Законодавець реально вважає, що військовозобов’язаний має право на відстрочку, на підставі наявності інвалідності у одного із батьків, за умови, якщо інший ( також особа із інвалідністю) під арештом та одночасно відбуває покарання?

До аналізу покликав запит військовозобов’язаного, у якого обидва батьки інваліди другої групи. При цьому, перебуваючи у статусі інвалідів, батьки не потребують стороннього догляду. Чи має син право на підстрочку? ( Зауважимо, що інших дітей у батьків не має).

Що пише Закон:

За п. 13. Ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», право на відстрочку за призовом під час мобілізації мають особи,   які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи може лише одна особа з числа військовозобов’язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

І от як класифікувати вимогу, щодо «відсутності інших осіб, які відповідно до закону зобов’язані утримувати одного із батьків – осіб з інвалідністю 1 чи 2 групи, в частині ВИКЛЮЧЕННЯ з вказаного правила?

Отже , виключення з правила становлять випадки, коли інші члени сімї, які за законом, зобовязані доглядати за батьками інвалідами:

-          Є особами з інвалідністю,

-          Потребують постійного догляду,

-          Перебувають під арештомJ,

-          Відбувають покарання ( bingo!!!:-))

І тут питання: ОЦЕ ВСЕ (пардон), що зверху вказано, має відбуватись одночасно, чи десь загубились у нормотворця розділові сполучники (або/або), і законодавець не такий вже і безжальний?), і вказана норма закону має читатись як:

-          Або є особами з інвалідністю,

-          Або потребують постійного догляду,

-          Або перебувають під арештом,

-          Або відбувають покарання.

Звісно, норми українського правопису не вказують на те, що розділові сполучники ми можемо тільки уявляти за змістом, а написання їх не є обов’язковим.

Але український правопис не містить і поняття «турборежим»), а він є).

І , схоже, «турборежим» іноді навіть не здогадується про існування Українського правопису).

Та то таке.

Що будемо робити з нормою. Як будемо її застосовувати?

Законодавець доручив це зробити Кабміну, який у Постанові № 560, щодо вказаної норми вказав, що до заяви про відстрочку повинні долучатись:

для особи, яка зайнята доглядом, — документи, що підтверджують родинні зв’язки, та один із документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов’язаними та які зобов’язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи,

 її потребу у постійному догляді,

перебування під арештом (крім домашнього арешту),

відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд.

Таки Кабмін, не довго думаючи, вирішив імплементувати   це знущання над українським правописом у норму своєї Постанови. Чи вдалося? І як потрібно це виконувати?

Даруйте, це все нагадує вислови мого прапорщика, під час проходження строкової служби: зрозуміти глибинність його висловів шансів не було, але не виконати «того що він наговорив» - шансів не було взагалі!) От так і жили) і ось так і живемо).

Та разом з тим, моя думка, що вказану норму закону ( у зазначеній частині), правники ( у т.ч. – суди) мають трактувати як певну колізію права, у трактувати її виключно на користь громадянина, у його взаємовідносинах із державою.

Очевидно абсурдною та антиконституційною була б вимога від законодавця до особи, яка за законом мала б здійснювати догляд за особою з інвалідністю про те, що вона повинна одночасно, і «сидіти», і бути під арештом ( під час досудового розслідування).  Не менш абсурдним є поєднання одночасно всіх чотирьох вимог: бути особою з інвалідністю, потребувати постійного догляду, бути під арештом та відбувати покарання.

За вказаних обставин, норму права, прочитання якої призводить до абсурдності її змісту, потрібно читати виключно у шановний для суспільства спосіб та ( за колізією права) – трактувати виключно на користь громадянина.

Тоб-то, вказану норму слід читати як:

як:

-              Або є особами з інвалідністю,

-              Або потребують постійного догляду,

-              Або перебувають під арештом,

-              Або відбувають покарання.

Тоб-то, у кейсі що досліджував, коли у батьків – осіб із інвалідністю 2 групи, є один син – військовозобов’язаний,  то заява про відстрочку надається на підставі інвалідності одного з батьків, та вказується, що інший із батьків – є особою із інвалідністю, і такої сімейної диспозиції достатньо для отримання військовослужбовцем відстрочки від призову під час мобілізації.

Адвокат

Валерій Макеєв