Є перші ухвали судів «Про закриття проваджень у справах про бездіяльність ТЦК, які тривалий час не розглядали заяви про відстрочку», у звязку з тим, що до прийняття судом рішення ТЦК надали відстрочку, і «їх бездіяльність ( за риторикою судового рішення) т

Вималювалась  соціально чутлива правнича проблема: військовозобов’язані, зморені ігнором ТЦК та СП щодо розгляду із їх заяв про відстрочку, звертались до суду з позовами про визнання бездіяльності ТЦК неправомірною і майже на 100% вигравали такі справи.

Та, останнім часом, саме «вималювалась» - соціально чутлива правнича проблемка:

ТЦК, не у семиденний строк, як передбачено законодавством, а, скажімо , через 150 днів після подання військовозобов’язаним заяви про відстрочки, та наявним зверненням його до суду, таки «припиняють протиправну бездіяльність» - і надають відстрочку заявнику.

От що має робити суд за таких обставин – коли є справа на розгляді, час приймати рішення, а тут – ТЦК присилає «лист щастя» за яким – «вже проблем не має – відстрочка надана».

Відстрочка надана. А «осадочок» залишився).

Наразі, маємо дві форми неприйнятного реагування та таке «самозцілення ТЦК та СП»:

1)      Прийняття судом ухвали про закриття провадження у справі, поза як ТЦК та СП таки ж самозціливсяJ

2)      Прийняття судом рішення про відмову у задоволенні у позові, бо ВЖЕ для позову не має підстав.

Щодо ухвали.

Говоримо про ухвалу «про закриття провадження у справі»  від 13 листопада у справі № 580/7551/24.

Хронологія:

10.06.24 Чоловік звернувся до ТЦК та СП із заявою про відстрочку.

ТЦК – ІГНОР.

31.07.24 – чоловік до суду – із оскарженням бездіяльності.

Вимога:

- визнати протиправною бездіяльність Черкаського об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо неналежного розгляду заяви ЧОЛОВІКА від 10.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Інша вимога – зобовязати розглянути заяву)

Суд 13.11.24 виносить «ухвалу про закриття» з геніальним мотивуванням:

«Як стверджує представник позивача у позовній заяві станом на день подання до суду цього позову (31.07.2024) відповідач не розглянув заяву позивача та не надав відповіді на неї.

Разом з тим, згідно з довідкою від 25.10.2024 № П48/112 ЧОЛОВІКУ надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (чоловік, який має дружину з числа осіб з інвалідністю 2-ї групи) на строк до 09 листопада 2024 року».

Так чи була «бездіяльність неправомірною» ( за ч.1 Позовних вимог)?, - суд «умалчіваєт»).-

Чи є таке правосуддя ефективним?, - точно НІ!

Та, маленька «вішенька на тортіку» сумнівної ухвали – це повернення судового збору))).

Логічно ж: чоловік, який вірив у правосуддя та верховенство права у державі, бодай матеріально не повинен страждати від того, що дякуючи позову, відповідач «самозцілився», і вже – «вимагати повторного належного розгляду заяви» - не має сенсу).

Та є справи і «Без вішеньки». Як то справа  № 580/9047/24.

Тут суд взазалі прийняв «рішення про відмову»J

Все подібно до попереднього кейсу.

Та досліджуючи ту обставину, що ТЦК «самозцілився» - і надав таки після тривалого судового розгляду – відстрочку Позивачу, то, на думку суду, і обгрунтування поданого півроку тому позову, тепер вже не знаходять підтвердження)))

Весело?

Геть не смішно!

Позивач звернувся «за ефективним правосуддям», з метою як спонукати ТЦК до дій за законом, так і визнання того факту, що таки бездіяльність ТЦК таки є протиправною, сплатив за це як суд збір так і правничу допомогу, а йому держава, представлена у цих правовідносинах Судом, каже: ані грошей тобі, ані віри у судочинство)))

Апелюємо.

Так не має бути)