою № 704, п. 4 вказаного нормативного акту викладений у редакції згідно з п. 6 Постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

При цьому, 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови № 704, так і станом після 29.01.2020 неконституційними не визнавалися.

Так, під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, перевагу належить надати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у ст. 8 Конституції України.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Відтак, оскільки норма п. 3 розділу II Закону № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п. 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, тому відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 році на рівні 2 481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 році на рівні 2 684 грн в той час коли Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.

Отже, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, позивач має право на визначення складових його грошового забезпечення у 2022 та 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти.

Аналогічний висновок висловлено Верховний Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21, від 04.01.2023 у справі № 640/17686/21, від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а, від 24.01.2023 у справі № 500/1433/21.

В той же час, 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704» (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою:

скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662);

внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.";

установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Колегія суддів наголошує, що Постанова № 481 набрала чинності 20.05.2023, в той час, як спірні правовідносини мали місце у 2022 та 2023 році, отже такі з 01.01.2022 по 19.05.2023 не охоплюються предметом регулювання п. 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481. В той же час, з 20.05.2023 складові грошового забезпечення розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні.

В той же час, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що спірні виплати мають бути розраховані із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року по 31.05.2023, оскільки як вказано вище такі приписи діяли до 19.05.2023.

Отже, колегія суддів вважає що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній та резолютивній частині.

Щодо позовних вимог про видачу довідки про вартість речового майна та компенсації за неотримане речове майно, колегія суддів зазначає наступне.

На виконання ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

За приписами п. 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Відповідно до пунктів 3-5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначає Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898 (далі - Інструкція № 232).

Пункт 2 розділу I Інструкції № 232 встановлює, що основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

Керуючись п. 4 розділу III Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Інструкції № 232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.

Відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції № 232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 без розрахунків по грошовому та речовому забезпеченню; визнання протиправним та скасування абзацу 2 пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2023 № 153 (по стройовій частині) про виключення його зі списків особового складу військової частини; поновлення ОСОБА_1 на військовій службі з 31.05.2023 до дня повного розрахунку по грошовому та речовому забезпеченню згідно норм діючого законодавства; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату середнього грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення (виключення) зі списків особового складу військової частини - 31.05.2023 до дня повного розрахунку по грошовому та речовому забезпеченню згідно норм діючого законодавства з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов`язання відповідача видати новий наказ по стройовій частині про виключення позивача зі списків особового складу військової частини після повного розрахунку по грошовому та речовому забезпеченню згідно норм діючого законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі- Закон № 2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На виконання п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Згідно з п.1.1. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170), Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

На виконання ч. 3 п. 12.8 Інструкції № 170 командири військових частин зобов`язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення їх з військової служби.

Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

На виконання ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами п. 242 Положення № 1153/2008 військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як встановлено вище, відповідно до витягу із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.01.2023 № 58 позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я) - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2023 № 153 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивачу було виплачено та перераховано на картковий рахунок грошове забезпечення у розмірі 237 286,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9194 від 29.05.2023 та відомістю розподілу витрат військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2023.

Відповідно до рапорту позивача від 31.05.2023 вбачається, що позивач посаду служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту (РХБЗ) здав, що також підтверджується обхідним листком від 31.05.2023 та актом прийому-передачі справ та посади начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , що містить підпис позивача.

Як вірно посилається суд першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 в справі № 810/451/17 зазначила, що за змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пунктів 231, 232 Положення № 1153/2008 у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання. У такому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу і строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Новий контракт з таким військовослужбовцем укладається у порядку, визначеному цим Положенням.

Пунктом 232 Положення №1153 також встановлено, що уУ разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівнозначній посаді здійснюється наказом посадової особи, яка має право звільнення цієї категорії військовослужбовців з військової служби, їй рівнозначної або вищої. Наказ видається на підставі копії рішення суду, матеріалів службового розслідування та копії наказу, виданого відповідним командиром (начальником), про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у незаконному звільненні військовослужбовця.

Отже, як вірно вказує суд першої інстанції наслідком такого скасування є поновлення на військовій службі з виплатою військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Інших правових наслідків незаконного звільнення з військової служби законодавство не передбачає.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг позивача та відповідача частково знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для зміни мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року змінити в мотивувальній та резолютивній частині.

Викласти абзаци 2 та 3 резолютивної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 в наступній редакції:

«Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 08.04.2022 по 19.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік та 2023 рік та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік та 2023 рік без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 08.04.2022 по 19.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та 2023, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та 2023 рік, компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022 рік та 2023 рік та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік та 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.»

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.В. Епель

О.В. Карпушова