5 Jul 2026

Закон не ставить право військовослужбовця на звільнення з військової служби у залежність від сумісного проживання батька з дитиною як умову для звільнення, а тому факт відсутності визначення місця проживання п`ятнадцятирічної дитини від першого шлюбу з поз

Адвокат Валерій Макеєв

Суд, задовольняючи позов військового, якому було відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення ( підстава рапорту - на утриманні перебуває трьоє неповнолітніх дітей), зауважив, що Закон не ставить право військовослужбовця на звільнення з військової служби у залежність від сумісного проживання батька з дитиною як умову для звільнення, а тому факт відсутності визначення місця проживання п`ятнадцятирічної дитини від першого шлюбу з позивачем не може бути підставою для відмови у задоволенні рапорту, виходячи з того, що згідно з приписами Сімейного кодексу України обов`язки батьків по вихованню та матеріальному утриманню дитини не ставляться у залежність від проживання разом з дитиною. Крім того, Сімейний кодекс України в статті 160 передбачає право дитини, яка досягла чотирнадцяти років, на самостійне визначення з місцем проживання у випадку проживання батьків окремо.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».

Повний текст РІшення

Категорія справи № 240/24877/25: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби.

Надіслано судом: 28.05.2026. Зареєстровано: 29.05.2026. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2026.

Номер судового провадження: 240/24877/25/25474/25

Державний герб України

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/24877/25

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яке оформлене письмовою резолюцією на рапорті від 15.10.2025 за №6169/р;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 15.10.2025 про звільнення з військової служби, з підстав передбачених пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позову зазначає, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а тому має право на звільнення з підстав передбачених пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Ухвалою від 05.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що для підтвердження факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей та звільнення ОСОБА_2 з військової служби на підставі частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_3 слід дотриматися вимог законодавства щодо надання всіх підтверджуючих документів, визначених в Інструкції № 170. Тобто, ОСОБА_3 необхідно було до рапорту про звільнення, крім інших наданих документів, долучити один із документів з альтернативного переліку, щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків (військовослужбовця), як того вимагає Інструкція № 170. Однак ОСОБА_4 до рапорта долучив рішення суду про розірвання шлюбу з матір`ю дітей, проте вказане рішення не містить відомостей щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків. Проте позивач не надав рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей, чи договору між батьками про проживання та утримання дітей, чи жодного іншого документа (рішення суду) з альтернативного переліку вказаних документів на підтвердження місця проживання дітей з одним із батьків. Водночас, долучена до рапорта роздрукована виписка з карткового рахунку не є належним документом (довідкою про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем) в розумінні підпункту 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170.

Ухвалою від 12.12.2025 витребувано у ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 документи.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5 з посади, відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 06.01.2026 № 6 та витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026, справу передано на розгляд судді Семенюку М.М., який ухвалою від 13.01.2026 прийняв її до свого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується учасниками справи, позивачем 15.10.2025 було подано рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 (а.с. 54) про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

До рапорту додав: свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 31.01.2025; свідоцтво npo народження НОМЕР_3 від 31.01.2025; свідоцтво про народження НОМЕР_4 від 29.07.2025; свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 від 25.02.25; рішення суду про розірвання шлюбу справа № 274/5817/22, довідку про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, № 16/18/125245 від 10.10.2025; витяг з реєстру територіальної громади, No 2025/011925435 від 20.08.2025; витяг з реєстру територіальної громади, № 2025/011925431 від 20.08.2025; витяг з реєстру територіальної громади, № 2025/0 11925433 від 20.08.2025; довідку про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів від 10.10.2025 видану Бердичівським ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області.

Проте, даний рапорт не погоджено.

Вважаючи, безпідставним не погодження рапорту, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до пп. «г» ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абзацом 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі-Інструкція №170).

Додатком 19 до Інструкції №170 визначено, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються:

- копія аркуша бесіди;

- копія рапорту військовослужбовця;

- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):

копія свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця та/або рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовослужбовця (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності);

один з таких документів: копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, або копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (копія свідоцтва про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин; копія рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов`язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби та їх реєстрації в установленому порядку (пункт 13 Додатку 19).

Суд зазначає, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною, як перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, військовослужбовець має довести такі факти:

- здійснення утримання трьох і більше дітей віком до 18 років;

- відсутність заборгованості зі сплати аліментів на дітей, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Таким чином, лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Перебування на утриманні позивача дітей: дочки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та сина ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від попереднього шлюбу, і сина ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) підтверджується копіями доданих свідоцтв про народження кожної дитини, в яких позивач зазначений їх батьком (а.с. 20-22).

Згідно з рішенням Бердичівського районного суду від 13.02.2023 у справі № 274/6733/22, яке набрало законної сили, діти ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживають разом з матір`ю, а з позивача стягуються аліменти на їх утримання (а.с. 30-33).

У позивача відсутня станом на 10.10.2025 заборгованість по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та сина ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується довідкою Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області (а.с. 19).

Таким чином, для підтвердження перебування на утриманні позивача двої дітей від попереднього шлюбу, та однієї дитини у зареєстрованому шлюбі, відповідачу було надано достатні та належні докази.

При цьому суд зауважує, що Закон не ставить право військовослужбовця на звільнення з військової служби у залежність від сумісного проживання батька з дитиною як умову для звільнення, а тому факт відсутності визначення місця проживання п`ятнадцятирічної дитини від першого шлюбу з позивачем не може бути підставою для відмови у задоволенні рапорту, виходячи з того, що згідно з приписами Сімейного кодексу України обов`язки батьків по вихованню та матеріальному утриманню дитини не ставляться у залежність від проживання разом з дитиною. Крім того, Сімейний кодекс України в статті 160 передбачає право дитини, яка досягла чотирнадцяти років, на самостійне визначення з місцем проживання у випадку проживання батьків окремо.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_7 ) задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за пп. "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 15.10.2025 про звільнення з військової служби, з підстав передбачених пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк