ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ( 9.09.26) зазначив, що порушенням принципу правової визначеності є відмова чоловіку, який самостійно виховує неповнолітню дитину у ПРОДОВЖЕННІ відстрочки, та вказує на те, що Комісією неправомірно прийнято про

Питання цікаве – про ПРОДОВЖЕННЯ ВІДСТРОЧОК. І логічно ж- якщо відстрочка надавалась за «певного пакету додатків до заяви», то не продовження відстрочки, за подання такого ж пакету документів – є порушенням принципу правової визначеності.

У цій справі:

Шлюб чоловіка із матір’ю неповнолітньої дитини розірвано ще у 2021 році. Місцем проживання дитини встановлено – з батьком.

Місцевий суд у 24 році встановив юр факт самостійного виховання дитини батьком. Чоловік звернувся ( через ЦНАП) до ТЦК про ПРОДОВЖЕННЯ відстрочки. Відмовили).

Чоловік звернувся до суду із посиланням на те, що ТЦК (відповідачем) відмовлено у продовженні відстрочки з посиланням на ст. 157 Сімейного кодексу України. Позивач вважав зазначене рішення відповідача протиправним, оскільки ним надано рішення, які підтверджують факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої дитини, але відповідачем вони проігноровані. Крім того, позивач звертає увагу, що раніше йому надавалася відстрочка на підставі цих документів.

Суд позов задовольнив із посиланням на те, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.

Цей обов`язок закріплений в Конституції України, а також в Сімейному кодексі України

Повний текст рішення:

Категорія справи № 260/4545/26: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Надіслано судом: 09.09.2026. Зареєстровано: 10.09.2026. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2026.

Номер судового провадження: не визначено

Державний герб України

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4545/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцовича М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене протоколом №96 від 04.05.2026 року в частині відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1

2) зобов`язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , від 27.04.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч.1 статті 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні по даній справі;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що самостійно виховує та утримує дитину віком до 18 років. Вказує, що звернувся через Центр надання адміністративних послуг про надання йому відстрочки на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з додаванням всіх необхідних документів, однак протоколом №96 від 04.05.2026 року відповідачем відмовлено у продовженні відстрочки з посиланням на ст. 157 Сімейного кодексу України. Позивач вважає зазначене рішення відповідача протиправним, оскільки ним надано рішення, які підтверджують факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої дитини, але відповідачем вони проігноровані. Крім того, позивач звертає увагу, що раніше йому надавалася відстрочка на підставі цих документів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.

Відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію аргументував тим, що відповідно до ст.157 Сімейного кодексу України, той із батьків хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участі у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Водночас відповідач вказує, що комісія вивчила заяву та додані до заяви документи, оцінила законність підстав для надання відстрочки та в результаті прийняла законне та обґрунтоване рішення, оформлене належним чином. З посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.05.2026 року по справі № 725/9013/25 та з урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача 28 липня 2026 року подано до суду клопотання про залучення співвідповідачів та доповнення позовних вимог, в якій просив:

1. Залучити співвідповідачем по справі №260/4545/26 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2. Залучити співвідповідачем по справі №260/4545/26 Комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 .

3. Доповнити позовні вимоги по вказаній справі наступними: «Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом №96 від 04.05.2026 року в частині відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 ».

4. Доповнити позовні вимоги по вказаній справі наступними: «Зобов`язати Комісію для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч.1 статті 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні по даній справі».

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову та залучено до участі в адміністративній справі № 260/4545/26 в якості співвідповідачів ІНФОРМАЦІЯ_3 та Комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідачі 2, 3, 4 відзиви на позовну заяву не подали. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та до 03.05.2026 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується даними електронного військово-облікового документа, сформованими в застосунку «Резерв+».

Позивач 27.04.2026 року онлайн через Центр надання адміністративних послуг подав заяву № 20260427-645229 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви про надання відстрочки позивачем додано: свідоцтво про народження дитини; рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.12.2024 у справі №299/7464/24; рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.07.2021 у справі №299/3043/21; рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01.04.2019 у справі №299/3731/18; військовий квиток, паспорт громадянина України та код РНОКПП.

Розглянувши подану заяву із долученими документами, Комісія для розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалила рішення, оформлене протоколом №96 від 04.05.2026, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, про прийняття якого повідомила позивача повідомленням від 05.05.2026 №1099/12/112878.

Причиною відмови зазначено: відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, рішення Виноградівського районного суду №299/7464/24 не позбавляє матір дитини ОСОБА_2 , батьківської правосуб`єктності, а відтак не змінився і весь обсяг прав та обов`язків щодо виховання та утримання нею своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає про таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

За правилами ч. 1-4 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Частинами 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ унормовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ч. 5 ст.1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», внесені часткові зміни до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовані Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Частинами 7, 8 ст. 23 Закону №3543-XII регламентовано, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абз. 9 п. 11 положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - порядок №560), у якому, серед іншого, визначено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56, 57 порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За правилами п. 58 порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності)

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

дату народження;

адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);

адресу електронної пошти;

контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (абз. 1 п. 59 порядку №560).

Порядок розгляду заяви та документів комісією, а також прийняття відповідного рішення за результатами його розгляду, закріплено у п. 60 порядку №560.

Так, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

Додаток 4 до порядку № 560 містить форму заяви щодо оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

У додатку 5 до порядку №560 визначений перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, документами, які підтверджують право на відстрочку для жінкам та чоловікам, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої (таких) дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України є:

свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

З аналізу наведених вище положень вбачається, що для отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, останній має подати визначений у додатку 5 до порядку №560 перелік документів.

Водночас, документами, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину, є рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Оцінюючи наявність підстав для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.01.2014 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із найголовніших та найважливіших обов`язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.

Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Отже, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.

Цей обов`язок закріплений в Конституції України (ст.51, 52), а також в Сімейному кодексі України (ст.180-201).

Суд встановив, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01.04.2019 у справі №299/3731/18 визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканцем АДРЕСА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.07.2021 у справі №299/3043/21 розірвано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.12.2024 у справі №299/7464/24 встановлено той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , самостійно виховує та утримує дитину віком до 18 років, а саме: неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказані судові рішення набрали законної сили у встановленому порядку.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з аналізу вказаних доказів, судом встановлено самостійне виховання та утримання позивачем неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ є підставою для надання позивачу відстрочки від призову на військову служу під час мобілізації.

Суд зазначає, що при зверненні із заявою про надання відстрочки позивачем було подано всі документи, передбачені Порядком 560, необхідні для надання відстрочки від призову на військову служу під час мобілізації відповідно до п.4 ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ.

Суд зазначає, що у п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28 червня 2010 року №17-рп/2010 зазначається, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремити правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, прийняття Комісією у спірному випадку протилежного рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки за тих самих обставин, є порушенням принципу правової визначеності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 04.05.2026 №96, яким відмовлено позивачу у наданні відстрочки є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Абз.2 ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, встановлені судом обставини та наведені норми законодавства України, суд дійшов висновку зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки та у строк і у порядку, визначені законодавством, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.

При цьому вимоги позивача до Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволенню не підлягають, оскільки такою не приймалося рішень відносно позивача.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене протоколом №96 від 04.05.2026 року, в частині відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч.1 статті 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні по даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМ.М. Луцович